Людмила Монастирська, тріумф у Ковент-Гардені

Випускниця вокального факультету училища ім. Глієра і Національної музичної академії Людмила Монастирська має видатний голос. У ЗМІ про нього пишуть: "Розкішний,
багатий, неймовірний за силою і яскравістю". Буквально недавно співачка вразила своїм голосом слухачів Ковент-Гардена в опері "Набукко" Дж. Верді (реж. Даніеле Аббадо). Це спільна постановка Королівської опери і Ла Скала, що розпочала в 2013-му своє життя.

"Її сміливий спів - однозначно - був найкращим, і найбільше запам'ятався цього вечора. Вокальна партія, з якою блискуче справляється Монастирська, - непроста й доволі віртуозна. Діапазон у цієї героїні варіюється від сі малої октави до третьої. Без сумніву, українська сопрано знайшла свою роль (образ Абігайль), яку, до речі, через її складність, небагато співачок намагаються опанувати". Такі відгуки найсуворіших рецензентів.

Нагадаю, що нині Монастирська співає в Метрополітен-Опера і Ла Скала, виконуючи на уславлених сценах головні партії в італійському репертуарі. Водночас доля цієї талановитої вокалістки в рідному Києві складалася непросто. Їй довелося наполегливо завойовувати свої позиції. Однак два роки тому Людмила сенсаційно дебютувала в лондонському Royal Opera House, виконавши складну партію Аїди в однойменній опері Дж. Верді. Тоді ж на кону Ковент-Гардена вона зіграла центральну роль леді Макбет у "Макбеті" Верді.

- На Заході в оперному світі своя система, - розповідає DT.UA Людмила Монастирська. - Туди запрошуються як співаків, так і концертмейстерів за контрактами - на постановки. Піаністи приїжджають із різних кінців світу. Але найголовніше - дуже жорстка дисципліна. Треба бути у стабільній формі, адже величезні, на чотири-п'ять дій, вистави доводиться співати буквально через день. У нас трохи інший стиль роботи: вистави 1-2 рази на місяць. Їхня система дуже дисциплінує. І робота з видатними диригентами істотно підвищує рівень соліста-вокаліста.

На Заході до цієї сторони оперної вистави підхід конструктивніший, ніж у нас, і режисери нерідко, так би мовити, "самовиражаються". Це має право на життя. Але не завжди виправдано, скажемо прямо, не завжди режисура має затьмарювати вокал, музику. У нас опера більш статична.

Я працюю і в Києві з величезним задоволенням і завжди щаслива виходити на сцену. Вчуся в нашого старшого покоління, в якого є чого повчитися: і щодо вокалу, і стилістично. На Заході хочу відзначити видатних партнерів - Ольгу Бородіну, з якою ми співали нещодавно в Метрополітен-Опера, але зустрічалися на сцені й раніше. Роберто Аланья - чудова людина, дуже світла, привітна. Бас Віталій Ковальов родом з України - з Черкас. Це дуже приємно - наші співаки прославляють нашу країну.