Усе буде танго!

Ольга Кизлова 6 листопада 2015, 00:00
танго

Читайте також

 

Український віртуоз-оркестр Kiev Tango Project — одне з яскравих музичних відкриттів останнього часу в Україні. Четверо молодих виконавців грають танго. У складі оркестру лауреати міжнародних конкурсів Кирило Шарапов (скрипка), Тетяна Павличук-Тишкевич (рояль), Сергій Курдицький (бандонеон, кнопковий акордеон) і Дмитро Третяк (контрабас). 

Це талановиті солісти, які віртуозно володіють інструментами. До зустрічі в Kiev Tango Project усі вони здобули консерваторську освіту, виступали в різних колективах. Грали академічну сольну, камерну й оркестрову музику. Стрімко розвивали, кожен по-своєму, сольну й ансамблеву кар'єру. Перемагали на міжнародних і всеукраїнських музичних конкурсах.
12 листопада "Територія танго" у київському Caribbean Club стане музичною подорожжю для тих, хто любить кіно, джаз, танець, просто хорошу музику. 

Кирило Шарапов, відомий скрипаль-віртуоз та ідейний натхненник групи, вважає, що українці "неймовірно скучили за позитивними емоціями". І саме танго дає їх "у русі, ритмі, мелодії, сумі, надії, пристрасті, чуттєвості, розпачі, злеті й спаді, ніжності, боротьбі, еротиці, сексі, житті й свободі". Концерт проведе найвідоміший популяризатор джазу Олексій Коган у віртуальному діалозі з Астором П'яццоллою — геніальним композитором, виконавцем на бандонеоні, засновником стилю "танго нуево", що пішов у вічність 23 роки тому. Пролунають його твори, а також музика Анібала Тройло, Агустина Барді, Рішара Гальяно і запальні мілонги. 

Учасники проекту напередодні "музичної подорожі" дали інтерв'ю нашому тижневику.

— Усі ви — відомі професіонали в серйозній академічній музиці. Чому переключилися на демократичніший для сприйняття жанр танго? 

Кирило Шарапов, скрипаль. — Це дуже непростий жанр. До створення Kiev Tango Project моє уявлення про танго було банальним — "Кумпарсіта", квітка в зубах і жагучі танцювальні обійми. Але 1997 року радіопередача Олексія Когана, присвячена танго й Астору П'яццоллі, повністю перевернула моє уявлення про цей жанр. У мене виникло терпке відчуття — музика була така незвичайна, що зачепила мене глибоко й надовго. Я відразу ж купив усі диски П'яццолли, переслухав і зрозумів, що хочу виступати в такому складі й грати цю музику. Насправді, музика Астора акумулює багато стилів, і людина, яка не вміє грати класику, навряд чи впорається з нею. Пізніше почав шукати однодумців. Так виник наш квартет. 

Тетяна Павличук-Тишкевич, піаністка. — У тому, що ми робимо, я бачу багато спільного з академічною камерною музикою. Без отриманого в консерваторії і на конкурсах досвіду ми б не впоралися зі своїм завданням. Дуже багато чого в репертуарі Kiev Tango Project потребує глибокого розуміння, вміння вибудувати форму, хорошої технічної підготовки. Звичайно, паралельно ми граємо академічну музику, яку дуже любимо. Нещодавно ми разом з Кирилом Шараповим грали у Швейцарії чотири концерти камерної музики з нашим другом — чудовим віолончелістом Денисом Северіним. Виконали з камерним оркестром концерт для скрипки й фортепіано Ф.Мендельсона (надзвичайно складний, його рідко виконують) на сцені Національної філармонії та в інших містах України. Я попрацювала концертмейстером на Міжнародному майстер-класі в Польщі (м. Піла) для скрипалів і віолончелістів, де в перший день зіграла сольний концерт. Грала концерт камерної музики з відомою скрипалькою Евою Біндере (Латвія), яка 12 років працювала за одним пультом із Гідоном Кремером в "Кремерата Балтика".

