Юрій Єхануров: «ШВИДШЕ ЧИ ПОВіЛЬНіШЕ, АЛЕ РЕФОРМА ЙТИМЕ» ПЕРШИЙ ВіЦЕ-ПРЕМ’ЄР ПРО ПЕРШЕ ПіВРіЧЧЯ 2000 РОКУ

Наталія Яценко 7 липня 2000, 00:00

Читайте також

— Юрію Івановичу, півроку минуло, та ясності, як і раніше, немає: на чому саме ви спеціалізуєтеся в уряді? Економічна політика, адмінреформа, співробітництво з МВФ, регіональна політика, поточні питання, навіть такі «дрібниці», як приватизація та Податковий кодекс, — і ті ваші. То, можливо, доречніше запитати, на чому ви не спеціалізуєтеся?

— Я — координатор. Завдання віце-прем’єрів у процесі адміністративної реформи істотно змінилися — ми повинні координувати, організовувати роботу міністерств. Але ж ви розумієте, що проголосити самостійність міністрів і на ділі її реалізувати — це різні речі. На жаль, хоча це, мабуть, і природно, у нас досі багато проблем, пов’язаних з виконавчою дисципліною, чітким розподілом обов’язків між урядовим апаратом і апаратами міністерств, процедурою проходження документів. Але стосовно розподілу обов’язків між віце-прем’єрами все більш-менш ясно.

АДМіНРЕФОРМА

— Хотілося б почути вашу думку про нову структуру Кабміну. Чи вдалося нарешті розмежувати повноваження секретаріату і служби прем’єра? Чи не дискредитувала себе, на ваш погляд, ідея урядових комітетів, цих міні-кабмінів, де міністри постійно засідають за посадою? Наскільки вона узгоджується з курсом на підвищення ролі міністрів?

— Давайте по порядку... Перше. Питання про функції та обов’язки служби прем’єр- міністра визначене положенням про цю службу, ухваленим місяць тому. Прийнято й положення про секретаріат Кабміну, в якому нарешті вдалося виписати його функції і, головне, скоротити їх, зробивши якісно іншими. Більш експертними, якщо можна так сказати.

Урядовий секретаріат — тепер не «держава в державі», його працівники — віднині лише експерти, котрі дають свої висновки стосовно тих чи інших документів, що їх готують на засідання Кабміну або урядового комітету, на предмет відповідності програмі дій уряду, політиці Президента. До речі, виявилося, що навіть з такого простого питання, як «відповідає — не відповідає», часом виникають проблеми: сильна ще звичка подавати документи лише тому, що комусь захотілося їх подати.

А коли говорити про урядові комітети, то я не згоден з вашою оцінкою. Головне в них — відкритість і колегіальність. Хоча я не дивуюся вашому запитанню: треба бути всередині, щоб зрозуміти, наскільки все змінилося.

Це раніше носили проекти постанов коридорами з кабінету в кабінет і там наодинці їх візували. Тепер усе по-іншому — списки питань відкрито виносяться на обговорення урядових комітетів, і спробуй пролобіювати щось, коли в залі кілька десятків високопоставлених чиновників. Це не означає, що цього немає, — я не ідеаліст. Але «пробивати» стало значно складніше.

Уряд не повинен «вирішувати питання» окремих осіб чи структур. Тому урядові комітети — це, коли хочете, своєрідне «сито» або фільтр. Вони не пропускають усе те, що вимагає додаткових бюджетних видатків чи передбачає якесь особливе ставлення до окремих підприємств або мікрогалузі. Багато проектів через це сито не проходить. Скажімо, на одному з останніх засідань ми відхилили пропозицію поширити на підприємства «Укрцементу» пільги, свого часу надані гірничо-металургійному комплексу. Чи створити особливі умови роботи для «КримАвтоГАЗу».

Більше того, вже є конкретні результати нашої роботи з громадськістю, вченими, експертами. Свіжий приклад — ситуація з бланками суворої звітності. Підприємницький рух має чітку негативну позицію щодо проекту постанови уряду про бланки суворої звітності, і прем’єр- міністр, коли я доповів йому про суть проблеми, цю постанову відхилив.

