Гасла проєвропейські, а практичні наміри...

Хто зацікавлений у руйнуванні системи поводження з радіоактивними відходами в Україні?

Як заявив прем'єр-міністр А.Яценюк у своєму недавньому виступі, Державне агентство з управління зоною відчуження має бути ліквідоване до 30-річчя Чорнобильської трагедії, а на його місці - виникнути Державний концерн для роботи з ядерними матеріалами.

До концерну мають увійти всі державні підприємства та компанії зони відчуження, які працюватимуть із усіма ядерними матеріалами, у тому числі й із відпрацьованими ядерними відходами (ВЯВ).

Пропонована реорганізація радикальним чинить змінить структуру управління поводженням з радіоактивними відходами (РАВ), яка сформувалася у країні, механізми фінансування цієї діяльності. Що, своєю чергою, потребуватиме докорінної зміни ядерного законодавства в частині розподілу прав і обов'язків залучених сторін, стратегічного планування, організації та фінансування зазначеної діяльності.

При цьому, на жаль, поза увагою прем'єр-міністра залишається той факт, що в Україні вже впродовж
10 років виконуються міжнародні проекти, спрямовані на розробку рекомендацій із цього кола питань. Результати їх виконання втілені в закони України, функціонують у вигляді постанов уряду.

За останнє десятиліття, завдяки зусиллям провідних європейських агентств із питань поводження з відходами та провідних українських експертів (при фінансуванні робіт Європейською комісією), в Україні були успішно виконані кілька проектів у сфері поводження з РАВ. Ці проекти дозволили забезпечити помітний прогрес у сфері організації в Україні економічно ефективного поводження з відходами та відповідного стратегічного планування.

Про ефективність допомоги Україні з боку Євросоюзу свідчить, наприклад, такий факт. У 2006-2008 рр. міжнародний консорціум у складі DBE, (Німеччина, лідер консорціуму), ANDRA (Франція), COVRA (Нідерланди) Enresa (Іспанія) SKB (Швеція) і UK NIREX (Великобританія) виконав із залученням українських фахівців проект TACIS U04.03/04 "Розробка національної стратегії і концепції для державної програми поводження з РАВ в Україні". Результатом проведених у рамках цього проекту робіт стало прийняття або вдосконалення чинних нині нормативно-правових актів, гармонізованих із законодавством Євросоюзу й націлених на створення в Україні європейської моделі організації та фінансування діяльності щодо поводження з РАВ.

Зокрема, за результатами цього проекту Кабінет міністрів України схвалив і взяв до виконання "Стратегію поводження з радіоактивними відходами в Україні" (19.08.2009 №990-р). Крім того, у 2008 р. було внесено зміни до ст. 4 Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" (від 30.06.1995 №225/95-ВР), відповідно до яких виробники радіоактивних відходів (насамперед - атомні електростанції) повинні виділяти кошти у спеціальний фонд. Ресурси цього фонду мають використовуватися виключно для фінансування Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами, затвердженої Законом України у 2008 р. (№516-VI).

Перегляд гармонізованих із законодавством ЄС національних нормативно-правових актів фактично перекреслить десятилітні фінансові та експертні зусилля Європейського Союзу. Це може поставити під сумнів доцільність і ефективність подальшого фінансування Єврокомісією робіт із удосконалення поводження з відходами в Україні.

Негативним наслідком такої реорганізації може стати фактична відмова від принципів фінансування діяльності з поводження з РАВ, які рекомендує законодавство ЄС. Такими принципами є:

- організаційно-фінансовий розподіл виробників РАВ і тих, хто займається їх похованням;

- нагромадження коштів (як правило, через створення спеціального фонду) за рахунок відрахувань виробників РАВ для наступного фінансування поховання відходів;

- виключення нецільового використання фонду;

- захист фонду від інфляції;

- управління фондом спеціальною радою, яка складається з незалежних експертів, а також із представників організацій, котрі наповнюють цей фонд, та громадськості.

Реалізацію зазначених принципів було призупинено з урядової ініціативи в часи президентства Януковича. Тоді законодавство доповнили змінами, що дозволяють використовувати ресурси фонду не за прямим їх призначенням. Відтак, упродовж кількох останніх років Загальнодержавна цільова екологічна програма поводження з радіоактивними відходами виконується в обсязі 10-12% від запланованого. Частина важливих завдань цієї програми повністю заморожена. Це сталося в часи Януковича і триває досі.

Здавалося б, першочерговою турботою нинішнього прем'єр-міністра, затятого прибічника євроінтеграції, мало б бути виявлення й негайне виправлення неправильних рішень попереднього уряду. Натомість же ми чуємо про наміри остаточно поламати ту систему поводження з радіоактивними відходами, яка з труднощами, але, загалом, успішно створюється в Україні впродовж ряду років із фінансовою допомогою й за експертної підтримки Європейського Союзу.

Фактично, створення Державного концерну для роботи з ядерними матеріалами (який об'єднає виробників РАВ та організації, що займаються їх захороненням) забезпечить ще сприятливішу ситуацію для нецільового використання коштів фонду і порушить європейські принципи фінансування поводження з радіоактивними відходами.

Це стане однією з перешкод на шляху євроінтеграції України. Тим більше що, підписавши Об'єднану конвенцію про безпеку поводження з ядерним паливом і радіоактивними відходами, Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити міжнародно прийнятий рівень безпеки при поводженні з РАВ, що передбачає адекватне фінансування відповідних робіт.

Наразі згаданий вище європейський консорціум із залученням провідних українських експертів із профільних організацій та Національної академії наук продовжує працювати на цьому напрямі й виконує проект U.04.01/09-А "Допомога міністерствам та організаціям, відповідальним за поводження з радіоактивними відходами в Україні".

Головна мета проекту полягає у підвищенні ефективності та стійкості системи поводження з усіма РАВ в Україні шляхом удосконалення відомчої та організаційної структури і взаємодії між центральними органами виконавчої влади та інших установ, підприємствами й організаціями, зайнятими різними аспектами поводження з РАВ.

Основні результати, яких планується досягти проектом, включають розробку:

- концепції Національної системи управління діяльністю з питань поводження з радіоактивними відходами в Україні;

- заходів із розвитку Національної організації з питань поводження з РАВ;

- рекомендацій із поліпшення державної системи обліку РАВ;

- сучасної методології оцінки безпеки об'єктів із поводження з РАВ;

- рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки кадрів і підвищення кваліфікації персоналу в галузі поводження з РАВ.

Передбачається, що проект буде завершено до середини 2016 р. Але вже тепер у ньому зроблено низку попередніх рекомендацій, важливих для прийняття рішень із удосконалення поводження з РАВ в Україні. Ці рекомендації стосуються:

- моделі функціонування Національної організації з питань поводження з радіоактивними відходами;

- удосконалення механізмів фінансування Національної організації з питань поводження з радіоактивними відходами;

- заходів щодо розвитку можливостей і потенціалу Національної організації з питань поводження з радіоактивними відходами;

- організації ефективної взаємодії з державним органом управління у сфері поводження з РАВ та іншими установами, підприємствами й організаціями, які беруть участь у поводженні з радіоактивними відходами;

- пропозицій щодо розробки нормативних правових актів в Україні (включно з питаннями державного управління фондом поводження з РАВ);

- захисту Державного фонду з питань поводження з радіоактивними відходами від інфляції.

Наведені приклади свідчать, що в Україні з допомогою Єврокомісії та європейських експертів ведеться ґрунтовна комплексна багаторічна праця над удосконаленням системи поводження з РАВ, побудована на врахуванні передового європейського досвіду та української специфіки. Постає закономірне запитання: якщо всі витрачені зусилля, спрямовані на створення системи поводження з радіоактивними відходами в Україні європейського типу, деяким керівникам країни (та їхнім однодумцям) не потрібні, то, може, настав час відреагувати відповідним чином депутатам, громадськості і, нарешті, президенту, які, хочеться сподіватися, не на словах, а на ділі дотримуються європейської моделі розвитку країни?