Час кричати SOS!

Ігор Лікарчук 15 серпня 2014, 19:10
фото

Читайте також

 

Незабаром розпочнеться новий навчальний рік. Відгомонять урочисті лінійки, відлунають дзвоники в руках першокласниць... Які, очевидно, у дитячих мріях давно вибудували свою школу: мудру, добру, гарну... Школу, яка дає знання. Та, на жаль, ці мрії навряд чи стануть реальністю. 

Підставою для такого прикрого і зовсім не святкового висновку стали результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Цього року в Україні зовнішнє оцінювання було проведено всьоме, а його учасники виконали близько 900 тисяч тестів із 14 предметів. Кількість випускників шкіл, які стали учасниками зовнішнього оцінювання, становить 70% від загальної кількості тих, хто закінчив загальноосвітню школу 2014 року. Таким чином, отримано величезний масив об'єктивної та порівняльної інформації про рівень знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. І хоч якість освітньої діяльності школи, результати її роботи вимірюються не лише тим, як її учні опанували програмовий матеріал, отримана інформація дає підстави для серйозних висновків. 

Висновок перший. Загальноосвітня школа України не забезпечує надання своїм вихованцям рівня знань, що визначений Державним стандартом освіти. Так, з математики найбільша кількість абітурієнтів (6,97%) змогла набрати за виконаний тест лише 7 балів із 56 можливих. Лише 47 абітурієнтів, склавши тест із математики, набрали 56 балів. А це — 0,03% від кількості осіб (135770), які складали цей тест. Натомість, за нашими підрахунками, кількість випускників лише фізико-математичних ліцеїв, спеціалізованих загальноосвітніх шкіл, закладів освіти з поглибленим вивченням математики в сотні разів перевищує кількість найуспішніших за результатами ЗНО.

Не набагато кращою є ситуація з фізикою. Максимально можливу кількість тестових балів із цього предмета набрали лише 0,02% абітурієнтів, а найбільше учасників оцінювання (8,28%) отримали лише 10 балів із 56 можливих. 

Очікувалося, що набагато кращі результати учасники зовнішнього оцінювання покажуть з гуманітарних предметів. Між іншим, кількість спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів, де ці предмети вивчають поглиблено, у кілька разів більша, ніж природничо-математичних. Однак лише 7 учасників зовнішнього оцінювання з української мови та літератури отримали 107 максимально можливих балів за цей тест. А виконували його майже 300 тисяч учасників. Кожен тринадцятий абітурієнт замість короткої письмової роботи здав чистий бланк. А більшість тих, хто написав хоч щось, засвідчили, що вони не вміють логічно викладати зміст, добирати доречні аргументи й приклади, робити висновки, висловлювати власну позицію...

Ще гірша ситуація з іноземними мовами. У відкритій частині тесту з англійської мови, виконуючи завдання "Напиши лист товаришу", 25% учасників не змогли чи не схотіли написати жодного слова… 

Дуже низький рівень знань показали абітурієнти, котрі складали тести з природничих дисциплін. Результати засвідчили: третина випускників шкіл не вміє працювати з географічними картами, 17% — не можуть визначити азимут, 7% — відносну висоту за горизонталями. Тобто йдеться про відсутність сформованих у них базових предметних компетенцій. Чверть учасників зовнішнього оцінювання з біології не знає, що гриби — це організми, третина абітурієнтів, які складали тест із хімії, не має уявлення про дію оцтової кислоти на крейду або соду... 

Перелік подібних навчальних "досягнень" можна продовжувати довго. Але його можна було б сприйняти спокійніше, якби ми не брали до уваги додаткових обставин. Одна з них та, що зовнішнє оцінювання складали НЕ ВСІ випускники загальноосвітніх навчальних закладів, а лише ті, які були переконані в наявності у них певних знань. А якби ЗНО складали ВСІ випускники шкіл?.. Також, очевидно, не слід забувати й того, що кожен шостий, а в містах кожен другий абітурієнт, готуючись до зовнішнього оцінювання, працював з репетиторами, відвідував підготовчі курси тощо. А якби не було репетиторів і підготовчих курсів? Який би рівень знань показали випускники?

Другий висновок. Абітурієнти, які закінчили сільські загальноосвітні навчальні заклади, показали значно гірші результати, ніж їхні міські однолітки. Частка абітурієнтів, що навчалися в сільських школах і показали результати в діапазоні від 100 до 150 балів, набагато більша, ніж випускників міських шкіл. Так, із математики їх 57% проти 40; з української мови та літератури — 57 і 45% відповідно; англійської мови — 65 і 43%; історії України — 54 і 44%. Маємо зазначити, що, порівнюючи з першими роками запровадження зовнішнього оцінювання, частка сільських випускників, які склали ЗНО менш успішно, значно зросла. У цьому контексті особливо хочеться дізнатися про результати багаторічної державної програми "Шкільний автобус". Адже за всі роки її існування витрачено мільярди гривень з державного бюджету, і обґрунтування необхідності таких витрат завжди базувалося на потребі підвищувати якість освіти, яку надає сільська школа, і забезпечити рівний доступ до освіти. 

Третій висновок. Якщо ми маємо такі результати зовнішнього незалежного оцінювання, то очевидно, що реформ у системі загальної середньої освіти за останні 20 років практично не було. Натомість ми мали нескінченну чиновницьку метушню з написанням та обговоренням стратегій і концепцій; періодичну (щойно приходить новий міністр) зміну програм і навчальних планів; постійні скандали в галузі підручникотворення; надмірне захоплення проведенням безплідних "моніторингів", олімпіад, конкурсів, оглядів, атестацій, рейдів, "вивчень", перевірок у вигляді "надання допомоги"; примусове закриття сільських шкіл і створення "сільських освітніх округів", нормальне функціонування яких так і не було забезпечене адекватними правовими нормами... А ще — абсолютизація централізованих підходів до управління освітніми системами, повне безправ'я директора школи і вчителя, жахлива бідність переважної більшості навчальних закладів системи загальної середньої освіти. І це при тому, що на утримання цієї системи держава витрачає чималі кошти: від 2,5 млрд (1,5% ВВП) у 2000 р. до 34 млрд (3,1% ВВП) — у 2013-му. А якщо до цих коштів додати ще й ті, що їх Держстат обчислює як витрати домогосподарств, то сума видатків на загальну середню освіту істотно збільшується. Але чи можна вести мову про їх ефективне витрачання, якщо маємо такі результати функціонування системи загальної середньої освіти? Можливо, нам просто не вистачає сміливості сказати, що ці гроші викинуто на вітер? 

Четвертий висновок. У державі ніколи не було політичної волі й зацікавленості керівників найвищого рівня в отриманні інформації про реальний стан функціонування освітньої системи, результати аналізу якої стали би підставою для ухвалення адекватних управлінських рішень. За прикладами далеко ходити не треба. Починаючи з 2007 року Український центр оцінювання якості освіти формує бази даних про результати ЗНО випускників загальноосвітніх навчальних закладів, аналогічні цьогорічній. Жодного разу за 7 років (!) вони не були предметом серйозного наукового аналізу й дослідження. Цікаво, що таку роботу намагаються проводити на рівні окремих шкіл, органів управління освітою районного та міського рівнів. Але немає жодного рішення колегії МОН України, досліджень Національної академії педагогічних наук, інших інституцій, присвячених аналізу щорічних результатів ЗНО. Очевидно, що коли інформації не бачити, то й спати спокійніше, і "покращувати" (замість реформувати) зручніше. 

До речі, брак практики ухвалення управлінських рішень за результатами глибокого вивчення та професійного аналізу ситуації — це застаріла і, здається, невиліковна хвороба українських чиновників від освіти. Практично всі "освітні реформи", що впроваджувалися останніми роками, не мали наукового й експериментального обґрунтування, а формувалися під впливом якихось економічних або політичних чинників, світоглядних або меркантильних позицій людей, наділених правом ухвалювати управлінські рішення. Запровадження і скасування 12-річки в загальноосвітній школі; запровадження нового Державного стандарту в початковій ланці загальної середньої освіти; запровадження вивчення двох іноземних мов; запровадження вивчення інформатики у початковій школі... Цей перелік можна продовжувати ще довго. Адже українська історія не знає прикладу, коли чиновник або чиновники, котрі ініціювали ті чи інші "реформи", несли відповідальність за їхній провал. Дарма що ці реформи висмоктують з державної скарбниці кошти в гігантських обсягах. А тим часом їх катастрофічно бракує на заробітну плату педагогів, опалення, освітлення шкіл, навчально-наочне приладдя й посібники. 