Ми не приховуємо, над чим працюємо. Будь-який журналіст — було б бажання — може перед засіданням ознайомитися з порядком денним і по закінченні одержати коментар з питання, що його цікавить. Від перспектив входження в ЄС до виділення грошей з резервного фонду Кабінету міністрів. Чи, приміром, нагородження почесною грамотою Кабінету міністрів голови правління одного з відкритих акціонерних товариств. До речі, на останньому засіданні урядовий комітет у нагородженні відмовив — «оскільки АТ не демонструє позитивних результатів роботи».

— А громадськість не глузуватиме з таких «масштабних» питань? Ще подумають, що урядовому комітету більше робити нічого...

— Коли гласність — то вже гласність. А крім того, почесними грамотами Кабміну ми не так часто нагороджуємо. За тиждень розглядаємо ну від сили п’ять подань...

— Оскільки урядові комітети створено за галузевим принципом, то проблеми, є така підозра, виникатимуть на стиках. І ви їх ніяк не зацементуєте, бо корпоративний інтерес усередині навіть зовні не єдиного Кабінету міністрів був, є і буде...

— Коли говорити про «стикбуд», тут я з вами згоден. І як професійний будівельник «у попередньому житті» все це добре розумію. Саме для злагодженої роботи і потрібен генеральний підрядчик — аби всіх «стикувати». Цікаво, що сьогодні проблема постає переважно тоді, коли все дуже швидко приймається. Коли несуть документ із проханням включити його в порядок денний поза чергою чи додатково, це означає, що на швидку руку спрацювали юристи, проект не узгоджено з Міністерством фінансів і т.д. Приміром, на сьогоднішньому засіданні Кабінету міністрів десь вісім постанов довелося відкласти через неякісну підготовку.

Це труднощі росту і труднощі реалізації процедур. Є тимчасове положення про секретаріат, є положення про урядові комітети, ухвалено тимчасовий регламент Кабміну, але потрібен хоча б рік, щоб ми в такому режимі попрацювали.

Знаєте, якби мене запитали, як одним словом охарактеризувати нинішній етап адміністративної реформи, я б сказав — «процедура». Кабмін — це конвейєр документів. І від того, наскільки розумно й чітко буде прописано процедури, залежить дуже багато. Та ж таки прозорість рішень...

Процедура потребує участі експертів, громадськості. Я радий — і це не пафос, що при нашому урядовому комітеті почала працювати перша Рада об’єднань підприємців, а при самому Кабміні продовжує активну роботу Рада підприємців. Це наші експерти, їхні пропозиції надходять з усіх важливих напрямів роботи Кабінету міністрів. Зокрема й щодо Податкового кодексу — того розділу, де йдеться про систему оподаткування малого бізнесу. Думаю, при доопрацюванні Кодексу їх буде враховано.

Податки

— Нестиковка виходить: Податковий кодекс розглядався на засіданні урядового комітету, тож логічно було б припустити, що всі точки зору обговорювалися, а проект у Верховну Раду все одно надійшов сирий — уже зараз підприємці вимагають внести в нього зміни…

— Запропонований проект концептуально має право на життя. Але процес не завершено. Зараз є можливість допрацьовувати Податковий кодекс, вносити зміни. Точиться дискусія...

— Але ви згодні зі мною, що коли вже після подачі в парламент Податкового кодексу Рада підприємців висловила незгоду, то це означає, що процедури обговорення, зокрема на засіданні урядового комітету, не спрацювали?

— На початковому етапі — так, не спрацювали. На жаль, тут є суб’єктивні та об’єктивні причини. Консультації з підприємцями потребують багато часу, а терміни були суворо обмежені (Кодекс слід було подати у Верховну Раду до 16 червня). Пропозиції підприємців з’явилися чотири дні потому. Чекати ми не могли...

— Але ж до 16 червня було й 16 травня, і 16 квітня, і 16 березня...

— Отже, повторюю, не спрацювали. Тому тепер ми продовжуємо діалог і з громадськістю, і з депутатами.

