"Свято наближається": дещо про перспективи Суспільного мовлення і Євробачення

Олег Вергеліс 28 грудня 2016, 23:05
харебин
Олександр ХАРЕБІН

Читайте також

Із 1 січня 2017-го НТКУ (Національна телекомпанія України) припиняє існування. 

І шляхом для багатьох довгоочікуваного перетворення вона ж, компанія, повільно перетворюється на ПАТ НСТУ (Публічне Акціонерне Товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України). Тобто "свято наближається": Суспільне мовлення, про яке говорили роками, з 2017-го буде нарешті законодавчо аранжоване й презентоване. Перший заступник генерального директора НТКУ Олександр ХАРЕБІН в інтерв'ю DT.UA розповів про складнощі і перспективи перехідного періоду — від НТКУ до Суспільного, а також повідав, що вже зроблено Україною напередодні Євробачення-2017.

Отже, вже на початку нового року має звершитися священний акт передачі всіх активів, пасивів тощо від старої компанії — новій. Кілька днів тому Держкомтелерадіо як орган управління НТКУ подав у Кабмін погоджений Мінюстом проект статуту "ПАТ НСТУ" (на спеціалізованих порталах цей документ можна вивчити досконало). І вже зовсім недавно парламент затвердив "цифру грошей" на майбутні потреби Суспільного. Цих грошей дали на 20% менше, ніж належить за законом для повноцінного розвитку Суспільного (загалом же недодали понад 200 млн грн). 

Тим часом у господарстві НТКУ нинішнього перехідного періоду — різнолика структура управління. Після відставки Зураба Аласанії головою комісії з перетворення НТКУ на ПАТ НСТУ призначено Олега Наливайка (голову Держкомтелерадіо). Він же призначив двох нових заступників — Олега Мельничука та Павла Грицака. А ось генеральний директор у НТКУ так і не з'явився. У структурі компанії також залишилися колишні менеджери. Серед них — Олександр ХАРЕБІН, усе ще перший заступник голови НТКУ. 

Упродовж року п. Харебін публічно й досить критично висловлювався у ЗМІ про тактику і стратегію перетворень у рамках НТКУ. Зокрема говорив, що сама реформа Суспільного мовлення неефективна; вона не приведе до докорінних змін, а всього лише — до косметичних. Він же заявляв, що з самого початку слід було ліквідувати наявну систему, створивши нову юридичну особу, а потім усі ліквідні активи передати на баланс цій компанії уже з прицілом на розвиток нової структури. 

Варто нагадати, що величезний обоз "перехідного періоду" НТКУ охоплює не тільки фатальний "олівець" на вул. Мельникова (з півтора тисячами людей на додачу), а ще й 28 регіональних телекомпаній, телеканал "Культура", Національну радіокомпанію. Це загалом понад 7 тис. людей, частка яких у контурах нового Суспільного дуже цікава.

— Олександре, звичайному телеспоживачу, можливо, однаково, як називатиметься нова телеплатформа — УТ-1, УТ-2 чи УТ-22. Чи "Суспільне ТБ". Вибір у глядача сьогодні є — зокрема і в ніші інформаційних каналів, суспільно-політичних програм. Цікаво, якими ви бачите не тільки потенційні можливості майбутнього Суспільного ТБ, а й його конкурентну позицію у вже усталених медійних реаліях? 

—Правильна відповідь на це запитання саме й визначить успіх чи невдачу суспільного телебачення в Україні. Ми так довго чекали його приходу й так довго вбачали в ньому панацею для розвитку українського суспільства, що по ходу розгубили або забули базові основи медіа-менеджменту. 

Суспільний мовник має бути впливовим, незалежним від влади й затребуваним суспільством. Природно, ці принципи мають бути повністю інтегровані в технічні платформи та технології, які дозволять доносити позицію і контент аудиторії. Хто і як це зробить, буде зрозуміло вже наступного року за підсумками вибору керівника Суспільного телебачення.

— Які сьогодні рейтингові показники UA:Першого, якщо розглядати хоча б другу половину грудня 2016-го? 

