ПРИВАТИЗАЦіЯ ПЛЮС НАЦіОНАЛіЗАЦіЯ НА ДУМКУ ЗАХіДНИХ ЕКСПЕРТіВ, У РОСіЇ СТВОРЮЄТЬСЯ ГіБРИДНА ЕКОНОМіКА

Михайло Соколовський 30 червня 2000, 00:00

Читайте також

Дослідники світових економічних процесів уже встигли вельми позитивно відгукнутися на нову схему приватизації російської нафтової промисловості, створену за стандартами реформ західного зразка. Ці плани, а ними передбачено, зокрема, продаж чотирьох відсотків акцій найбільшої в країні нафтової компанії «Лукойл», мають підвищити суму надходжень у бюджет від приватизації з запланованих раніше 900 млн. дол. до 1,4 млрд. Якщо їх буде реалізовано, то федеральний уряд від передачі підприємств нафтової галузі у приватні руки отримає втричі більше грошей, ніж торік.

Проте не всі за кордоном поділяють радість із цього приводу. Приміром, співробітники американського аналітичного центру «Стретфор інкорпорейшн» вважають, що грандіозні приватизаційні плани Москви насправді не є рухом до ринку, в який так хоче вірити Захід. Річ у тому, що реально центральна влада й не думає випускати з рук контроль над найдохіднішою галуззю російської промисловості. Нова програма приватизації передбачає можливості для закордонних інвесторів вкладати гроші та впроваджувати свої передові технології в нафтовий сектор економіки Російської Федерації, підвищуючи цим його життєздатність і ефективність. Проте Москва залишає за собою головне — контроль над політичними рішеннями, які мають визначати, у який регіон світу і як експортувати нафту.

Приміром, уряд ухвалив продати 85% своїх акцій невеличкої нафтової фірми «Онако». Проте російські компанії, які займаються нафтовим бізнесом і зацікавилися їх придбанням, такі, як «Лукойл», «Юкос» і «Сибнефть», є по суті більшою мірою державними. Найпривабливішим об’єктом у складі «Онако» є нафтопереробний завод неподалік російсько- казахстанського кордону. Для Москви це надзвичайно важливе у стратегічному плані підприємство, щоб дозволити йому перейти в чужі руки.

Стосовно інших об’єктів приватизації, то, попри наявність умов участі закордонних інвесторів у їх роздержавленні, вони видаються далеко не такими привабливими, як «Онако». Росія планує приватизувати 19,68% «Славнефти» і 25% — «Роснефти». Проте невеликі обсяги виставлених на продаж акцій залишають урядові серйозні важелі для здійснення контролю над компаніями. Половинчаста приватизація повинна принести в галузь украй потрібний їй капітал і, можливо, деякі сучасні технології, проте Москва й не думає попускати свою хватку, яка дозволяє їй міцно тримати в руках найприбутковіший сьогодні нафтовий сектор російської промисловості. Про це свідчить і той факт, що ухвалення рішення про приватизацію «Газпрому», головного джерела надходжень у федеральний бюджет, відкладено принаймні на рік.

Замість того, щоб почати поступово зменшувати контроль над нафтовою галуззю, уряд Росії намагається посилити його. Відтепер уся російська нафта перш ніж іти на експорт повинна надходити в систему нафтопроводів Росії. Недавно президент РФ Володимир Путін вирішив відібрати функції контролю над роботою цих нафтопроводів в енергетичних компаній і передати їх міністерству палива й енергетики. Це дозволяє федеральному урядові безпосередньо контролювати обсяги нафти, експортовані кожною з компаній, а відтак, і прибутки кожної з них. Таким чином, російські власті дістають чудову можливість обмежити доступ закордонних інвесторів до тих компаній, які перебувають під їхнім впливом.

Ці заходи є, очевидно, частиною скоординованих дій з реформування контролю над енергетичним сектором Росії. 11 травня податкове відомство країни подало позов проти 27 малих російських нафтових фірм, звинувачуючи їх у свідомому зволіканні з податковими виплатами. Якщо міністерство палива й енергетики працюватиме в одній упряжці з податківцями (а так воно, мабуть, і буде), то можна чекати, що ці фірми втратять ліцензію на експорт енергоресурсів до погашення своєї заборгованості. А не маючи можливості продавати нафту, вони навряд чи зуміють погасити борги найближчим часом.

Річ у тому, що російські нафтові компанії, особливо ті, які не мають у своєму статутному фонді закордонного капіталу, хронічно страждають від браку коштів. Більшість їхніх прибутків від недавнього зльоту цін на нафту потекла безпосередньо в державну скарбницю у формі експортного мита. Чимало невеликих фірм не зможуть подолати проблему погашення заборгованості перед державою, яка загалом на сьогодні становить 125 млн. доларів. Так само, як і «Онако», їх поглинуть крупніші нафтові концерни, які, у свою чергу, «пов’язані» міцними путами контролю з боку уряду. Використовуючи податкову політику й важелі експортних квот, федеральний центр стає головною дійовою особою в енергетичному секторі Росії. Ринкові механізми й інвестори, ясна річ, забезпечуватимуть його повсякденну діяльність, але проходити їй доведеться під невсипущим оком державних чиновників.

Цікаво, що ця хвиля приватизації, з одного боку, і націоналізації — з іншого відбувається в дуже сприятливий для Росії час. За повідомленням закордонних інформаційних агентств, офіційні представники Казахстану оголосили 10 травня про відкриття нового нафтового пласта на Каспії. За попередніми оцінками, родовище Кашаган може містити до 30 млрд. барелів нафти. За цим показником воно є найбільшим з відкритих на території СНД у пострадянський період. А сьогодні практично вся казахстанська нафта транспортується через територію Росії. Враховуючи те, що наступного року планується запустити потужний трубопровід, який з’єднає казахстанське нафтове родовище Тенгіз і російський порт Новоросійськ, ця тенденція надалі буде лише зміцнюватися.

Слід зазначити, що, крім нафтової, уряд Росії демонструє ринкові підходи й в інших галузях промисловості, проте глобальною цю тенденцію назвати ніяк не можна. Федеральний центр помалу відмовляється від усебічної участі в економічних процесах: передбачається, що в найближчому майбутньому буде приватизовано понад 30 тисяч державних компаній. І все-таки лише незначній їх частині «загрожує» повна приватизація. Самі чиновники федерального рівня відверто заявляють, що уряд розраховує продати лише незначну частину акцій цих підприємств, залишивши контрольні пакети в руках держави. Це тим паче характерно для компаній, які працюють в енергетичному секторі.

Таким чином, на перший погляд, при новому президентові Росія зробила однозначний вибір на користь проведення економічних реформ за західним зразком, та реальною є підозра, що це фікція. Це звучить парадоксально, але приватизаційні зусилля уряду Росії в енергетичному секторі насправді є прихованими кроками у бік націоналізації, що, зрештою, веде до створення в країні гібридної економіки. В Російській Федерації можливе створення економічного механізму, у чомусь схожого на існуючий сьогодні в Китаї — країні, успіхи якої викликають захоплення в російських лівих і яку президент союзної з Росією Білорусі взагалі називає зразком для наслідування всіх пострадянських держав.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.13
EUR 27.96