«ЗНІМУ ВІЦЕ-ПРЕМ'ЄРА» (ШУКАЮ ПОСЕРЕДНИКА)

Юлія Мостова 8 вересня 2000, 00:00

Читайте також

Її мужністю й витримкою не можна не захоплюватися. Напевно, така лінія поведінки коштує їй дорого, але вона її витримує. Події останніх років добре загартували Юлію Тимошенко, але водночас вони якісно змінили одну її чарівну здатність: раніше майже все, до чого вона торкалася, перетворювалося на золото, нині майже всі, з ким вона зіштовхується, перетворюються на її ворогів. Дев’ятий місяць Юлія Тимошенко керує паливно-енергетичним комплексом країни. Дев’ятий місяць метається між іміджем і суттю, між Росією й Туркменістаном, Президентом і прем’єром, олігархами й законом. Дев’ятий місяць їй прогнозують відставку й дев’ятий місяць вона утримується в своєму кріслі. Хоча переважна більшість небайдужих спостерігачів переконані в тому, що Юлія Тимошенко залишить цю посаду. І не через сьогоденні причини, а через своє минуле. І не в ім’я реформ, а в ім’я майбутнього уряду реформ. Рано або пізно це станеться, але сьогодні ми поговоримо про те, чому цього не сталося досі.

Отже, чому Юлію Тимошенко не відправляє у відставку Президент України? Мабуть, основною причиною є те, що Юлія Тимошенко виявилася «каменем уповільненої дії» на шиї прем’єра. Починаючи з квітня, Президент неодноразово привселюдно вказував на те, що він незадоволений роботою паливно-енергетичного сектору, який курирує Юлія Тимошенко, і постійно закликав прем’єра прийняти радикальне рішення. Ясна річ — рішення про відставку Юлії Тимошенко. Проте досі Ющенко подібне рішення не прийняв, і Тимошенко продовжує здійснювати керівництво ПЕКом. Репутація Юлії Володимирівни вже давно має колір далматинця, і тому часу, який минув від початку її привселюдної критики Президентом до сьогоднішнього дня, цілком досить для того, щоб зробити висновок: вона знаходиться під заступництвом прем’єр-міністра. Подібну тезу можна буде використовувати проти Ющенка як після відставки Тимошенко, так і після того, як залишить свою посаду прем’єр Віктор Ющенко, — незалежно від того, коли це відбудеться. Тим більше, що подібна методика не є прецедентом. Історія Віктора Андрійовича, хоч як це дивно, багато в чому асоціюється з історією Олександра Мороза. Міркуйте самі: по-перше, обидва мали або мають високий рейтинг довіри в населення не тому, що мільйони переймаються ідеями, носіями яких є ці два політики, й підтримують їх. Просто й Мороз, і Ющенко мають імідж порядних людей. Саме так свого часу характеризували Мороза виборці, саме так зараз говорять про Ющенка. По-друге, і Олександр Мороз, і Віктор Ющенко виявилися нездатними створити дійову, сильну команду, що добре орієнтувалася б на політичній місцевості. Штаб Мороза був таким, яким він був. Кабмін є таким, яким його підібрав Ющенко. Олександра Мороза не в останню чергу до програшу привів саме його виборчий штаб... І нарешті ще один момент. По іміджу «порядної людини» Мороза дуже болісно вдарила пропагандистська кампанія про його передвиборний зв’язок із Павлом Лазаренком. Щодо Ющенка в цьому аспекті таку саму роль може зіграти Юлія Тимошенко.

Другою причиною, через яку Президент не бажає самостійно відправити Тимошенко у відставку, може бути роль віце-прем’єра в приборканні апетитів магнатів. Президент, як ніхто інший, знає, наскільки активним і нестримним може бути тиск його оточення в тих випадках, коли йдеться про реальний, потенційний або ймовірно втрачений прибуток. Тимошенко не те що приборкала ці апетити, вона посадила «стражденних» олігархів на голодний енергетичний пайок.

Крім того, Президент, мільйон разів перетасувавши розіграну й потенційну кадрові колоди, чудово знає, що будь-який інший претендент на її місце буде заангажований однією з політико- бізнесових груп. Лідер нації, який прагне балансу популяцій, навряд чи так легко порушить сталий паритет. Паритет, що створює вивірене число хижаків, всеїдних і травоїдних. І останнє. У парламентській фракції Юлії Тимошенко «Батьківщина» до цього моменту спостерігався вельми сильний корпоративний дух. Не виключено, що цілком розкупити цю фракцію лідерам більшості не вдасться, а під час імплементації важитиме кожен голос.