—Ви знаєте, одвічного питання, що телебачення має дотримуватися запитів аудиторії чи формувати ці запити, ми, на жаль, не обговорювали. Ми відразу спробували формувати й змінювати. Не маючи технічної бази, не маючи грошей… 

Бажання нової команди говорити про якісь важливі цінності й суспільний інтерес наштовхнулося на зрозуміле бажання суспільства вибирати популярний комерційний телепродукт на інших каналах. Тому ми так стрімко втратили рейтинг. Програми-локомотиви, переважно розважальні, з нашої сітки мовлення пішли. Інші ж на їхньому місці не з'явилися. Тому, згідно з останніми рейтинговими даними, канал упевнено перебуває в кінці другої десятки телепереглядів. М'яко кажучи, у нас досить скромні показники. 

— Тобто можна говорити про рейтингове банкрутство? І з таких низьких вихідних позицій не так-то легко "вербувати" нового глядача та обростати подальшими успішними показниками вже у форматі Суспільного?

—Звичайно. Але це вже завдання майбутнього. Так би мовити, "до основанья, а затем"… Якщо ти хочеш бути впливовим, тебе мають дивитися і слухати. Коли тільки починалися реформи на НТКУ, на жаль, не було проведено відповідних фокус-груп, не було належним чином вивчено соціологію. Тобто трагедія ситуації в тому, що, фактично, на голому ентузіазмі, на своїх уподобаннях і вірі в справедливість, не маючи при цьому відповідної бази, почали реалізовувати ідею Суспільного мовлення. Без відповідних фінансових уливань, без конче потрібних технічних потужностей. 

Нагадаю, що вже у квітні 2015-го канал офіційно представили як Суспільний. Хоча насправді таким він не був і досі не став. За принципами й підходами — так, суспільний, по суті — державний, з усіма обмеженнями та зобов'язаннями. Важливою заслугою цього періоду стало те, що в суспільство запустили новий бренд — бренд "Суспільне телебачення". Наскільки він вийшов якісним, це вже не так важливо, головне, що він є й відбувся. Набагато важливішою буде відповідь на запитання, як він розвиватиметься і що з ним буде далі. 

— Ви, як перший заступник гендиректора НТКУ, розробляли стратегію перехідного періоду (від НТКУ до Суспільного). І, очевидно, вивчали й пропонували якийсь найцінніший досвід європейських телевізійників. Розумію, що з їхніми бюджетами нам не змагатися, але, можливо, хоча б з'явилося усвідомлення, що нам ближче — досвід суспільного ТБ Польщі, Франції, інших країн? 

—Суспільне мовлення в тій чи іншій країні адаптується до запитів свого суспільства. І навряд чи тут можливі якісь кальки. У різних країнах рівень довіри та рейтинги суспільного мовлення можуть бути діаметрально протилежними. 

Наприклад, у тій-таки Польщі суспільний мовник фактично перетворився знову на державного, а в скандинавських країнах комерційні канали не виробляють новин, бо новини суспільного мовлення мають рейтинги під 70%. Що стосується українських реалій, то, на мій погляд, мали б бути дискусії щодо перспектив Суспільного ТБ — чи повинен тут бути контент розважальний? І якщо повинен, то який, у якому форматі? На що сьогодні в суспільства є головний телевізійний запит, що привертає до каналу рекламодавця? 

Можливо, через незнайдену відповідь на деякі з цих питань проблема падіння рейтингів і призвела до катастрофічної втрати наших доходів від реклами. 

— Якщо можна, цифри. 

—Практично трикратне зменшення таких доходів. За останні три роки — зі
100 млн грн до 30 млн грн. Це кошмарне падіння. 

— Які програми у цей перехідний період усе-таки залишалися рейтинговими локомотивами? 

—Новини та спорт. Спеціалізовані організації проводили свої дослідження нашого новинного контенту й визнали, що в нас найменш заангажовані новини, хоча й "найповільніші". Ну, а спорт — це, наприклад, та ж Олімпіада або біатлон — завжди приваблював до нашого каналу глядачів. В окремі місяці UA:Перший тільки за рахунок спорту різко повертався в топ-10 телеперегляду. Тому я повністю впевнений, що повернути на канал глядача абсолютно реально.

— За інерцією, глядач сприймає колишній УТ-1 як канал державної пропаганди й агітації. І з такою інерцією сприйняття при переході на рейки Суспільного ТБ, очевидно, не так просто боротися? 

—Абсолютно точно. І в цій ситуації, з огляду на наявні реалії, можливо, було б правильно зробити в майбутньому один канал повністю новинним, із Live-трансляціями, а другий канал (на основі каналу "Культура") — культурологічним і соціально-просвітницьким, з відповідними контентом та аудиторією.

— Усе-таки ви вважаєте, що світле й автономне майбутнє для "Культури" коли-небудь настане? 

—На жаль, до останнього часу канал "Культура" існував як злидар. Маючи тільки супутникову ліцензію й зовсім смішні, як на теперішні часи, гроші на свій розвиток, важко нести культуру, добро та світло в кожен дім. Із появою в каналу цифрової ліцензії та можливості з'явитися в кожному цифровому тюнері в каналу точно виник шанс. Звичайно, дуже хотілося б для "Культури" райдужних перспектив, але почекаймо поки що з висновками про майбутнє. 

— Якийсь ви песимістичний стосовно перспектив. Із чим це пов'язано?

—Не зовсім так. Хоча, як ви знаєте, песиміст — це добре інформований оптиміст. Власне, сама нинішня реформа суспільного ТБ, на мій погляд, поки що більше потрібна досить обмеженому колу людей, які розуміють важливість, власне, реформи та її можливу кумулятивну силу для майбутньої зміни суспільства і країни загалом. 

А ось у самому суспільстві ідея "Суспільного ТБ" поки що не затребувана. Хочеться вірити, що поки що. Світ змінюється. Нові формати, нові технології, нова культура телевізійного перегляду, а точніше — неперегляду. Кількість активних медіаносіїв помітно зросла. Інтернет-ресурси, з їхньою онлайн-активністю та швидкістю оновлення інформації, буквально оголили питання ефективності й доцільності існування суспільного ТБ у тому вигляді, в якому його дехто сприймає або просуває. Тобто в архаїчному й анахронічному. Ми так часто говорили: "Нам потрібне суспільне ТБ", але коли воно начебто вже ось-ось з'явиться, ось-ось переріжуть червону стрічечку, — важливості й необхідності такої реформи суспільство поки що чи то не сприймає, чи то не розуміє, чи то належним чином не оцінює. Зрештою, саме суспільство нині живе своїми запитами й потребами, часто досить далекими від суспільного інтересу, в широкому його сенсі. 

— Повернімося до реформи. У скільки оцінено статутний капітал майбутнього ПАТ НСТУ? І що входить у його оцінну вартість? 

—Трохи більше 2,5 млрд грн. В оцінку входять активи всіх об'єднаних нами компаній, у тому числі і 28 обласних ТРК, Національної радіокомпанії та каналу "Культура". Все це майно оцінювали незалежні оцінювачі впродовж останнього року, доки тривала реформа. 

Проте в цю оцінку не ввійшли так звані нематеріальні активи. Наприклад, програми, фільми, аудіозаписи. Тобто справжні цінності, які мають незаперечну художню вартість. А це, фактично, національне надбання нації, яким 25 років ніхто не займався. Контрольні органи неодноразово про це говорили й писали, однак нічого так і не було зроблено, причому не тільки щоб оцінити й поставити на баланс, а й щоб хоча б зберегти все це фізично. Адже в деяких компаніях такі архіви просто знищувалися, інколи через дурість і недбалість, інколи — й цілеспрямовано. 

Тому говорити тепер про якийсь цілісний архів таких аудіовізуальних цінностей неможливо. Доводиться тільки хапатися за голову: я неодноразово говорив і повторюватиму: систему державного телерадіомовлення повністю зруйновано! Як морально, так і фізично. І все, що залишилося, — це уламки радянського минулого. 

— У питаннях переходу НТКУ на суспільні рейки як вирішуватимуться питання власності або, наприклад, права володіння землею? Я не кажу про регіони, хоча впевнений і знаю, що там теж є низка запитань. Ну ось хоча б що у вас із землею на Мельникова, на якій стоїть "олівець"? 

—Навіщо ходити далеко в регіони... Тут і в Києві таких питань достатньо. На землях, що належать колишній системі Держкомтелерадіо, багато чого хочуть побудувати, і якщо про все розповідати й на все показувати документи, то запитань, як таке стало можливим і при кому таке стало можливим, буде багато. Той-таки будинок, як ви кажете — "олівець", на вулиці Мельникова стоїть на 19 га землі. І цю землю досі не відвели під НТКУ. Жоден керівник компанії чи галузі за весь час незалежності України нічого не зробив, щоб вирішити це питання. Ми перші, хто ним зайнявся, і я практично впевнений, що доведемо його до кінця.

— Причина? 

—Безалаберність. 

— У такому разі, чи є впевненість, що землю під "олівцем" уже не записано в е-декларації якого-небудь олігарха або депутата? 

—Не записано, ми перевіряли. Є земля, є об'єкти нерухомості на ній. Різні об'єкти, за один із них ми, наприклад, судимося, оскільки його побудували на нашій землі з порушенням усіх мислимих законів. Сподіваюся, до середини наступного року питання з землею буде вирішене й закрите. 

Але, природно, це не єдина проблема. Можливо, ви не знаєте, проте саму будівлю на Мельникова, 42 досі не здано в експлуатацію й не добудовано згідно з проектом. Три пускових комплекси, 24 поверхи, 97 метрів висоти. Апаратні, студії, офісні приміщення, кіноконцертний комплекс… Почали будувати в
1983 р. Періодично будівельні роботи заморожували. Відтак, будівництво відносно завершили вже в незалежній Україні в 1992 р. Проте всі ці роки Національна телекомпанія ходить на роботу через чорний хід. Із моменту будівництва. Це складна й довга історія, ефективність цього будинку для потреб телевиробництва в сучасних умовах дорівнює нулю. Тут і вартість комунальних послуг, і енергоресурси, і технічний персонал, що обслуговує цей будинок, — усе за межами добра і зла. Колосальні гроші йдуть у нікуди. 

— Скільки поверхів у будинку нині стоять порожніми? 

—П'ять. Виходить, що опалюємо повітря. І відключити опалення теж не можна. До речі, коли ми говоримо про ту ж таки оцінну вартість майбутнього ПАТ, то не слід забувати, що востаннє повна модернізація НТКУ здійснювалася майже 20 років тому, в рамках японського кредиту, за яким НТКУ усе ще винна гроші Мінфіну. Як ви розумієте, працювати на обладнанні 1996 р. й видавати в ефір сучасну і якісну картинку не завжди виходить. 

— Теперішній період переходу приведе до наступного рішення наглядової ради, яка вибере керівника суспільного ТБ. Приблизно коли це станеться? 

—Наглядова рада НСТУ вступить у свої права з моменту реєстрації ПАТ, а вона, за запевненням державних органів, відбудеться в другій декаді січня. 45 днів триватиме конкурс, потім вибори. Потім вибори правління. Гадаю, вже у квітні повноцінний голова правління ПАТ НСТУ і його команда почнуть управляти компанією. За статусом, це публічна компанія, але 100% акцій будуть у Кабінету міністрів. 

За відчуттями і згідно з поданим на реєстрацію проектом Статуту, органом управління НСТУ від імені держави залишиться Держкомтелерадіо. Фактично, ми отримаємо юридично перейменоване державне телебачення. 

— Згідно з новим бюджетом, Суспільному ТБ на 2017-й недодали 250 млн грн. Наскільки ця цифра позначиться на майбутній роботі, власне, на перезапуску? 

—Наша команда подавала у Мінфін запит на 2,2 млрд грн. Дали трохи більше 970 млн. За законом, слід було дати трохи більше 1,2 млрд. Розумієте, тут сама модернізація потребує більше мільярда. 

