Круте піке Педро Альмодовара

На останній фільм Педро Альмодовара рецензій небагато, і всі вони досить потішно, в тон фільму, препарують його як сатиру на економічну кризу в Європі. І в рідній Альмодоваровій Іспанії зокрема.

Прихильники "теорії змов" із сусідньої держави взагалі ж можуть добачити в комедії "Я дуже збуджений!" снаряд прямого влучання. На хвилі війни російських охоронців моралі з так званою гей-пропагандою нова картина Альмодовара - прямо-таки маніфест веселкового руху. Глибокодумно вчитуємося в заголовний титр картини - "Побудовано на нереальних подіях". Але Україна - не Росія, як ми знаємо з... класиків. Отож вітчизняному глядачеві випав особливий шанс - подивитися не скаламученим поглядом на комедію у старовинному Альмодоваровому дусі.

Всі ми більш-менш уявляємо, що відбувається з тими, хто намагається повернути молодість у 50 років. Як неприродно натягується шкіра, в якій ми живемо. А жива плоть виглядає зовсім неживою. Про енергію-драйв годі й казати. Але, виявляється, винятки можливі! І несподівано Альмодовар постає перед нами з відмінною "косметичною пластикою". З таким же свіжим обличчям, як у своїх перших комедіях про "Пепі, Люсі, Бом та інших дівчаток із кварталу" і "Лабіринт пристрастей".

Запал тих ранніх картин, їх бурлеск і візуальна чарівність із вражаючою легкістю відтворюються в "Тимчасових коханцях" ("усе в цьому житті тимчасове", якщо згадати сержанта Грищенка, і оригінальною назвою жертвують на користь "Я дуже збуджений!" для міжнародного прокату). Тут незмінний впізнаваний набір усіх його сюжетних і стилістичних прийомів. У новому пасьянсі, але з традиційною напругою - на межі нервового зриву.

Ось так, не вгамувавши радість від грядущого батьківства (від самої Пенелопи Круз!), герой Антоніо Бандераса забуває прибрати гальмову колодку з-під шасі літака... І запускає в небо кульгавий боїнг компанії Peninsula.

Прекрасна теорія про завуальовану в сюжеті кризу відразу отримує підтвердження: peninsula - "півострів" іспанською. Далі на борту літака виявляється злодійкуватий банкір, поголовно введений в транс м'язовим релаксантом економ-клас, і медіум-діва, котра занюхала запах смерті. Жертвою кістлявої мала стати зірка садо-мазо похилого віку, але досвідчене стерво Рут.

Для алюзій цілком достатньо.

Ніхто ж не заперечує; свідомо, а радше не дуже, Альмодовар зумів включити у свій фільм народні переживання з приводу нинішньої ситуації в Європі.

Але він ніколи не був сатириком!

Це не "Монті Пайтон" із "бабусями з Пекла".

Альмодовар - гуморист, абсурдист і пересмішник. "Незайманка-медіум", яка спеціалізується на мерцях і летить у Мексику до наркоторговців (хороших хлопців, "вони справили на мене сприятливе враження") - ось це Альмодовар! Нескінченні розбірки - хто кому коли партнер серед пілотів літака і трьох стюардів. А на додачу танцювальний класичний диско-гей від сервіс-тріо (так... щоб відвернути від сумних думок) - це справді Альмодовар. Більшою мірою "дурносміх", аніж сатирик. Як казав товариш Динін? "Давайте вже тоді через річку стрибати". І Альмодовар - стрибає! Прямо в коктейль із мескаліном, та так - щоб бризки фонтаном.

Власне, кожен хід у цьому фільмі можна передбачити. Так само, як і щасливий фінал. Якщо стюарди, змішуючи коктейль, пошкодують, що немає мескаліну, то наркота тут-таки з'явиться. "Я дуже збуджений!" - нескінченний карнавал впізнаваних Альмодоварових перегинів, ексцентрики і фарсу. Такі собі галушки, які самі летять до рота. Адже багато в чому цю яскраву Іспанію, що вічно гуляє і влаштовує істерики від надміру почуттів та нетрадиційної любові - на мотоциклі і в боа - режисер придумав точнісінько так само, як Гоголь свою Україну в Диканьці.

Далі, на цьому квітистому грунті він дозволяв собі відходити у драматичні колізії - "Все про мою матір" або "Погане виховання".

Те, що Альмодовар вирішив "повернутися до коренів", незбагненним чином насторожує його шанувальників. Збудження справді багато. І, прямо скажемо, не до діла. Хіба за титром "режисер - Альмодовар" комусь привидиться екзистенційна притча? Антиутопія? Трагедія Гамлета?

Нам просто пропонують чад солодкого веселильного газу. Відвертий і безпринципний кінодурман. Яким "сінема", попри ступені складності, за великим рахунком і є. А те, що в 63 роки Педро Альмодовар здатний озирнутися, повернутися до старту і, може, пройти все заново, б'є наповал самою лише думкою про його завидну форму. Тут уже й адаптована назва фільму прочитується інакше.