«ВИВЕРНЕМО НАВИВОРІТ, ЗІТРЕМО НА ПОРОШОК!» ЯК НА ЛУГАНЩИНІ ЗНИЩУЮТЬ ЗАВОД, НА АДРЕСУ ЯКОГО ПРЕЗИДЕНТ Л.КУЧМА СКАЗАВ: «НЕ ЗАВАЖАТИ ПРАЦЮВАТИ ЦЬОМУ ПІДПРИЄМСТВУ!»

Читайте також

Той факт, що на Луганщині в черговий раз страйкують або мітингують, схоже, вже нікого не дивує. А деякі чиновники вже, мабуть, сприймають такі акції як шахтарське хобі чи навіть як засіб проведення дозвілля. Хоча кожній розсудливій людині ясно, що не від хорошого життя луганчани (як, утім, і жителі інших регіонів) влаштовують акції протесту. Проте, саме в жителів Луганської області є значно більші, ніж в інших, підстави для невдоволення. Досить згадати лише два основні аспекти, що визначають соціально-економічне становище цього регіону — стан аграрного та промислового виробництва. Ще 1990-го Луганщина вирощувала та збирала понад 2 млн. тонн зернових, у середині 90- х років врожай збіжжя становив до 1,7—1,8 млн. тонн; а цього року на Луганщині зібрано врожай хлібу в 10 разів менший, ніж 1990 року. Навряд чи таке падіння виробництва зернових можна пояснити тільки заморозками й загалом поганою погодою. Уже хоча б тому, що від тих-таки приморозків у першу чергу постраждали інші, сусідні з Луганською, області. Але, приміром, на Харківщині зуміли зжати понад мільйон тонн зернових. Очевидно, що не погода винна, а, скоріш за все, нехлюйське ставлення до аграрного сектору, з боку влади Луганщини. За дивним збігом обставин, значне падіння аграрного виробництва в Луганській області сталося 1998-го, коли губернатором став Олександр Єфремов, а головою облради — Віктор Тихонов. За логікою речей, від перших осіб залежить кадрова політика, а відтак, і стан справ у регіоні. До речі, ще торік улітку, під час виїзного засідання Кабміну до Луганська, в якому брав участь Президент, Леонід Кучма різко критикував керівництво Луганщини за такі низькі показники роботи, зокрема на селі. Та, виходить, було б сказано...

Другий принциповий аспект — промисловість. Те, що на Луганщині скорочується виробництво, — факт. Але в цьому зв’язку характерно й інше — відсутність інвестицій у регіоні. У Донецькій області, як відомо, теж не рай земний, проте в цю область реально вкладено близько 600 млн. дол. інвестицій. А в Луганську — лише 30 млн. дол. Ну не хочуть інвестори ризикувати своїми капіталами. У результаті — простоює та згортається виробництво, пустує бюджет, немає грошей на соціальні виплати. Приміром, влітку цього року заборгованість у виплаті пенсій на Луганщині становила близько 100 млн. грн., тоді як у сусідній Донецькій області, де пенсіонерів удвічі більше, заборгованостей у виплаті пенсій не було.

Та й звідки взятися в обласному бюджеті коштам, якщо навіть тих небагатьох, хто досі працює, щось випускає та сплачує податки, тут, як то кажуть, пускають під ніж? З цієї ж причини не йдуть у регіон інвестори. І яскравим прикладом цього є ситуація, що склалася навколо СП «Інтерсплав».

Акція протесту в формі мітингу, що пройшов 28 серпня у Свердловську Луганської області, стала свідченням безпросвітного становища колективу українсько-іспанського СП «Інтерсплав». Недавно Президент України Л.Д.Кучма був на цьому підприємстві, знає його колектив і керівництво, багатьох працівників колективу вдостоєно нагородами Президента, їм присвоєно почесні звання. Саме тому і була конкретна вказівка Леоніда Даниловича — не заважати працювати цьому підприємству.

ЯК ГАРТУВАВСЯ «ІНТЕРСПЛАВ»

Мабуть, нам не дуже таланило, але за кілька останніх років не випадало побувати на вітчизняних підприємствах, навіть коли це були СП, де б у черзі на будь-яке (!) робоче місце стояли... 10 000 чоловік, зокрема й ті, хто колись добровільно звільнився, не бачачи перспектив цього підприємства. Що, втім, цілком зрозуміло, якщо поглянути на результати останнього опитування і працівників заводу, і споживачів продукції СП «Інтерсплав». Та ще врахувати той факт, що середньо- місячна зарплата тут перевищує 1000 грн., до того ж регулярно виплачується.