— Зважаючи на все, не варто занадто заздрити людині, котра у квітні-травні прийде на Суспільне. Я так розумію, це буде або камікадзе, або державний чиновник, який знає більше за інших і знає, як там протриматися. 

—Ви знаєте, час покаже. Багато що залежатиме від того, кого і як вибере наглядова рада, а також від програми розвитку, яку затвердять. Вибраний голова правління або спробує щось зрушити з мертвої точки, або законсервує вже наявний стан речей. Ніхто ж не скасовував інтересу держави зберегти контроль над першою кнопкою країни. Всі нинішні призначення менеджменту і спроби контролювати канал із боку держави наштовхують на думку про саме такий сценарій розвитку.

Суспільне ТБ, за своїм смислом, може з'явитися й може реалізуватися тільки з новою командою, яка прийде на канал і визначить його пріоритети: контент, сітку, продакшен, технології. 

Виходить, що впродовж останніх років ми постійно намагаємося наздогнати комерційні канали, інформаційні канали. Але з тими темпами розвитку технологій, які нині відчутні в усьому світі, боюся, наше ефірне ТБ з часом для багатьох виявиться архаїкою. Малоцікавим. 

— Ви входите до продюсерської групи UA:Першого, що займається Євробаченням-2017. Що за цей час реально зроблено? І в якому напрямі є, скажемо так, критичне відставання від запланованого терміну? 

— Зробили практично все, щоб Євробачення в Україні відбулося. Змінили безліч постанов уряду, змінили Закон про публічні закупівлі. Розблокували всі процеси, необхідні для успішної роботи. Бери й роби, так би мовити. Є команда професіоналів, проведено всі конкурси на вибір креативу, дизайну сцени, оснащення залу. Вибрали туристичного й квиткового операторів. 

Ні в нас, ні в наших колег із Європейського мовного союзу більше немає жодних сумнівів, що Україна впорається й покаже світові якісне музичне шоу світового класу.

— Сьогодні UA:Перший саме під Євробачення отримав нового (старого) куратора цього ж музичного заходу — Павла Грицака. Його призначили одним із заступників глави НТКУ. Чи збережеться при цій рокіровці попередня продюсерська група? 

—У мене зараз немає відповіді на це запитання. У цього призначення вочевидь є своя логіка, нам цілком зрозуміла. Ми так часто говорили країні, що нам потрібна допомога у подоланні бюрократичних процедур, допомога у зміні законів, що на якомусь етапі країна втомилася допомагати. І не знайшла нічого кращого, точніше — нікого кращого, ніж знайшла. Ми з Вікторією Романовою залишаємося виконавчими продюсерами конкурсу. А як буде побудовано нашу подальшу роботу, покаже час. 

Уже тепер з'явилося багато запитань до нового менеджера та його команди. За моїми відчуттями, цих людей нічого не вчить досвід 2005-го і 2013 рр., точніше — повна безкарність за порушення, яких було допущено в той період і які зафіксовані в актах КРУ.

— Ви неодноразово їздили в Європу у зв'язку з підготовкою Євробачення в Україні. Наскільки реальними чи уявними були побоювання європейських партнерів щодо ризиків проведення цього конкурсу саме в нашій країні? 

— Їхні побоювання були реальними. Заяви наших керівників, починаючи від чиновників і закінчуючи відставкою Зураба Аласанії, вочевидь нам не допомогли. Виконано колосальну роботу, щоб довести інституційну здатність НТКУ й команди провести цей конкурс. Цю роботу мало видно зовні, її слабко оцінили всередині країни. Але нам достатньо було отримати на Генеральній асамблеї EBU підтвердження, що ми впоралися. Конкурс відбудеться в Україні, і в цьому 100-відсоткова заслуга української команди.

— Ваш прогноз: чи збережеться попередня обойма країн — учасниць Євробачення 2017-го? Чи, може, на когось вплине місце проведення? Або різні політичні й інші фобії? 

— Кількість учасників точно збережеться, вже на сьогодні подали заявки 43 країни. Такий рекордний показник за всю історію Євробачення був лише двічі. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89