ПАНТЕОН ВОКАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Поділитися
Появою на прилавку нової книги сьогодні нікого не здивуєш. Проте не слід забувати, що бувають книжки, бувають події, а бувають… книжки-події!..

Появою на прилавку нової книги сьогодні нікого не здивуєш. Проте не слід забувати, що бувають книжки, бувають події, а бувають… книжки-події! Навіть у найсміливіших мареннях не можна було собі уявити, що в наш комерціалізований час вийде книга, яка небайдужо і захопливо оповість нам про творчі й людські долі десятків українських співаків, про яких переважно писали лише в окремих статтях, та й то дуже давно і фрагментарно. Книга, яка відкриє нові відомості про корифеїв українського оперного мистецтва, про яких написано чимало, але в минулі часи, коли друкована інформація ретельно фільтрувалася. Я маю на увазі щойно випущену збірку «Українські співаки у спогадах сучасників» (Київ—Львів—Нью-Йорк, видавництво «Рада» та видавництво М.П.Коць, 2003, 780 с). Ця зелена «цеглина» видана на білосніжному папері з безліччю фотографій і ще віддає чарівним ароматом друкарської фарби. Книжка стала результатом тридцятирічної самовідданої праці автора-упорядника Івана Максимовича Лисенка, який свого часу став автором грунтовного біобібліографічного «Словника співаків України». Видання здійснене за підтримки Мар’яна Коця (основного спонсора) та Музичної фундації США, а також за підтримки ще одинадцяти індивідуальних спонсорів.

Збірка містить розповіді про українських оперних і концертно-камерних співаків, які вже пішли з життя і залишили помітний слід у історії вітчизняного вокального мистецтва. Інформативну цінність та специфіку цього видання легко проілюструвати на кількох прикладах. Усім відомо, що про Оксану Петрусенко видано кілька збірок спогадів, листів та інших матеріалів, написано море статей і навіть роман. Здавалося б, що можна сказати нового про цю улюбленицю кожного українського меломана? У розділі, присвяченому Петрусенко, автор-упорядник уперше подав спогади російського музичного письменника Сергія Ебергардта, написані в Свердловську в 1980 році спеціально для цього видання. У них розповідається про свердловські сезони нашої Оксани. Крім того, книжка вмістила чимало не друкованих досі матеріалів навіть про таких добре знаних співаків, про яких давно вийшло по одній або й по кілька окремих книжок: Литвиненко-Вольгемут, Гришка, Гмирю, Ворвулева, Донця, Кипоренка-Даманського... З іншого боку, в книзі є матеріали про співаків, котрі давно заслуговують на те, щоби про них вийшли окремі книжки. На жаль, цього досі не сталося, але матеріали про них, вміщені у збірці Івана Лисенка, стануть поштовхом до майбутньої літератури, а можливо — і до спеціально присвячених їм книг. Маю на увазі насамперед таких співаків, як Микола Частій, Михайло Микиша, Олександра Ропська та Лілія Лобанова.

Вражають розповіді про забутих співаків, до яких не завжди була прихильна система і які постраждали від репресій. Серед них — баритон Степан Зубко, що 12 років провів у засланні і виступав у Медвежогорському театрі для в’язнів на Кольському півострові. Сам лише заголовок мемуарного нарису Софії Тухнер про нього — «На сцені тюремного театру» — нікого не може залишити байдужим… Напрочуд цікаві й відомості про київського баритона Миколу Филимонова. Він помер під час окупації, в 1943 році, зазнавши репресій ще в 30-х. Навіть його могилу на Байковому цвинтарі потім зрівняли з землею… Взагалі, у книзі вперше піднято цілий пласт історії українського вокального мистецтва, пов’язаний з іменами співаків, які зазнали репресій. Імена Степана Волинця, Юрія Лисянського або Марії Шекун-Коломийченко мало промовляють сучасникові. Але їх об’єднує те, що по їхніх долях безжально пройшлися жорна тоталітарної системи.

Добір персоналій, котрі увійшли до видання, надзвичайно ретельний і, зрештою, відбиває новий погляд на історію українського оперного мистецтва. Ще один важливий аспект книги — це широке і об’єктивне осмислення самого поняття «український співак». Багато хто знає прізвище чернігівки Марії Дейши-Сіоницької. Адже це постійна партнерка Шаляпіна, її ім’ям рясніє й «Літопис життя і творчості Шаляпіна», й інші публікації про легендарного російського баса. Але саме з нової книжки Івана Лисенка ми можемо дізнатися про деякі подробиці, які досі залишалися в тіні. Мало хто знає, що померла співачка у Криму, та й добірка спогадів про неї надзвичайно цікава, а вступна біографічна довідка містить цінні відомості про зв’язки Дейши-Сіоницької з Україною. Те ж саме можна сказати і про Йосипа Петрова, Федора Стравинського, Павла Кошиця, Лідію Липковську. У книзі знаходимо багато схожих розповідей про «блудних синів» України. Ім’я народного артиста РРФСР Павла Журавленка відоме багатьом російським шанувальникам опери. Звичайно, колись у книзі «Мастера оперной сцены», присвяченій провідним солістам театру ім. С.Кірова, можна було прочитати про Журавленка як про «видатного радянського співака». Але саме зараз, у збірці Івана Лисенка, виразно наголошується на тому, що співак мав українське коріння, сказано про його виступи в українському оперному репертуарі, про його прихильність до української пісні. Чимало є і співаків, які продовжили свою кар’єру в західній еміграції. Серед них, наприклад, такі як уродженець Львівщини Зенон Дольницький, що співав на кращих оперних сценах світу і помер у Парижі в 1976 році, чи Михайло Голинський, який у 1938 році виїхав до США, а згодом мешкав у Канаді. Раніше дізнатися щось про долі таких співаків було вкрай важко, адже навіть у часи державної незалежності України їм мало хто приділяв увагу. Декому зі співаків книга надала перший і, очевидно, останній шанс нагадати про себе українському читачеві. Йдеться насамперед про такі персоналії, як Петро Скуба, що помер тридцятип’ятирічним в Одесі перед самою революцією, або Георгій Рожок, який виїхав під час війни до Німеччини і там пішов з життя у відносно молодому віці. Про них відомо дуже мало, їхніх записів не існує, і збірка Івана Лисенка віддала їм останню данину шани та пам’яті.