Сергій Курдицький, бандонеоніст. — Днями поспілкувався зі скрипалькою з Національного танго-оркестру Аргентини. У цій країні безліч музикантів, які грають танго. Це традиційна музика Аргентини, яку там усі дуже люблять. А от манера виконання автентичного танго, специфічні прийоми передаються як вербально, так і переходять з рук у руки. У нас така танго-стилістика мало відома — хіба тільки справжнім меломанам і джазменам. Що таке музика Астора П'яццолли? Він узяв автентичне аргентинське танго, трохи джазових акордів, додав чудове знання композиції, свій талант, приправивши все величезною любов'ю до танго, і вийшла музика, яку люблять у всьому світі. Він подарував їй велику сцену, перетворивши танцювальне танго на концертне. Шкода тільки, що українська публіка чула його музику не в оригіналі, а в різних (і не завжди вдалих) аранжуваннях. Що ж до Kiev Tango Project, то ми вже давно граємо не тільки П'яццоллу. У нашому репертуарі з'явилося безліч прекрасних танго й інших авторів.

— Як ви розширюєте свій репертуар, звідки берете нові твори, де дістаєте ноти? 

Дмитро Третяк, контрабасист. — Під час перших гастролей квартету по Україні ми познайомилися з танцюристами танго. Вони ставили нам записи, показували ноти, і ми зі здивуванням довідалися, що і танго-виконавців, і композиторів, дуже багато (серед них є навіть володарі Grammy), і взагалі світ танго дуже різноманітний. Тоді ж зустрілися з аташе з питань культури посольства Аргентини в Україні Крістіаном Соколовскі, який також допоміг нам з нотним матеріалом. Пам'ятаю, щось замовляли в Америці, щось в Аргентині. Багато речей (як авторських творів, так і аранжувань) — справжніх шедеврів — для нас пише чудовий музикант-скрипаль і наш друг Андрій Рахманін.

— Чи багато імпровізації у ваших програмах?

С.К. — Імпровізуємо постійно, не пам'ятаю, щоб двічі зіграли твір однаково. А що Кирило з Дмитром виробляють на репетиціях! Тільки на концертах повертаються в рамки. Попервах ми спиралися на авторські партитури П'яццолли, грали, як написано в нотах. Наш перший диск присвячений його музиці. На сьогодні в нас уже три альбоми й робота над четвертим, у якому буде зібрано найкращі записи з live-концертів. У процесі занять у нас виникає багато суперечок, іде інтенсивна робота. Танго — це емоції, настрій. І часом зіграти мажорну мелодію, коли на душі нерадісно, непросто. 

— Як ви зустрілися?

Т.П.-Т. — Спершу думали, що це буде разовий проект до 90-річчя Астора П'яццолли, але виявилося, що ми хочемо продовжувати цю ідею. Контрабасиста Дмитра добре знав Кирило, вони разом кілька разів грали в різних концертах. А бандонеоніста шукали серед баяністів. Сергій через два роки купив бандонеон (маленька гармоніка, названа за іменем її винахідника німця Генріха Банда. О.К.). За два місяці вже зіграв на концерті кілька творів. Поступово Сергій додавав до програм наступних концертів одне-два нові танго на бандонеоні, і тепер грає програми виключно на ньому.

С.К. — Бандонеон — інструмент супернелогічний, у кожній октаві різна аплікатура для лівої і правої руки. Це, напевно, найбільш нелогічний винахід німців. В Україні немає жодного викладача по класу бандонеона, і на цьому інструменті практично ніхто не вміє грати (ми знаємо тільки двох музикантів). Але я знайшов в Інтернеті розкладку кнопок і почав вивчати.

К.Ш. — Перекладення для інших інструментів роблять танго банальним, призводять до спрощення. Є думка, що танго — це проста легка музика, в якій немає нічого складного як у грі, так і в сприйнятті. Бандонеон — конче потрібний інструмент у музиці танго. А ще можна сказати, що він має подвійне дно. Бандонеон винайшли як маленький переносний орган, і слугував він для церковних служб. Потім разом з іммігрантами потрапив до будинків розпусти Буенос-Айреса. У ньому святість і розпуста. І в грі той же контраст: коли він "вдихає" — звучить одна нота, коли "видихає" — інша. У бандонеона в танго своя лінія — зітхання, ривки, інструмент ніби живий. Він надає особливого звучання танго, тим самим викликаючи і в слухачів, і в нас, музикантів, особливий настрій і непоясненний стан. 