Чому Віктор Ющенко не ініціює відставку Юлії Тимошенко? Юлія Володимирівна — чудовий психолог. І не можна не погодитися з Григорієм Суркісом — талановита акторка. Правила її політичної експлуатації державою мають містити два пункти, адресовані не стільки населенню, скільки політичному й економічному істеблішменту: на неї так само небезпечно дивитися, як на Медузу Горгону, її слухати так само небезпечно, як Сирен на підступних рифах. Якби ці правила виконувалися, тоді, можливо, реальна оцінка її дій могла б бути об’єктивнішою. Віце-прем’єр давно зрозуміла, як потрібно спілкуватися з прем’єром. Можна припустити, що загальна схема така: «Вони всі проти вас, а я з вами. Я за реформи, я за Україну. Ми врятуємо її разом, і в нашої Батьківщини буде велике майбутнє». Довгий час подібний підхід спрацьовував. Цьому сприяли явно антипрем’єрські настрої екс-глави Мінпаливенерго Сергія Тулуба, справді реформаторські ідеї Тимошенко й зростання показників надходжень до бюджету в сфері ПЕКу. Нині Тулуба в Кабміні немає, Юлії Тимошенко вдалося за цей час провести через парламент, на думку експертів-практиків, дуже непоганий і прозорий закон стосовно правил гри на ПЕКівському ринку. Показники надходжень продовжують зростати. Але точнісінько так само продовжує зростати кількість сигналів (які надходять не лише в прем’єрський офіс) про те, що на полі відносно прозорих правил гри віце-прем’єр Тимошенко дедалі частіше й частіше використовує ручне управління. Критична маса подібних дзвіночків досягла своєї межі й, за даними «ДТ», Віктор Ющенко дозрів до ухвалення рішення про відставку віце-прем’єра. Але отут, «як Пилип з конопель», вискочив відомий діяч прокуратури, який знаходиться на дистанційному управлінні в давніх опонентів Юлії Тимошенко й Віктора Ющенка. Чоловіка віце-прем’єра арештували, порушили справу проти ЄЕСУ. У цій ситуації Віктор Ющенко, швидше за все, вирахував, що буде зовсім не по- чоловічому відправляти Юлію Тимошенко у відставку, і бути інструментом у руках своїх принципових противників.

Ще однією можливою причиною того, що Віктор Ющенко особисто не ініціює відставку віце- прем’єра з питань ПЕКу, є той момент, що Тимошенко — по суті єдина бойова одиниця Віктора Андрійовича. Керівництво економічним блоком уже давно здійснюється з Банкової. Свою позицію в принципових питаннях із Президентом і його адміністрацією погоджує перший віце-прем’єр Юрій Єхануров. Про це Юрій Іванович повідомив свого часу в інтерв’ю «Дзеркалу тижня». Саме Банкова утримує Ющенка від давно дозрілого кроку: відставки міністра фінансів. Про екс-заступника Володимира Литвина, а нині міністра економіки Василя Рогова говорити не доводиться. У цьому питанні все гранично ясно. Стосовно ж ПЕКу, то Сергію Єрмілову — нинішньому главі Мінпаливенерго, прем’єр довіряє. Більше того — останнім часом їхні контакти стали активніші й найчастіше проходять без «понятих», а точніше без віце-прем’єра з ПЕКу. Тим самим навколо Юлії Тимошенко вже зараз в уряді почав створюватися певний вакуум. Але вважати Єрмілова стійким бійцем прем’єру складно, хоча б тому, що міністр палива й енергетики, будучи активним противником створення енергетичного острова на сході України, під тиском Президента здав свої позиції й привселюдно підтримав цю ідею. Якщо Тимошенко виявиться у відставці, то у Віктора Ющенка немає гарантій, що Сергій Федорович зможе витримати тотальний тиск щодо зміни сталих правил гри на енергетичному ринку.

Інакше кажучи, Віктор Ющенко опинився в пастці своїх моральних принципів і на краю ями, викопаної йому лідерами парламентської більшості. Лідерами, які становлять значну частину в оточенні Президента.

Чому у відставку не йде Юлія Тимошенко? Офіційна точка зору Тимошенко відома: вона прийшла в уряд реформувати ПЕК, у неї це виходить, і вона доведе справу до кінця. Юлія Володимирівна не належить до тих тактовних людей, котрі, шкірою відчуваючи небажаність їхньої присутності в компанії, поспішають ретируватися. Історія з арештом її чоловіка довела ситуацію до абсурду. По-перше, тому що ця ситуація негарна і від неї за версту тхне шантажем. А, по-друге, невже справа на Олександра Тимошенка за 1990 рік — це єдине, що змогли накопати наші правоохоронні органи проти ЄЕСУ?! Адже відомо, що ця людина, на відміну від Юлії Тимошенко, завжди була вельми номінальною фігурою у корпорації! А можливо, в опонентів членів нинішнього уряду сміливості вистачає лише на те, щоб заарештовувати чоловіків і в засобах масової інформації обливати помиями дружину прем’єр-міністра, котра перебуває на восьмому місяці вагітності? Орли..

Не менш вражає обвинувачення на адресу корпорації з приводу виявлення в її офісі прослуховуючої апаратури. Ось уривок мого інтерв’ю з головою Служби безпеки України Володимиром Радченком. Інтерв’ю було взяте 1997 року:

«— Наскільки мені відомо, у деяких високопоставлених українських політиків і ряду біз- несменів існують власні міні-спецслужби, що займаються і прослуховуванням, і збиранням інформації, і охороною. Чи випадало вам із цим мати справу?