Чи є такі результати зовнішнього незалежного оцінювання відкриттям для українського суспільства, прикрою несподіванкою для батьків, учнів і самих педагогів? Звичайно, ні. Мало того, нездатність пересічної української школи забезпечити ефективне виконання Державного стандарту освіти дедалі більше сприймається як реалія нашого життя, ніж як надзвичайна подія. До цього звикли і батьки, і держава. Батьки, усвідомлюючи це, не шкодують грошей на репетиторів, курси тощо. А держава пасивно спостерігає, замилюючи очі собі і людям святами, конкурсами, оглядами... Натомість чомусь ніхто не замислюється над запитанням: "Чи багато в нас державних загальноосвітніх шкіл, які не пройшли так званої державної атестації і позбавлені ліцензії на право надання освітніх послуг за те, що таких послуг фактично не надають?". Відповімо — жодної. Або: "Чи багато в нас педагогів, які за результатами атестації позбавлені права займатися педагогічною діяльністю?". І знову відповідь — одиниці. Або: "Чи багато в нас начальників усіляких відділів освіти і директорів шкіл, які звільнені з посад за нездатність забезпечити ефективне функціонування освітніх систем, якими керують не рік і не два?". Аналогічна відповідь — громадськості такі приклади невідомі. Тож і перетворюються поступово наші школи в заклади, де одні роблять вигляд, що навчають, а інші — що навчаються. Для перших головним у цьому процесі стає своєчасна звітність і добрі стосунки з освітянським начальством, отримання, нехай і мізерної, зарплати, напрацювання стажу, потрібного для призначення пенсії, для других — отримання документа про загальну середню освіту. Дарма що багато оцінок у таких документах мають липовий присмак. Як, до речі, й золоті і срібні медалі випускників загальноосвітніх шкіл. Про це також свідчать результати ЗНО. 

Середній бал, який показали під час тестувань золоті й срібні медалісти, становить усього 174,2, а з іноземних мов — від 163 до 166 балів. 378 медалістів за результатами ЗНО не набрали й 124 балів. Найбільше таких у Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Закарпатській областях. Немає жодного з 522 випускників освітніх закладів Чернівецької області, нагороджених золотими й срібними медалями, які б набрали 200 балів за результатами ЗНО бодай з одного предмета. А в Одеській, Сумській, Херсонській областях серед 646, 330, 251 випускника-медаліста відповідно знайшлося лише по одному двістібальнику...

Аналіз результатів зовнішнього оцінювання дає можливість оприлюднити ще чимало цифр і фактів, які свідчать, що в системі загальної середньої освіти склалася ситуація, коли настав час кричати SOS!. Бо якщо нічого не почнемо робити негайно, то за кілька років у системі освіти матимемо такий стан, який склався на початку весни у Збройних силах держави. Не кажучи вже про далекосяжні прикрі наслідки тих процесів, що відбуваються сьогодні в системі загальної середньої освіти України, для національної безпеки держави загалом.

Що може врятувати систему загальної середньої освіти? Відповідь одна — лише реформа. Не чергове секторальне "покращення" або часткові зміни, які насправді мало що змінять, а глибинна й негайна реформа. Її суть — у трьох принципово важливих складових: організація здобуття загальної середньої освіти; організація роботи з педагогічними кадрами; організація системи управління. Обсяг газетної статті не дає змоги детально розкрити кожну з них, але можна визначити їхні деякі основні положення.