Жоден інструмент так не підходить для музики танго, як бандонеон. Моє переконання —грати танго слід саме таким, традиційним і класичним складом, прийнятим в автентичному виконанні цього жанру. Бі Бі Кінг (американський гітарист. — О.К.) казав, що блюз — це коли хорошій людині погано. Те саме можна сказати й про танго. Часом ідеш по вулиці в жахливому настрої і, прийшовши додому, вмикаєш запис танго, яке відроджує тебе і приводить до тями. Пам'ятаєте, як Барон Мюнхгаузен витягав себе однією рукою з болота за кіску?..

— На яких концертних майданчиках виступаєте? 

Т.П.-Т. — Раніше це були філармонії, театри. Тепер частіше — клуби, відкриті майданчики на фестивалях. Відкривали Волошинську сцену торік у рамках фестивалю Jazz Koktebel у київському культурно-освітньому центрі "Майстер-клас". Двічі дали сольний концерт у Національній філармонії України. Також виступали в багатьох інших містах нашої країни. Тричі грали на відкритій сцені на фестивалі "Країна Мрiй".

Багато граємо на різних тематичних корпоративах, святах, відкриттях, показах. А під час поїздки в Китай виходили перед тисячними аудиторіями. 

— Що запам'яталося за чотири роки життя ансамблю? 

Д.Т. — Дуже цікавий був весняний концерт у Будинку офіцерів. Нам стало легше грати з підзвучкою та апаратурою, почали краще використовувати синтез академічного і поп-мистецтва. Коли ми підійшли до краю сцени, щоб уклонитися після виконання п'єси на біс, із залу нам назустріч хлинула величезна хвиля емоцій. Люди кричали, як на рок-концертах. 

К.Ш. — Атмосферою і градусом емоцій мені це нагадало вихід з гуртом "Океан Ельзи". Я тоді гастролював з нею в турі "Тихий океан" у складі струнного квартету.

Т.П.-Т. — Мені запам'яталися не тільки концерти, а й зйомки кліпів. Це було дуже весело. І, звичайно, поїздка до Китаю. Там було багато всього цікавого, смішного й незабутнього. У нас навіть є жарт: "Усе, що було в Китаї, залишається в Китаї".

К.Ш. — За ці роки для мене не було жодного концерту, який не запам'ятався б яскравими емоціями. Кожен концерт особливий. До речі, не завжди це залежить від кількості глядачів у залі. Приміром, одного разу ми грали для п'яти осіб і дістали неймовірне задоволення. За емоціями, які йдуть від нас і які йдуть нам назустріч, цей концерт можна порівняти з виступом перед тисячним залом. 

Д.Т. — Завдяки танго ми відкрили для себе українського композитора Богдана Весоловського, який написав понад 25 танго в 40-ві роки минулого століття. У Львові виступали на фестивалі його імені, потім у Києві. Грали і традиційно як інструментальний квартет, і зі співачками Джамалою й Ілларією. 

Т.П.-Т. — Співпрацюємо з Костянтином Томільченком, відомим хореографом і одним із суддів танцювального телешоу "Танцюють усі!". На концерті в Будинку офіцерів ми представили публіці синтез жанрів — танго й хіп-хоп. Ми грали танго, а двоє танцюристів танцювали хіп-хоп. Це було незвичайно і дуже по-новому, бо хіп-хоп — це емоції тіла, а танго — емоції серця і душі. Їх поєднання виявилося органічним. 

Нещодавно ми продовжили наш тандем, узявши участь у шоу "Танцюють усі!", де вперше за всі вісім сезонів цього шоу виступили наживо, зігравши одне танго 33 рази (для 33 танцювальних пар). Це були просто фантастичні відчуття — і в нас, і в танцюристів, які вперше танцюють під живий оркестр, і в усієї знімальної групи. 

