"Тартак". Повернення

На початку грудня легендарна група "Тартак" великим концертом у київському клубі Sentrum відзначила 20-літній ювілей на українській альтернативній сцені. Вщерть заповнений зал, десятки друзів-артистів, колишні учасники гурту, тригодинна концертна програма, ціла обойма хітів.

На годиннику - 19:02. "Тартак" виходить на сцену. За 20 років публіка звикла до пунктуальності луцьких музикантів, - прихильники приходять на концерти вчасно. Колектив на чолі із Олександром Положинським вирішує почати виступ із композиції "МікрOFF/Onна перевірка" в дуеті з лідером херсонського гурту "Роллікс" Дмитром Ігнатовим. Перше враження трохи зіпсували відверто поганий звук і невиправдана участь шоу-балету. Ця пісня відбиває настрої альтернативної сцени початку
2000-х, а тому не потребує причесаності.

Продовжив "Тартак" не менш драйвово, - публіка тепло сприйняла перевірені часом "Оману" і "Репанк". Накотилася ностальгія під час виконання "Оля-ля" - однієї з перших композицій колективу. З нею музиканти перемогли на фестивалі "Червона Рута" у 1996-му.

Розмаїття ювілейній концертній програмі додало повернення клавішника, колишнього двигуна гурту Андрія Благуна. Андрій залишив "Тартак" у 2015-му, подавшись шукати кращої долі за океаном. Обнадіюватися прихильникам колективу особливо не варто, - музикант, швидше за все, залишатися в Україні не планує. Останнім часом "Тартак" концертував без Благуна. Ніде правди діти, група втратила чи не найнадійнішу свою опору. Через відсутність клавішних чимало композицій випали з репертуару, інші ж звучали неповноцінно.

Запальний "привіт" з кінця 1990-х - початку 2000-х перериває низка гостросоціальних композицій. Одного разу вокаліст культової британської групи The Who Роджер Долтрі сказав: "Сумно, але рок зайшов у глухий кут. Про важливе сьогодні говорять тільки репери". Слова Долтрі дуже чітко характеризують творчість "Тартака". За 20 років своєї діяльності музиканти заслужили статус митців, "яким не байдуже".

Олександр Положинський відчуває дух часу. Найбільша цінність його творчості - у відвертих, часто "незручних" текстах. Іскрометний речитатив під жорсткі й прямолінійні гітарні партії - вибухова суміш рок-музики та хіп-хопу - завжди знаходили відгук у серцях тих, хто прагнув справжнього.

"Мій лицарський хрест", "Не кажучи нікому", "Ніхто, крім нас", "Голос крові"... Ці прості, інструментально невибагливі композиції завдяки своїй надзвичайній енергетичній силі стали голосом небайдужого покоління. Голосом тих, хто не цурається відповідальності й готовий захищати своє - на сторожі власного серця чи в промерзлих окопах Донбасу.

Пісню "Не кажучи нікому" музиканти виконали спільно з Арсеном Мірзояном. Композиція, записана 9 років тому з Андрієм Підлужним, зчинила чимало галасу в музичних колах. Причина - присвята "братам по зброї та прийдешнім поколінням". Відеокліп музиканти презентували 14 жовтня 2007 р. на концерті, присвяченому 65-й річниці заснування Української повстанської армії. Один із головних героїв кліпу - фотокореспондент і боєць добровольчого батальйону "Айдар" Віктор Гурняк - загинув у жовтні 2014-го на Луганщині...

Ювілейний концерт "Тартака" відзначився чималою кількістю запрошених артистів. А тому дійство потроху перетворювалося на трохи зібганий, але феєричний концерт-"солянку". Пісню "Ти подумай", яка свого часу допомогла вибратись із депресивного стану не одному поціновувачеві творчості "Тартака", музиканти виконали разом зі співачкою MamaRika (Анастасія Кочетова). На сцену виходили Анатолій Говорадло ("Ні, я не ту кохав"), Katya Chilly ("Понад хмарами"), колектив AstartA ("Чорноморець", "Мій народ"). Положинському було відверто важко перелаштовуватися, шукати потрібні слова і ділитись емоціями з присутніми.

Одна з небагатьох колаборацій, що органічно склалася, - спільне виконання "Божевільних танців" із колективом "Танок на Майдані Конґо". Фагот (Олег Михайлюта) і Фоззі (Олександр Сидоренко) додали цій пісні вуличної настроєвості кінця 1990-х. На мить здалося, що якимось незбагненним чином столичний клуб перетворився на андеграундне дійство в одному з підвальних приміщень Луцька.

Гідним також видався дует із Андрієм Хливнюком, лідером гурту "Бумбокс". Спільна композиція "На даху" - один із найвдаліших зразків українського хіп-хопу 2000-х.

Найприємнішим сюрпризом вечора стало повернення (правда, одноразове) колишніх учасників "Тартака" - Андрія "Мухи" Самойла та Валентина "Валіка" Матіюка. На початку 2005-го вони залишили колектив, зосередившись на спільному з Хливнюком проекті "Бумбокс". Тоді й між двома колективами пробігла чорна кішка. Через 10 років, переступивши незгоди, музиканти вийшли на сцену разом.

Саме за таким складом сумували ті, хто виростав на платівках "Тартака". Їх виявилося немало. Вік більшості людей у залі - 25-40 років. Нічого дивного: група ніколи не намагалась актуалізовуватися музично, а тому завойовувати сучасного слухача вдається все важче.

Не відбулося, на жаль, найбільш жаданого повернення "Тартака". Публіка не побачила того колективу, який починав свій шлях наприкінці 1990-х, - непередбачуваного, екстраваґантного, по-доброму божевільного, відверто андеґраундного. Хтозна, можливо, ми вже ніколи його таким і не побачимо...