В.Р.: Випадало. Ставлюся я до цього різко негативно. З трибуни парламенту я говорив про те, що в умовах відсутності ідеології та фінансових труднощів у державі ті, хто прагне вижити, не завжди перебірливі й скрупульозні. Інформація продається, і купують її ті, хто може собі це дозволити. Спецслужбам часом таку інформацію доводиться здобувати ціною великих зусиль.

Проблему ви назвали дуже правильно. Правда, вона не має тотального характеру, але альтернативних спецслужб у нас розвелося чимало. І, на жаль, там працює багато як наших колишніх співробітників, так і фахівців з інших правоохоронних органів. Це наш головний біль. Його посилює спроба легалізувати приватні детективні агентства.

У цьому зв’язку нас дуже цікавить ухвалення закону про неприпустимість і відповідальність за проведення незаконних технічних заходів.

— А нині такого закону немає?

В.Р.: Ні. А розроблюваний проект «гальмонувся» на одній несподіваній речі — ми запропонували вилучати технічні засоби, а нам сказали: «А ви за них платіть гроші». Це питання точно показало: хто чиї гроші відпрацьовує...» («ЗН» №5(122) від 01.02.97 р.).

У цьому контексті не може не тішити прецедент, який виник на базі ЄЕСУ: нарешті наші правоохоронні органи вирішили припинити незаконне прослуховування. Є лише кілька маленьких запитань. Чому згаданий закон усе ще не ухвалений? Чому практичну частину боротьби з такими, за визнанням Володимира Радченка, які стали масовими ще три роки тому, явищами, силовики розпочали тільки тепер? І хто з крупних бізнес-політиків — власників аналогічного устаткування — потрапить до їхніх тенет завтра, а хто післязавтра? Складається враження, що в нашій країні на ручному керуванні перебуває не тільки паливно-енергетичний комплекс, а й власне закон.

У попередньому номері «ДТ» Юлія Тимошенко зізналася в тому, що їй, як нікому іншому, відомі тонкощі тіньової економіки. Саме їй, як нікому іншому, відомі тонкощі вибіркового підходу до застосування каральної сили закону. Вона знає, що ніякі гарантії, яких вона могла б зажадати від найвпливовішої людини на випадок виходу у відставку, не будуть виконані. Саме тому Юлія Тимошенко до останнього чіплятиметься за крісло віце-прем’єра. У неї немає депутатського імунітету, але, обіймаючи таку посаду, вона має імунітет члена уряду реформ, діяльність якого позитивно оцінюється Заходом. Саме тому вона не захотіла повестися так, як їй запропонував керівник Держкомрезерву Євген Червоненко, а саме відійти від справ на час слідства по справі її чоловіка чи взагалі піти у відставку. Іншими словами, не кидати тінь на уряд. Тимошенко досі воліла йти іншим, прямо протилежним шляхом, привселюдно заявляючи про те, що подія, яка сталася в ЄЕСУ, — це спроба кинути тінь на уряд реформаторів. Вона вирішила повністю ототожнити себе з урядом, і насамперед з прем’єром, не особливо турбуючись про наслідки такого кроку для Віктора Ющенка. За інформацією, яка надійшла до «ДТ» із різних джерел, команда Юлії Тимошенко вживає дуже активних заходів для мобілізації фінансових коштів. Одні припускають, що мета їх — згладжування активності силових відомств. Інші — намагаються вгадати країну імміграції. Але, швидше за все, якщо цей процес насправді існує, то його мета — нагромадження підшкірного жиру для наступної боротьби. Боротьби з опозиційної платформи.

Проте гострота ситуації, яка склалася навколо Юлії Тимошенко, має шанс і не завершитися відставкою. Герцог Боленброк казав: «Якщо одна велика країна хоче завоювати маленьку, то в маленької немає шансів. Але якщо цю маленьку країну хоче завоювати інша велика, то в маленької з’являється шанс вижити». Сьогодні Юлія Тимошенко вже стала тягарем як для Президента, так і для прем’єра, оскільки більшою або меншою мірою виконала гласні і негласні завдання, які вони пов’язували з її перебуванням на цій посаді. Але Президент очікує, що рішення про відставку Тимошенко прийме прем’єр, який запрошував Юлію Володимирівну працювати у своїй команді і який свого часу подавав Президентові подання щодо призначення її віце-прем’єром. Віктор Ющенко, що найчастіше потерпає від зайвої делікатності, Юлію Володимирівну у відставку не посилає і сподівається, що це зробить Президент, який у січні підписав його подання про призначення Тимошенко віце-прем’єром. Президент, який уже півроку послідовно критикує Юлію Тимошенко за ситуацію в паливно-енергетичному комплексі.

Поки обидва лідери по-єзуїтському розшаркуються один перед одним у відчинених дверях, Юлія Володимирівна не квапиться у них вийти. Не протягло б. Адже зима на носі.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89