ІГОР ЧЕТУЄВ: «ВИКОНАВСТВО — СВОГО РОДУ ГІПНОЗ»

Поділитися
Під його пальцями оживає філармонічний Стейнвей, і у височінь Колонного залу линуть, ніби вперше народжені душею композитора, звуки.....

Під його пальцями оживає філармонічний Стейнвей, і у височінь Колонного залу линуть, ніби вперше народжені душею композитора, звуки... Його звуть Ігор Четуєв — ім’я, яке на сьогодні здобуло популярність. Список його лауреатств містить у собі перші премії Всеукраїнського конкурсу імені С.Рахманінова (1997), імені Артура Рубінштейна (1998), також Гран-прі Міжнародного конкурсу юних піаністів В.Крайнєва (1994). А відтоді, як Ігор 1997 року став учнем Володимира Всеволодовича Крайнєва, він є постійним учасником Крайнєвських концертів і фестивалів. І для киян уже стало традицією ходити «на Четуєва».

Ігор володіє тією рідкісною людською чарівністю, яка миттєво приваблює до нього людей. Снобізм, зоряна хвороба — цілком не властиві музикантові. І у своїй творчості, і в спілкуванні він однаково щирий.

Четуєву двадцять років, нині займається у Вищій школі музики й театру міста Ганновера (Німеччина) по класу В.Крайнєва. Веде дуже активне гастрольне життя, що включає в себе такі країни, як Франція, США, Ізраїль та ін. А народився він у Севастополі.

— Ігоре, як ти став займатися музикою?

— Мамі вельми подобалося естетичне поняття — людина за роялем, і тому вона дуже хотіла, щоб я займався музикою. У родині музикантів немає і ніхто не збирався навчати мене музики професійно, тим більше ставити якісь високі творчі завдання. Паралельно займався бальними танцями та музикою, і якось була репетиція і там, і там, водночас. Треба було вибирати. Більше ходив на музику, танці невдовзі закінчилися, про що дуже шкодую, бо спортом завжди треба займатися — це порада всім музикантам!

— Скільки тобі було років, коли ти почав грати на роялі?

— У студію мене віддали в п’ять років, у сім — музична школа, сам же почав серйозно займатися, коли вирішив, що хочу бути музикантом, — у дванадцять років.

— А коли ти почав брати участь у конкурсах?

— Ось у дванадцять і розпочав. Був конкурс у 91-му «Юний віртуоз», до речі, у Києві, де несподівано для всіх і, що найголовніше, для себе, одержав першу премію. Я забував текст, виходячи на сцену, але виявилося, що це все одно був кращий виступ в порівнянні з усіма іншими, і мені дали перше місце. А потім уже був юнацький конкурс Чайковського в Москві, і в Німеччині, і пішло-поїхало. Тоді ж почав займатися в Тетяни Аркадіївни Кім.

— Виходить, конкурси тебе ніби активізували?

— Не думаю, що конкурси. Просто в людини до тринадцяти-чотирнадцяти років прокидаються душа й мозок. Певне, у цей момент щось спрацювало і я став займатися.

— Конкурс — позитивний чинник для музиканта?

— Ні.

— Кажуть, конкурси пов’язані не лише з виконавством, а й з інтригами.

— Звісно. Але результати конкурсу — це одне, а в участі в конкурсі є, поза сумнівом, позитивні моменти: намагаєшся мобілізувати всі сили й видати продукцію найвищого рівня, все, на що ти здатний. А з іншого боку — це вже вид спорту. Музику так складно «впіймати». Нейгауз казав, що легше обдурити слухача, нібито ти її впіймав, ніж упіймати насправді.

— Як ти гадаєш, ти керуєш музикою чи вона тобою?

— Коли потрапляєш у цю вищу сферу мозкового життя, тоді вона і приходить, а якщо ні... Мені здається, я не можу керувати музикою, скоріше, щось усередині керує мною.

— Ти багато займаєшся?

— Ні. Це жахливо, але ні. Маю намір найближчим часом займатися годин по десять, але поки, на жаль, не виходить.

— Вважаєш, що не допрацьовуєш?

— Так, напевно. Просто світ нині настільки складний, багато піаністів, треба чимось дивувати, щоб мати концерти. Це хліб, якого завтра може не стати,— от і все.

— А ти буваєш задоволений своїми виступами?

— Так, на конкурсі в Тель-Авіві. На другому турі був дуже задоволений. Коли виходить щось таке, що дивує не лише тебе самого, а й людей, журі. Але це було, напевно, один-два рази.

— Хвилюєшся перед виходом на сцену?

— Зараз вже менше, бо дуже багато роботи, не вистачає моральних сил на хвилювання. Просто розумієш, що їх треба віддати на інше. Але хвилювання, звісно, має бути присутнім, інакше не потрапиш у сферу під назвою «музика».

— Віддачу публіки відчуваєш?

— Звісно. Є різні градації уваги. Коли увага на дуже високій точці, тоді щось виходить, а інколи просто дотримуються тиші в залі.

— Чи є композитори, котрі близькі тобі за характером, за своїм єством?

— Безперечно, є. Нині період, коли я ще не визначився, з ким більше «спілкуватимуся» у майбутньому. Поки це Рахманінов, котрого хочеться багато грати, але не завжди вдається, позаяк знову ж — концерти, практично на кожному треба грати щось нове.

— Ти лірик?

— Звісно.

— Ставлення до композиторів змінюється з дорослішанням?

— Гадаю, років через двадцять скажу, що краще від Баха немає нічого.

— А з виконавців — хто тобі ближчий?

— Узагалі-то, завжди кажу: Гілельс, але коли я слухаю Крайнєва... Вважаю, Гілельса даремно загубили під тінню Ріхтера. Він мені уявляється глобальною людиною.

— Ігоре, у тебе дивовижний контакт з оркестром. Що це — фахове напрацювання чи вроджений дар?

— Ну звісно, якщо грати багато, рано чи пізно все одно вийде. Виконавство — це свого роду гіпноз. І якщо можеш загіпнотизувати людей, котрі не одержують зарплати, сидять і просто грають ноти... Напевно, у мене щось виходить у цьому сенсі — ось і все. Шанувати їх треба, ну і захопити чимось, певними прийомами.

— У тебе є хобі?

— Останнім часом граю в бадмінтон, у пінг-понг, щоб голова іноді цілком відключалася. Після довгої інтенсивної роботи потрібно дати голові відпочинок. Щоб потім думки були свіжі й чисті.

Торік Ігор потішив киян двома концертами — Першим концертом Д.Шостаковича (c-moll), і Першим концертом Ф.Шопена (е-moll). Від його туше в Шопені виникає відчуття, що звук народжується з самої глибини інструмента не від доторку пальців, а сам по собі. Безкінечна ніжність і водночас жагуча захопленість однаково притаманні його виконанню. Причому від гри Ігор одержує величезне задоволення, що особливо помітно було у фіналах обох концертів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі