Гран-прі Соломії

соломия

Читайте також

15-річна українка Соломія Лук'янець наприкінці 2016-го стала володаркою Гран-прі Міжнародного пісенного конкурсу "Тріумф мистецтв" у Королівській консерваторії Брюсселя. Вона скорила суддів бездоганним вокалом і виграла переможний кубок. У передноворічному інтерв'ю DT.UA Соломія, яку вже називають надією української оперної сцени, розповіла про навчання в Німеччині, культурні пріоритети, а також про новорічні мрії. 

У Брюсселі Гран-прі нашій Соломії вручала солістка Віденської опери Аїда Гарифулліна. А концертмейстером була мама юної співачки — Альона Блінова, про яку Соломія каже: "Поруч із нею я почуваюся завжди впевненою, моя мама — найліпший концертмейстер!" 

На конкурсі у Брюсселі Соломія виконала відому українську пісню Володимира Верменича "Чорнобривці" на вірші Миколи Сингаївського, а також арію ляльки Олімпії з опери Жака Оффенбаха "Казки Гофмана". Соломія уточнює, що це одна з найважчих арій, там високі ноти: "Але я буквально вчепилася в цей твір, і мене вже нічого не могло зупинити. Там же крім голосу передбачається особлива пластика тіла — треба було зіграти заводну ляльку. Це був вокальний номер з гумором і елементами шоу. Дуже рада, що доросла до цього твору й усі верхні ноти дають мені шалене задоволення. Вони в мене йдуть наче самі собою". 

Вагомий факт: Соломія — музикант у четвертому поколінні. Її прадід, Євген Блінов, — академік і народний артист; її дідусь, Олександр Блінов, — соліст опери і професор Музичної академії; тато і мама — Андрій Лук'янець і Альона Блінова — музиканти. Ну, а її тітка (по батьковій лінії) — знаменита українська оперна співачка Вікторія Лук'янець. Тому не дивно, що, виконуючи "Чорнобривці" у Брюсселі, юна українська співачка довела європейців до сліз. Не знаючи мови, вони однаково зрозуміли закладений зміст і навіть код цієї пісні. А сама дівчина зізнається, що їй клубок до горла підступив, коли виконувала: "Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю…" 

— Соломіє, якби не опера, в якій творчій сфері ви би себе шукали? 

—Насправді які в мене були варіанти вибору, крім опери? Могла би бути дизайнером або рок-співачкою. Могла би паралельно робити або режисерську, або акторську кар'єру. Гадаю, якби Анна Нетребко знялася в якомусь фільмі, то він би обов'язково мав шалений успіх, і її акторська кар'єра була б визначена. 

Мій голос — колоратурне сопрано. Поки що я професійно не займаюся з педагогом вокалу. Але планую, коли мені виповниться 16, піти в німецьку консерваторію. Там є курс "Освіта для молоді". Це як підготовчий курс у нашій Музичній академії. Тоді й почнеться осягнення всіх тонкощів ремесла. 

— А який у вас сьогодні репертуар? 

—Вчу багато нових творів. З конкурсу у Брюсселі взагалі почалася моя "конкурсна" кар'єра. Що ж до репертуару, то це "Соловей" Аляб'єва, вальс Джульєтти з опери "Ромео і Джульєтта". Пробую "Травіату", "Ріголетто". Але поки що важко. 

У діалог вступає мама Соломії, Альона Блінова

— Узагалі є обмеження за віком. Якщо молодий, нерозвинений голос перевантажувати складними аріями, то вже в сорок років треба буде закінчити кар'єру. Це як будинок: спочатку треба вибудувати хороший фундамент, а потім уже поступово добиратися до даху. 

— Соломіє, для оперного виконавця-початківця завжди важливі певні обмеження. От від чого, наприклад, доводиться відмовлятися вже зараз, щоб зберегти голос? 

—Продуктів, які шкодять голосу взагалі не люблю. Наприклад, насіння, газованих напоїв — недолюблюю з дитинства. Пощастило! А перед концертом треба пити вітаміни. Ще в мене є фішка: ніколи не знімаю шарфа, щоб зв'язки не застудилися. Всі ці дрібниці досить важливі. 

— Що можете розповісти про життя оперної співачки-початківця за кордоном? 

—У Німеччині я навчаюся в Музичній гімназії імені Баха. Це така ж музична школа, як, наприклад, наша школа Лисенка. Тепер я там у десятому класі. В "Лисенка" я навчалася з 1-го по 6-й клас. Українська школа дала мені міцний фундамент у плані музичної теорії, фортепіано, флейти. У нас дуже високий рівень. У Німеччині навчаюся по класу флейти, бо на вокальне відділення можна вступати тільки з 16 років. У флейти ідентичне дихання з
вокалом. 