Організація здобуття загальної середньої освіти 

Безперечно, потрібно збільшувати тривалість навчання в загальноосвітній школі й виходити на світові норми — 12 років. Однак не варто додавати цей рік у старшому сегменті. Краще піти шляхом, коли дитина починає здобувати загальну середню освіту у більш ранньому віці. Потрібно також забрати монополію на надання загальної середньої освіти в державних навчально-виховних закладів. Де і як дитина повинна отримувати загальну середню освіту — мають вирішувати батьки. Держава, якщо вона залишає конституційну гарантію надання безоплатної загальної середньої освіти, повинна платити за надання такої освіти як державним чи приватним школам у системі домашнього навчання, в індивідуальній формі тощо. Кожен етап здобуття загальної середньої освіти повинен завершуватися державною атестацією — ЗНО. Лише позитивні результати ЗНО відкривають можливість перейти до наступного етапу здобуття загальної середньої освіти. За результатами ЗНО оцінюється робота закладу, приватного педагога, батьків, якщо останні обрали форму домашньої освіти. Зміст загальної середньої освіти визначається Державним стандартом, який не може переглядатися частіше ніж один раз на 12 років. Як навчати, які використовувати підручники, посібники, методи — визначає лише вчитель. Кількість обов'язкових предметів, які вивчаються на останньому етапі загальної середньої освіти, не може бути більшим за 7—8. Перелік предметів для вивчення на останньому етапі здобуття загальної середньої освіти залежно від своїх життєвих цілей визначає лише учень разом із батьками. 

Організація роботи
з педагогічними кадрами

Істотне скорочення кількості педагогічних працівників за рахунок вилучення із цього переліку тих, хто насправді педагогічною діяльністю не займається. Встановлення максимального віку, який дає право займатися педагогічною діяльністю. Зміна оплати праці вчителя, що дозволить її істотно підвищити без значного збільшення обсягу асигнувань з державного бюджету. Сутність таких змін — у відмові від зрівнялівки та перехід до оплати за результатами освітньої діяльності педагога. Заміна нинішньої системи атестації вчителів системою сертифікації педагогічної діяльності у спеціальних незалежних сертифікаційних центрах. Гарантування педагогічної свободи вчителю разом зі встановленням відповідальності за результати його освітньої діяльності. Приймання на роботу педагогічних працівників лише на умовах контракту. Надання права піклувальним радам шкіл запрошувати на роботу вчителів, встановлювати їм (у межах фонду заробітної плати) заробітну плату і достроково розривати контракт у випадках, коли діяльність педагога не відповідає задекларованим місії та освітнім завданням закладу освіти. Легалізація та узаконення індивідуальної педагогічної діяльності. 

Організація системи управління 

Насамперед необхідно змінити не кадри в нинішній системі управління загальною середньою освітою, а саму систему. Основним органом управління загальноосвітнім навчальним закладом має стати піклувальна рада, до складу якої не можуть входити працівники й керівники школи. Піклувальна рада повинна бути наділена дуже широким спектром повноважень — аж до звільнення директора освітнього закладу, педагогів, встановлення їм оплати праці тощо. Мають бути істотно змінені функціональні обов'язки директора загальноосвітньої школи. Він повинен стати реальним освітнім менеджером, головне завдання якого — забезпечувати нормальні умови для функціонування закладу освіти та організовувати освітній процес, а не виконувати роль "учителя вчителів" чи "наглядача". Термін перебування на посаді директора загальноосвітнього навчального закладу має бути обмежений. 

Районні й міські органи управління освітою повинні займатися лише наданням сервісних послуг освітнім закладам: методичних, ремонтних, постачальницьких тощо. Обласні органи управління освітою реорганізуються у структурні підрозділи державної інспекції навчальних закладів. Така інспекція має відмовитися від поліцейсько-прокурорських функцій, а здійснювати контроль за дотриманням державних вимог до надання загальної середньої освіти, визначати шляхи ліквідації виявлених недоліків та контролювати їх усунення. У разі невиконання вимог держінспекції, вона має право порушувати питання перед піклувальною радою про звільнення з посади директора загальноосвітньої школи або конкретних педагогів. Основною формою оцінювання роботи закладу освіти має стати державна атестація, яку проводить незалежна агенція з оцінювання якості освіти (державної або недержавної форми власності, яка має відповідний сертифікат) один раз на 5 років. Рішення про непроходження атестації є підставою для звільнення всіх педагогічних працівників і керівника освітнього закладу, відставка піклувальної ради. 

