Монополізувати виявилося легко, демонополізувати — складно. Справа честі АМКУ — повернути конкуренцію на ринок пральних порошків

Ситуація на ринку синтетичних миючих засобів, підтверджена свіжими дослідженнями аналітиків, свідчить, що концентрація, дозвіл на яку навесні 2004 року дав Антимонопольний комітет, веде до монополії. Втім, свою помилку вже не проти виправити й АМКУ. Тим більше що судова вертикаль (включно з Верховним судом України) визнала недійсним рішення АМКУ №100-р від 26.03.2004 р., завдяки якому найбільша компанія-імпортер «Проктер енд Гембл» (США) придбала в «Ольвія Бета Клінінг Продактс Ко» один із найбільших у Східній Європі комплекс із виробництва ПМЗ (70 тис. тонн за рік), розміщений у м. Орджонікідзе Дніпропетровської області.

Залишилося тільки виконати рішення судових органів і повернути на ринок економічну конкуренцію. Та ось зробити це одним порухом чарівної палички вже не вийде. У цій ситуації Антимонопольному комітету доведеться продемонструвати, що він може не лише папірці продукувати, а й творчо підходити до вирішення проблем, ним самим створених...

На прийом до окуліста

Допомагали Антимонопольному комітетові побачити колоду у своєму оці дані відразу чотирьох аналітичних агентств. Усі вони, включно з Державним підприємством «Укрпромзовнішекспертиза», провели незалежні дослідження ринку прального порошку. Причому недержавні агентства роблять їх на постійній основі з певною періодичністю. Учасникам ринку прального порошку залишалося лише потурбуватися про доведення отриманої інформації до АМКУ, який, на їхню думку, вперто не помічає наслідків концентрації Procter & Gamble Company і «Ольвія Бета».

Отож, за даними звіту ДП «Укрпромзовнішекспертиза», виробництво порошків у 2005 році становило 149 тис. тонн (48% із них — за P&G), імпорт — 75 тис. тонн (71% — P&G). Якщо говорити про загальний обсяг українського ринку (виробництво + імпорт – експорт), то з проданих 223 тис. тонн на частку P&G припадає 125 тис. тонн, або 56%.

Дослідження компаній «МІМРБ-УМГ Моніторинг роздрібної торгівлі в Україні», «ГФК-УСМ Україна Споживацької панелі домогосподарств», «Аснільсен Юкрейн» засвідчили, що частка P&G на українському ринку ПМЗ у грошовому вираженні ще вища — близько 65% і продовжує зростати. Найближчі конкуренти (якщо їх можна так назвати) на цьому тлі здаються карликами. У ТОВ «Хенкель Україна» — всього 7,2% (дані «Укрпромзовнішекспертиза» наведені в натуральному вираженні), «Онікс» — 6,8%, ЗАТ «УНАЛ-АВС Кемікалс Індастрі» — 5,4%.

Залишається звернутися до закону «Про захист економічної конкуренції» й уточнити, що монопольним вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35% і якщо при цьому він не доведе, що відчуває значну конкуренцію, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Загалом, щось робити з такою антиконкурентною тенденцією АМКУ все одно доведеться. Це його святий обов’язок. Звичайно, краще було два роки тому самому все досліджувати й прорахувати, щоб не давати поспішних дозволів, які плямують честь мундира. Втім, щиросерде визнання своїх помилок, кажуть, навіть додає честі й гідності. Зате дивні аргументи, які звучать із АМКУ (мовляв, монополія — це не так і страшно, головне, щоб не було зловживань), — навряд чи. Адже якщо монополія – це нормально, тоді неправильно називати комітет АНТИмонопольним.

Рішення остаточне й оскарженню
не підлягає

Підштовхують антимонопольників поквапитися з вирішенням назрілого питання і судові рішення, які давно набули чинності. За два роки справа, у якій відповідачем є АМКУ, а позивачем – оператори ринку, пройшла всю судову вертикаль. 19 січня 2006 року Верховний суд України підбив риску, відмовивши відповідачу в порушенні провадження в касаційному порядку і залишивши в силі рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.05 р. Перша інстанція визнала недійсним дозвіл АМКУ №100-р на економічну концентрацію «Проктер енд Гембл Компані» і «Ольвія Бета Клінінг Продактс Ко». І, між іншим, її рішення набрало сили після того, як 15.11.05 р. його підтвердив і Вищий господарський суд.

Як відомо, рішення ВСУ оскарженню не підлягають. У зв’язку з цим можна лише поспівчувати юристам компанії P&G, яким і після цього доводиться викручуватися, щоб реанімувати справу. Фахівці зможуть гідно оцінити їхні старання за спробу створити вражаючий прецедент. Уявіть собі на секундочку: 15 березня 2006 р. одне з підрозділів P&G — ХК «Проктер енд Гембл Люксембург Інвестментс С.а.р.л.» — звертається у ВГСУ з касаційною скаргою на... постанову Верховного суду України. А ще — на постанову самого ВГСУ і рішення Господарського суду м. Києва про визнання недійсним горезвісного рішення АМКУ №100-р.

Землетрус? Скасовується ієрархія судоустрою? Та ні. Виявляється, все коту під хвіст через те, що один із багатьох підрозділів P&G не був залучений до розгляду справи як третя особа на боці відповідача. А те, що суд залучив як третю особу місцевий підрозділ «Проктер енд Гембл Манюфекчурінг Україна» і материнську компанію The Procter & Gamble Company (США) (яка, власне, і робила запит в АМКУ на концентрацію) – до уваги не береться? Чи, може, у люксембурзькому підрозділі, котрий володіє 99% статутного фонду компанії «Проктер енд Гембл Манюфекчурінг Україна», не знали про гучний процес і не могли на нього впливати? І потім – скільки таких компаній із матрьошки P&G можуть пред’явити аналогічні претензії, ігноруючи, крім усього іншого, терміни, передбачені для касаційного оскарження?

Важко собі уявити (з юридичної точки зору, таку касаційну скаргу взагалі не можна брати до розгляду), але якщо раптом пройде номер з оскарженням постанови Верховного суду України у Вищому господарському, то в українській практиці з’явиться небезпечне ноу-хау, яке дозволятиме ігнорувати судову субординацію і до нескінченності затягувати судові спори.

Двічі в одну річку...

увійти не можна, але повернути здорову конкуренцію на ринок порошків можна і потрібно. Дослідження підтверджують: чим раніше це зробити, тим краще. У АМКУ не густо з досвідом демонополізації. Зате P&G — досвідчений покупець. У його практиці є і відчуження за рішенням верховного суду США активів поглинених компаній після десятирічних судових позовів. До речі, позов у справі про поглинення виробника відбілювачів Clorox Chemical Co. став однією з причин запровадження у США і поширення в усьому світі дозвільного права узгодження економічних концентрацій.

На крайній випадок, АМКУ доведеться ретельно вивчити закордонний досвід, благо країна не перебуває у вакуумі, звернути увагу на думку операторів ринку і розпочати наводити порядок. Як? Юристи бачать кілька можливих варіантів («Юридична практика», 11.04.2006 р.).

По-перше, закон не забороняє регулятору скасувати своє рішення, тим більше що суд визнав його недійсним. По-друге, доведеться прийняти рішення про заборону концентрації P&G і «Ольвія Бета» із наступним скасуванням у судовому порядку держреєстрації «Проктер енд Гембл Манюфекчурінг Україна» і реституцією, тобто поверненням майнового комплексу, придбаного в «Ольвії». Це прозорий варіант, який забезпечує швидкий перехід ринку на вихідні позиції. Нюанс лише в тому, що після концентрації «Ольвію» завбачливо поквапилися ліквідувати як юридичну особу.

Є й менш радикальний шлях на початкові позиції. Він менш болісний для P&G, зате вимагає неординарних здібностей від АМКУ. Регулятору нарешті доведеться провести глибинне вивчення ринку і, головне, виробити ефективні способи обмеження учасників концентрації, які усувають монополію на ринку. Як варіант: обмеження обсягів виробництва продукції, її реалізації на визначеній території, заборона на використання торгових марок або відчуження майнових прав (якщо вони є) на них...

Головне у цій справі – щоб вибрані АМКУ обмеження (можливо, в комплексі з самообмеженнями поглинача) були дійовими. Тож роботи попереду чимало, але честь мундира того варта. Та й кваліфікацію підвищити не завадить.