Джордж Баланчін: «Досить з’явитися на сцені чоловіку й жінці — і ось вам уже сюжет»

Коштовності... Смарагди, рубіни, діаманти... Вони покривають костюми танцівників, блищать у зачісках балерин, таємничим мерехтінням огортають сцену. «Коштовності» — так назвав свій балет Джордж Баланчін. Київ побачить цей розкішний твір балетного мистецтва 20 лютого 2001 року на сцені Палацу «Україна» завдяки генеральному спонсору гастролей — Кондитерській фабриці «АВК».

Розповідають, що підставою для створення цього балету послужило відвідання Баланчіним магазину відомої ювелірної фірми «Ван Клеф і Арпель». «Я люблю коштовності, — згадував Баланчін, — адже я грузин за національністю, котрий виріс у Петербурзі. Обидві країни — і Росія, і Грузія — розуміються на коштовностях. Будь у мене достатньо грошей, всього вкрив би себе коштовним камінням».

Газети писали, що багато хто залишав знаменитий магазин, спорожнивши свої гаманці. Баланчін же, так нічого й не купивши, виніс із нього свої «Коштовності». Хореограф розмовляє з глядачем мовою танцю. «Я не люблю сюжетів, — повторював Баланчін. — Я люблю всякі історії: із задоволенням читаю детективи, дивлюся вестерни. Але балет — інша річ: він не повинен нічого ілюструвати. Досить з’явитися на сцені чоловіку й жінці — і ось вам сюжет».

Три частини балету Баланчін назвав «Смарагди», «Рубіни», «Діаманти» і до кожної з них він вибрав музику, яка, на його погляд, найбільш підходить до магічного значення каменю та його кольору. До «Смарагдів» він узяв музику французького композитора Форі до драматичних вистав «Пеллеас і Мелизанда» та «Шейлою»; для «Рубінів» — «Капріччіо» Ігоря Стравінського, для «Діамантів» — одну з частин Третьої симфонії Петра Чайковського. Різна музика, різні настрої, різне хореографічне вирішення.

Прем’єра цього балету відбулася в квітні 1967 року в трупі New York City Ballet, створеній хореографом в Америці (до речі, Росія перший і останній раз бачила цю хореографію 1972 року, на гастролях у Москві).

Ваlanchine-way — дорога Баланчіна — так називається недовгий прохід, що веде від Бродвею вбік, усередину, до Лінкольн-центру, комплексу з трьох будинків, у лівому з яких розміщається Нью-Йорк сіті балле, Нью-йоркский міський балет. Дітище Баланчіна (1904—1983) уже 17 років є його спадщиною, його ім’ям, його легендою.

Ваlanchine-way — данина подяки майстру балету, що і цим прославив велике місто.

Судячи з багатьох свідчень, Баланчін любив Нью-Йорк, почувався в ньому легко й вільно, саме тут Баланчін остаточно став Баланчіним — найбільшим балетмейстером-урбаністом.

А в Петербурзі (Петрограді) його звали Георгієм Баланчівадзе; у Парижі, із волі Сергія Дягілєва, російським балетом він керував чотири роки, став Баланчіним; а в Нью-Йорку, місті найкоротших абревіатур, його всі називали містером Бі (mister B).

Баланчін, який закінчив Імператорську театральну школу в Петербурзі, був послідовником московського фанатика від балету Касьяна Голейзовського, балетмейстера, котрий культивував акробатизм на академічній основі. Акробатизм і комізм стали головними «кониками» і Баланчіна, який пройшов у Лондоні та Парижі іншу школу — Фокіна, Мясіна, Ніжинської.

І ось, всотавши всі досягнення стародавнього й сучасного балетного мистецтва, Баланчін випускає прем’єру балету «Коштовності» — 32 роки тому. «Коштовності» рекламувалися як перший в світі безсюжетний і одночасно мультисюжетний повноцінний спектакль.

Ось перша пара в «Смарагдах» — Жанна Аюпова й Андріан Фадєєв. Знатна дама і юний паж, вражений її витонченістю. Інші асоціації в «бродвейському шоу» під назвою «Рубіни». На особисті взаємини тут немає часу.

Перед нами артисти, покликані розважити й зачарувати публіку в російському імператорському балеті. Діана Вишньова, В’ячеслав Самодуров, Ірма Ніорадзе, Андріан Фадєєв. Дивлячись на останнього, критики Петербурга зрозуміли, чому Баланчін змусив дебютувати Михайла Баришникова в NYCB саме в цій партії.

А після «смарагдового» підводного царства та рубіново-земної жвавості глядач потрапляє в розріджене повітря небесних сфер. Це «Діаманти» і дует найвищого класу Уляни Лопаткіної та Ігоря Зеленського.

У світовому балеті відомо, що «Коштовності» Баланчіна як єдина вистава йде лише в Америці. Це зрозуміло, бо знайти в будь-якій трупі навіть чотирьох дійсно дорогоцінних солістів — завдання не з простих. Але це виявилося під силу Маріїнці. На чому й переконається київська публіка, побувши 20 лютого на єдиній виставі цієї трупи з унікальною хореографією Джорджа Баланчіна — грузина за національністю, петербуржця за вихованням і американця за місцем проживання й творчості...