Важливою складовою реформи має бути зміна фінансових механізмів функціонування системи загальної середньої освіти. В її основу має бути покладено вартість отримання загальної середньої освіти одним учнем, що забезпечується видатками з державного бюджету. Якщо кошти, отримані освітнім закладом з державного бюджету, не забезпечують усіх потреб на його утримання, то власник повинен знайти додаткові джерела фінансування (кошти місцевих бюджетів, громад, батьківські кошти, гранти, допомога тощо) для утримання освітнього закладу в оптимальних умовах. Право на отримання коштів з державного бюджету на здобуття загальної середньої освіти отримують у визначених розмірах усі батьки дітей, які не мають загальної середньої освіти, і перераховують їх за власним бажанням конкретному закладу освіти, особам, які у формі індивідуальної педагогічної діяльності надають загальну середню освіту конкретним громадянам України...

Пропонуючи цей перелік ідей для реформування системи загальної середньої освіти, розуміємо, що він не є вичерпним. Багатьом він видаватиметься надмірним. Стосовно першого — сподіваємося на розширення та деталізацію людьми, які не байдужі до цієї проблеми. Щодо другого — зауважимо: час часткових змін і "покращень" уже минув. Система загальної середньої освіти в глибокій кризі. Окремі заклади освіти, які, на перший погляд, є начебто острівками благополуччя в морі проблем, не роблять погоди. І буде прикро, якщо сигналу SOS наше суспільство і висока влада не почують. 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
39 коментарів
  • formalin 22 августа, 14:34 Блискуча стаття, яку міністр повинен тримати у рамочці над робочим столом. І подивитись через рік, чи хоч якийсь з негативів покращено. І якщо ні, то писати заяву про відставку. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • mila 22 августа, 11:46 "Средний балл, показанный золотыми и серебряными медалистами во время тестирования, составляет всего 174,2, а по иностранным языкам — от 163 до 166 баллов. 378 медалистов по результатам ВНО не набрали и 124 баллов. Больше всего таких в Черновицкой, Николаевской, Одесской, Закарпатской областях. Нет ни одного из 522 выпускников учебных заведений Черновицкой области, награжденных золотыми и серебряными медалями, которые набрали бы 200 баллов по результатам ВНО хотя бы по одному предмету." - Стаття безперечно актуальна. Але автор не володіє статистикою і шкода. В Чернівецькій області понад десяток медалістів отримали по 200 - балів із ЗНО. Не скажу, що це багато на таку кількість медалістів. Мій син - випускник Чернівецької гімназії - не медаліст, проте середній бал по ЗНО склав 192 бали (бали по предметам були від 186 до 197). Високий бал з іноземної мови - 194 - був отриманий виключно завдяки знанням, отриманим в гімназії та без додаткових занять. Що стосується інших предметів - це вже співпраця із репетиторами. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 19 августа, 22:04 Среда порождает и прогресс и деградацию. Если человек с образованием не востребован, тогда знания не есть стимул. Некоторая часть детей, в которых вложено очень много ресурсов, деньги, учителя и т.д., поедет за рубеж. А остальным - зачем знания? Вопрос состоит в том, чтобы преобразовать общество, брать на работу в качестве учителей людей со знаниями, но, как говорилось, это еще и состояние общества , когда диплом - это уважение, это достижение, это знания. А, если это покупная вещь, тогда результат будет лет через 5.
    lesya 19 августа, 22:06
    И еще, человек с дипломом за границей имеет высокооплачиваемую работу, потому что работы у них высококвалифицированы и т.д., у нас деградация , все за бабло.
    lesya 19 августа, 22:43
    Еще один комментатор правильно пишет, за границей учиться комфортнее (потому что там жизнь нормальная, нормальные законы,нормальные люди, нормальные принципы) и дешевле, и перспектив больше. Интересно, что зарплаты у учителей ..., а учиться у нас дороже??? У нас все перекривлено в обществе, поэтому пока не вернется уважение к знаниям, к умениям, к нормальной работе, а не рабскому труду, страна будет падать.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Olya1975 19 августа, 13:36 Уважаемый Игорь Ликарчук! Вы, простите, "не в теме". Просмотрите внимательно рейтинговые списки ВУЗов и убедитесь, сколько в Украине детей с высокими рейтинговыми баллами! Их много, поверьте. Да, немало выпускников сдали ЗНО не на достаточном уровне, чтобы поступить в ВУЗ даже на контракт. Но если подумать: не может быть в стране 100% людей с высшим образованием. Если сравнить в процентном соотношении, то высшее образование в Украине получают не меньше детей, чем, к примеру, в США. Что касается теста ЗНО по математике - проанализируйте сам тест, его валидность весьма сомнительна. Это проблема не школы, а составителей теста. О физике ничего не могу сказать. И самое "прикольное" в Вашей статье - это возрастающие расходы на образование! Вывод один: Вы далеки как от отрасли среднего образования, так и от реальной ситуации вступительной кампании 2014. Відповісти Цитувати
  • zxcvbn 18 августа, 20:15 Нащо держава тратить такі необхідні кошти на ЗНО? Вступні іспити до середніх спеціальних закладів освіти та до вишів значно дешевше. Якщо батьки хочуть дати своїй дитині спеціальну освіту вони знаходять інші шляхи. Треба все реформувати: вчителя повинні вчити, а не писати для різних перевіряючих структур (нащо всі ці районні відділи освіти???); батьки повинні контролювати дозвілля власних дітей, міністерство повинно розробити нормальні навчальні програми, забезпечити якісними підручниками тощо. Коли все це буде зроблено, то років за ...цать можна витрачати гроші і на ЗНО. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Andronik 18 августа, 16:52 Висновки доволі очевидні і в більшості правильні. Але аргументація - абсолютно хибна. ЗНО не дає критерілаьних оцінок - лише рейтингові. Тому тести мають бут такими, щоб найкраще рейтингувати учасників тестування. 47 найвищих балів з математики не означають нічого для оцінювання якості математичної освіти. Тим більше некоректно апелювати до кількості учнів у фізматшколах. Скоріше навпаки - треба похвалити розробників, бо цей тест добре розділяє і успішних учнів. Шкода, що керівник Центру досі не зрозумів природу рейтинового оцінювання. Як використати результати ЗНО для об'єктивного оцінювання якості середньої освіти ( ідинаміки цієї якості з 2007 року!) - добра задачка для академії педнаук. Але кому це треба? Краще писати поверхові квазіаналітичні матеріали, які легко можна спростовувати (див. вище) і робити вигляд ніби "всьо харашо". Тому перш ніж братися за наведення порядку у школі, треба залучити молодих дослідників, які захищали дисертації не в НАПНУ. а в західних університетах, вивчити стан справ і тоді приймати рішення. А всю братію з докторськими дипломами і професорськими атестатами в педнауках - на курси підвищення квалфікації - і в школи. Для польових досліджень. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Svit 17 августа, 12:58 Усе гарно й правильно. Усе лежить на поверхні й запросто вирішується. Але кілька позицій мене турбує... 1. "А суьи - кто?"(с) Я про піклувальну раду, якій даються неабиякі повноваження. Ладно - в місах. А в невеличких селах? Сільський голова, який не завжди є радий тому, що його змусили "почепити собі на шию" фінансування дошкільного закладу, а тут - ще й школа? Місцевий фермер, якому вкрай важливо, щоб його дружині/дитині, яка працює в цьому закладі, жилось легше (принцип "тихого болота")? Батьки - селяни, яких більше турбують городи, корівки й те, "куди впихнути диину" після школи, щоб пристроїти десь у великому місті "на юриста"? 2. Абзац про обласні управлінські структури. Автор суперечить собі ж. Цитую: "Така інспекція має відмовитися від поліцейсько-прокурорських функцій, а здійснювати контроль за дотриманням державних вимог до надання загальної середньої освіти, визначати шляхи ліквідації виявлених недоліків та контролювати їх усунення". Контроль = поліція+прокуратура, і ніяк інакше))) Свідомісь чиновника не зміниш. Буде "бамага", де сказано: "Проконтролювати, вжии заходів щодо усунення", - піде процес "прокурорської" перевірки (риття в документації, відвідування уроків, співбесіди тощо) і поліцейських рішень, як пише автор, впритул до звільнення людей. Звичайно, це лише перший погляд на пропозицію. А якщо тверезо все зважити? Відповісти Цитувати