— Коли вже ми торкнулися Податкового кодексу... У повідомленні одного з інформагентств я прочитала, що ви — прибічник його поетапного ухвалення. Звучить навіть трохи з викликом на тлі загального «Дайош перше читання в липні!»

— Прийняти Податковий кодекс у першому читанні справді необхідно в липні — і Президент, і уряд просили, щоб депутати визначилися з ним ще до канікул. А друге читання могло б пройти і по блоках. Треба розділити сам Податковий кодекс і власне податкові ставки: сам Кодекс ухвалити цього року, а ставки розподілити по етапах. Тобто якісь затвердити на наступний, 2001 рік, якісь — на 2002-й. Хоча є питання і щодо етапності ухвалення складових Податкового кодексу. Я, приміром, не вірю, що депутати проголосують за розділ про оподаткування майна. Та коли цього справді не станеться, то й ставки, скажімо, податку на прибуток, ПДВ доведеться зберігати на досить високому рівні. А якщо розділ про оподаткування нерухомості все-таки набере чинності, то ставки інших податків можна буде знизити. Це як закон сполучених посудин.

Кадри

— Юрію Івановичу, мені видалася досить сміливою ваша думка про те, що процедури урядових рішень повинні обкатуватися не менше року. Ви розраховуєте, що у вас цей рік є, хоча народ на повну котушку обговорює відставки, перспективи кадрових переміщень? Злі язики кажуть, що першого віце-прем’єра можуть замінити якимось макроекономістом чи губернатором, що незабаром можна чекати на відставку урядового секретаря... Але я не вимагатиму від вас коментарів щодо цих питань, крім одного. Коли слід чекати кадрових рішень — до засідання Кабміну за підсумками першого півріччя, чи після?

— Гадаю, до. Є певна логіка подій, оскільки поштовх адміністративній реформі дав Президент грудневими указами минулого року. Вважаю, що є елементи адміністративної реформи, які потрібно робити швидко, — скорочення, приміром. А деякі речі повинні відпрацьовуватися, шліфуватися роками. І незалежно від того, яким буде склад уряду, хто на якій опиниться посаді, хто звільниться, а хто прийде, логіка розвитку все-таки мусить зберегтися. Інша річ, швидше реформа просуватиметься чи повільніше, але вона йтиме. Хотілося б, звісно, щоб швидше.

А стосовно персональних змін, то вони будуть уже найближчим часом. Можливо, номер вашої газети ще встигне вийти...

— А ось пан Тигипко з вашої подачі збирається представником Кабінету міністрів у Верховну Раду...

— Чому я висловив таку думку? Бо потрібна людина, що розуміє специфіку роботи уряду й водночас — особливості роботи Верховної Ради. Щиро скажу, я з Сергієм Леонідовичем на цю тему не говорив. Просто давно подумки перебирав народних депутатів: хто зможе робити ту роботу, яку я сам недавно виконував?

— Має бути людина досить шанована в депутатському середовищі, здатна йти на компроміси й домовлятись. У Міністерстві економіки за паном Тигипком такого ми щось не помітили.

— А я думаю, Сергій Леонідович для цієї роботи підходить. Принаймні, я пропонуватиму його кандидатуру.

— Судячи з усього, деякі ваші ідеї викликають неоднозначну реакцію?

— ?

— Я маю на увазі ситуацію навколо акціонерних зборів в АТ «Укрнафта» і звільнення пана Діденка...

— Ви знаєте, я не думав, що звільнення пана Діденка викличе такий резонанс: преса так докладно описала хроніку цього звільнення зі слів Діденка та його юристів... Насправді чиновник відмовився виконати розпорядження прем’єр- міністра. Я викликав пана Діденка до себе й запитав: чому?

— Розпорядження яке?

— Розпорядження прем’єр-міністра про те, що на зборах акціонерів «Укрнафти» інтереси держави представлятиме перший заступник голови ФДМ Михайло Чечетов. За день до зборів Чечетов прибув у НАК «Нафтогаз України», але його не прийняли. Я викликав Діденка до себе. Він приїхав і сказав, що подумає, чи виконувати йому розпорядження прем’єр-міністра. Я дав йому час на роздуми — до 21 години й попередив, що коли він не видасть Чечетову доручення на участь у зборах, о 21.01 я підпишу постанову про його звільнення. Тому, їдучи з Кабміну з Чечетовим, Діденко чудово знав, що на нього чекає.

Та, попри це, Чечетова знову протримали кілька годин у приймальні голови НАКу. Тож о 21.15 я підписав постанову.

— Який же проект рішення акціонерних зборів так схвилював уряд?

— Давайте розділимо запитання на дві частини. Перша: за що знято з посади Діденка? За невиконання розпорядження прем’єр-міністра. Це питання виконавчої дисципліни. І край.

— Отже, це звільнення не має найменшого стосунку до акціонерних зборів в АТ «Укрнафта»?

— Я зараз говорю про свої дії. А збори акціонерів — це вже інша тема.

— І все-таки, яке рішення акціонерів АТ «Укрнафта» було для уряду небажаним?

— Нас цікавили кілька питань. Зокрема на зборах мали змінити склад наглядової ради. Виходило, що зміна торкнеться половини складу. Друге рішення — про нарахування дивідендів. Ви ж знаєте досить жорстке урядове рішення з цього приводу: спрямовувати на дивіденди не менше 50 відсотків прибутку.

— А згодом ваше рішення почали брати під сумнів...

— Постанова діє. Вона вийшла з дотриманням усіх правових норм. Ви зрозумійте, я працюю першим керівником з 25 років. Знімав з роботи дуже багатьох людей і, перш ніж підписувати документи, неодмінно консультуюся з юристом.

Що, власне, сталося? Пан Діденко був одним із заступників голови «Нафтогазу України», який виконував обов’язки голови. Тепер інший заступник точнісінько так само виконує обов’язки.

МВФ

— А тепер повернімося до ваших «китів». Адміністративну реформу ми обговорили. Залишаються відносини з МВФ, приватизація...

— Червневі переговори з місією МВФ закінчилися тим, що з 42 попередніх умов надання кредиту розширеного фінансування залишилося 11. Причому за вісьмома з них ми з місією дійшли взаємної згоди, і їх фактично також знято з порядку денного переговорів. Керівник місії пан Беренгаут і його колеги погодилися, що більшість причин, з яких раніше відкладався кредит, знято, і рекомендації місії за підсумками переговорів мають більш компромісний характер, ніж раніше. Приміром, у питанні про ліквідацію вільних економічних зон і зон спеціального режиму інвестування МВФ займав дуже жорсткі позиції. У результаті зійшлися на компромісному варіанті.

Є проблеми, пов’язані з реформуванням енергетики, але й тут ми знайшли спільну мову. Про що досі не домовилися, то це про мито на експорт соняшнику. Уряд попросив парламент ще раз повернутися до цього питання.

— Можна вважати, що МВФ дав себе переконати? Чи наші аргументи були настільки вагомі, що стали ключем досягнення компромісу?

— На рівні місії робота була дуже конструктивною. І тепер проблема надання кредиту вже не в нас, вона за межами України. Але кредит нам потрібен — це ніби знак, що з нами можна мати справу. Неотримання грошей від МВФ стримує всі кредити Світового банку, Європейського співтовариства, заважає нам у переговорах з міжнародними організаціями, приватними кредиторами, не пускає в Паризький клуб.

Щодо самих грошей, то ми від МВФ просили рівно стільки, скільки повинні йому віддати, — близько 900 млн. дол. Якщо ви помітили, уряд не прагне брати більше, ніж потрібно віддавати.

— Що за проблеми місія знайшла в бюджеті 2000 року?

— Взаємозаліки, які все-таки планувалися. МВФ, втім, як і наш уряд, виступає проти взаємозаліків, внаслідок яких у доходній частині утворюється дірка. За нашими розрахунками — це 1,5 млрд. грн., за їхніми — значно більше, але тепер місія переконалася, що ми дуже жорстко відпрацювали перше півріччя і вважаємо, що предмета для такої розмови до кінця року не буде.

Ще одна тема — приватизація. Нині йдеться про те, щоб визначити конкретний перелік підприємств для продажу 2001 року. Оскільки програму приватизації ухвалено, питання вже вирішене. Друга частина умови — продаж акцій обленерго. Третя — приватизувати одне велике підприємство відповідно до принципів, викладених у програмі приватизації, тобто з обов’язковим вивченням попиту потенційних інвесторів. Але, думаю, продаж «ЛиНОСу» і стане тим самим прикладом для МВФ...

Щодо приватизації в нас єдине питання: ми хочемо одержати від ФДМ додатково 500 млн. гривень у бюджет. І ми їх отримаємо, бо вони нам потрібні.

Приватизація

— Однак на недавній колегії Фонду держмайна у вас до приватизаторів було так багато запитань, що учасники засідання довго потім цитували Єханурова...

— Так, зізнаюся, критика була жорсткою, але тільки тому, що ФДМ сьогодні може бути одним з найкращих відомств України. Вони зараз на підйомі, вони можуть добре працювати, тож і планку для них я встановлюю дуже високо. Забезпечення всіх показників за рахунок продажу одного підприємства — це не рівень. Та й робота регіональних відділень ФДМ вочевидь може бути кращою. Нам дуже хотілося б, аби йшлося не про окремі успіхи, а про планомірну роботу. І Фондові держмайна під силу її забезпечити.

— Чи доводиться вам брати участь у ручному управлінні приватизацією, приймати якісь рішення на рівні першого віце-прем’єра і чи відчуваєте ви при цьому тиск з Банкової?

— Питання приватизації повинні бути предметом домовленостей на рівні всієї вертикалі виконавчої влади. Без цього неможливо працювати. Тобто ми повинні неодмінно домовитися, які об’єкти пускаємо на приватизацію.

— Домовлятися необхідно саме про об’єкти чи про конкретні процедури?

— Ні, йдеться про об’єкти. Зараз, я кажу наперед, ми домовляємося про приватизацію калуської «Оріани» чи інший вихід із кризи, у яку вона потрапила. Я дістав доручення Президента, а згодом і прем’єр-міністра розв’язати проблему зовнішнього боргу «Оріани». Створено робочу групу, я зустрічався з губернатором, побував на об’єкті, ми довго дискутували.

Сьогодні вже є пропозиції низки інвесторів, як краще вийти з кризи. Але, на превеликий жаль, варіантів небагато: пропонують розділити весь комплекс, створити СП на базі хімічних підприємств, «почепивши» на нього всі борги, які й будуть оплачені. Причому такі плани виношують одразу кілька інвесторів, але ніхто не хоче брати на себе калійно-магнієвий комплекс... Мабуть, з позицій українського бюджету це буде вигідно — не доведеться платити за борги підприємства. З іншого боку, на мене справила велике враження ця поїздка, бо комплекс, звісно, унікальний і шкода його подрібнювати. Ми повинні шукати гроші. Ось де потрібні порозуміння та злагода.

Ще одна дискусія точитиметься навколо приватизації «Азовсталі» — чи відразу продавати 46%, чи 25% залишити в держвласності, а 20% продавати...

— Навіщо ж ми тоді записували в програму приватизації «потьомкінські села» — мовляв, будемо продавати максимально можливі пакети акцій, вивчаючи попит потенційних покупців?

— А ми цей попит вивчили і вивчатимемо — приміром, щодо тієї ж таки «Оріани» знаємо думку і «Лукойла», і «Сибура», і кількох інших компаній...

— Але вся різниця в тому, що, відповідно до програми приватизації, вивчати попит мусить насамперед ФДМ, а фактично він нібито усувається. Ми «перевиконуємо» програму, підвищуючи ранг чиновника, котрий вирішує питання?

— Усі основні питання вирішує ФДМ. Однак окремі питання доводиться вирішувати Кабінету міністрів. Приміром, «Оріана» — наше питання.

— Ще мене цікавить приватизація «Укртелекому». Чи правильні мої підозри, що обговорюваний нині у Верховній Раді закон буде чисто «рамковим», який нічого не обіцятиме інвестору?

— Мені важко сказати, яким буде друге читання. Щиро кажучи, я був більше зайнятий проблемою, пов’язаною з «Утелом», і радий, що «Укртелеком» провів дуже успішні переговори і що ця тема вичерпується. Нам вдалося домовитися з усіма закордонними акціонерами стосовно продажу їхніх пакетів «Укртелекому». І тут я хочу відзначити конструктивну позицію нашої податкової адміністрації та її голови, пана Азарова, який дуже своєчасно дав усі необхідні висновки. Ми спрацювали буквально за дві доби.

— Чи означає це, що апетити вітчизняного претендента на купівлю утелівських акцій угамувала податкова?

— Наше завдання полягало в тому, щоб саме «Укртелеком» викупив ці акції. Це завдання виконане.

— Уряд уже вирішив, якої лінії дотримуватися стосовно інших монстрів — державних акціонерних компаній?

— Це дуже цікаве питання. Недавно ми уважно проаналізували діяльність цих компаній, і виявилося, що частина їх, скажемо так, перетворилася на подобу стічної канави, куди скинули борги старих структур, таких, як, приміром, Головкормпром, який свого часу ввійшов до складу компанії «Хліб України». Природно, що деякими ДАКами тепер зацікавилися відповідні органи...

Річ у тому, що всі ці компанії створювалися з порушенням чинного законодавства: вони можуть продавати своє майно і, таким чином, законно займатися приватизацією. Ми повинні розірвати це коло. Так, холдинги такого типу повинні розвиватися, але для цього необхідно швидко навести лад в установчих договорах і статутах, переглянути склад самих холдингів, склад їхніх наглядових рад.

А коли говорити про більш віддалену перспективу, то вона, на мій погляд, у тому, що мікрогалузі, в яких досі немає приватизації, повинні мати свої холдинги. І приватизацію слід буде проводити саме через них. Нині, з висоти досвіду, я бачу, що ці ланцюжки потрібно було створювати ще тоді, коли ми до приватизації тільки підступалися. Тоді й ефективність роботи була б значно вищою. І якби Міністерство промисловості, замість того, щоб чинити опір приватизації, йшло нам назустріч і говорило, як саме найкраще її проводити, то на сьогоднішній день ситуація в промисловості була б зовсім іншою...

— Багато дечого могло б бути інакше, і з управлінням держвласністю теж. Бо як тільки ви пішли з депутатів в уряд, так закон про управління державним майном і загинув. А в управлінні, попри те, що офіційно воно знову відійшло до Фонду держмайна, дедалі більше посилюються позиції міністерств, регіональних еліт...

— Так, є проблема. Сподіваюся, що ми почнемо все спочатку. Давайте повернемося до цієї теми в жовтні…

Регіони

— І останній блок запитань: як ви керуєте регіонами?

— Якщо пам’ятаєте, на самому початку діяльності в уряду виник із губернаторами конфлікт на грунті бюджету. І тепер іде важкий процес налагодження відносин. Сьогодні за роботу з регіонами відповідає Міністерство економіки, є також відповідне управління в секретаріаті Кабінету міністрів... Але взаємодія з регіонами — наше слабке місце.

З іншого боку, погляньте на структуру Податкового кодексу: все, що не ухвалили депутати, — закон про місцеві податки та збори, податок на нерухомість, шкільний податок — усе це податкова база місцевих бюджетів. Я розраховую на те, що наше взаєморозуміння з регіонами налагоджуватиметься саме через бюджет. Чим зараз регіони нам не можуть дорікнути — то це невиконанням обіцянок щодо бюджету- 2000. Вони виконуються регулярно, причому живими грошима. А взагалі, вважаю, що наш уряд може пишатися скороченням боргів перед пенсіонерами й чітким виконанням бюджету. На мій погляд, це головне.

— Подейкують, ви вирішуєте багато питань, які не вирішує пан Ющенко...

— Дивлячись що ви маєте на увазі... Я певною мірою відповідаю за роботу апарату Кабінету міністрів, оскільки урядовий секретар не є членом Кабміну. Крім того, якщо прем’єр-міністр мені доручає щось вирішити, я вирішую. Я відповів на ваше запитання?

Наталія ЯЦЕНКО
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.13
EUR 27.96