— Віддаєтеся музиці повністю. Поставлю, можливо, нетактовне запитання: чи є у вас конкуренти? 

Т.П.-Т. — Скажу чесно й без удаваної скромності — немає! Багато музикантів виконують перекладення, обробки танго. Але традиційний танго-склад — велика рідкість. Ні в Києві, ні взагалі в Україні такого колективу немає. Секрет нашого успіху — ми дуже захоплені цією музикою. Нам подобається грати разом. 

Ми з повагою і великою симпатією ставимося одне до одного. Любимо працювати і дуже любимо сцену. І потім, навіть якщо з'являться танго-колективи, ну де вони ще знайдуть таких музикантів? Такого скрипаля, мене, Дмитра, бандонеоніста? 

С.К. — Є ще один, я знаю!

Т.П.-Т. — Але такого професійного і з таким шармом, як наш, немає (сміються). 

— Де ще працюєте, крім Kiev Tango Project? 

Д.Т. —  Я працюю концертмейстером контрабасів в оркестрі "Київські солісти", часто граю на запрошення в інших колективах. 

К.Ш. — Я соліст Національного будинку камерної і органної музики. Граю в камерному ансамблі "Київ", у дуеті Te Deum з нашою піаністкою Тетяною Павличук-Тишкевич, виступаю як соліст із New Era Orchestra і Танею Калиниченко (засновник і диригент оркестру. — О.К.). До речі, з ними цієї весни виконав у Мистецькому Арсеналі приголомшливий 45-хвилинний скрипковий концерт №2 Філіпа Гласса American Four Seasons.

— Прем'єра в Україні. Чи викладаєте десь? 

Т.П.-Т. — Я маю приватних учнів, навіть улаштовую їм концерти. Дуже їх люблю, з багатьма їхніми сім'ями ми стали вже практично родичами. 

К.Ш. — Я завжди відкритий для всіх і готовий поділитися тим, що знаю і вмію сам. 

— Кириле, ви закінчили спеціальну школу ім. Лисенка в Людмили Овчаренко, а консерваторію? 

К.Ш. — У Богодара Которовича, який часто займався із мною по два місяці поспіль по дві години на день. Він мені дуже багато дав. Це був винятковий артист, неймовірно харизматична, яскрава людина. Його уроки були для мене святом і великою відповідальністю. Я ніколи не приходив непідготовленим. Іноді він давав надмірні завдання: наприклад, я за тиждень вивчив концерт Глазунова. Але завжди виконував те, що вимагав Богодар Антонович. І якщо іноді щось не виходило, він так показував і пояснював, що потім усе працювало. Треба було вміти правильно зчитувати інформацію. 

Д.Т. — Одного разу, коли я прийшов працювати в оркестр "Київські солісти" (Богодар Которович заснував цей камерний ансамбль. — О.К.), йому не сподобався штрих, яким я грав, і він порадив піти у філармонію і послухати, як грають скрипалі. І ми, контрабасисти, які вчилися азам у консерваторії, справді переймали звукодобування, фразування у скрипалів.

Іванна Слабошпицька, піар-менеджер. — Я люблю скрипку, на якій вчилася грати в музичній школі. Кирила знаю давно, стежу за його кар'єрою і ходжу на концерти. 

З Kiev Tango Project почала співпрацювати як журналіст, просто допомагати. Бо самі себе вони ніколи через скромність не похвалять. Це перейшло у конструктивну співпрацю. Вони зняли кліпи, роблять фотосесії в глянсових виданнях, у них є серія різноманітних програм. "Територія танго" — ідея Олексія Когана, де у відеомепінгу оживе великий Астор П'яццолла. Це великий музичний перформанс, і задумано його в новому форматі. Приходьте, це дуже цікаво!

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • Maksim52 8 ноября, 15:49 Живое, интересное интервью.Но ребята считают, что танго тяжело воспринимать. Мне кажется, что его слушать легче, чем оперу Вагнера, симфонию Малера или квартеты Фернихоу. Да и играть Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.02
EUR 27.92