КРИЗА ДОБРАЛАСЯ ДО КІНОКОХАННЯ

Цього тижня в московському Будинку кіно роздачею Золотих і Срібних стріл урочисто завершив свою роботу VI Міжнародний фестиваль «Лики кохання». Стріли розлетілися в різні кінці світу, гості й учасники, ніжно прощаючись, лаштувалися додому, відкладаючи в закутки пам’яті приємні враження про Москву й неформальне фестивальне спілкування. Команда ж «Кінотавру» на чолі з Марком Рудінштейном, жодної хвилини не зволікаючи, стала готуватися до першого «Кінотавра» XXI століття. До того ж «невгамовний Марк» спішно реанімує колись знаменитого одеського «Золотого Дюка».

Головна тематична складова «Ликів», що зрозуміло вже із самої назви, любов, яка, підбиваючи підсумки минулого століття, набрала на екрані досить химерного, часто жорсткого вигляду. Фестивальний кіносерпантин складався з 54 стрічок, сімнадцять з яких — конкурсні. Решта — спецпокази й ретроспективи.

Ретроспектива «XXI століття. Тоталітарні романи» застерігає — будь-яка диктатура вороже ставиться до несанкціонованих почуттів. Чи то Німеччина 30-х, де Гітлер заборонив змішані шлюби (фільм Курта Метцига «Шлюб у тіні»); Угорщина після сумнопам’ятного 56-го («Дивлячись одне на одного» Кароя Макка); Китай епохи «культурної революції» — «Містечко лотосів» (режисер Сюе Дзінь); невтішна любовна історія під ковпаком КДБ в Радянському Союзі після 68-го — фільм В’ячеслава Сорокіна «Тоталітарний роман», який дав назву всій ретроспективі, або картина Ліліана Кавані «Нічний портьє», що увійшла в історію кіно.

«Баварія-фільм» — один з найважливіших центрів кіновиробництва Німеччини, де створюються фільми з майже обов’язковим авантюрним елементом, розрахованим на широку, насамперед молодіжну аудиторію. У тематичному показі «Любов у Німеччині» студія представила фільми виробництва 1999—2000 років — від мелодрами Брігіт Мюллер «Вихід у рай», де друг допомагає хворому на рак молодому актору Алексу здійснити заповітну мрію, до урбаністичної драми молодого режисера Філіпа Бренінга «Кохання, гроші, кохання», де, раптово спалахнувши, почуття тоне в потоці машин, розрахунку й жорстокості.

До окремого спецпоказу ввійшли «Еротичні історії» — «Нічна доглядальниця» (Бернд Хайбер), «Бензоколонка» (Берт Брінкерс) і «Кімоно» (Харл Хартлі), які тиняються з фестивалю на фестиваль, класично мальовнича «Оголена Маха» Богаса Луна (Іспанія), що, попри майже детективний сюжет, заколисує своїм неспішним розгортанням подій; типово американська картина «Поштовий рай» Томпсона Клея, де нетверезі «пацани» замовляють як подарунок своєму ватажку через торгово-посилочну фірму наречену з Росії, та інші фільми. На жаль, не вдалося подивитися заявлених у програмі, але так і не показаних уже на третьому фестивалі «Легенд Рити» Фолькера Шлендорфа.

Щодо безпосередньо конкурсу, то представлені в ньому картини залишили гіркий присмак розчарування. І не тому, що картини були дуже різні своїм художнім рівнем, — це нормально для фестивальної палітри. Загальне враження, що майстрів кіно в різних кінцях світу не приваблює світлий бік кохання, і вони, мабуть, не вірять у саму можливість його існування. Докладно досліджуються «темні сили», що піднімаються з дна людської душі або спровоковані зовнішніми обставинами.

Поза увагою журі залишилася картина Ханса Петера Моланда (коопродукція Норвегії—Швеції—Великобританії) «Абердин» — грамотно зроблена, класично комерційна історія шляху одне назустріч одному гіркого п’яниці-батька (Ян Харт) і дочки на початку своєї успішної кар’єри(Стеллан Окарсгаард), які склали, на мій погляд, бездоганний акторський дует.

Якби на фестивалі відзначали найбільш невдалий фільм, то «Російська красуня», зроблена італійцем Чезаре Ферраріо за романом «нового росіянина» від літератури Віктора Єрофеєва, неодмінно лідирувала б. Ми ще повернемося до розмови про цей фільм у наступних публікаціях, бо вважаю його появу дуже симптоматичною.

Почесним гостем фестивалю був зірка світового кіно Крістофер Ламберт. Він спеціально прилетів на закриття форуму, щоб одержати приз «За створення безсмертного романтичного образу», вперше побачити Москву, поговорити з журналістами і посмакувати слов’янську кухню. Про враження героя «Нірвани», «Горянина», «Тарзана» і друга Люка Бессона — у найближчих номерах «ДТ».

Приз «За внесок у кіномистецтво» отримав чеський режисер Войтех Ясний, чий фільм «У якій стороні рай» був у конкурсній програмі.

Спеціальної згадки журі удостоївся дуже специфічний, особливо для непідготовленого глядача, фільм корейського режисера Кім Кі-Дука (Республіка Корея) — за найбільш шокуючу історію кохання. У ньому ртутний стовпчик смакування любовним маренням героїні, на мій погляд, дуже зашкалює.

Три Срібні стріли вцілили відповідно у кращий романтичний дует Сідсе Бабет Кнудсен і Нільса Ольсена з фільму датського режисера Сюзанни Б’єр «Один-єдиний». Це одна з найбільш милих, зі щасливою розв’язкою любовних історій фестивалю, хоча для поєднання закоханих авторам довелося позбутися чоловіка героїні — італійського джигуна і дружини героя, кинувши її в автомобільну аварію.

Іранське кіно впевнено завойовує лідируючі позиції на багатьох відомих кінофорумах. «Лики кохання» не виняток. Приз за кращу чоловічу роль отримав Джадід Назарі (фільм «Джомех», режисер Хассан Єктапанах). Щоправда, фільм своєю стилістикою нагадує романтичну Індію 60-х, а сам непрофесійний актор перебуває зараз у німецькій в’язниці як політичний біженець. Голова журі Удо Кір висловив сподівання, що нагорода фестивалю допоможе йому в подальшій долі.

Нагорода за кращу жіночу роль справедливо дісталася фінській дебютантці Саане Хюварінен за роль у фільмі «Коротке життя» Хеккі Куянпяя. Це трагічна історія матері-відмовниці, яка наклала страшний відбиток на все її подальше життя, за своєю оповідальною манерою близька до хвилі «сільської прози» 70-х.

Гран-прі Золота стріла за кращий фільм полетів у Мексику. Фільмом-переможцем став володар Гран-прі Каннського тижня критики, фільм Алехандро Гонсалеса Іньярріту «Сука-любов» — жорстка і жорстока збірка кіноновел у стилі такого популярного зараз «мексиканського неореалізму».

Невтішна картина кохання лише відбиває загальний настрій кінематографістів різних країн, і заслуга директора програм фестивалю Сергія Лаврентьєва в тому, що він представив глядачам усю гаму цих настроїв. Глядачі трьох московських кінотеатрів — «Америка-сінема», «Світ Кінотавра» і «Ролана» — оцінили це, масово купуючи квитки на перегляди. Хоча душі, серцю й оку, як і раніше, хочеться світла, добра й надії.

На заключній прес-конференції Марк Рудінштейн підкреслив, що йому і «Ликам» цікаво було б досліджувати тему стосунків чоловіка й жінки після шаленого вихору першої закоханості. А що буде цікаво кінематографістам, покаже наступний фестиваль «Лики кохання».