Ірен Роздобудько, «Переформулювання», видавництво «Нора-Друк»

Поділитися
Ірен Роздобудько написала мемуари. Ставлення до цього факту могло би бути, м’яко кажучи, неоднозначним...

Ірен Роздобудько написала мемуари. Ставлення до цього факту могло би бути, м’яко кажучи, неоднозначним. Адже, по-перше, мемуари пишуть, зазвичай розмінявши п’ятий-шостий-сьомий десяток. А по-друге, залишивши за собою купу видатних справ, написаних картин, виданих книжок тощо. Чого не можна сказати про Ірен, яка взялася за цю дивну справу в розквіті життєвих і творчих сил.

Але сприйняття мемуарів Роздобудько однозначно позитивне. Адже авторка сама на перших сторінках зізнається в тому, що написати спогади їй запропонували. За таких обставин, так би мовити — явки з повинною, важко комусь пред’являти претензії і звинувачувати у нарцисизмі. Тим більше що Роздобудько чесно виконала завдання. «Переформулювання» — якісний автобіографічний твір, написаний у традиційному стилі Ірен: сентиментальному, чуйному, легкому.

Колись Андрій Кокотюха, напевно у спробі узагальнити та систематизувати свої мемуари, кожен їх розділ називав: «про те, як...». Далі у двох чи навіть
трьох реченнях давався стислий перелік викладених нижче подій. Так-от, Ірен Роздобудько вдалося знайти краще вирішення. Кожна її оповідь починається словами «одного разу...».

Твір, зітканий з безлічі таких «разів» — історій з власного життя, подекуди схожий на щоденник. Щоденник, у якому ніби вирвано аркуші з окремих розділів.

До того ж їх вирвано таким чином, що, дякуючи Богу та авторці, читачі позбавлені відвертих описів особистого життя пані Роздобудько. Жодних нарисів про тяжке дитинство з дерев’яними іграшками, жодних підліткових рефлексій та інтимних сцен, як у автобіографічному романі «Сьом­га» Софії Андрухович. Жодних розповідей про горілчано-пивні письменницькі посиденьки та вічне похмілля, як у Кокотюхи.

Роздобудько описує різні миттєвості — про роботу в ресторані, в цирку, у відеосалоні, в опозиційній газеті та глянцевих журналах, про «Коро­націю слова», про інтерв’ю з Жири­новським, Лимо­новим та зустріч із Шерон Стоун, про своїх друзів. До речі, добрячий шмат книжки віддано інтернет-листуванню з подругою — письменницею Ларисою Дени­сенко. Так само, як і інтерв’ю із самою Ірен Роздобудько та рецензіям на її твори.

«Це не спогади. Тут немає жодної хронології. Це просто неправильна книга», — каже Ірен про свою книжку, додаючи, що уникнути нарцисизму в ній можна тільки сміючись над собою. Саме ця самоіронія автора і є тією складовою, завдяки якій зникає читацька іронія, коли до рук потрапляє «Переформулювання». І через це вражаюче щире вміння сміятися над собою мемуари стають цілком достойним чтивом у період очікування повноцінного роману Ірен Роздобудько.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі