ЦЕ ТіЛЬКИ ПРИПОВіДКА, КАЗКА ПОПЕРЕДУ

Ігор Маскалевич 14 липня 2000, 00:00

Читайте також

По закінченні інвестконкурсів з продажу обленерго аналітики відзначили появу на карті України двох нових енергоугруповань. Найбільше з них у складі п’яти енергокомпаній — «Чернігівобленерго», «Сумиобленерго», «Полтаваобленерго», «Львівобленерго», «Прикарпаттяобленерго» — контролювалося через «Український кредитний банк». Він же фактично контролює ще три обленерго — кіровоградське, херсонське й тернопільське.

До другої створюваної групи включали тільки два, зате великі об’єкти — «Одесаобленерго» і «Луганськобленерго». Її контролював банк «Фінанси та кредит». Але тут спостерігачі явно поквапилися — не щодо банку, а стосовно створення групи. До речі, спочатку плани передбачали купівлю до п’яти обленерго, проте в трьох з них конкурси було програно, а нормально управляти не вдалося навіть двома. Щойно завершилися конкурси, почалася смуга скандалів, з якої ці два обленерго так і не вийшли...

Ясна річ, обидва випадки мали свою специфіку. У Луганську нові акціонери вступили в управління компанією без особливих проблем, а в Одесі все відразу пішло шкереберть. Почалося все зі скандального програшу на конкурсі французької енергокомпанії EDF. І понеслося... Згодом два офшори — Vostion Group L.L.C. і FS Traiding LTD — почали судитися з приводу того, хто ж із них виграв конкурс. Сіль «жарту» з подачі позовів один на одного полягала в тому, що поки вони з’ясовували стосунки, гривня девальвувалася на 40%. А відтак і платити за здобутий пакет довелося менше.

Проте після придбання пакета неприємності почалися вже в офшорних компаній, які придбали обленерго. Поки вони радісно футболили в судах усіх рівнів ФДМ, Міненерго й одна одну, настав час вносити інвестиції. І тут раптом з’ясувалося, що все не так просто. Міненерго, про яке всі вже забули, раптово продемонструвало характер, улаштувавши покупцям веселе життя. Воно не стало реєструвати на зборах акціонерів пакет акцій, що належить державі. Як наслідок через відсутність кворуму тільки 1999 року одна за одною зірвалися шість спроб проведення зборів. Це мало безліч наслідків. Приміром, акціонери ніяк не могли взяти контроль над фінансовими потоками обленерго, отже, інвестиції доводилося вносити з власних коштів. У свою чергу, колишнє керівництво, будучи зацікавленим у збереженні своєї влади, досить справно сплачувало гроші в Енергоринок.

Перша спроба провести збори вдалася лише 25 січня цього року. Правда, пройшли вони за всіма «канонами жанру» — тобто з наступним скандалом. Доручення на управління держпакетом вдалося одержати буквально на день. Згодом його намагалися визнати незаконним. І все-таки вдалося переобрати органи управління, і новим власникам вже здавалося, що «Одесаобленерго» нарешті перетвориться для них зі збиткового проекту на прибутковий. А дзуськи. Мінпаливенерго справді зійшло зі сцени, але його успішно замінили інші сили.

Приміром, раніше не вельми відома місцева інвесткомпанія «Фінінвест», що мала близько 5% акцій «Одесаобленерго», заявила, що її про збори не повідомили, отже, збори незаконні. До речі, згодом ця ж компанія оскаржила в обласному арбітражному суді й усі наступні збори акціонерів.

Тож для зміни колишнього керівництва збори акціонерів довелося провести ще двічі. У проміжку між ними сторони судилися.

Зрештою справа дійшла й до відверто силових методів: у середині квітня «група молодиків», пойменованих також «представниками громадськості», кілька днів не пускала в обленерго нового голову правління ВАТ Олександра Демченка.

Про рівень напруженості ситуації можна було судити з фрази одного з акціонерів — представника нових власників: «Сподіваємося, що, попри дуже неспокійну кримінальну обстановку в Одесі, все обійдеться без людських жертв». Без жертв справді обійшлося — тепер сторони розвів «Титан».

Після цього відбулися чергові позачергові (здається, вже десяті) збори акціонерів. На ньому було підтверджено рішення попередніх. Ось тільки голова правління вже два місяці (з 16 травня), не виходячи, сидить у кабінеті. Інакше його можуть зайняти конкуренти.

Нове керівництво в усьому звинувачувало одеського бізнесмена Юрія Печерського, вважаючи, що саме він і стояв за «Фінінвестом». Стверджують, що він же купив на біржі (до речі, дуже дорого) 7-відсотковий пакет «Одесаобленерго», що разом з іншими купленими пакетами забезпечує йому до 20% акцій ВАТ. Цікаво, що коли це справді так, то пан Печерський тепер найбільший акціонер «Одесаобленерго».

Річ у тому, що взимку переможець інвестконкурсу — FS Trading — перепродав свій пакет акцій іншим офшорам (Vostion Group L.L.C., FS Traiding Limited, Prize Financial Group L.L.C. (Foster Group Maanagment). Саме вони тепер займаються улюбленою справою — проводять позачергові збори акціонерів. Чергові з серії, уже одинадцяті трохи більше, ніж за рік, відбудуться 27 липня. Порядок денний не можна не згадати — затвердження результатів трьох попередніх зборів. Утім, можна впевнено заявити, що результати четвертих також оскаржать. Зате який багатющий досвід проведення зборів...

На відміну від Одеси, у Лу- ганську ситуація розвивалася за іншим сценарієм. Там на конкурсі з продажу 35% статутного фонду перемогло ТзОВ «Верона+», за даними Антимонопольного комітету, «пов’язане відносинами контролю з банком «Фінанси та кредит» і його власниками». Втім, коли і є щось хороше в цій історії, то це її прозорість: сторони відверто говорять, хто за ким стоїть. Ще екс-прем’єр Пустовойтенко прямо заявляв, що «Луганськобленерго» контролюється народним депутатом України Костянтином Жеваго.

Відносини з місцевою владою у «Верони+» не склалися відразу. Можливо, тому, що місцева обладміністрація — це представники місцевих бізнес-еліт, і жодних ілюзій щодо новоприбулих вони не мали. Тому вже навесні 1999 року почалося відкрите протистояння.

Поступово боротьба перейшла на судове поле. Спочатку один суд визнав угоду з «Вероною+» незаконною, потім інший це рішення скасував... Проте власників обленерго підвели масштаби проблем: «Луганськобленерго» — велика компанія і приріст її боргів перед Енергоринком набрав аж надто помітних масштабів. На початок року вона заборгувала за спожиту енергію понад мільярд гривень. Більше того, за 1999 рік було оплачено лише 40% електроенергії (треба розуміти, 60% безвісти зникли?) Розповіді власників про те, з якими проблемами вони стикнулися в регіоні, звучали непереконливо: ще рік тому компанія платила майже вдвічі краще.

Крім того, інвестор припустився ще однієї серйозної помилки: ВАТ «Луганськобленерго» взяло участь у конкурсі з продажу енергокомпаній... у Республіці Молдова. Постало резонне питання: якщо луганчани готові знайти мільйони доларів на приватизацію енергетики «за бугром», то чому їх немає на оплату спожитої електроенергії?

На 24 грудня 1999 року намічалося засідання Вищого арбітражного суду України. Чогось хорошого від нього «Вероні+» годі було й чекати, і суд справді ухвалив рішення про повернення державі 35% акцій «Луганськобленерго».

Щоб випередити цей розвиток подій, буквально напередодні (з 10 до 21 грудня) акції терміново перепродали. Смішно, але серед компаній, що купили такі привабливі (от-от конфіскують) акції, ми бачимо деякі з тих, котрі згодом узяли участь у придбанні акцій «Одесаобленерго» (Foster Group Management Inc., Unisis Partnership Inc., Prize Financial Group, L.L.C.).

Загалом потрібно пам’ятати, що офшорний бізнес у нас все-таки новий. І розвивається він не без курйозів. Річ не в назвах, вони нічого не важать. Але треба ж такій біді статися, що група «одесько-луганських офшорів (Brown&Robbins Investments, L.L.C., Vostion Group L.L.C., FS Traiding Limited) на всій планеті Земля вибрала тільки одну юридичну адресу: 1100, Peacchtree Street 2800. Втім, не лякайтеся, просто в славнозвісному місті Атланта (США), для зручності контролю, всі офшори, щоб не переплутати їх з нормальними фірмами, реєструють в одному місці. Це те саме, що в Києві мати юридичну адресу «Інститутська, 25», де свого часу було зареєстровано близько 5000 фірм. Начебто все законно, але трішечки не те...

Вже за підсумками першого перепродажу акцій луганської компанії виникла суперечка з ФДМ. Фонд вважає, що від нього була потрібна згода на повідомлення про продаж. А «Верона+» вважає, що повинна була тільки повідомити. Те вона і зробила 22 грудня.

Потім справа пішла ще веселіше — втрутився Кабмін. За його розпорядженням обладміністрація тричі намагалася змінити керівництво компанії. Слід відзначити, що юридично документи було оформлено досить грубо й вони легко «відбивались» у Старокиївському районному суді м. Києва. Крім усього іншого, офшори писали слізні (і цілком аргументовані) листи на ім’я Ющенка. Він доручав розібратись, і ситуація двічі поверталася на стартову позицію.

Усе б нічого, але «Луганськобленерго» загалом перестало платити в Енергоринок. За п’ять місяців цього року воно оплатило до 6% отриманої електроенергії. Україна — досить бідна країна, і дарувати офшорам майже по 100 млн. грн. на місяць було трішки шкода...

Зрештою, у травні компанію фактично захопила обладміністрація, і в ній запроваджене тимчасове управління. З юридичної точки зору захоплення було більше ніж спірним.

Втім, водночас було зроблено й сильний юридичний хід. Було оголошено про підготовку чергових зборів акціонерів, і від реєстратора — компанії ЗАТ «FCI» — зажадали внести в реєстр акціонерів 35-відсотковий пакет як власність держави. «FCI» як сумлінний «кишеньковий реєстратор» зробити це, ясна річ, відмовився. Крім того, з’ясувалося, що водночас було зроблено спробу в черговий раз продати акції: цього разу в офшорів їх купили фізичні особи, частина яких у цих же офшорах і працює. Суть цього заходу полягала в тому, що якщо в арбітражному суді процес досить жорстко регламентовано, то загальногромадянські справи можна тягнути роками. Хоча з перепродажем явно спізнилися — продавали акції, щодо яких уже набрало чинності рішення суду про їх повернення державі. (До речі, в «Одесаобленерго» це можна зробити поки що цілком законно.)

У результаті за свої «пустощі» реєстратор втратив ліцензію, що зменшило можливості приватних акціонерів проводити «кишенькові збори акціонерів». Хоча... 5 липня в Луганську відбулося відразу двоє зборів. Як стверджують обидві сторони, і там, і там був кворум (тобто на кожних з них були присутні акціонери, котрі мали вкупі понад 60% акцій). Такий чудовий результат — 127% голосів! — пояснювався просто: кожна зі сторін врахувала один і той самий 35-відсотковий пакет акцій...

Нині Луганська обладміністрація встановила реальний контроль над компанією та почала збирати викривальні документи. Добре, що є з чого вибирати. Згідно з доповідною запискою контрольно-ревізійного управління в Луганській області, ВАТ «Луганськобленерго» прокредитувало дружнє йому ЗАТ «Укренергозбут» векселями на суму 182,8 млн. грн. Схема працювала так: найбільші підприємства регіону, на зразок Алчевського меткомбінату, розплачувалися з «Луганськобленерго» за поставлену електроенергію векселями, які ВАТ і передавав згодом ЗАТ «Укренергозбут». А уже воно реалізовувало ці векселі підприємствам за гроші або за матеріальні цінності, зберігаючи при цьому заборгованість перед «Луганськобленерго». Правда, версія самого «Укренергозбуту» менш драматична — він визнає наявність у нього векселів на 52,5 млн. грн. Але пояснює це тим, що ВАТ «Луганськобленерго» передало їх для реалізації з подальшим поверненням коштів «Луганськобленерго». Маленька проблема полягає лише в одному: чи взагалі «Луганськобленерго» мало право передавати векселі будь-кому... Коли з‘ясується, що не мало, то строк що за 52 млн. грн., що за 182 млн. приблизно однаковий. Як це не дивно звучить для українського енерготрейдера, але, з юридичної точки зору, електроенергія — це товар. Залишилося тільки довести, що його неоплата — це крадіжка...

Це питання незабаром зможе прояснити голова правління «Луганськобленерго» Володимир Курбацький. За даними «Інтерфакс-Україна», його наприкінці червня затримали в Москві з іспанською візою і нині він перебуває вже у відповідних установах міста Луганська.

Загалом, купівлю обох обленерго важко назвати вдалою. Групи не вийшло: контроль над одним обленерго цілком втрачено (з порушенням кримінальних справ), над іншим — так і не отримано.

Тепер будуть численні — і три- валі — судові процеси. До речі, про суди. У подіях навколо обленерго привертає до себе увагу цілковита безпорадність судової влади. Сторони майже не зважають на її рішення, вибираючи з них тільки ті, які їм до вподоби. І коли представник Луганської обладміністрації спокійно в телекамеру говорить про те, що київські «суди куплені», тому судитися будемо в луганських (треба думати, більш правильних) — це свідчить про що завгодно, тільки не про повагу до судової влади.

Втім, частину претензій до себе вона заслужила: занадто вже легко приймаються рішення, які прямо суперечать одне одному.

Тим часом первинний перерозподіл власності потроху завершується. Уже почався «перерозподіл перерозподілу», і роль судової ланки постійно зростатиме. У судах дедалі частіше розглядатимуться справи на сотні мільйонів гривень. Те ж таки «Луганськобленерго», якщо його зрештою повернуть державі, знову продаватимуть. І потрібно, щоб сторони вірили у дві речі — в об’єктивність прийнятих рішень і спроможність добитися їх виконання. Отже, незалежність суду (як і його матеріальне забезпечення) повинна стати основним пріоритетом.

Тим паче що найближчим часом уряд збирається провести зміну управління в низці приватизованих обленерго. Нові зміни закону про електроенергетику допускають запровадження інституту зовнішнього управляючого. Треба думати, ця перспектива особливого захоплення у нинішніх власників не викликає. Наближається нова хвиля судових розглядів. Хотілося б, аби суди були до них готові. Інакше основним інструментом перерозподілу стануть або «представники громадськості», або «Титан». А це вже буде інша історія...

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56