Сковорода, Чайковський, Троїцький

Олег Вергеліс 15 листопада 2013, 18:40
Троицкий

Читайте також

У повітрі запахло порохом локальної театральної революції. Режисер Влад Троїцький, прийнявши з рук Раду Поклітару "диригентську" паличку художнього керівника Дитячого музичного муніципального театру на Подолі, днями заявив про можливі цікаві перетворення навколо цього театру та в нього всередині. Частина театрального соціуму від цього вже жахнулася, друга частина тільки збирається, а третя (частина), в основному молоде крило нашої критики, аплодує сміливим заявам популярного раціоналізатора. 

Дитячий музичний театр на Подолі — вже давно неспокійне місце на сценічній карті столиці. Йому не завжди щастило на художніх керівників та директорів. Його часто сварили (і я в тому числі) за обурливі ярмарки-продажі трусів та ліфчиків прямо у фойє. Одного директора колись "тихо пішли", ще одного мало не посадили. 

Потому поклали великі сподівання на талановитого в усіх сенсах Раду Поклітару. Як яскравого координатора творчого життя колективу. 

Проте щільна завантаженість балетмейстера, його хронічні телевізійні "халтури" навряд чи могли залишити місце в наднасиченому графіку — ще й для художнього керівництва неспокійним театром. Тим більше таким. Під 400 осіб "бойових багнетів". І, до речі, часто дарма необізнані люди інколи намагаються покартати театр за "архаїку". Ті ж таки проекти Поклітару, багато інших репертуарних проявів дадуть фору (у розділі яскравої експериментальності) навіть Національним музичним. Отож не все там добре, але й не все так погано. 

Явище Троїцького як нового керівника (без конкурсу, але й без "заповіту") — для багатьох, звісно, історична несподіванка. Енергійна людина і батько-засновник "Гоголь-фесту", театру "ДАХ", "Дахи-брахи", навряд чи спочатку міг розглядатися як куратор нішового дитячого театру. З не такою вже рідною для Влада естетикою (і цільовою аудиторією на додачу). І ще з сакральною місією — виховання музичних смаків підростаючого покоління... І вже точно все це мало поєднувалося з тенденціями авангардного, андеграундного, часто деструктивного експериментального театру — тобто з простором пошуків самого Троїцького. Як цікавого художника і неспокійної людини. 

Все це так. Але тепер скажіть — а ХТО ще? Коли маневр для пошуку вакантної керівної одиниці для такого ось столичного специфічного театру звужений тут (у нас) практично до нуля. Вибирати ні з кого. Довірити великий колектив практично нікому. Якщо і є хтось, то або надто молодий і ненадійний, або старий і безнадійно відстав. "Правда в тому, що ми старі і керувати більше не можемо. Чи можуть керувати наші середняки? Як випливає з попереднього досвіду — ні. І в цьому мій розпач", — писав в епоху розквіту МХАТу К.Станіславський. Коли (тоді) вибір усе-таки був! Та ще й який. Ми ж (в умовах поточної театральної реальності) вже за порогом "розпачу". Тепер знайти в Україні адекватного, компетентного, енергійного, творчого лідера для творчого колективу — практично неможливо. І цей факт підтвердять скрізь. Від Мінкульту до околиць. 

"Плоди освіти", тобто гримаси й корупція всередині наших незліченних і часто безглуздих театральних "шкіл" призвели до дефіциту творчих керівних кадрів. Немає "ватажків" не те що для музичного театру... Для драматичного — їх теж практично немає (поодинокі винятки — учні Е.Митницького). 

І це не тільки проблема "селекції", виховання, просування. А, очевидно, ще й світогляду. Куди він повернутий у нашій країні — бачимо. 

Троїцький, за якого особисто я вболіваю душею, — людина широких поглядів і персонаж неймовірної медійно-підприємницької активності. Його попередня віддаленість від чистої форми музичного театру ще не означає, що він глухий до неї. Що він не здатний прийняти і відтворити ці "ноти". 

Безперечно, такт важливий не тільки в музиці... А й у революційних починах. Які вже заявлені. 

У планах нового художнього керівника... Створення на місці Дитячого муніципального театру — "Центру Сковороди", поліфонічного музичного утворення (назва, очевидно, навіяна пам'ятником у цій місцині?). Запрошення трудового колективу до експерименту. Запрошення експериментаторів з-за кордону. Створення нової опери та нової хореографії. Функціонування театру з 8-ї ранку по 12-ту ночі. Бажання оновити стилістичну й репертуарну палітру. Сподівання на музичний діалог із сучасною дитиною — мовою сучасною, але виразною... 

Заяви про наміри інтригують. Водночас підводять до межі, за якою попередня форма театру трансформується кардинально. І від неї не залишається практично нічого. Ні ріжок, ні ніжок. 

І разом із "тією", попередньою, формою, очевидно, мають розчинитися в минулому і базисні цінності того театру. Насамперед як музичного. Оскільки "новобуд" Троїцького, про що він заявив, передбачає Центр...

…І, здається мені, тут український режисер бере за взірець московську модель "Гоголь-центра" Кирила Серебрянникова. Який, обійнявши посаду художнього керівника в до того драматичному театрі, тут-таки зробив із нього "постдраматичний" (з усіма наслідками, що звідси випливають). 

У Троїцького — у стратегії його перебудови — все-таки буде більше труднощів. Зробити з "драми" "постдраму" — ще півбіди. А ось із музики для дітей музику... для кого?.. — міркування на перспективу. 

Взагалі, чи зможуть "мирно" уживатися в майбутньому новобуді, скажімо, безтурботний музичний ранок "Зайчик-листоноша" (твір І.Якушенка для найменших) із можливою вечірньою гастроллю якоїсь скандальної театральної сенсації, типу мехетешного "Человека-подушки", обвинуваченого батьками й матерями Росії в педофілії... 

І тут не лише злий жарт. Тут і акцент на можливий "контрапункт". На доречність-поєднуваність під одним дахом творів для дітей (з усіма виховними та просвітницькими надзавданнями) і жорсткої естетики сучасного центру актуального мистецтва. Чим (по суті) і може стати майбутнє новоутворення. 

Розуміючи важливість оновлення конкретного театрального організму (та й процесу в цілому), все ж не до кінця усвідомлюю, хто на стартових етапах цієї революції запишеться в соратники художнього керівника. Тим більше що в даному питанні для нього важливий тільки один партнер. Це Міське управління культури. Держатель акцій театру. 

Поки що Управління зберігає тривожне мовчання. І на всі мої заклики прокоментувати подальші плани — відмовчується або просить почекати. А я згадую, наскільки легше було "революціонувати" на новій ниві тому ж москвичу в його "Гоголь-центре". Російському режисеру в аналогічній ситуації дали абсолютний карт-бланш. Дали чудове фінансування. Його лобіювали-підтримували як на рівні чиновників Москви (людина Абрамовича), так і на рівні кремлівських "яскравих" кардиналів, чиї
піЕси той реформатор ставив про запас і передбачливо. 

Отож нашим революціонерам у їхніх великих перетвореннях поки що і спертися ні на кого. Бізнес за ними не піде. Бо бізнесу на театр в Україні наплювати. Чиновники (поки що) вичікують. 

Понад те. Зробити з державного муніципального театру якийсь новий Центр — це ж ціла арія з опери Чайковського "Опричник". Оскільки для цього знадобляться сотні заяв, звернень, затверджень, узгоджень на рівні Київради. До того ж, за моїми даними, в юрисдикції й підпорядкуванні нашого Управління культури немає таких загадкових субстанцій, як "центри", а є — музеї, театри тощо. Спробуй зламай махину. 

Тим часом під лежачий камінь вода не тече. Справу зроблено. Людину призначено. Від неї очікують якщо не шедеврів, то бодай творчих рухів. І він їх анонсував.

