ТОРГ НЕДОРЕЧНИЙ

Єгор Соболєв 11 серпня 2000, 00:00

Читайте також

У понеділок перший віце-прем’єр Юрій Єхануров повідомив, що переговори з Міжнародним валютним фондом знову пройшли безрезультатно. Київ не отримає з Вашингтона ані цента як мінімум до жовтня. З погляду політиків це означає черговий удар по іміджу уряду, дії якого відмовляється фінансувати головний провідник реформ за західним зразком. З погляду фінансистів це означає, що ці реформи йдуть непогано. Тому Фонд має змогу спокійно зволікати час, вирішуючи свої завдання.

Для прем’єра Віктора Ющенка повернення Єханурова з Вашингтона голіруч, звісно ж, стало неприємною подією. Новиною — сказати не можна, Ющенко мав чекати такого результату. І, швидше за все, чекав. Не випадково на дуже представницькі й формально ключові переговори, в яких брав участь директор-розпорядник МВФ Хорст Келлер, сам глава уряду не поїхав. До Єханурова, який в уряді курирує зв’язки з основними кредиторами, він додав міністра фінансів Ігоря Мітюкова, що зуби з’їв на цих зв’язках, і Володимира Стельмаха, голову, що завинив перед Фондом Національного банку. Причому Ющенко не планував їхати від самого початку, коли цей раунд консультацій тільки спроектували.

Три делегати виконали необхідний графік зустрічей, звично подискутували з Фондом, після чого повернулися до Києва й повідомили, що грошей знову не буде. Єдиним, хоча спірним досягненням є узгодження, але знову-таки орієнтовної дати, коли рада директорів МВФ вирішить, як реагувати на хитрощі Національного банку в 1997 році. Це мало статися 28 серпня. Потім до Києва у вересні вп’яте поточного року приїде місія МВФ для обговорення того, що уряд зробив у серпні-вересні. Потім вона вп’яте поїде, а що буде далі, зараз невідомо.

З погляду формальної логіки—це провал. Краще б не їздили. Звісно, бюджетних грошей делегати, котрі відправилися маленькою групою простим авіарейсом, багато не витратили. Але привезену ними звістку про чергове затягування фінансування тут погано сприйняли. По-перше, Мітюков, як і раніше, не може розпочати переговори з Паризьким клубом про реструктуризацію боргів його членам. По-друге, він, як і раніше, не має права одержати гроші від Всесвітнього банку, які поповнили б валютні резерви НБУ й поліпшили фінансування бюджетних організацій. По-третє, й найголовніше, це підтримує досить поширену серед спостерігачів думку, що другу частину словосполучення «уряд реформаторів» треба брати в лапки. МВФ давав гроші прем’єру Лазаренку, прем’єру Пустовойтенку, але прем’єру Ющенку він їх не дає.

Теоретично у Фонду є підстави не виділяти нові позики через погане виконання підтримуваної його фінансуванням програми. Навіть з 11 умов МВФ, які мали дати зелене світло раді директорів, якісно виконано не більше половини. Правда, Єхануров переконував вашингтонських експертів, що не зроблено тільки одне,— парламент, що загоряє на пляжах, не скасував мито на експорт соняшнику. Але це неправда. Приміром, одна з найлегших умов — врегулювати заборгованість Міністерства фінансів перед Національним банком за належними йому держпаперами — виконана приблизно на чверть. Борг не тільки не виплачено, а й навіть не реструктуризовано. Правда, Мітюков і Стельмах уклали між собою угоду про реструктуризацію цих паперів, але вона з явною пасткою. По-перше, укладено в усній формі, по-друге, не обумовлено параметри реструктуризації, із приводу яких обидва відомства й сперечаються приблизно з травня. Крім того, жорстку позицію Фонду мимоволі підсилив Леонід Кучма, підписавши досить регресивний указ про держзакупівлі на ринку зерна. Проти наслідків, що випливають із цього документа, активно виступили Сполучені Штати, чиї імпортери давно борються з втручанням влади в їхній український бізнес.

Проте базова причина непохитності Фонду в іншому — у Києва нормально йдуть справи. Економічне зростання триває, незважаючи на стабілізацію курсу, тобто воно вже не обумовлене винятково піднесенням експорту за рахунок девальвації гривні. Погашення соціальної заборгованості здійснюється неймовірними темпами — тільки за вісім днів серпня ліквідовано п’яту частина боргів по пенсіях. Бюджет, хоча й не виконується повністю, зберігає свою профіцитність. Примусовий надлишок прибутків Мінфін спрямовує на погашення зовнішнього боргу, розмір якого неухильно знижується з початку року. Високі темпи інфляції в першому півріччі, що, до речі, у другому кварталі були наслідком лібералізації цін, у липні благополучно змінилися на дефляцію. Національний банк, чиї міжнародні резерви вже майже рік не поповнюються новими позиками, не тільки не розорився, а й нині навіть збільшує їх. Макроекономічні поліпшення чітко виявляються і на мікрорівні — одне за одним хронічно збиткові великі промислові підприємства повідомляють про прибутки в першому півріччі.

Тим часом МВФ був створений і завжди був організацією боротьби з кризами. Торік левову частину його позик отримано наприкінці першого кварталу, коли над Києвом нависла загроза дефолту, і влітку, коли Вашингтон був зацікавлений у перевиборах Леоніда Кучми. Та ж сама тенденція простежувалася 1998 року, коли програму розширеного фінансування видали Україні як ліки для боротьби з кризою, що йшла з Москви. Тобто зараз у Фонду є всі можливості й підстави заощаджувати свої ресурси. Він буде суворий, уїдливий і бюрократичний. Або, кому що ближче: негнучкий, сліпий і глухий. Симптоматично, що, переконавшись у певній сталості державного бюджету цього року, яка непокоїла їх раніше, експерти МВФ відразу ж висунули нову вимогу — проект бюджету-2001 має бути реальний. Причому її озвучив сам Келлер. Фонд прекрасно розуміє — Київ проживе без його допомоги нинішнього року. Поки така ситуація зберігатиметься, вимоги зростатимуть.

Ця ж причина дає Фонду всі можливості накласти найсуворіше покарання за обман 1997 року. Тоді Ющенко ошукав МВФ за допомогою банку CSFB й цього року потрапив у вогонь виборів нового МВФ і нового американського президента. Через три тижні рада директорів Фонду має вибрати між м’якими санкціями, які можуть спровокувати критику на її адресу, й жорстким рішенням, болісним для української влади. Директор департаменту валютного регулювання НБУ Сергій Яременко заявив позавчора, що Нацбанк чекає гіршого. Він відзначив жорсткість позиції Фонду до всіх країн- позичальників в умовах перегляду своєї політики і взагалі ролі. При цьому, за оцінкою заступника директора МВФ по Україні Юрія Якуші, останніми роками МВФ узагалі більш суворо ставиться до проявів недобросовісності позичальників. Тому цілком можливо, що замість видачі нових позик Україну достроково змусять повернути гроші, отримані в період надання необ’єктивних даних. Йдеться про суму близько 200 млн. доларів. Це майже 16% валютних резервів НБУ. Заповнити таку втрату шляхом інтервенцій на міжбанку за нинішньої кон’юнктури ринку Нацбанк легко зможе десь упродовж 20 торгових днів. Правда, спостерігачі цілком можуть сприйняти це як «ляпас» урядові. Хоча, на думку фінансистів, це сприятиме подальшому зменшенню зовнішнього боргу.

Єгор СОБОЛЄВ
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.13
EUR 27.96