Про нашого безсмертного світоча Івана Козловського теж можна прочитати багато нового, але спогадам самого Івана Семеновича про українських співаків (Цесевича, Микишу, Савранського) також знайшлося місце серед матеріалів книги. Уявіть собі — тому, хто гортатиме сторінки цієї книги, знову пощастить почути живе, нечуте досі слово Козловського! Та й про самого Козловського вміщено багато нових матеріалів — сім з одинадцяти мемуарних нарисів у розділі про нього друкуються вперше.

Таким чином, читаючи цю книгу, ви маєте справу не з сухим лаконічним виданням енциклопедичного типу, а начебто тримаєте в руках цілий оберемок монографій. Адже далеко не кожен зі співаків, розповіді про яких увійшли до книги, удостоєний окремих монографічних досліджень. Відтепер у того, хто шукатиме інформацію про будь-якого маловідомого сьогодні співака, буде можливість не просто виявляти розрізнені короткі відомості в «мандрівках» від однієї енциклопедії до іншої, а й ознайомлюватися з цілим розділом мемуарних матеріалів. Побудова книги — хронологічна, за часом появи співака на оперній чи концертній сцені (саме такий принцип послідовності зібраних у ній матеріалів). У книзі подано спогади про 120 співаків, мемуарним відомостям про кожного з них передують змістовні біографічні довідки автора-упорядника. Загальна кількість матеріалів — близько 300, ілюстрацій вміщено також близько 300 (це фотографії співаків як у ролях, так і в житті). У додатку подано такі не зовсім звичні матеріали, як короткий «Спогад про безіменного тенора» Ю.Криха та згадка Гектора Берліоза про глінківську експедицію до України з метою пошуку талановитих співаків. Сам автор, що виступив також як редактор, перекладач і коректор, не лише написав усі біографічні довідки і вступ до книги, а й вмістив свої власні спогади про кількох співаків — Гмирю, Третяка, Манойла, Кікотя, Басенка, Марію Сокіл. Видання охоплює величезний хронологічний період — аж від XVIII століття. Серед перших вміщених у ньому персоналій — Семен Гулак-Артемовський. До речі, у вступі автор вдався до цікавого спостереження. До 1917 року матеріали преси і спогади про співаків мали більш розкутий і об’єктивний характер. А в радянські часи писати про народних артистів можна було лише «безпроблемні» й хвалебні відгуки. З цим важко не погодитися, але ця обставина аж ніяк не применшує цінності книги. Автор каже, що матеріалів про деяких співаків цілком вистачило б для подальшого видання окремих збірок про них. У це неважко повірити. Тому що серед бібліографічних довідок, вміщених у попередній роботі Івана Лисенка — «Словнику співаків України» (К.,1991), — часто-густо можна було прочитати, що ціла збірка спогадів і матеріалів про котрогось зі співаків міститься в особистому архіві автора і ще не надрукована.

Вміщені в рецензованому виданні спогади нерівноцінні, але зусиллями автора вони відредаговані, скорочені й «доведені до ладу». Отже, цінність наведених матеріалів аніскільки не постраждала. Про деяких співаків подано лише єдиний мемуарний нарис — це в кожному випадку є першою спробою розповісти про їхню творчість засобами друкованого слова. Автор, як правило, не вміщував матеріалів про співаків, про яких уже виходили окремі книжки суто мемуарного характеру (виняток становлять хіба що Петрусенко та Донець). Багато спогадів написано диригентами, піаністами, співаками, композиторами, режисерами. Вони вирізняються особливою кваліфікованістю і цінністю. Завершують книгу спогади про співаків, котрі можуть вважатися нашими сучасниками, але передчасно пішли з життя. Це Василь Третяк, Микола Манойло, Андрій Кікоть та Олександр Басенко.

Слід відверто сказати, що читання цієї книги захоплює не менше, ніж читання детективу. Дібрані матеріали настільки «живі» й пізнавальні, нової інформації так багато, що від книги просто неможливо відірватися. Хочеться, аби це видання потрапило до рук усіх, хто його чекав, хто цікавиться історією вітчизняного вокального мистецтва. Книга стане в пригоді і досвідченим фахівцям, і простим цінителям співу. Можна сказати, що Іван Лисенко і зараз продовжує свою подвижницьку роботу, щодня кілька годин проводячи в бібліотеці. Але Іван Максимович не поспішає ділитися секретами і не випереджає подій. Я впевнений, що скоро ми побачимо нові результати його праці.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі