ВАРІАЦІЇ НА ТЕМИ АНІМАЦІЇ

Поділитися
Якщо початком фестивалю «КРОК-2000» вважати метушливу посадку української делегації в два вагони московського поїзда, поданого за п’ять хвилин до відбуття, то він почався гамірно та дружно...

Якщо початком фестивалю «КРОК-2000» вважати метушливу посадку української делегації в два вагони московського поїзда, поданого за п’ять хвилин до відбуття, то він почався гамірно та дружно. Усе встигли: завантажити, розмістити, розсістися на місця.

Цього разу, як ніколи, проведення «КРОКу» залишалося під сумнівом буквально до останньої хвилини. Але про це знали генеральний директор фестивалю Ірина Каплична і її команда, котрі обходили в організаційних клопотах незліченні кабінети, та французький бізнесмен Франсуа Соломон, який, навіки полюбивши цей анімаційний форум і його жителів, надав йому серйозну фінансову підтримку. Засновники — міністерства культури України й Росії, спілки кінематографістів цих країн та Конфедерація спілок кінематографістів — підтримали, чим могли. Спонсорами виступили Європейський союз і програма «Tacis».

І ось на причалі Річкового вокзалу Москви учасників та гостей фестивалю чекає великий білий пароплав «Федір Шаляпін», і з наближенням офіційної церемонії відкриття наростає приємне хвилювання.

Втомлену помпезним офіціозом недавнього кіноогляду Москву охопив відпускний серпневий сплін, і відкриття «КРОКу» пройшло в кінотеатрі «Художественный» без широких мас глядачів — камерно, стримано й дуже мило. Цього самого вечора «Федір Шаляпін» із кроківцями на борту залишив Москву, закручуючи водний серпантин через Углич, Кострому, Ярославль, Гориці, Кижі, Валаам — до Санкт-Петербурга.

Унікальність останнього «КРОКу» ХХ століття — у рішенні надати екран дебютантам, улаштувавши фаховий огляд майбутньому світової анімації. Представники провідних анімаційних шкіл світу показували свої роботи, невтомно переглядали чужі, знайомилися з ретроспективами й дебютами нинішніх аксакалів анімації, спілкувалися з ними й одне з одним на майстер-класах і в неформальній обстановці, яку так сильно вміє створювати кроківська команда, й жадібно вбирали емоційно- інтелектуальні враження найчудовішої мандрівки.

Це було справжнє свято авторського кіно, яке навіть за славнозвісних «прокатних часів» становило поживу для гурманів. А сьогодні тільки фестивалі дають змогу вузькому колу цінителів подивитися його. Крім того, у наш ангажовано-комерціалізований час його дедалі важче робити. Це штучне виробництво, побудоване переважно на особистому ентузіазмі митця.

Простежується дивна тенденція, і не лише в анімаційному кіно, — загалом розумна, весела, талановита молода парость, яка любить і знає свою справу, яка, судячи з побутових проявів, позитивно ставиться до життя, у своїх роботах сконцентрувала увагу на філософії занепаду та розпаду. Можливо, тому, що просту, а тим паче кумедну історію розповісти значно складніше, ніж епатувати й лякати глядача? Чи молодих кінематографістів пригнічує безперспективність їхнього особистого майбутнього — можливості творити, працювати, заробляти, зрештою?

На «круглому столі» із проблем анімаційних шкіл Олександр Татарський підкреслив, що в Європі, приміром у Бельгії, Голландії, освіта не пов’язана з промисловою потребою цих країн в аніматорах. Тоді як у США хороший фахівець завжди має шанс одержати високооплачувану роботу. Поскаржився, що його найкращі учні працюють у Голлівуді, інших великих студіях Америки, а також у Бразилії, навіть в Австралії. А в нашій країні анімація між двома стільцями: не хоче робити «потік» — великі телевізійні проекти, а для авторського кіно дедалі менше можливостей. Юрій Норштейн підкреслив, що молодим людям дуже важливо визначитися, що для них анімація — хобі чи робота. Євген Сивоконь обстоював головний постулат своєї освітньої програми — високий професіоналізм на тлі вільного розвитку творчої індивідуальності. Правда, в усіх учасників дискусії за кадром залишилася важлива, як на мене, проблема — практична відсутність технічної та виробничої бази для підготовки професіоналів.

Перегляди чергувалися зі спілкуванням у клубі «Ре-анімація», майстер-класи поєднувалися з дивовижними враженнями від стародавніх міст і монастирів, але все закінчується, і в петербурзькому кінотеатрі «Паризьєн», що на Невському, журі оголосило свій вердикт. Після вручення чотирнадцяти дипломів на сцену почали підніматися призери. Приз інформаційних спонсорів — часописів «ТВ-парк» і «Кино-парк» — одержав фільм «Воскресіння» російського режисера Артура Толстоброва — «за рідкісну відповідність змісту формі, за гармонійне поєднання теми низьких істин зі шляхетним обманом і за вміле використання ненормативної лексики». Цю саму роботу визнано найкращою картиною на екологічну тему. Грошовий еквівалент цього призу — 500 доларів. Група студентів анімаційного факультету Київського державного інституту театрального мистецтва разом із дипломом журі одержала приз ТВ-каналу «1+1» — відеомагнітофон, точніше — два (оскільки приз Ірини Гурвіч теж відеомагнітофон), які, безумовно, допоможуть їм у навчальному процесі.

Найкращою програмою кіношколи визнано програму Академії образотворчих мистецтв із Бельгії. «Історія кота з усіма наступними наслідками» Наталії Березової (Росія) — найкращий дитячий фільм (500 доларів). Фонд сприяння розвитку мистецтв в Україні нагородив призом — Бронзовою крилатою Нікою — французького режисера Луї Брессана за найсмішніший фільм «Птахи в клітках не літають». Приз у категорії «Дипломний фільм» — 2000 доларів і дзвін — одержав режисер із Німеччини Андреас Кайзер за картину «Харара». Такий самий приз за студентський фільм випав стрічці з Бельгії «Велика суміш» (режисери Єфім Перліс і Пітер Енгельс). У категорії «Дебют» нагороду поділили російський режисер Агамурад Аманов — за «Любов» і Делін Кроу (Великобританія) — за «Вигнання демона».

За погодженням із президентом і дирекцією фестивалю, запроваджено спеціальний приз журі, другий за розміром і значущістю після Гран-прі — 3000 доларів та цифрова відеокамера. Його присуджено фільмам «Світло» і «Лист» чеського режисера Давида Сукупа. А Гран-прі — 4000 доларів і дзвін — присуджено фільму «Помпон» (Франція, режисер Фаб’єн Друе).

Ось і промайнули сім днів «КРОКу-2000», промайнули як одна мить. На відкритті фестивалю його президент (тепер у фестивалю один президент: наш незрівнянний Давид Черкаський подав у відставку) Едуард Назаров сказав: «Щастя вже в тому, що ми тут зустрілися. І я сподіваюся, що протягом усього плавання наші почуття не зміняться, навіть якщо не всі фільми отримають призи. Наша подорож — це наш спільний Гран-прі».

А команда «КРОКу» відразу ж розпочала підготовку до спільного Гран-прі XXI століття.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі