Стрижень реформ, або Як істотно підвищити ефективність реформування в інтересах усіх громадян України

Поділитися
Досконалість організації — це найбільш ефективне і перспективне вкладення ресурсів.

На 20-му році незалежності в Україні конкурентоспроможність економіки та рівень якості життя в цілому значно відстають від розвинених країн. Серед інших проблем можна відзначити дуже низьку якість продукції та послуг, значну кількість нещасних випадків через використання небезпечної продукції, періодичні техногенні аварії та катастрофи. Характерними для більшості підприємств і організацій є низька продуктивність праці та висока собівартість продукції. І недосконалий менеджмент практично на всіх рівнях управління.

У результаті - дуже низький за європейськими мірками валовий національний дохід і відповідний йому державний бюджет, якого хронічно бракує для задоволення усіх зацікавлених сторін. Це призводить до наростання соціальної напруженості, що виливається в протестні демонстрації як громадян, які потребують соціальної допомоги держави, так і тих, хто безпосередньо наповнює бюджет.

Потрібні гроші, але де їх взяти? Зовнішні запозичення збільшують державний борг, який і так уже має колосальні розміри і підлягає поверненню, посилюючи і без того напружену обстановку. Та й запозичувати стає дедалі складніше. Перерозподіл бюджету не вирішує проблеми, тож резонно постає питання - а чому б не виробляти «великих грошей» самим, істотно підвищивши ефективність діяльності всіх ланок управління, виробництва і сфери обслуговування? Як це має місце в розвинених країнах.

Для підвищення ефективності економіки та поліпшення життя людей в Україні здійснюється ряд реформ. Серед них - пенсійна, податкова, житлово-комунальна, адміністративна та ін. Разом з тим владі досі так і не вдається переконати громадян в їх ефективності.

ККД і конкурентоспроможність економіки

Вельми показовою характеристикою ефективності функціонування держави загалом є значення ВНД (валового національного доходу) на душу населення. Це, по суті, ККД (коефіцієнт корисної дії) всієї економіки держави. І одночасно це оцінка ефективності управління країною. В Україні цей показник в 2010-2011 роках становив 3,0 тис. дол. на людину (зрозуміло, що йдеться про офіційний сектор економіки. - Ред.). Для порівняння: найвище у світі значення - 183,15 тис. дол. - у Монако, в Норвегії - 84,29 тис., Швейцарії та Люксембурзі - 70-80 тис., Франції, Німеччині, Австрії та Фінляндії - 40-50 тис., Латвії, Литві, Польщі, Угорщині, Естонії, Словаччині і Чехії - 10-20 тис., Росії - 9,9 тис., Білорусі - 5,95 тис., Азербайджані - 5,33 тис. дол.

Водночас низький ВНД - це прояв незадовільної конкурентоспроможності економіки України, яка підтверджується провідним європейським Інститутом менеджменту (Institute of Management Development, IMD, Швейцарія), що опублікував результати глобального дослідження конкурентоспроможності країн світу в 2011 році, де наша країна посіла 57-му позицію серед 59 країн. Відповідно до рейтингу Глобальної конкурентоспроможності 2010-2011 Всесвітнього економічного форуму, Україна перебуває на 89-му місці серед 139 країн, що на сім позицій гірше, ніж у 2009-2010 роках.

На дуже низькому рівні знаходяться показники, що характеризують продуктивність праці, собівартість продукції та рівень дефектності. В Україні ці значення можна порівняти з показниками в інших країнах СНД, зокрема в Росії, де, за твердженням професора В.Лапідуса, основна маса підприємств порівняно зі світовими лідерами має продуктивність нижчу до 10 разів, а дефектність - вищу до 1000 (!) разів (відповідно, значно вища і собівартість. - Авт.). Основні причини - низький рівень досконалості організацій, які виробляють продукцію, надають послуги (освітні, медичні, правоохоронні та ін.) і формують рішення на різних рівнях управління.

Культура і цивілізація

Якщо говорити про ділову мотивацію до вдосконалення, то в Україні вона скоріше зі знаком «мінус». Жорстка автократична регуляторна політика спонукає організації масово йти «в тінь», платити зарплату «в конвертах», скорочувати робочі місця, а в ряді випадків просто згортати бізнес. Це підтверджується рейтингом країн за показником створення сприятливих умов ведення бізнесу на 2012 рік, опублікованим Світовим банком. Україна перебуває на 152-й позиції зі 183 країн. Для порівняння: Грузія - 16-та позиція, Латвія - 21-ша, Казахстан - 47-ма, Білорусь - 69-та, Росія - 120-та. А в частині оподаткування Україна взагалі посідає 181-шу позицію з 183. У таких умовах мало хто мотивований на систематичне навчання співробітників, вивчення кращої ділової практики, системне вдосконалення менеджменту.

І, нарешті, за рівнем корупції Україна на 152-му місці з 182 країн (дані Міжнародної організації Transparency International), що не сприяє не те що вдосконаленню, а навіть просто існуванню українських організацій.

Хибні підходи, які стримують вдосконалення

Щоб вирішити економічні проблеми, підвищити конкурентоспроможність економіки та поліпшити життя громадян країни, в Україні на державному рівні періодично порушують питання оподаткування, структурних змін, організаційних перетворень тощо. Конкурентоспроможність підприємств і економіки пов’язується переважно з безпекою і якістю продукції, відповідно, великі надії покладаються на стандартизацію, метрологію, технічне регулювання і захист прав споживачів.

При цьому удосконаленню організацій увага приділяється лише епізодично, формально і то переважно на базі стандартів. Не даватиму оцінку ефективності цієї діяльності, зазначу лише, що для прийнятної конкурентоспроможності українських компаній і вітчизняної економіки того, що робиться, явно недостатньо. Основна причина такої ситуації в тому, що розв’язання проблем удосконалення - вельми специфічних і суто добровільних - «взяли на себе» регулюючі органи, для яких ця функція невластива і чужорідна, що підтверджується і міжнародною практикою. Цим можна пояснити і те, що й досі відбувається підміна цілої низки понять.

Так, стандарт підноситься суспільству як ідеал, до якого потрібно прагнути і відповідність якому автоматично забезпечує конкурентоспроможність компанії. Хоча стандарт - це всього лише компроміс між сильними і слабкими сторонами. В умовах перенасиченого ринку відповідність стандарту не дає гарантії конкурентоспроможності. У розвинених країнах конкурентна боротьба давно вже ведеться на рівні, що перевищує норми стандартів. Технічне регулювання підноситься, як ефективний засіб підвищення конкурентоспроможності, тоді як воно взагалі не має стосунку до конкурентоспроможності. Державний контроль і нагляд, звісно, важливі для захисту від потенційно небезпечної продукції. Проте їх посилення не гарантує поліпшення ситуації з безпекою і якістю на ринку, а за певних обставин може чинити негативний вплив на конкурентоспроможність підприємств.

Безпека і якість продукції, безумовно, мають першорядне значення. Але займатися виявленням і усуненням дефектів продукції - це витратна і малоефективна справа. Низька якість продукції - це вже наслідок, а основну увагу потрібно приділяти аналізу та попередженню причин, що саме і належить до сфери ділової досконалості. Це з одного боку. А з іншого - окрім якості продукції, є ще її собівартість. І випускати продукцію прийнятної якості ще недостатньо, аби компанія мала тривалий стабільний успіх. Є й такі не менш важливі показники, як ціна, сервісне обслуговування продукції, обов’язковість компанії у відносинах із споживачами тощо. Тому в світі вже давно основний акцент робиться не на продукцію, а на організації, що виробляють продукцію.

Досконалість організації - це найбільш ефективне і перспективне вкладення ресурсів. Але, на жаль, на сьогодні в Україні навіть банальних систем управління якістю за ISO 9001 в перерахунку на тисячу жителів менше, ніж у Китаї, в 3,5 разу, а порівняно з Італією - майже в 40 разів! При цьому, за експертною оцінкою, лише незначна частина систем, сертифікованих в Україні, реально працює. Крім того, потрібно пам’ятати, що досконалість компанії - це не тільки система менеджменту якості, а й ще багато іншого.

До поширених хибних думок можна віднести також надію, як на панацею від усіх бід, на окремі великі технічні проекти, інновації та інвестиції, кластери, всілякі організаційні перетворення і т.ін. без одночасного кардинального вдосконалення організацій.

Секрети успішності

Для осмислення принципів успішності великий інтерес становить дослідження, проведене американськими вченими і викладене в книжці «Побудовані навічно». На основі думки 700 перших осіб різних фірм (зі списків найбільших за версіями журналів Fortune і Inc) вони відібрали 18 компаній, які назвали великими. До їх числа увійшли Ford і Walt Disney, Wal-Mart і Sony, Philip Morris і IBM та ін. Для кожної з цих компаній було підібрано пару для порівняння. Для Ford - GM, для Walt Disney - Columbia Pictures, для Procter & Gamble - Colgate. Вчені зібрали і проаналізували інформацію по кожній з цих пар з метою виявити фундаментальні основи їх успішності.

Природно, одного Великого секрету знайти не вдалося. Зате було розвінчано 12 міфів про успішні компанії та зроблено певні узагальнення. Один із таких міфів - це те, що найуспішніші компанії націлені насамперед на отримання прибутку. Виявилося, що всі «великі компанії» спочатку були прихильні соціальним цінностям, які вважали більш пріоритетними від прибутку. Разом з тим усі ці компанії за 1926-1999 роки змогли отримати повернення на 1 дол. інвестицій у 15 разів більше, ніж у середньому по економіці США.

Спільним для «великих компаній» виявилося те, що кожна з них керувалася єдиним «баченням», тобто ідеологією, вірою в призначення, що міститься у відповіді на запитання: «Для чого існує компанія? Для чого ми все це робимо?» І це не декларація, якою - поряд із місією - модно прикрашати нині стіни офісів. При цьому зміст цієї «корпоративної релігії» не такий уже й важливий: Johnson&Johnson може не вірити в те, чому поклоняється Philip Morris, а технологічна одержимість Hewlett-Packard - залишити байдужим Wal-Mart. Набагато важливіше, наскільки сильно компанія - від першого керівника до прибиральниці - пронизана цим відчуттям «призначення» і чим вона - прибутком, клієнтами, товарами - може заради нього пожертвувати.

Виявилося також, що однією з ключових відмінностей «великої компанії» є ставка на створення правильної організації. Головне творіння Хьюлетта і Паккарда - не кишеньковий калькулятор, а фірма Hewlett-Packard.

Іншим яскравим прикладом може слугувати досвід 50 найуспішніших компаній світу, яких щороку називає на основі рейтингових досліджень журнал FORTUNE спільно з найбільшою міжнародною консалтинговою компанією Hay Group. Нижче наведено список першої десятки 2011 року: Apple, Google, Berkshire Hathaway, Southwest Airlines, Procter&Gamble, Coca-Cola, Amazon.com, FedEx, Microsoft і McDonald’s.

За твердженням Hay Group, «найуспішніші компанії світу» більш гнучко реагують на мінливі умови ринку, здійснюють розвиваючі програми і надають своїм співробітникам усі умови для ефективної реалізації організаційної стратегії. «В умовах економічної нестабільності і організаційних перетворень «найуспішніші компанії світу» домагаються вищих результатів, ніж інші гравці ринку, завдяки ефективному управлінню ресурсами і можливостями на всіх рівнях організації, а не тільки на рівні керівництва, - говорить Джефф Ширак, віце-президент Hay Group. - Ці компанії орієнтовані на постійне вдосконалення та інновації - навіть у тих сферах, які належать до їхніх сильних сторін, - і повною мірою використовують креативність співробітників, що допомагає їм залишатися конкурентоспроможними». За результатами дослідження Hay Group, економічна ефективність і продуктивність є пріоритетом як для учасників рейтингу, так і для інших компаній. Однак у компаніях з рейтингу співробітники на всіх рівнях частіше готові йти на розумний ризик заради підвищення організаційної ефективності, і компанія їм у цьому допомагає. Більш того, учасники рейтингу частіше цікавляться ідеями співробітників у сенсі способів підвищення продуктивності.

«У сучасних умовах бізнесу залученість персоналу - неодмінна умова загальної організаційної ефективності, тим більше що ще недавно, в період кризи, співробітники були змушені домагатися більш високих результатів, затягнувши паски», - стверджує Мел Старк, віце-президент і директор регіональної практики Hay Group.

Концепції та моделі досконалості

За останні десятиліття на різних континентах виконали ще багато досліджень щодо успішних компаній. За результатами цих досліджень учені надали сконцентровано узагальнену найкращу практику найуспішніших організацій у вигляді фундаментальних концепцій ділової досконалості. Де під діловою досконалістю сьогодні у світі розуміють «здатність організації ставити і досягати мети по задоволенню зацікавлених сторін». Синонімом ділової досконалості може бути таке поняття, як «якість організації».

Для практичного використання концепцій застосовують моделі досконалості (моделі ідеальних організацій). Відомі сім основних моделей: австралійська, європейська, іберо-американська, індійська, сінгапурська, США і японська. Координація здійснюється в рамках Ради GEM (Global Excellence Model).

Порівняння конкретної організації з моделлю дає можливість визначити її сильні і слабкі сторони (області для удосконалення). Отримання та аналіз інформації про найкращу світову та вітчизняну практику (насамперед у розрізі областей для удосконалення) дає змогу організації розробити конкретну цілеспрямовану інноваційну програму удосконалення на певний період часу. Після виконання заходів програми організацію знову оцінюють, тобто порівнюють із моделлю. І знову: слабкі сторони - знання - програма.

Однією з найпопулярніших є європейська модель (модель EFQM), яку нині застосовують понад 30 тис. компаній у всьому світі. Цю модель можна використати для отримання цілісного уявлення про будь-яку організацію, незалежно від форми власності, розміру, галузі чи рівня зрілості. Модель сприяє керівництву компанії у формуванні стратегії, залученні до процесів вдосконалення всього персоналу, створенні унікальної культури, де стійка перевага є нормою. Модель EFQM, яка найбільшою мірою підходить для України, всебічно описує будь-яку організацію через дев’ять критеріїв: лідерство; стратегія; персонал; партнерство і ресурси; процеси, продукти та послуги; результати, які стосуються споживачів, персоналу та суспільства; ключові результати. Ці критерії представлені у вигляді 32 підкритеріїв. Для вдосконалення організацій публічного сектору, зокрема виконавчої влади, в країнах ЄС широко використовується модель CAF (Common Assessment Framework, Загальна схема оцінювання), яка є спрощеною версією моделі EFQM.

Паралельно з концепціями і моделями досконалості в світі протягом уже більш як двох десятиліть розвиваються процеси вдосконалення локальних цільових систем менеджменту на основі міжнародних стандартів: ISO 9000 (якість), ISO 14000 (екологія), ISO 22000 (харчова безпека), OHSAS 18000 (виробнича безпека) та ін. Однак, як зазначила Європейська комісія, за всієї важливості цих стандартів слід усвідомлювати, що підприємствам вони можуть забезпечити тільки перші кроки на шляху до тотальної конкурентоспроможності, що базується на концепціях досконалості.

Шкала, рівні та сходи досконалості

Для системного вдосконалення, тобто цілеспрямованого програмування і здійснення процесів переходу до вищого рівня досконалості, бажано знати стан організації та її співвідношення з конкурентами. Для цього в моделях досконалості застосовується 1000-бальна шкала, яка дає можливість організації, порівнюючи себе з ідеальною організацією, визначати свій фактичний рівень досконалості, що характеризує реальний стан і ступінь тривалого задоволення організацією зацікавлених сторін у динаміці.

На сьогодні найкращі європейські організації за цією шкалою досягають 700-800 балів, а українські - 550-600 балів. Це високий рівень (хоча до загальноєвропейських лідерів їм ще далеко), але такі підприємства можна, як говорять, порахувати на пальцях. А найважливішим інтегральним показником, яким можна охарактеризувати будь-яку країну, є співвідношення рівнів досконалості основної маси її підприємств і підприємств розвинених країн. Нині в Україні, як і в більшості пострадянських країн, це 150-250 балів, а в розвинених європейських - 300-450 балів. Цей великий розрив і є тим чинником, що визначає відсталість нашої економіки, її низькі конкурентоспроможність, ВНД і якість життя.

EFQM у рамках шкали запровадив схему рівнів досконалості, яка дає змогу відзначати компанії, що не досягли рівня найкращих в Європі, проте показали високі результати. Підмогою для цілеспрямованого і послідовного вдосконалення українських компаній стали сходи досконалості, розроблені 2006 року провідними фахівцями України в сфері якості. Сходи, що вписані в шкалу та інтегрували в себе схему рівнів досконалості EFQM, сприяють будь-яким організаціям з будь-яким початковим рівнем досконалості цілеспрямовано і послідовно просуватися до рівня, якого досягли найкращі компанії Європи.

Про достовірність оцінювання

Дуже важливо, що шкала, рівні та сходи досконалості надають можливість для кількісного оцінювання компаній і відстеження динаміки їх вдосконалення. Але де гарантії, що рівні досконалості не визнаватимуться так само формально і «за гроші» (тобто недобросовісно), як більшість нагород і сертифікатів на системи менеджменту? Така гарантія забезпечується двома основними чинниками.

По-перше, на рівні України визнання можна довірити тільки для нижніх рівнів, які достатньо підтримувати мінімальною мотивацією. Більш високий рівень мотивації досконалості доцільно застосовувати на тих рівнях, які можуть бути підтверджені експертами, що визнаються EFQM, у тому числі в рейтингових змаганнях на рівні Центральної та Східної Європи або на рівні СНД. Найвищий рівень мотивації може бути передбачений тільки при підтвердженні рівня досконалості в рейтингових змаганнях на континентальному рівні. А тут отримати визнання досконалості, відповідне рівню призера EFQM, для компаній, що фактично не досягли такого рівня, не реально, якщо врахувати високий рівень конкурентів, а також професіоналізм, незалежність і ментальність європейських експертів.

Другим чинником є те, що, на відміну від сертифікації на відповідність стандартам, оцінювання за моделлю досконалості - це не разовий акт, а процес, що підтверджується незалежними групами експертів на кожному наступному рівні.

Реформи на засадах вдосконалення:
вітчизняні компанії-лідери

Трохи більше десяти років тому ВАТ «Броварське шляхово-будівельне управління №50» було на межі банкрутства. Прийшов талановитий керівник, який з допомогою інтуїції, життєвого досвіду та логіки шукав шляхи для збереження компанії, її розвитку. Коли начальник ШБУ №50 Віктор Гавриленко познайомився з моделлю EFQM, то сказав: «Я просувався наосліп, а тепер у мене є мапа». Інший яскравий приклад - це завод з виробництва соків ТОВ «Сандора». Створена інженерами-суднобудівниками після розвалу СРСР, ця компанія, взявши на озброєння концепції TQM, за якихось десять років з маленького консервного цеху, як з гидкого каченяти, перетворилася на прекрасного лебедя і була придбана компанією «Пепсі-Кола» за 720 млн. дол. І ШБУ-50, і «Сандора» свого часу домоглися статусу фіналіста найпрестижнішої на континенті Європейської нагороди якості (першими в СНД).

