Держава купує страховку для аграріїв

Доля Закону «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою» досить непроста. Наприкінці минулого року парламент його прийняв, а вже в січні 2012-го президент України ветував документ і послав на доопрацювання. Депутати довго не думали, до зауважень прислухалися і 9 лютого знову проголосували за закон. Така поспішність виправдана, оскільки навесні оживає ринок агрострахування, і для його подальшого розвитку особливо багато важить відродження колишньої системи державного субсидування.

2 березня 2012 року президент підписав Закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Згідно з його положеннями, типові договори страхування розробляються для кожного страхового продукту або для окремої культури й узгоджуються з Міністерством аграрної політики та продовольства, а також із Нацкомфінпослуг, який видає ліцензії на страхування сільськогосподарської продукції. Причому право страхуватися мають лише товаровиробники, чия діяльність відповідає критеріям, визначеним урядом.

Ціну одиниці вирощеної продукції, яка може бути диференційована за видами, областями чи природно-економічними зонами, називає Мінагропрод. Міністерство ж доводить цю інформацію до відома страхувальників і страховиків.

Тільки страховики, які відповідають вимогам закону, отримали ліцензію на здійснення відповідного виду діяльності. Вони є членами Аграрного страхового пулу, мають право страхування сільгосппродукції з державною підтримкою. Вони ж створюють фонд покриття катастрофічних ризиків за рахунок відрахування в нього не більше 5% зібраних платежів.

Крім того, закон передбачає, що умови страхування сільгосппродукції з держпідтримкою, стандартні страхові тарифи, форми договорів і додатків до них, форми інших документів з укладення і супроводу договорів, урегулювання страхових випадків затверджує Нацкомфінпослуг спільно з Мінагропродом.

Прийняття Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою» президент Ліги страхових організацій України Наталія Гудима вважає першим серйозним кроком у розвитку вітчизняної системи агрострахування. Насамперед тому, що закон враховує інтереси всіх учасників цього ринку. Крім того, чітко визначає роль держави в підтримці зазначеного виду страхування, роблячи його доступним для аграріїв, зрозумілим і відповідальним для страховиків, отже - й масовим.

- Важливий для ринку, - вважає керівник ЛСО, - і той факт, що агрострахування визнане окремим видом діяльності. Сьогодні на ринку бракує фахівців. Немає навіть достовірної статистики, без якої в цій сфері всі рухаються навмання. І хоча прийняття закону - лише перший крок у формуванні системи агрострахування в Україні, це дуже важливий крок. За ним будуть інші: прийняті нормативно-правові акти, створено Аграрний страховий пул, а також відповідні страхові продукти. Ці питання курирують Кабінет міністрів, Мінагропрод і Нацкомфінпослуг. Вважаю, що від ефективності взаємодії держорганів та страховиків залежатиме, наскільки швидко й раціонально впровадять норми, передбачені законом.

Керівник проекту Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агрострахування в Україні» Гарі Роше розглядає розвиток цього ринку в контексті продовольчої проблеми, яка вже набула планетарного масштабу. Він переконаний, що наявність в Україні близько 40% усіх світових запасів чорноземів вкупі зі сприятливими кліматичними умовами ще не гарантує стабільного розвитку аграрного сектору. Без страхування тут не обійтися. І той факт, що воно в Україні залишається на невиправдано низькому рівні й коливається в межах від 5 до 7%, гальмує розвиток галузі.

Г.Роше переконаний, що одна з основних причин такої ситуації - обмежені фінансові можливості українських сільгоспвиробників. Саме це примушує багатьох заощаджувати на агрострахуванні. Допомогти аграріям у вирішенні цього питання може й повинна держава. Особливі зусилля з її боку не знадобляться, оскільки їй потрібно лише взяти участь у процесі агрострахування, ставши для виробників і страховиків партнером.

Причому закордонні фахівці схильні вважати, що вже сама наявність державної підтримки дасть потужний поштовх розвиткові агрострахування, яке має стати невід’ємною частиною сільськогосподарського бізнесу. Саме тому заощаджувати на ньому не можна, як не можна заощаджувати на сільгосптехніці, на мінеральних добривах, гербіцидах.

Крім того, державна допомога здатна здешевити агрострахування, зробивши його більш доступним. Своєю участю в агрострахуванні держава не просто впливає на якість послуг, що надаються на цьому ринку, а й стабілізує фінансові потоки, які спрямовуються на підтримку та подальший розвиток сільськогосподарської галузі.

- Тобто участь у процесі страхування, - каже Г.Роше, - вигідна всім сторонам. У тому числі й державі як посереднику. Залучення її у приватнопартнерські відносини дозволить перекласти частину відповідальності за збитки, завдані природою, на плечі страховиків і перестрахувальників, а не відшкодовувати збитки за рахунок платників податків. Субсидіюючи агрострахування, держава купує в страхових компаній страховку, і в разі настання ризикових подій аграрії отримають відшкодування збитків не з держбюджету, а від страхових компаній. Досить державі виділити на субсидоване страхування хоча б 20 млн. грн., а сільгоспвиробникам - заплатити свою частину премії, сума відповідальності страхових компаній може зрости до 800 млн. грн.

Позитивний досвід такої співпраці вже є. Державна підтримка агрострахування у 2005-2008 роках дала потужний поштовх розвиткові цього виду бізнесу. Жаль, що у 2009-му глобальна фінансова криза, яка боляче вдарила по українській економіці, примусила уряд заощаджувати на всьому й відмовитися від субсидування. Тепер ситуація змінилася, і отриманий у ті роки досвід можна використати.

Свою допомогу пропонують і спеціалісти проекту Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агрострахування в Україні». Вони надають кілька стандартних страхових продуктів, які містять чітко прописані процедури прийому посівів на страхування, урегулювання збитків, використання єдиних базових тарифів, порядок отримання страхових платежів, а в страхових продуктах чітко прописані обов’язки страховиків і страхувальників. Тобто вибивають ґрунт з-під ніг корупції.

- Якщо чітко прописати й стандартизувати процес укладання договору, отримання страхових відшкодувань і компенсацій від держави, ситуацію на цьому ринку можна змінити на краще, - переконана Наталія Гудима. - Однак кількість страховиків, які надають послуги сільгоспвиробникам, у цілому не зміниться. Як і раніше, активними гравцями на ринку залишаться 10-15 компаній. На жаль, стрімкого зростання у 2012 році на ринку агрострахування у зв’язку з прийняттям профільного закону чекати не варто. Досвід інших країн свідчить, що успішний розвиток цього ринку можливий тільки в у мовах послідовної й поступової роботи.