— Так, для Німеччини це школа досить високого рівня, — каже мама Соломії. — Після нашої школи Лисенка Соломію в німецькій гімназії відразу ж узяли в оркестр на першу соло-флейту. Причому з сьомого класу. В історії гімназії таке сталося вперше (звичайно на соло-флейту беруть після 12-го класу). 

Знаєте, у Німеччині чомусь зараз іде тенденція загальної "зрівнялівки". Там не так, як в Україні, цінується індивідуальність дитини. У Німеччині в музичній гімназії навантаження нижче, ніж у музичній школі в Україні. У нас з учнів вимагають по повній, а там дітей жаліють. Тут кожну дитину виховують як генія, а там — як звичайну людину. Тому вважаю, що українська освіта на сто голів вища. 

На конкурсі у Брюсселі заповнювали анкету, де було зазначено, що ми з України. І коли Соломія виходила на сцену і повідомляли, що це Україна, зал моментально пожвавлювався.

А торік Соломію занесли до Національного реєстру рекордів України як наймолодшу оперну співачку країни.

— Соломіє, крім флейти й вокалу, які у вас є ще музичні захоплення і уподобання?

—Захопилася писанням музики. Пробую себе як композитор. Написала свою першу пісню, там складна комбінація стилів — рок, класика. Оперний вокал з естрадним виконанням. 

У мене з 12 років божевільні стрибки різних уподобань і захоплень. Наприклад, з 12 до 13 років слухала тільки саундтреки до фільмів (я запеклий кіноман). Одного разу кузина познайомила мене з творчістю Девіда Боуї, царство йому небесне, він помер рік тому. Для мене Девід Боуї виявився просто несамовитою особистістю, яка надихає. 

Він привніс у музику щось неземне, своє. Був творцем глем-року, це комбінація року й божевільних костюмів. Словом, на сцені в нього завжди красиве свавілля. Я в захваті від його останнього альбому Blackstar.

Це музика не для всіх, її можуть прийняти тільки ті, в кого такі ж таргани в голові. 

Читала про всіх артистів, яких надихнув Девід Боуї. Наприклад, Леді Гагу. І в ній є загадка. Так, не сперечаюся, це добре продуманий комерційний проект. Але якщо вслухатися в її голос, то Леді Гага — одна з найкращих співачок сучасності. Наживо вона співає як богиня. А інші американські поп-співаки на лайф-концертах дуже фальшивлять. 

Також Боуї надихнув Мериліна Менсона, епатажного рокера. Цей виконавець показує божевільний внутрішній світ. У нього немає затертих до дірок звичайних тем, які тиражують багато рокерів. Він робить щось своє. Іноді люди неправильно розуміють його посил. 

— Хто з оперних знаменитостей для вас, скажімо так, еталон і джерело натхнення?

—Та ж таки Аїда Гарифулліна. Слухала її виконання в 2015-му на Віденському оперному балу. Моя мета — заспівати там. Іще Чечилія Бартолі. І, звичайно, моя тітка Вікторія Лук'янець. Вона живе у Відні. І дає слушні поради в ті рідкісні моменти, коли бачимося. Вона для мене великий приклад працьовитості.

Із тих, кого вже немає, хто надихає, — Марія Каллас, Лучано Паваротті, Євгенія Мірошниченко. Коли вчила "Солов'я" Аляб'єва, то вибрала варіант, який виконувала Євгенія Семенівна. 

— Соломіє, а що вам дали талант-шоу, зокрема "Голос. Діти"?

—Насамперед це досвід роботи на сцені. Весь закулісний шоу-бізнес можеш спостерігати в реальності — костюми, зачіски, макіяж. Завдяки талант-шоу з'являється набагато більше впевненості на сцені. В мене йде підживлення енергією від публіки. Хочеться показати, на що здатна. І що більший зал, то легше співати. І навпаки — важко співати, коли в залі тільки журі. 

2015 року брала участь у німецькому шоу "Голос-Діти" (The Voice of Germany) з піснею Time to say goodbye. До мене обернулися всі чотири члени журі. Був фурор. Казали, що це співає маленький янгол з України. А одного члена журі я довела до сліз. Виявляється, їй мама в дитинстві співала цю саму пісню. 

— У Німеччині у вас є справжні друзі?

—Здебільшого друзі — всі наші, українці. От найкраща подруга в мене з Білої Церкви — Маргарита. Це мій сонячний промінчик, який мене оберігає. Ми вже починаємо складати плани на майбутнє. Вона хоче робити кар'єру моделі, в неї було кілька фотосесій. 

Погоджуся з мамою, що в школі кожен за себе, кожен вважає, що він найліпший. Тому доводиться знаходити друзів поза школою. От ми з Маргаритою мріємо, що станемо двома знаменитостями — оперна співачка і модель.

— Часто відвідуєте оперні театри в Німеччині?

—Була в Німецькій опері в Берліні на "Євгенії Онєгіні", на "Чарівному стрільці". І є якесь розчарування в порівнянні з українським оперним театром. Я сприймаю "стару" оперну школу, ці божевільні костюми, бальні сукні. Хочеться поринути у світ королів, принцес, графів. І збожеволіти! А на Заході — музика божественна, голоси гарні. Але ж картинка теж важлива. А там усе в сучасних костюмах, мінімалізм. І часто все сіреньке. Взагалі люди мають визначитися, для чого вони приходять у театр. Поки що я не бачила жодної сучасної постановки, щоб мені на 100 відсотків сподобалася. 

— А в Україні навпаки — вітчизняний музичний театр критикують, що він не відійшов від кринолінів.

—Але ж ми бачимо цю сірість щодня. Я з дитинства мріяла, що виросту, стану оперною співачкою — і щовечора виступатиму в божевільних костюмах! Із зачіскою, макіяжем. В українському оперному театрі мені дуже подобається солістка Лілія Гревцова, завжди намагаюся потрапляти на вистави з її участю. 

— Де все-таки у перспективі бачите себе на оперній сцені — в Україні чи на Заході? 

—Не хочу залишатися в якійсь одній країні. Хочеться їздити по різних конкурсах, театрах. Хочеться в майбутньому робити власні концерти. Тобто виконувати пісні, створені мною. І привнести в цей світ щось нове. Показати оперу в новому світлі, щоб опера була доступна всім. Адже деякі люди скептично зазначають, що, мовляв, опера — це мистецтво для обраних. 

Та мої кумири доволі епатажні — Девід Боуї, Мерилін Менсон. Тому хочу, щоб у майбутньому мене називали "найепатажнішою співачкою сучасності". Моя мета — зробити оперу доступнішою, змішуючи два різні стилі — класику і рок. Адже найкраще оперний голос гармоніює з рок-інструментами, електрогітарами. 

— Ви пам'ятаєте свої відчуття, коли в Україні почалися події, пов'язані з Майданом? 

—Так, ми приїжджали, ходили на Майдан, бачили барикади. В мене є свій відеоканал. Пробую свої сили ще й як відеоблогер. У той складний період для України знімала блоги про нашу країну і виставляла їх в Інтернеті. Люди мені писали, запитували про все. 

Адже багато хто навіть з новин не міг зрозуміти, що саме тут у нас відбувається. У світі 87% музикантів не цікавляться політикою, займаються своєю кар'єрою. Музика — це їхня політика. 

— А що для вас Інтернет? Це мир пізнання чи розваги? 

—Я взагалі кіноман. Обожнюю фільми Тіма Бертона, його режисерське бачення. Він багато чого вніс у кіноіндустрію свого, особистого. 

А останнім часом потягло на ретро-стрічки — "Кримінальне чтиво", "Сніданок у Тіффані". Нещодавно подивилася фільм — "Клуб "Сніданок" Джона Х'юза. Це ж фільм про мене, про психологію підлітка, так усе виразно змалювали. 

Люблю чудернацькі арт-хаузні фільми. 

Зачепив фільм 2016-го "Неоновий демон" Ніколаса Віндінга Рефна. Його треба було переглянути кілька разів, щоб вникнути. Люблю фільми, які дають поживу для роздумів. 

От ігри не моє. Це мене не надихає. Так, я є в соціальних мережах, але там багато моїх клонів. Смішно, коли мені пишуть: "Ти — фейк!" 

Буває, постять фото, яких немає навіть у мене. Наприклад, п'ятий клас, шкільна дискотека. Від мого імені відповідають на запитання, спотворюючи мою особистість.

Альона Блінова. — Уявіть, під її дитячі фонограми на корпоративах співають інші діти. По телевізору бачила програму, як хлопчик стоїть на сцені, навколо діти, він розтуляє рота, не потрапляє і йде фонограма маленької Соломії на пісню Мозгового. Вона тоді співала дитячим естрадним голосом. І ми впізнали фонограму. Довго сміялися… 

Соломія. — Прикро, що дехто привласнює моє ім'я. Люди, навіщо когось копіювати? Якщо хочете слави, зробіть щось своє, адже рано чи пізно це все вилізе назовні. Адже це була не ваша ідея, не ваш голос. Навіщо повторювати? 

— Зараз час підготовки до свят. Який для вас був би найкращий подарунок на Новий рік? 

—Новий рік проведу вдома, в Україні, з сім'єю і друзями. Оце якраз "захворіла" своєю піснею. Тому найліпшим подарунком був би хороший аранжувальник, який зміг би довести до пуття мою ідею, втіливши її в життя.

— У сучасному музичному світі для багатьох більшу роль, ніж натхнення, відіграють технології. А для вас? 

—Для мене дуже важливе саме натхнення. Не можна нічого робити над силу. Буває щось читаєш, дивишся, а в голові крутиться мелодія. Я мелодію записую, потім маленькі уривки з'єдную в цілу пісню. Натхнення не приходить насильно. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89