…Залишилося вирішити найскладніше з усіх можливих завдань на новій ниві — в конкретному театрі... Поєднати "тишу" творчості з "громом" назрілих (революційних) перетворень. Завдання не для слабака. 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
12 коментарів
  • Наталья 22 ноября, 19:17 Уже уволены по статье 10 артистов балета. Среди них 2 ведущие солистки . За их судьбу можно не переживать - многие театры мира хотят видеть их в своей труппе . Мне жаль наших детей - им останется Зорина . Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Зрительница 18 ноября, 14:32 Еще прокомментирую один аргумент, который слышала о Детмузе - я прекрасно знаю, что в нем кошмарная семейственность, и засели там в основном "сынки и дочки". А госпоже Боровик так и вообще стыдно должно быть! Всех своих ближайших родственников пристроила к кормушке на должности - ай, молодец, бывшая прима-балерина Нацоперы! Но это повод конкретно для того, чтоб разогнать присосавшихся и бесталанных родичей Боровик, а не разрушать единственный детский академический театр. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Зрительница 18 ноября, 14:28 Наша проблема в том, что ресурсов и площадок - мало, а амбиций и творческих планов - громадье. Ну не вписывается Троицкий в формат Детмуза!!! Ему бы свою площадку - яркую, современную, вот с этим упомянутым жестким модерновым концептуализмом или как оно там. Уж там он бы развернулся! И так и нужно - в нормальной стране есть разные форматы, есть модерн, есть классика. Но у нас площадок с гулькин хрен - и вот Троицкому отдают на откуп детский АКАДЕМИЧЕСКИЙ (!!!) театр. Абзац! А для внедрения его идей нужно сначала все нафиг развалить, между прочим. Потому что это значит - прощайте, Белоснежка и Бармалей, здравствуйте - мастер-классы творцов контемпорари из Голландии. Я совсем не против прогресса, но будем откровенны - то, что предлагает Троицкий - это значит зарубить нынешний театр на корню. И на его фундаменте сделать современный центр актуального искусства. Так вот - нормальному обществу нужно и то, и другое. Почему для создания такого центра нужно обязательно развалить уже существующий коллектив со своими традициями и публикой?! Да потому и нужно - ресурсов нет. То, что хочет Троицкий - отлично бы вписалось в формат скажем Пинчук Арт-центра, если бы тот занимался еще и театральным делом. Но он - не занимается, так что платить за все будут конечно киевляне из своего кармана. Господа чиновники -не дайте уничтожить ДЕТМУЗ! Что делать родителям, которые все таки хотят приобщать детей к классике?! Да в Детмуз ходит полно тех, кто в Нацоперу не может себе позволить. На Лебединое Озеро в Нацоперу билеты теперь до 500 грн! А с 3-го яруса по 80 грн. там не видно ничего вообще, детям тем более. Детмуз - это бюджетный и доступный театр для детей. Что Вы им можете предложить, господа Троицкий и чиновники? Выйти вон?! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Lev 17 ноября, 17:33 Облик (художественный) Троицкого это босые грязные ноги на пол экрана Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Дмитрий 16 ноября, 19:08 Уважаемый Олег...!!!!!!!! Почему Вы ОТМАЛЧИВАЕТЕСЬ (вот уже 2-й год) о "главном режиссере" Национальной Оперы Украины...?.......Хотя, ответ ..... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Мы 16 ноября, 12:06 Олег Вергелис,что значит-"хронические телевизионные "халтуры"?То,что ставит Раду на ТВ,называется "хореографическими миниатюрами в стиле модерн".Это не "халтуры,а лепта искусства,которое он пытается внести в телевизионное шоу! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Гость 16 ноября, 10:42 Как по мне, с этим назначением пришла хана детскому музыкальному театру. Видимо, городскому управлению культуры зачем-то понадобился могильщик театра в лице этого деятеля, иначе он не был бы назначен. Остальное додумайте сами.
    Куку 16 ноября, 20:25
    Вы правы,там будет новый торгово-развлекательный центр.Бьют больно.Никто не вспомнил о детях,простой детворе из обычных семей.Как всегда поднимут цены во много раз и скажут,что зритель не идёт.Хотя наши вынужденнопикинувшие страну граждане,приезжая в отпуск ведут туда своих детей.
    Sasha 17 ноября, 10:13
    Согласна, поговорите с людьми, кто работал под началом этого Троицкого, которым он снится в страшных снах до сих пор. Вергелис молодец, заметил, что медийный талант у него зашкаливает - но на этом все. Да можно ни с кем не разговаривать, а просто посмотреть на это лицо, как, нравится?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Никита 15 ноября, 23:59 как по мне, то музыкальное воспитание нужно начинать с классики. а как построить репертуар - задача худрука. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.79
EUR 27.22