Тоді, коли найбільші промислові підприємства Луганщини переживають важкі часи, на самому краєчку цієї області, майже на межі з Росією, працює завод, що на тлі простоюючих велетнів виглядає «білою вороною» зі своїми економічними показниками, сплаченими в державний бюджет сумами, регулярними виплатами заробітної плати, соціальним забезпеченням робітників і з багатьма іншими перевагами. Завод, який за всіма своїми параметрами був приречений на повільне конання, але, одержавши своєчасну та кваліфіковану допомогу й управлінські кадри, став наочним прикладом того, як повинні працювати іноземні інвестиції. Але це тепер — 2000 року. А понад десять років тому, коли Віктор Болденков прийняв на себе керівництво, Свердловський завод алюмінієвих сплавів, за характеристикою тодішнього міністра кольорової металургії був: «Найгіршим заводом СРСР в галузі переробки сировини на основі алюмінію»...

Українсько-іспанське спільне підприємство «Інтерсплав» (Свердловськ, Луганська область) створено 25 січня 1989 року на базі Свердловського заводу алюмінієвих сплавів. Підприємство має найсучасніше технологічне оснащення в Україні й у Європі для вторинної кольорової металургії. Зарубіжним інвестором підприємства є іспанська фірма REMETALL — відома в усьому світі як виробник алюмінію та розробник технологій по переробці вторинної сировини. Частка іспанського співзасновника в статутному фонді СП становить 40%, державна частка власності також становить 40%, частина акцій належить Донецькому державному інституту кольорових металів і колективу.

Основна діяльність СП «Інтерсплав» — виробництво й реалізація алюмінієвих сплавів. Підприємство займає площу понад 430 000 квадратних метрів. Як основну сировину використовують стружку, шлак, брухт алюмінію. Розшихтувальні матеріали — мідь, алюміній первинний, марганець. Планова річна потреба в сировині перевищує 82 000 тонн. Уся використовувана сировина проходить суворий вхідний контроль якості, зокрема радіаційний і рентгеноспектральний.

Провідне становище в галузі й високу якість продукції забезпечує новітня технологія плавки в рідкому флюсі. Потужні газоочисні споруди забезпечують високу екологічну чистоту підприємства. У його лабораторіях готова продукція із використанням новітніх методик спектрального аналізу проходить ретельний контроль. Серед покупців продукції СП «Інтерсплав» такі провідні корпорації Японії, як MITSUI, TOYOTA, KANEMATSU, SUMITOMO, а також фірми США, Німеччини, Іспанії.

«Інтерсплав» переробляє усі існуючі види відходів алюмінію. Такого заводу в Європі більше немає.

СП «Інтерсплав» — переможець 2-го Українського національного конкурсу якості в номінації «Великі підприємства». Офіційно зареєстрований учасник конкурсу на здобуття Європейської нагороди за якість 1998 і 1999 років.

Початок на 1-й стор.

— Авжеж, усе було саме так. А «вбивча» характеристика Свердловського заводу прозвучала в міністерстві кольорової металургії на зустрічі з представниками іспанської фірми REMETALL, котрі спочатку хотіли організувати спільне підприємство на розташованому під Москвою Мценському заводі, який на той момент був досить сучасним підприємством. Іспанцям «популярно пояснили», що з хорошим підприємством кожен доб’ється успіху, тож коли вони хочуть довести переваги своєї технології, то нехай візьмуть найвідсталіший завод і доводять свою перевагу на ньому. Саме таким і був Свердловський завод алюмінієвих сплавів. Чому він дійшов до такого стану? Завод був єдиним підприємством кольорової металургії в області. Навколо нього лежали тільки шахтарські селища, тож цілком природно, що вся інфраструктура орієнтувалася на них. Крім того держава дуже специфічно опікувалася його добробутом. У двох постановах ЦК КПРС було сказано, що от-от на заводі почнеться реконструкція, але всі ці постанови так і залишилися на папері. Технічне оснащення було примітивним. На завод надходило безліч сировини, із неї вибирали найкращу, а решту викидали на смітник. Уся територія заводу була завалена тим, що сьогодні для нас є основною сировиною. Панувала найпримітивніша технологія, що не вимагала ніякого мислення. Плавильні агрегати були настільки застарілого типу й давали такі великі втрати, що було економічно невигідно працювати навіть на першокласній сировині. До цього треба додати й те, що на заводі була одна з найнижчих у Свердловську зарплата. Не було кадрового складу, кваліфікованих робітників-металургів і хоч якоїсь цілеспрямованої політики розвитку підприємства. Певний час у Луганській обласній раді народних депутатів розглядалося питання про зупинку заводу й перепрофілювання його на щось інше. Отаким я його й побачив 1988 року. Увесь той рік довелося затратити багато сил, щоб поліпшити ситуацію і це дало свої результати — завод почав виконувати план. Але я чітко розумів, що в нього попереду немає ніякої перспективи. Вихід був один — створення СП. Після певної роботи знайшли партнера — іспанську фірму REMETALL, що вже понад 20 років працювала в Радянському Союзі. Цінність фірми полягала в тому, що вона розробляла новітні технологічні процеси, у своїх партнерів у Більбао виготовляла устаткування, випробовувала на власному металургійному заводі й тільки після цього продавала. Це був той щасливий випадок, коли ми знайшли людей, котрі не ставили за мету використати нас на 100%, а тоді покинути зі своїми проблемами, а хотіли допомогти досягти успіху, аби показати, що REMETALL може будувати заводи не тільки в Європі. 25 січня 1989 року було підписано угоду про створення українсько-іспанського спільного підприємства «Інтерсплав». Тоді, коли СП почало свою роботу, ні радянське, ні українське законодавство не заважало нам працювати. Ми ні в кого не просили грошей, оскільки іспанська сторона внесла до статутного фонду млн. і ще на млн. ми взяли кредит. На всю цю суму закупили новітнє устаткування й ноу-хау. Перші витрати пішли тільки на технічне переоснащення заводу. Нами не цікавилися ні міськкоми, ні обкоми. Нас просто забули. Два роки тривало «райське життя». У результаті цієї «забудькуватості» фактично й виник завод.

Уже 1988 року вдалося створити на заводі таку атмосферу, що всі ледарі визнали за краще звільнитися самі. І, навпаки, на завод прийшли люди, котрі раніше з нього пішли, оскільки вони не були згодні з приписками й окозамилюванням. Звісно було важко. У мене самого тоді робочий день починався о 6.00 ранку, коли я йшов до майстра й разом із ним, бригадиром і робітниками закінчував зміну. О 8.00 разом з іншим майстром сам у себе приймав зміну і працював до 10.00. З 10.00 до 12.00 працював уже начальником цеху. І тільки опівдні починав працювати директором. Зате з середини 1989 року основний кістяк управління заводом було сформовано. Почалася стабільна, нормальна робота. Усі бригади плавильників їздили в Іспанію та працювали місяць на іспанському устаткуванні. Інженерно- технічні працівники, майстри, начальники цехів і контрольних служб — усі пройшли навчання в Іспанії.

SIMI PRESSOFUSI STAMPI ATTREZZATURE:

«Ми, SIMI S.p.a. Societa Italo-Svizzera Metalli Iniettati, яке є затвердженими постачальниками автомобільної промисловості відповідно до копії доданої існуючої сертифікації від Мерседес Бенц, підтверджуємо, що для виготовлення продукції, яка таким чином поставляється Мерседес Бенц, ми використовуємо алюмінієвий сплав марки «IS», виготовлений «Інтерсплавом», і підтверджуємо його якість відповідно до специфікації DIN226 як таку, що задовольняє всі наші вимоги».

TOYOTA TSUSHO U.K. LIMITED:

«Ми, Тойота Цусе (СК) Лімітед від імені й за дорученням Групи Тойота, яка є затвердженими постачальниками автомобільної промисловості, що підтверджується копією доданої існуючої сертифікації від Тойоти Моторз Компані, підтверджуємо, що для виготовлення продукції, яка таким чином поставляється Тойоті Моторз Компані, ми використовуємо алюмінієвий сплав марки «Інтерсплав», виготовлений СП «Інтерсплав», і підтверджуємо його якість відповідно до специфікацій, як таку, що задовольняє всі наші вимоги (АДС 12, DIN226)».

До речі, про покупців продукції «Інтерсплаву». Про більші визнання підприємства та якість випущеної ним продукції годі й мріяти (самі за себе говорять відгуки власників «Тойоти» й «Мерседеса«).

Однак перед тим, як металопродукцію «Інтерсплаву» почали купувати чи не всі найшановніші фірми й концерни світу, а портфель замовлень стали формувати більш як за рік, менеджерам СП довелося, за словами генерального директора «Інтерсплаву» В.Болденкова, чимало потрудитися:

— Мало того, що нас там не чекали, так ми ще й самі торгувати не вміли. Доводилося навчатися в «бойових умовах». Працюючи з «Різноімпортом», ми уважно аналізували кожен контракт, укладений від нашого імені, й у такий спосіб рік вчилися торгувати. Їздили по світу, де скрізь говорили, що є така фірма «Інтерсплав», яка найближчим часом випускатиме продукцію світової якості. Нам, правда, дали зрозуміти, що от коли завод запрацює, тоді й приходьте, але все одно запам’ятали. І вже, починаючи з 1991 року, ми вийшли на світовий ринок і навіть, незважаючи на розвал СРСР, зберегли всіх своїх покупців. Закріпилися на японському ринку й почали поступово завойовувати Європу. Перший успіх прийшов у Німеччині на «Фольксвагені». Потім «завоювали» Італію й продовжили рух до Голландії, Франції, Іспанії.

— У двигунах яких автомобілів присутній алюміній «Інтерсплаву»?

— Почну з «Таврії». На Мелітопольському заводі роблять для неї мотори з нашого металу. Крім цього, нашу продукцію використовують Київський мотоциклетний завод і Харківський тракторний. «Tойота» та «Ніссан» — у Японії. В Європі — «Фольксваген», «Фіат», а продаючи сплави в Австрію ливарному підприємству «Грундман», «Інтерсплав» працював для «Опеля» й «Ауді». І, маю всі підстави сказати, що жодної претензії від таких партнерів ми не одержали.

Про те, як трудиться численний колектив СП «Інтерсплав», можна судити з того, що фактичне виробництво останніми роками перевищує обсяги, спершу заплановані заводом на основі довгострокових контрактів. Пояснення цього просте: й постійні, і нові партнери досить часто звертаються в СП із проханнями про додаткові поставки алюмінієвих сплавів.

Навіть у період коливань на світовому та європейському ринках металів, «Інтерсплаву» доводиться не вельми опікуватися збутом своєї продукції: членство на Лондонській біржі металів і три найважливіші сертифікати відповідності якості (ISO-9002, QS-9000, VDA6.1 — цього немає в жодного подібного підприємства в СНД!!!) гарантують попит на продукцію українсько-іспанського СП практично за будь-яких умов.

Кесарю — кесарево...

Постійні експортні контракти свердловського «Інтерсплаву», крім завантаження підприємства та його прибуткової роботи, забезпечують ще й постійний приплив валюти до вітчизняної держскарбниці.

Стабільна робота «Інтерсплаву» — це ще й реальні грошові надходження до місцевого, обласного і державного бюджету. Приміром, податкові відрахування й обов’язкові платежі українсько-іспанського СП до міського бюджету Свердловська ще 1994 року становили менш як 5%, 1996-го — близько 20%, 1997-го — 30%, уже за рік — 40%, а 1999-го — 56%. Так що, за великим рахунком, СП «Інтерсплав» сміливо можна назвати бюджетотворним підприємством Свердловська.

Не дарма ми згадали про податкову дисциплінованість СП «Інтерсплав». За період з 1 січня 1999 року до 1 серпня 2000 року це підприємство сплатило податків бюджетам усіх рівнів у сумі 52 млн. 853,34 тис. грн.

Але це далеко не все: за той же період СП сплатило в державний бюджет ще й 78 млн. 378,66 тис. грн. — ПДВ, стягнений під час купівлі сировини, матеріалів, а також— на оплату послуг «Інтерсплаву».

Виходить, усіх видів податків за останні 20 місяців СП сплатило 131 млн. 231,998 тис. грн.

У встановлені законодавством терміни підприємству повернуто частину ПДВ — 57 млн. 172,63 тис. грн. Але ви помітили різницю?

Напевно, сьогодні не варто нікому пояснювати, що означає невчасне або взагалі неповернення ПДВ. Нагадаємо лише, що може призвести до скорочення виплати дивідендів на державну частину акцій, вимивання коштів підприємства, збільшення його боргів і скорочення оподаткованого прибутку. Все це, на жаль, сповна відчуло на собі свердловське СП «Інтерсплав», лише прямі збитки якого досягли 7 млн. 436,5 тис. грн. Відповідно всі ці фінансові складнощі вилилися на місцевий бюджет.

Крім того, втрати СП (а це 30%) у результаті невчасного повернення ПДВ вже обійшлися державному бюджету в 2 млн. 230,95 тис. грн. І плюс відсотки, що у судовому порядку нараховані за невчасне повернення ПДВ, уже склали майже 4 млн. грн.

Інакше кажучи, небажання податківців Луганської області своєчасно повернути «Інтерсплаву» ПДВ, обійшлося державному бюджету 6,2 млн. грн.

Утім, поясненням того, чому податківці Луганщини не можуть своєчасно повернути ПДВ одному з найретельніших платників до бюджету — СП «Інтерсплаву» (як і деяким іншим) — може бути одна вельми примітна обставина. Як відомо, на ринку газу Луганщини практично монопольне становище займає корпорація «Луганський енергетичний альянс». І оця корпорація, за підтримки адміністрації області, пропонує всім контракти на поставку газу. Ти, звісно, можеш цей контракт і не підписати (якщо не хочеш платити втричі дорожче порівняно з цінами, що нині діють на ринку газу; приміром, енергетики купують у «Ітери» газ по 45 дол. за 1000 кубометрів), але тоді тобі напевно доведеться сутужно. Принаймні, коли СП «Інтерсплав» відмовилося від послуг «Луганського енергетичного альянсу», з’ясувалося, що повертати ПДВ цьому СП області немає чим: значну частину зібраних в області коштів у вигляді того ж повернення ПДВ віддають… «Луганському енергоальянсу». Адже він поставляє в регіон «дефіцитний» газ... Маленька деталь, яка, можливо, й не має прямого стосунку до сказаного вище. Свого часу нинішній губернатор Луганщини О.Єфремов був співзасновником ЗАТ «Фонда», що став одним з фундаторів «Луганського енергетичного альянсу».

Бої без правил?

Історія незалежної України вже вдосталь рясніє прикладами безуспішної боротьби суб’єктів господарювання (незалежно від їхньої форми власності та частки присутності в їхньому капіталі іноземних інвестицій) із місцевими податковими охоронцями держскарбниці. Останні, ніхто не сперечається, зайняті безумовно важливою державною справою — наповненням казни. Проте в запалі своїх турбот у регіонах вони часто забувають, що мають права не тільки стягувати, тобто вимагати виплат податків і стягнень штрафів, але також зобов’язані в законодавчому порядку своєчасно повертати той самий ПДВ.

Об’єктивно не маючи можливості очікувати, поки податківці Свердловська згадають про повернення ПДВ, українсько-іспанське СП «Інтерсплав», як і належить чинити дисциплінованим платникам податків у подібних ситуаціях, після непочутих ДПАУ по Луганській області благань, звертається в арбітраж. Не раз, не два — 17 разів. І 17 разів у судовому порядку податкову інспекцію Свердловська зобов’язують повернути «Інтерсплаву» належну суму раніше сплаченого ПДВ і ще й штраф.

Але ні арбітражні постанови, ні розпорядження київського керівництва ДПАУ, ні звернення Генпрокуратури та прокурорів різних рівнів ні до чого не привели — ПДВ «Інтерсплаву» так і не повернули. Не допомогли ні благання міського голови Свердловська, який добре розумів, що коли «Інтерсплав» збанкрутує, то й міський бюджет недовго житиме; ні звернення до Президента більш як семи тисяч жителів Свердловська, котрі залишаться без бюджетних коштів а отже, і соціальних виплат; ні звернення до Генпрокурора нинішніх працівників «Інтерсплаву», колишніх співробітників правоохоронних органів, включаючи прокуратуру, а також ДПАУ, обурених тим, як поводяться з СП, де вони сьогодні працюють. Нічого не відповів на звернення і, можна сказати, благання «Інтерсплавівців» і губернатор Луганщини О.Єфремов...

Несповідимі устремління твої...

Утім, сказати, що взагалі не було ніякої реакції, не можна. Була: за період перманентних судових позовів «Інтерсплаву» із податківцями Луганської області норовливе СП перевірили 51 раз! За півтора року...Мало не 1000 людино-днів витратили перевіряючі на те, щоб «вивернути навиворіт» «Інтерсплав». Але... майже нічого не знайшли. Як жодних порушень не виявила й перевірка СП, проведена Держподатковою адміністрацією в Луганській області майже рік тому. Багатотомна довідка про результати цієї перевірки діяльності СП «Інтерсплав» (за період 1998-го й першого півріччя 1999 року) від 26 серпня 1999 року в підсумку зводиться до двох фраз: «Порушень немає», «За даним актом перевірки донарахувань немає».

Тим часом, давно перейшовши на міжнародні стандарти не лише якості виробництва, а й фінансової звітності (по-старому — бухобліку), СП «Інтерсплав» добровільно проходить міжнародний аудит. Незалежний аудит СП за результатами його діяльності у 1999 році провела шанована в діловому світі компанія — «ПрайсвотрехаусКуперс». У звіті незалежних аудиторів від 21 квітня 2000 року чорним по білому записано, що подана документація й інформація відповідає вимогам міжнародних стандартів аудиту та претензій до СП немає...

Ми не можемо нижченаведеного ні спростувати, ні підтвердити (тому не називаємо точно посаду й прізвище цього держчиновника), але генеральний директор СП «Інтерсплав» стверджує, що один із керівників Луганської облдержадміністрації після відмови закуповувати газ у «Луганського енергетичного альянсу» за завищеними цінами й судових рішень про повернення ПДВ «Інтерсплаву» сказав стосовно СП заголовну фразу: «Вивернемо навиворіт! Зітремо на порошок!..» Так чи інакше, а вже влітку 2000 року Держподаткова адміністрація Луганської області розпочала документальну перевірку «Інтерсплаву» за період з 1 липня 1999 року по 1 квітня 2000-го.

Залишмо поза текстом розповіді очевидців про те, як проводилася ця перевірка. Але в результаті її світ побачив акт №30, а потім і рішення свердловських податківців від 9 серпня 2000 року про стягнення з СП «Інтерсплав»:

податку на прибуток 482610 грн., фінансова санкція — 144783 грн.;

ПДВ на суму 7012, 35 грн., фінсанкція — 7012,35 грн.;

прибуткового податку з громадян на суму 99866,8 грн., пеня — 380426,8 грн.;

збір за спецвикористання водних ресурсів — 535,36 грн., фінсанкція — 535,36 грн.;

готельний збір — 164,69 грн.

М’яко кажучи, такий «податковий позов» може розорити «Інтерсплав»... І навіть коли припустити, що СП і справді настільки «завинило», все одно, напевно, варто спочатку пригадати й подивитися, яким вагомим (загалом з огляду на його немасштабність) платником для бюджетів усіх рівнів є це підприємство, перш ніж пускати його з торбами. Ну хто ж ріже курку, котра несе валютні яйця?.. І хто (або чиїми руками?) — ті, що так опікувалися наповненням бюджету — регіональні структури Держподаткової адміністрації?! Щоб і регіон, і держбюджет залишити без податкових надходжень цього платника?! Шахтарське містечко, велика частина якого жива досі тільки в основному за рахунок виплат «Інтерсплаву»... Чи краще, коли ще й жителі Свердловська підуть від безвиході колонами на Луганськ і «пропишуться» у Києві біля Кабміну? Воістину, несповідимі устремління твої, Свердловська ДПАУ...

Отримавши одне з двадцяти трьох рішень арбітражного суду Луганської області, відповідно до якого, ДПІ в м. Свердловську мала видати Відділенню Державного Казначейства в м. Свердловську висновок про перерахування відсотків на розрахунковий рахунок «Інтерсплаву», начальник Свердловської ДПІ А.П.Мироненко надіслав відгук на адресу арбітражного суду, в якому дохідливо пояснив, чому рішення суду дотепер не було виконано. З його слів випливало, що весь місяць, починаючи з 1 червня 2000 року, органами ДПІ проводитиметься перевірка основних постачальників сировини СП «Інтерсплав» на предмет правомірності відшкодування сум ПДВ, оскільки: «... схема закупівлі кольорового металу, яку використовувало СП, передбачає перерахування фінансових коштів на рахунки структур, які перетворюють їх на готівку». Здавалося, що ще трішки — й на вулицю податківців прийде довгоочікуване свято. Ще б пак, вдасться «прищучити» тих, хто тривалий час казав про себе як про законослухняне підприємство і намагався зіпсувати життя чесним перевіряючим нескінченними зверненнями до різноманітних інстанцій. Перевірка минула. Як ви гадаєте, в акті відбиті відомості, про які говорилося вище? Жодного слова! З чого можна зробити висновок, що вже на момент написання вони були плодом уяви того, хто писав відгук до арбітражного суду.

Зате в акті «намалювали» історію з приватизацією квартир, яка дозволила перевіряючим стверджувати, що вона була незаконною, донарахувати до бюджету прибутковий податок із громадян і чи не розпочати шантаж генерального директора, але про це трохи пізніше.

Клин — клином?

СП «Інтерсплав» тим часом надсилає вже 10 серпня позовну заяву до арбітражного суду Луганської області, в якій спростовує, на його погляд, більшість безпідставних претензій і вимагає скасування рішення податківців щодо стягнення зі СП донарахованих внаслідок комплексної документальної перевірки сум і штрафних санкцій. При цьому позивач указує на порушення податківцями чинного законодавства.

Не станемо поки що точно наводити у відповідь позовні роз’яснення «Інтерсплаву», тим більше що буквально днями арбітраж Луганської області розглянув позов СП до Держподаткової інспекції міста Свердловська. І юристи «Інтерсплаву» переконані, що вони відстоять законні права підприємства, як це було в 17-ти попередніх судових розглядах, де відповідно до законодавства України судові рішення було винесено на користь «Інтерсплаву». Принаймні аргументи, наведені в розмові з авторами цього матеріалу генеральним директором СП В.Болденковим, нам здалися переконливими. Та й податківці, за деякими даними, самі вже майже готові визнати, що, як би це м’якше сказати, погарячкували щодо «Інтерсплаву».

Але вищеописана арбітражна суперечка — це ще далеко не остання неприємність для самого генерального директора СП Віктора Болденкова. На нього, схоже, чекає інший позов — як кажуть у народі, «справу йому шию».

Запитуємо в «підслідного»: через що? В.Болденков пояснює, що «втрутилося квартирне питання». Ні, це не той випадок, коли директор собі за рахунок СП або тим більше держкоштів відбахкав віллу на Канарах. Просто СП свого часу подбало про своїх фахівців, яких запросило на роботу, і забезпечило їх житлом. Але будинок, у якому фахівці отримали квартири, свого часу починав будувати завод, на базі якого згодом і було створено СП. І тепер чомусь вирішили, що наступна приватизація квартир працівниками СП є, м’яко кажучи, не зовсім законною.

Як вважає податкова «бригада», прийняття керівництвом підприємства рішення щодо приватизації квартир у період із 1993 по 1998 рік у будинку, який належить СП «Інтерсплав», і проведення процедури їх безоплатної передачі проведено з порушеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.92 року. При цьому безоплатне отримання громадянами (працівниками підприємства. — Авт.) квартир від СП «Інтерсплав» не суперечило нормам законодавства України, але посадові особи СП при відчуженні квартир мали керуватися не Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а нормами цивільного законодавства України. Відтак податківці визнали, що підприємство надало громадянам матеріальні блага в натуральній формі, внаслідок чого прибутковий податок у бюджет не було нараховано, відраховано і не сплачено. Тому керівники підприємства мають бути готові заплатити майже 100 тис. грн. податку і 380 тис. грн. донарахованої пені.

При цьому перевіряючі вирішили не звертати уваги на ту обставину, що перевірка «Інтерсплаву», відповідно до наказу №360 ДПА в Луганській області, мала проводитися за період із 1.07.99 року по 1.04.2000 року. Тому, як зазначається в черговій позовній заяві, надісланій СП до арбітражного суду, проведення перевірки фінансово-господарської діяльності за період 1993—98 рр. виходить за межі наданих перевіряючим повноважень і, як наслідок, суперечить п.2 указу Президента України «Про деякі заходи по дорегулюванню підприємницької діяльності».

Що ж до самої приватизації, то на підприємстві вважають, що, відповідно до п.11 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суперечки, які виникають під час приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом або арбітражним судом відповідно до їхньої компетенції.

Оскільки працівники підприємства в ході приватизації набули права власності на квартири, на них поширюється дія ст.49 Закону України «Про власність» у тій частині, що володіння майном вважається правомірним, допоки інше не буде встановлено судом. Звідси випливає, що рішення про визнання приватизації незаконною може приймати тільки суд. До його рішення донарахування прибуткового податку з громадян є необгрунтованим.

Але нюанс ще в тому, що працівники СП «Інтерсплав» під час приватизації квартир використовували свої приватизаційні сертифікати. А податківці, крім іншого, примудрилися нарахувати прибутковий податок навіть з... дітей. Так і з’явилася велика частина донарахованих сум і штрафних санкцій.

За логікою подій і за законом, якщо перевіряючі вважають, що в «Інтерсплаві» є порушення в частині приватизації, то нехай звертаються до судових інстанцій з відповідним позовом. Логічно? Але вони вчинили інакше, надіславши акт перевірки до прокуратури. Ймовірна мета — порушення кримінальної справи, оскільки в даному конкретному випадку відповідальність несуть нині покійний головний бухгалтер і директор Віктор Болденков, який стає головним обвинувачуваним.

Втім, дізнатися достеменно, підозрюваний чи підслідний нині В.Болденков, неможливо, оскільки після запиту з Генеральної прокуратури з’ясувалося, що на Луганщині прокуратура ніякої такої справи не порушувала, хоча юристи СП «Інтерсплав» запевняють, що саме в зв’язку зі «справою Болденкова» їх викликали до місцевої прокуратури...

У кожному разі залишається сподіватися на здоровий глузд працівників прокуратури, які повернули матеріали їхнім авторам, оскільки не знайшли документального підтвердження зроблених донарахувань. Але ніхто на «Інтерсплаві» не ризикне стверджувати, що в цій справі поставлено крапку...

Минулого понеділка в центрі Свердловська на майдані Миру, за 100 метрів від будинку, в якому міститься податкова інспекція, 750 жителів міста висловили своє ставлення до того, що відбувається. Через кілька годин думка народу знайшла підтримку в депутатів Свердловської міської ради, які ухвалили звернення до Президента України, голови Верховної Ради і генерального прокурора України, де підкреслюється, що: «Ігнорування і невиконання законів України державними органами податкової служби, прокуратури, юстиції щодо підприємства поставило працюючих у безвихідне становище. Невиконання вказаними державними органами законів і судових рішень призводить до погіршення фінансово-економічного стану підприємства, вимивання обігових коштів, які мають спрямовуватися на розвиток виробництва, збереження робочих місць і створення нових, виплату заробітної плати.

Знизився рівень рентабельності і, як наслідок, розмір відрахувань до бюджету, а це — заробітна плата вчителів, лікарів, придбання медикаментів і продуктів харчування для лікарень, дошкільних закладів, шкіл-інтернатів і т.п.

На підставі заяв підприємства арбітражним судом Луганської області на користь СП «Інтерсплав» винесено 19 рішень, 11 постанов Вищого Арбітражного суду України і заступників голови Луганського арбітражного суду в порядку нагляду, три розпорядження прокурора міста щодо того, щоб примусити державну податкову службу виконувати податкове законодавство.

Проте порушені законні права СП «Інтерсплав», тобто металургів, зарубіжних і вітчизняних інвесторів, дотепер не відновлено.

Ситуація, яка склалася, негативно позначається на виконанні виробничої програми 2000 року, а також на формуванні програми соціально-економічного розвитку на 2001 рік, на реалізацію Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області», відповідно до яких, м.Свердловськ входить до території пріоритетного розвитку.

Оперативне втручання у вирішення життєво важливого для нашого міста питання щодо відновлення порушених прав металургійного СП «Інтерсплав» дозволить зміцнити віру в конституційні принципи законності, народовладдя, справедливості і дасть право жити й працювати за законами держави».

У цій історії ще цікаво, як реагували представники обласної влади на звернення до них з боку керівництва СП «Інтерсплав». На численні листи до губернатора Олександра Єфремова, голови обласної ради Віктора Тихонова, які зберігаються на підприємстві, немає жодної відповіді. Можливо, тому податківці і продовжують «тренувати» СП?

Поки обласна влада вдає, що її не цікавить те, що відбувається на «Інтерсплаві», під великим питанням перебуває створення нового підприємства «Інтерліт», одним із засновників якого є американська сторона. «Інтерліт» не тільки має дати роботу 300 жителям міста, а й дозволить СП вийти на новий рівень розвитку, оскільки в цьому випадку вже йдеться про виробництво готової продукції з алюмінію. Однак поки що американці готові вкласти гроші не в Україну, а в Мексику. Якщо це станеться, то, можливо, варто розглянути питання, щоб ті, хто вставляв палиці в колеса «Інтерсплаву» тут, зайнялися вирощуванням кактусів у тамтешній пустелі. Хоча, якщо поглянути на успіхи сільського господарства Луганської області, вони (кактуси) довго не протягнуть...

В.Болденков пред’являє масу доказів того, що ніяких законів у процесі приватизації житла порушено не було. Але поки що він так і залишається «підслідним».

А поки адміністрація та юристи СП вовтузилися з тяжбами, працівники «Інтерсплаву» та іспанський співзасновник СП резонно себе запитували: кому всі ці позови потрібні, якщо через них потерпають і колектив підприємства, і бюджет, і люди, які, на їхню думку, цього не заслуговують. У пошуках чіткої відповіді вони зверталися до всіх мислимих і немислимих інстанцій. Але, в кращому випадку, у відповідь отримували відписки. Тепер же вони запитують: до чого нас штовхають? Чому ні закон, ні рішення суду, ні письмові вказівки київського керівництва ДПАУ про суворе дотримання законів не виконуються? І де та яким чином працівники СП «Інтерсплав» можуть відстоювати свої права в законному порядку?

P.S. 25 вересня цього року на позачерговому правлінні інвестори СП «Інтерсплав» прийматимуть рішення — чи продовжувати розвивати виробництво у Свердловську чи піти собі з Луганської області й України?

Дії обласних властей Луганщини, які фактично намагаються використати у своїх інтересах окремих працівників місцевої прокуратури й податкової адміністрації з метою економічної дискримінації СП «Інтерсплав», змушують інвестора дійти рішення про припинення виробничої діяльності на Луганщині. До бід регіону може додатися й осередок соціальної напруженості в місті Свердловську — зоні пріоритетного фінансування.

За розвитком ситуації навколо СП «Інтерсплав» пильно спостерігають інші інвестори. І поки що чекають — хто виявиться сильнішим: закони й підтримка Президента України Л.Кучми чи амбіції луганських чиновників і «Луганського енергетичного альянсу»? Час покаже.

Іван ГОНТА, Сергій КОРАБЛЬОВ
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.59
EUR 28.96