  • Abler 17 августа, 08:25 Одне випустив автор- діяльність педвузів. Це кинуті напризволяще колективи! Де база, де мораль, в яких гуртожитках живуть? А зміст програм? А підготовка до виховноі роботи? А практика? Що про це скаже оце дитя- бакалавр перша віце- міністр?? Молода бюрократша , самовпевнене нещастя! Невже Квіт не баче, як вона ганьбить відомство???
    VChVCh 17 августа, 16:27
    "Невже Квіт не баче, як вона ганьбить відомство???" Ні. Бо ж ганебну діяльність вони здійснюють на пару. На превеликий жаль, не бачать цього також і ті, хто призначав Квіта міністром. В упор не бачать, не зважаючи на відкриті листи, відчайдушні звернення в самі високі кабінети. Ось і деградує школа, нещадно гонять брак вузи, по експоненті наростає плагіат в тому, що називають вітчизняною наукою. Що і казати - "зажили по новому"...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Татьяна Сердечная 17 августа, 01:23 Діти не прагнуть навчатись. Один з десятикласників минулого року переконував мене, що навчання йому взагалі не потрібне, оскільки вантажником він за кілька годин заробляє сотню гривень... Коментарі у ФБ також показують,що учні планують виїхати до інших країн на заробітки, через що наполегливе навчання для них не є потребою. Чи не було б доцільно ще в середніх класах школи робити перший перерозподіл учнів з тим, щоб максимально визначити його нахили, і тим діткам, які не можуть вчитися (є ж і такі), дати можливість опанувати якоюсь практичною діяльністю. ТЕ саме різблення, як приклад. З іншого боку люди пишуть про малювання оцінок. Діти надзвичайно швидко починають бачити, де їх "тягнуть". А оскільки рух за найменшим спротивом є найлегший, вони перестають напружуватись: "А навіщо?". Порівняння балів медалістів - то добре. А от порівняння балів, отриманих учнем в школі з балами, отриманими на ЗНО дасть можливість вчителю захистити себе від отого становища, коли з одного боку директор, з іншого - батьки, а сили на спротив не вистачає. "перехід до оплати за результатами освітньої діяльності педагога" не є зрозумілим. Якщо вчителі працюють із виключно вибраними дітьми, що прийшли до даної школи через певні сподівання, то батьки таких дітей принаймі наглядають за ними. Якщо ж почитати слова Тараса Позняка http://dt.ua/UKRAINE/vipuskniki-specializovanih-shkil-provalili-profilni-testi-zno-148851_.html#_=_ , то варто замислитись, яким же чином порівнювати діяльність людей. Хочу ще раз звернути увагу на думку Мар*яна Добосевича http://www.wz.lviv.ua/life/128146 . А разом із цим чи дійсно необхідно розпочинати навчання на рік раніше? Так, можна навчити дитину читати у віці 5 років, можна й раніше, та чи потрібно це всім? А якщо все ж відправляти дітей на рік раніше, то чи готова школа прийняти таких дітей. Адже навіть коли планували вводити перший клас із 6 років, то дітей не мали садити за парти. Сьогодні ж вони висиджують. Та, насамперед варто визначитись із тим, яких цілей поставлено перед шкільною освітою. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Abler 16 августа, 22:35 Стаття проста, як двері. Вимогливості до школи немає. Бази немає. Корупція квітне.. Зарплат немає. Міносвіти здеградувало до ручки . Нинішні очільника пусті, як бубон. В аналізі автор хоче бути об'єктивним. В пропозиціях наполовину смішний: відчувається, що довго гриз гранти із Заходу. Які гроші за дитиною, які незалежні центри, навіщо тоді цей Уцоя Лікарчуковий? Гроші приватним школам??? П. Лікарчук, а чи є в школі хоч пробірка чи рулетка, Інтернет чи катридж? Хоч автор щось каже, а Мон??? Нуль?!! Школа нікому не потрібна- ось головна причина біди! Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60