Сьоме цвітіння «Києва травневого»

Традиційно травень у Києві багатий на визначні культурні акції. Нинішнього року на особливі. Театрали з нетерпінням чекають ледь не на головну театральну подію року — Міжнародний театральний фестиваль міст-побратимів «Київ травневий», який проводиться під патронатом Головного управління культури, мистецтв і охорони культурної спадщини Київської держадміністрації. Цього року знамениті київські каштани цвітуть і для іноземних учасників «Києва травневого» всьоме. Незмінний генеральний директор і художній керівник фестивалю, народний артист України Олексій Кужельний урочисто оголосив девіз фестивалю — «Київ — столиця миру і натхнення». Ці поняття нескінченно важливі для театру, чудово, що столиця України на таких засадах піднімає завіси своїх сцен для численних гостей «Києва травневого».

На прес-конференції, що передувала початкові фестивалю, допитливі журналісти, які звикли до того, що «Київ травневий» завжди тішить глядачів якоюсь вишуканою театральною стравою, допитувалися в Олексія Кужельного, що ж стане родзинкою сьомого фестивалю. Нагадаю, що зоряними гостями попередніх фестивалів були Марсель Марсо, Софіко Чіаурелі, Ані Жирардо. Серед театрів — знамениті Театр на Таганці, Вільнюський малий театр Рімаса Тумінаса, Російський імперський балет Майї Плисецької.

Відповідь генерального директора була невтішною: очікувався приїзд французької вистави з участю Жерара Депардьє і Фанні Ардан. Проте... жорсткий бюджет фестивалю! Роки минають, інфляція постійно бере своє, а бюджет фестивалю, за визнанням Олексія Павловича, залишається незмінним, таким, яким був на першому. «Хоч одне тішить у цьому питанні — стабільність», — пожартував Кужельний.

Невтішним для майбутніх глядачів фестивальної програми, можливо, стане і моє твердження. Як на мене, родзинка сьомого «Києва травневого» вже відбулася. Нею змогли насолодитися найперші глядачі — цією виставою фестиваль відкрили. Шанувальники, які стежать за дійством «Києва травневого» не один рік, пам’ятають позаминулий приїзд до Києва цього колективу зі спектаклем «Едіп цар» і з великим задоволенням зустрілися з ним знову. Санкт-Петербурзький державний драматичний театр «На Литейном» привіз новий спектакль — «Слуга двох панів» К.Гольдоні, створений у рамках проекту Майстерня театру «На Литейном». Вистава вже встигла стати найгучнішою останньою подією пітерського театрального сезону.

Відома класична комедія «Слуга двох панів» у багатьох асоціюється з популярним телефільмом, у якому роль шахраюватого Труфальдіно із Бергамо блискуче виконав Костянтин Райкін. Але вистава Театру «На Литейном» — це самодостатнє, ні на що не схоже, справді оригінальне, дивовижне мистецтво. Постановка, в основі якої сюжет комедії становищ про те, як закоханим удається подолати підступи долі і знайти одне одного, з перших хвилин втягує глядачів у стихію яскравої театральності, заразливої комедії. У пошуках сценічної форми, в якій склався б баланс присутності наївності драматургії епохи Просвітництва та її сучасного відображення, творці спектаклю режисер Андрій Прикотенко і художник Еміль Капелюш примусили героїв існувати ніби в кількох тимчасових вимірах. У риси італійців минулих століть органічно впліталися риси наших сучасників, і в такому коктейлі різних культур, іронічному змішанні часів народжувалося вкрай дотепне дійство, що мало багато в чому символічні моменти, які стосувалися власне природи людини.

Дія вистави відбувається у Венеції. Сценографія являє собою досконалість знайденого образу цього унікального міста на воді. Довгі вузькі платформи, що рухаються на невеликих колесах, підняті нагору весла-жердини. Відіпхнувся від сцени, і ось уже... гондоли, розтинаючи хвилі уявних каналів, ковзають одна назустріч одній... А у світлі прожекторів срібляться водяні бризки і крізь вібруючу завісу мов наяву проступають силуети венеціанських мостів.

Романтизм і гротеск, пародія і щирість, феєрверк акторського темпераменту і каскад режисерських знахідок. Усе продумано до найменших дрібниць, вибудувано з пластичною досконалістю, органічно до краю. Ні в чому не проявився відхід від єдності стилю, заданого режисером.

Роль Труфальдіно з його нерозв’язним завданням зуміти прислужитися відразу двом панам у виставі не стає головною. Тут на перший план виходять історії кохання. У ролях щасливих закоханих відомі за російськими серіалами та кінофільмами Ксенія Раппопорт (Беатріче), Ігор Ботвин (Флоріндо), Тарас Бибич (Сільвіо), Марія Лобачева (Кларіче), Джуліано Ді Капуа (Труфальдіно), Вероніка Дмитрієва (Смеральдіна). Недарма кілька разів повторюється фраза, що, зрештою, «все про кохання». За нього борються нещадно, пристрасті терзають. Кларіче потворно кривляється, щоб не сподобатися некоханому нареченому, Беатріче, переодягнена в чоловічий костюм, мужньо зображує власного брата, Флоріндо прекумедно виконує оперні арії, акомпануючи собі на маленькій гітарці, а збожеволілий від горя після втрати нареченої Сільвіо загрозливо накидається на кривдника, стискаючи в руці замість ножа звичайні плоскогубці. І, втративши бойовий запал, раптом намагається підкрутити ними гайку на дерев’яній стійці. Не вибиваються із загального ансамблю актори старшого покоління, які виконують ролі батьків, — Євгеній Меркур’єв (Панталоне) і Вадим Бочанов (Ломбарді). Вони працюють у тій самій легкій, задерикуватій, молодіжній манері виконання. Через це їхні добродушні дідки видаються ще потішнішими. Зал вибухав сміхом і оваціями. Вистава вийшла справжньою учтою театру, святом імпровізації, стихією гри, якою щосили насолоджувалися актори і якою вони повною мірою зуміли заразити глядачів.

Таким блискучим стартом, що відбувся за тиждень до основної програми, «Київ травневий» із учорашнього дня розпочав свою насичену десятиденку. Програма, як завжди, різноманітна, багатожанрова, розрахована на різні театральні смаки. Нас, як і раніше, цікавить мистецтво найближчих сусідів. Приїдуть театри з Білорусі — мінський ТЮГ, Литви — клайпедський музичний театр «Піліс», Естонії — Проект Ренати Кеєрд. Обов’язково з’являться вже знайомі киянам театри — польський «Просценіум» із виставою «Маніфест» І.Віткевича, грузинський Театр Королівського двору з виставою «Нузгар і Мефістофель» Л.Бугадзе, сербський Белградський драмтеатр із виставою «Золоте руно» Б.Пекича, македонський Театр національного Центру культури ім.Т.Прокопієва з виставою «Балканський блюз» С.Станеску-Кондеєску. Європейський театр буде представлений колективами з Франції — Компанія Маріанни Ланської «Паризькі сезони», Швеції — стокгольмський Королівський драматичний театр, Німеччини — гамбурзький театр «Проста сцена».

Окрім драматичних спектаклів, традиційною на «Києві травневому» стала і презентація автентичних мистецтв. У глядачів буде можливість зустрітися зі «Світом музики і танцю Кореї», ознайомитися з творчістю колективу «Тула Сізве» з Південно-Африканської Республіки, побувати на майстер-класі з вокалу прими х’юстонської Гранд-опера Даяни Зола.

Загалом у киян попереду бурхливий театральний тиждень. І він, як сказано в Маніфесті фестивалю, «відкриє щось нове й небачене». Отож, «Фестиваль пропонує театр Вічний, Сучасний, Новий».