Незважаючи на досить складний стан українських компаній та економіки, в Україні протягом останніх 15 років успішно проводяться роботи з освоєння найкращого світового досвіду організації вдосконалення. Деякі вітчизняні компанії весь цей період удосконалюються на основі концепцій досконалості і моделі EFQM. Найкращий досвід успішного ведення справ, який Українська асоціація якості 15 років тому «підгледіла» в Європі та «прищепила» в Україні, допоміг багатьом українським організаціям, безперервно вдосконалюючись, значно підвищити свій діловий рівень і конкурентоспроможність. Понад 40 українських компаній отримали сертифікати EFQM «Визнання досконалості в Європі», 20 стали призерами Нагороди за якість країн Центральної та Східної Європи, в тому числі 8 - переможцями.

Від компаній-лідерів до масового руху

Досягнення вітчизняних підприємств, які зуміли вийти на рівень 550-600 балів, для України становлять велику цінність. А самі підприємства - це чудові, зрозумілі співвітчизникам зразки для наслідування. Досвід, накопичений в Україні, знання, повноваження, експерти, підприємства-лідери та відпрацьовані технології дають можливість розгорнути масовий рух за досконалість і якість.

Та щоб домогтися в країні інтенсивного розвитку бізнесу і кардинального підвищення його конкурентоспроможності (з урахуванням найкращої світової та вітчизняної практики), необхідні нестандартні рішення. Одним із таких рішень може стати створення над «базовими умовами для бізнесу» додаткової «надбудови» - правил, які мотивували б власників, керівників і персонал компаній ставати щоразу кращими. І які спонукали б якомога більше компаній постійно вивчати передовий досвід господарювання, переймати його і застосовувати у себе. І не тільки в частині технологій, а насамперед у плані менеджменту, з урахуванням найсучасніших підходів, методів та інструментів. Тобто має бути створено комфортне середовище, диференційоване за рівнями досконалості (що вищий рівень, то комфортніше середовище). Повинен бути прийнятий зрозумілий і прозорий закон: що ти досконаліший, то комфортніше тобі жити і працювати в державі. Тому що для держави це дуже важливо і вигідно!

Розвинені країни мали час, щоб на основі конкуренції здійснити поступовий природний добір гідних компаній і підняти ділову досконалість своїх економік, домогтися високої питомої ваги ВНД. А для України, щоб не стати чиєюсь «філією», цей підйом необхідно здійснити в стислі терміни і в умовах помітної переваги конкурентів. І без державної підтримки недосконалі українські виробники можуть бути масово витіснені закордонними компаніями з власного ринку.

Головна ланка для уряду України

Як уже зазначалося, особливе місце у формуванні сприятливого клімату для вдосконалення має належати владі, без підтримки якої в короткі терміни практично неможливо окремі успішні проекти перетворити на масовий рух, розвиток якого базується на трьох китах: хотіти, знати, вміти.

Для того, щоб власники, керівники та персонал підприємств хотіли постійно системно удосконалюватися на основі найкращої практики, в країні повинні діяти механізми мотивації: зрозумілі, переконливі і тривалі. Механізми, які були б привабливими для власників і керівників компаній і в які вони повірили б. При цьому в умовах кризи, в умовах дефіцитного бюджету зовсім не обов’язково нести великі витрати. Для досконалих підприємств може бути встановлена гарантована система нагород (свідчення поваги): на нижніх рівнях - грамоти, потім медалі, ордени, а на самісінькому верху - володар нагороди за досконалість EFQM - найвищі нагороди країни. Для таких підприємств можна послабити держконтроль і нагляд (свідоцтво довіри): що вищий рівень, то менше контролю і нагляду, аж до повного їх скасування. Досконалим компаніям може бути надана гарантія державного захисту, особливо від рейдерів: що вищий рівень, то вищий ступінь захисту. Ну і, звичайно, якщо передбачено будь-які преференції, їх слід давати передусім під зобов’язання піднятися на чергову сходинку досконалості, з підтвердженням виконання зобов’язання.

У свою чергу, щоб знати про кращі практики, а не винаходити велосипед, потрібна дієва система узагальнення та поширення інформації у цій сфері. Таку систему доцільно створювати в масштабах країни, інтегруючи для цих цілей уже існуючі розрізнені центри.

Процеси вдосконалення є досить складними, часто потребують прийняття інноваційних рішень. Щоб в умовах конкретних компаній вміти їх вибудовувати, підтримувати, а якщо необхідно - підтверджувати, в ряді випадків потрібна професійна допомога. У зв’язку з цим у країні має функціонувати розвинута інфраструктура надання високоякісних (!) послуг підприємствам у їх безперервному вдосконаленні. А для цього доцільно забезпечити координацію діяльності розрізнених діючих центрів, розробити і здійснити заходи, що сприяють підвищенню якості надаваних ними послуг.

Назріла необхідність на парламентському рівні провести слухання про підвищення конкурентоспроможності економіки шляхом безперервного системного вдосконалення організацій (за участі представників тих із них, які мають визнання на європейському рівні). І ухвалити відповідний профільний закон, а також відкрити з цієї проблеми національну програму.

І, безумовно, дуже важливо сприяти підвищенню авторитету і зміцненню бази професійних громадських об’єднань, що мають на меті розвиток руху за досконалість і якість в Україні, а також залученню в цей рух молоді.

Реформи для людей

Однак повернімося до реформ, які проводяться або готуються в Україні. Щоб реформи успішно просувалися, потрібно від самого початку орієнтувати їх на людей, на поліпшення життя, щоб основна маса громадян України сприймала ці реформи позитивно.

Насамперед потрібно скасувати всі надумані норми, що перешкоджають функціонуванню та розвитку ділових кіл, чому може сприяти реформа в частині дерегулювання. Одночасно потрібно розробити і запровадити нові норми, які мотивували би ділові кола до безперервного активного системного вдосконалення (з урахуванням найкращої світової практики), а також закласти підґрунтя для ефективної професійної підтримки процесів вдосконалення. І тут корисною може стати реформа, орієнтована на розвиток підприємництва та надання якісних адміністративних послуг. На цю мету повинні бути спрямовані і національні проекти. При реформуванні у сфері освіти і розвитку науково-технічної галузі необхідно також врахувати потреби в підготовці кадрів, здатних до забезпечення швидкого вдосконалення підприємств, організацій, установ та економіки загалом.

Усе це має значно підвищити ефективність функціонування практично всіх суб’єктів господарювання (державних, громадських, приватних), забезпечити зростання їх добробуту і в результаті значно збільшити ВНД і держбюджет, причому без наростання соціальної напруженості. А це, в свою чергу, стане передумовою для безконфліктного проведення реформ в інших секторах економіки: енергетичному, транспортному, сільськогосподарському, охорони здоров’я, житлово-комунальному та ін. З’являться кошти і для проведення дієвих реформ у соціальній сфері.

Істотне підвищення рівня досконалості основної маси українських організацій позитивно сприятиме міжнародній економічній інтеграції України. Адже інтегруватися у світовий простір з недосконалими організаціями і відсталою економікою - безперспективно.

Досконалість і якість як національна ідея

Наші основні суперники - найдосконаліші компанії-«професіонали», які знаходяться значно вище приписів стандартів. І вони не стоять на місці, а продовжують вдосконалюватися, ще більше віддаляючись від нас. Тому, щоб мати шанс виправити ситуацію, влада повинна орієнтувати ділові кола на якнайшвидше досягнення найвищих рубежів, а не тих, які вже пройдено міжнародними лідерами. І усіляко їм сприяти в скороченні відставання. Це принципово!

Необхідно зробити все можливе, щоб досконалість і якість, які є фундаментом конкурентоспроможності та соціальної відповідальності, перетворилися на загальнонаціональну ідею. Ця ідея універсальна для будь-яких національностей, партій і течій, віросповідання та державного ладу. І вона може стати основою для об’єднання і забезпечення якісного існування всієї країни, всіх її жителів. Йдеться про філософію, про цілі розвитку суспільства. З іншого боку, якість і ділова досконалість - це потужні інструменти і практична наука, що допомагають оцінити потенціал організації, спрямувати його в потрібний бік, допомогти розвиватися й удосконалюватися.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі