Чи легко ставити двійку?

В’Ячеслав Обуховський 28 березня 2014, 18:30
фото

Читайте також

Рік тому в Гарвардському університеті вибухнув скандал. Перевірка результатів письмових іспитів показала, що частина робіт мала "ознаки несамостійності", простіше кажучи — вони були списані. Рішення ради університету виявилося дуже жорстким: усіх 60 (шістдесятьох!) студентів, викритих у "несамостійності", негайно відрахували. На стогони на кшталт: "Ми вчимо книжки як поеми..." — звертали увагу не більше, ніж контролер на лемент безбілетника. Гарвардський університет — це марка. Його диплом — що гарантійний талон світового класу. Списування — це шахрайство, за яке належить серйозне покарання. Така принципова позиція університетської ради. Чи можливе таке в нас?

...Згадую останню сесію. Прийняв іспити, багато "глухих" двійок. Списування давно вже має системний характер. "Шпори" можна купити за гроші або замовити "допомогу" через Інтернет... Як пояснити таке ставлення до навчання? Розмовляю з кандидатами на відрахування. Непогані хлопці, але заблукали. Випадково потрапили на складний факультет, де всі предмети вщерть напхані елементами жахливої математики. А здібностей подолати ці складнощі — немає. 

Як таке виходить? Усе досить просто. При нинішній системі вступу до вузів (можна подавати заяви у 5 вузів на 3 факультети в кожному) вибір місця навчання найчастіше визначається цілком випадковими чинниками. Ось і мої двієчники клюнули на високий престиж спеціальності, розмови про майбутню високу зарплату тощо. Але ніхто їх не тестував на профпридатність. Вважається само собою зрозумілим, що всі абітурієнти, котрі успішно пройшли тести, можуть так само успішно навчатися на будь-якому факультеті. Ось і маємо: подає хлопець заяви на абсолютно несумісні факультети (гуманітарні, економічні, природничо-наукові). Де візьмуть — там і вчитиметься. Питання про "любов до спеціальності" ніколи навіть не стоїть.

Нинішня система тестування прибрала хабарі, але повністю зруйнувала ідеологію профорієнтації. Суспільство за це платить високу ціну: невдалий вибір професії, робота не за фахом — розчарування, а в майбутньому — депресія. Втім, молоді люди швидко зорієнтувалися: навчання — дурниця, головне — "хороший" диплом. Знання, які відповідають бажаній роботі, здобуваються іншим шляхом: практичний досвід, сертифікати на платних курсах, приватні викладачі тощо. 

Щоб були зрозумілі особливості екзаменаційної сесії, повідомляю: за офіційними наказами й розпорядженнями, кількість викладачів в університеті розраховується зі співвідношення один викладач на 10 студентів-бакалаврів. Вигнати 
10 студентів — означає негайно зробити "зайвим" одного викладача! Є й нова напасть. Обговорюється завдання — найближчими роками довести співвідношення "студент — викладач" до 18:1 (економія!). У разі його реалізації підготовка студентів із низки складних спеціальностей стає просто неможливою. Якісь прості факультети можуть вижити. Але всі спеціальності з великою часткою індивідуальної роботи (небезпечні умови, висока напруга, радіація тощо), ресурсоємні (дорогі матеріали і обладнання для лабораторних та інших робіт) підуть на злам.

Але повернімося до сесії. Іспит завершено. Молодий викладач — принциповий, не готовий миритися з недоліками — заходить у деканат здавати відомість. Повільно рухається начальницький олівець по табличці з безліччю "незадовільно". Міміка й жести такі, що ось-ось доведеться викликати швидку допомогу. Щиро жаль мого товариша, якому судилося посидіти певний час у начальницькому кріслі. Не знайшовши формальних зачіпок, він тяжко зітхає, кладе олівець і каже: "Гаразд. Відраховуємо всіх десятьох. Але для збереження балансу "студент — викладач" бракує ще одного документа: заяви про звільнення. Вирішуймо разом: кого звільнятимемо?.."

Не варто звертати серйозну увагу на такі розмови. Це лише психологічна обробка. Але адміністрацію поставлено в такі умови: щоб мати стабільний колектив добрих спеціалістів, потрібно виключити "відсів". Якийсь міністерський розумник придумав і постановив, що планова кількість випускників має дорівнювати кількості вступників! Повну невідповідність цієї вимоги реаліям нашого життя ніхто навіть обговорювати не хоче. Тому для керівників різних рівнів головне завдання — "боротьба за контингент". Часто знання вже не цікавлять нікого. Головне — кількість студентів! 

А студенти — не ликом шиті. Вони нічого не знають про адміністративні ігрища, проте чудово розуміють: сьогодні не вигнали — отже, і завтра можна ледарювати.

То що ж робити? Серед викладачів обговорюється пропозиція (поки що напівжартівливо): взагалі не ставити двійок. Справді, кому вони потрібні? Суспільству — ні (головне, щоб забрати молодь із вулиці). Начальству — ні (головне — "контингент"). Студентам — ні (головне, щоб не "поголили в солдати" і дали місце в гуртожитку). Виходить, лише викладачам? Дякую, не треба. Я не садист, якому приємно робити комусь боляче. Просто хочу пишатися своєю роботою й високо нести колишню честь університетського диплома. Але при масовій "торгівлі дипломами" (не в прямому, а в переносному сенсі) сподіватися на це марно. Престиж вищої освіти впав, зарплата викладача мало кого приваблює. Кваліфікація давно не відповідає освіті.

Що робити — не знаю. Я й мої друзі-колеги ще тримаємося. Коли немає можливості спрямувати студента "на шлях істинний" — ставимо двійки. Чесно скажу, з болем у серці. Розуміємо, що це трагедія для хлопця, що не карати його потрібно, а допомогти стати на ноги. Опанувати спеціальність відповідно до здібностей, щоб вона дала йому змогу заробляти, утримувати сім'ю, купити квартиру, побудувати будинок. Але що ми можемо зробити? Кому потрібні пояснення, що студент помилився й пішов навчатися не туди куди слід? Він і сам здогадується, однак при нинішній законодавчій базі виправити становище дуже важко. 

Знаю колег (поза сумнівом, досить розумних), які починають кожен іспит словами: "Хто хоче трійку без співбесіди — заліковки на стіл!". І всім добре: начальству — немає проблем з "контингентом", викладачам — менше зайвих турбот, а студентам цілком достатньо гуртожитку, відстрочки від призову в армію та можливості займатися своїми справами, не марнуючи час на пусте відсиджування лекцій в універі.

Одне слово, результат такий: професійної селекції немає, зацікавлені студенти становлять меншість, незацікавлена маса створює негативне тло й негативно впливає на поки що "зацікавлених". Підвищити професійні вимоги неможливо, оскільки "відсів студентів" містить безліч негативних наслідків. Тому навіть у викладачів, які прагнуть до якісної роботи, опускаються руки. Яка різниця, як читати лекції, як готувати новітній матеріал, коли немає палаючих очей допитливих студентів. А в студентському середовищі дедалі більше міщанських прагматиків, яким абсолютно байдуже, який предмет складати: однак менше трійки не ставлять! І якщо немає стимулів ні моральних, ні матеріальних, то рівень викладання неминуче падає. Боротьба "за контингент" перетворюється на повний розвал університетської освіти. 

Відомо, що кількість випускників вузів України більша, ніж кількість незаповнених вакансій на підприємствах. Структура підготовки погано пристосована до потреб ринку. Відтак, робота суворо за вузівською спеціальністю — рідкість. А що молоді більше потрібно? Класична освіта чи вміння заробляти? Регулярно проводжу опитування, щоб прояснити ситуацію, і бачу цікаву повторюваність: приблизно одна чверть студентів мріє про наукову кар'єру, роботу за кордоном, широку філософську освіченість, серйозно цікавиться гуманітарними проблемами. Решта три чверті студентів мріють про інше: щоб швидше (і з меншими витратами сил) отримати "папірець" (диплом) та мінімальні знання, які дозволять їм негайно почати заробляти гроші. Усе, що утруднює ("чортова математика!") або віддаляє бажаний заробіток ("гуманітарні курси" на технічних спеціальностях), ігнорується й оголошується непотрібним (на їхній погляд). Звідси "шпори", обман, випускні роботи, виконані за плату підставними особами, тощо.

Слід розуміти, що в усьому світі добра освіта — це дороге задоволення. І занадто тривала класична освіта потрібна далеко не всім. Є цілі верстви населення, які хочуть їсти, а не вислухувати лекції про смачну та здорову їжу. Тому потрібне розмаїття на ринку освітніх послуг. Понад те, молоді на початку життєвого шляху необхідна реальна допомога (працевлаштування, кредити на квартиру), а не гарні папірці з написом "диплом". Але папірців можна наштампувати скільки хочеш, а з реальною допомогою — можливості набагато гірші.

Таке враження, що бажання реорганізувати все "за європейським зразком" привело освітню сферу до кризи. Весь істеблішмент дружно зберігає загальновідому таємницю: бідна Україна не може витрачати на одного студента стільки грошей, як це робить багата Європа. Тому запозичується лише зовнішній бік "європеїзації" (модулі, кредити, звання бакалаврів, магістрів), а не суть. Матеріальна база — жалюгідна подобизна необхідного. Крім того, "шлях до Європи" по-єзуїтському вибраний таким чином, щоб майстерно замаскувати відмітну рису українського Міністерства освіти: неприборкане бажання примусити викладача плодити гори абсолютно зайвих паперів, яких ніхто не читає. Навіщо так роблять? Відповідь на це наївне запитання дуже проста: щоб виправдати існування орди чиновників різних рангів. 

Робочий час викладача завантажується дурницею. Наприклад, замість того, щоб займатися науковою працею (пам'ятаєте: підвищення рейтингу публікацій одного співробітника — це підвищення рейтингу університету в цілому!) або чимось корисним, вони змушені писати вкрай дурні "Робочі програми". Новітня розробка — 20—40 сторінок тексту з купою таблиць та пояснень (раніше це займало 4 сторінки). Одвічна ідея наших горе-адміністраторів така: малограмотні перевіряльники мають бути озброєні документами, з допомогою яких можна контролювати роботу грамотних професорів, у тому числі — спеціалістів світового рівня. 

Уявіть: приходить "контрольна інстанція" на іспит до академіка і робить вкрай дурні зауваження з приводу "недостатньо описаних вимог, які дозволяють довести, що за ту чи іншу відповідь потрібно поставити 17 балів, а не 15". Ах, як приємно повчати професорів! Мабуть, у цей момент "контрольна інстанція" почувається суперакадеміком і, щоб провчити неслухняних, грізно вимагає письмових пояснень. (Те, що я пишу, — далебі не гіпербола полеміста. Вже нинішнього року мені довелося писати "відповіді комісії з перевірки факультету"!).

На мій погляд, давно настав час переглянути ставлення до вищої освіти. З-поміж величезної кількості проблем (не торкатимемося фінансових як невирішуваних) можна вирізнити такі: підвищення соціальної відповідальності за долю молоді, якісне поліпшення профорієнтаційної роботи, чесне визнання того факту, що прийом до вузів за тестами має не тільки безперечні преваги, а й істотні вади. Для провідних вузів необхідно поставити на перший план не кількість випускників, а якість підготовки. Зрозуміло, державний бюджет — не бездонна бочка. Тим більш прикро, що державні кошти часто витрачаються неефективно через чиновницькі ігри, невиправдане роздування штатів "писучих" бюрократів. І те, що практично ніхто й ніколи за це не відповідає, не можна назвати інакше як злочином.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
10 коментарів
  • mischko56 2 апреля, 23:56 Американский вундеркинд. 2 апреля, 23:31 Обратите внимание, многие школьники в последний год обучения думают, в какой университет поступАть ? А затем тщательно готовятся, чтобы поступИть, в выбранное ими учебное заведение.Я специально выделил буквы А и И в словах поступать и поступить. Поступать можно во многие университеты, а вот поступить можно в основном в один. Знаете в США есть такая Ivy League или Лига плюща (англ. The Ivy League) — ассоциация восьми частных американских университетов, расположенных в семи штатах на северо-востоке США. Это название происходит от побегов плюща, обвивающих старые здания в этих университетах. Считается, что члены лиги отличаются высоким качеством образования. Одно перечисление этих университетов говорит само за себя: Браунский университет, Колумбийский университет, Корнелльский университет, Дартмутский колледж, Гарвардский университет, Принстонский университет, Пенсильванский университет, Йельский университет. Университеты Лиги плюща (или просто «Плющи») постоянно находятся среди 15 лучших колледжей и университетов США по рейтингу журнала U.S. News and World Report. Так в 2010 году тройку лидеров среди лучших вузов США составили Гарвардский, Принстонский и Йельский университеты соответственно из Лиги плюща,- говорится в википедии. Все знают, что поступить туда очень трудно. В среднем, только каждый 10-й из поступающих, получает возможность там учиться. Почему в среднем? Все зависит от университета, так если в Корнелльский университет зачисляют 14% от поступающих, то в Гарварде только 5,9% абитуриентов становятся студентами. В этом году в Гарвард было подано 34295 заявок, а будет зачислено - 2023 студента. Редко кто сразу поступает сразу в два или несколько университетов из этой восьмерки. Но вот в последнее время всю страну - США, облетела новость, что Kwasi Enin, которому 17 лет и чьи родители приехали из Ганы в США в 80-годы должен сделать сложный выбор. В каком из этих университетов он будет учиться. Он поступил во все эти 8 университетов.И еще в несколько других. Такого история США не знала. Как мы видим обычно, один из десяти поступает в университет, то здесь особый случай. Один поступает в 10 университетов. Об этом написали "Newsday"- Shirley student, Kwasi Enin, accepted at all 8 Ivy League schools, "USA Today"- He's all-Ivy — accepted to all 8 Ivy League colleges и немецкий Шпигель - Harvard, Princeton, Yale: 17-Jähriger schafft Aufnahmetest für acht US-Elite-Unis. Чтобы поступить в один из этих университетов, нужно иметь высокий школьный бал, хорошо написать специальные тесты и свое вступительное эссе. Kwasi Enin, который хочет изучать медицину и музыку, сейчас выбирает где ему учиться. Принстонский университет предлагает наивысшую стипендию, Kwasi Enin больше склоняется к Йельскому, где по его мнению более семейная обстановка, студенты со всего мира, великолепное образование и финансовая поддержка. Университеты теперь борются за такого студента. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Alex111 1 апреля, 10:53 Множество раз в МОН направлялись неопровержимые факты коррупционных действий в ЧДТУ (Черкассы), большинство которых касалось проректора по науке Т.М.Качалы. При всем этом, МОН (при новом министре!!!) назначает ее и.о. ректора ЧДТУ. Коллектив в шоке… Видя все это, невольно приходишь к заключению, что горькие уроки кровавой драмы так ничему власть предержащих и не научили. Подтверждаю эти факты и в шоке от происходящего, Таких людей как Качала нужно позорно гнать с науки, они позорят наше общество. Куда смотри новая власть??? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • VChVCh 31 марта, 10:57 Какой сферы в МОН не коснись – везде все сведено до абсурда. Катастрофическое состояние дел буквально вопиет о крайней необходимости принятия незамедлительных мер в ключевых аспектах, важнейшим из которых являются кадры. И что мы видим? Практически все остались на своих местах, в том числе и директор ДАК В.Д.Бондаренко – при всей оглушительной критике в СМИ в отношении этого пана. Используя прикрытие министерских чиновников, наглеют и на местах. Множество раз в МОН направлялись неопровержимые факты коррупционных действий в ЧДТУ (Черкассы), большинство которых касалось проректора по науке Т.М.Качалы. При всем этом, МОН (при новом министре!!!) назначает ее и.о. ректора ЧДТУ. Коллектив в шоке… Видя все это, невольно приходишь к заключению, что горькие уроки кровавой драмы так ничему власть предержащих и не научили. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Stefix 30 марта, 01:31 Согласен с Leox, сам об этом говорил неоднократно. Сокращение вузов ни к чему не приведет. Может только ухудшить ситуацию. Да и вузов, по большому, у нас не так уж много (не надо прибавлять техникумы и училища) - среднеевропейский показатель по числу студентов на душу населения. Надо снять штатный коэффициент и отчислять. Пусть останется к выпуску 10%. Но их подготовить. А потом студенты сами поймут, что на шару не пройдет - количество желающих учиться само вырастет. Будут конечно эксцессы - но так лучше. Но может для некоторых вузов уже поздно - катастрофически накапливается число малознающих преподавателей. Причем, и зачастую, не обязательно молодых... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Do_Cent 29 марта, 21:43 *** Ведь, как я понимаю, система ВНО оценивает общую подготовленность конкретного выпускника в рамках школьной программы.*** Увы: система ВНО оценивает всего лишь подготовленность конкретного выпускника к умению сдавать конкретные тесты ВНО и ничего более. *** Если ВУЗ заинтересован в более подготовленных студентах, ему надо поднимать проходной балл, а не оставлять общий проходной балл. *** Видно, что Вы в ВУЗе не работаете, но Вы статью то читали? ВУЗ заинтересован набрать побольше студентов! Любых! иначе ему не жить. Если ВУЗ, к примеру, не наберет в текущем году нужного количества студентов на госбюджет, то ему в следующем году срежут количество бюджетных мест. Не наберет "платников" - останется без денег. Соответственно сократят финансирование, преподавателей. Потому просто подумайте, будет ли какой-то ВУЗ (ну, кроме нескольких особопрестижных столичных на особо престижные специальности) рисковать и поднимать проходной балл? Ответ очевиден: нет и еще раз нет! Ректоры и работники ВУЗов могут быть и не очень умны, но они же не самоубийцы!
    anb_2008 29 марта, 22:05
    Но автор практически во всем винит ВНО, чуть ли не как основную причину слабых студентов и наличие незаинтересованных в учёбе студентов, а не общую существующую систему среднего и высшего образования. Т.е. по ходу статьи путает причины и следствие из-за чего смещаются акценты. Только в последнем, итоговом абзаце уже перечисляет действительно необходимые меры, где совершенствование ВНО уже только одна из требуемых мер.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • anb_2008 29 марта, 18:41 Автор путается в понятиях, и как следствие, в выводах. Так, на систему тестирования взваливает проблемы подготовки в средней школе, отбора в ВУЗах и последующей оценки студентов, а также проблему профориентации молодых. Ведь, как я понимаю, система ВНО оценивает общую подготовленность конкретного выпускника в рамках школьной программы. Если ВУЗ заинтересован в более подготовленных студентах, ему надо поднимать проходной балл, а не оставлять общий проходной балл. Да, возможно, неординарно одарённый в математике выпускник не сдаст на высокий балл язык, но в рамках школьной программы он обязан, просто должен набрать максимум баллов по профильному предмету. Дальше, если в школе плохо обучают по точным наукам или другим предметам, при чем тут ВНО? Если сейчас нет, да и в советские времена не было профориентации, если выпускники школ на 70% (как и в те времена) не знают кем быть, куда идти, какие у них способности, то при чём здесь ВНО? Если в ВУЗах не отсеивают на первом курсе "случайных" и не тянущих учёбу студентов, как здесь и описано, по разным причинам - по финансовым, административным, шкурным и т.п. - при чём здесь ВНО? Оно не идеально у нас, да и вряд ли будет таковым, его можно и нужно совершенствовать, наряду с другими направлениями, как-то: поднимать уровень подготовки как в средней, так и высшей школе (в т.ч. и учителей и преподавателей), повышать уровень требований и баллы при поступлении в ВУЗы, т.е. отсеивать как при поступлении, так и потом в ходе учёбы, и давать знания и требовать их со студентов. Конечно, надо решать вопрос количества ВУЗов, госзаказа и специальностей, наконец, финансирования ВУЗов и преподавателей, и их нагрузки. Но, опять-таки, вопрос ВНО здесь не причём. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kateryna 29 марта, 17:06 З цього є вихід, але дуже болючий: скорочення кількості ВУЗів десь на 2/3. Ті, що залишаться - доводити до досконалості. Статус "національного" або академії у своїй галузі повинна мати одна установа на країну. Розвивати систему середньої спеціальної освіти, всіляких курсів, щоб було куди подітися тим, хто ВУЗ не тягне. А то дожилися, що кожен перший з липовим дипломом юриста-економіста, а нормального електрика або модистку не знайдеш. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Do_Cent 29 марта, 11:47 Все правильно написал автор! Кстати, это у него, видать, еше престижный ВУЗ! В ту контору, где я работаю, уже крепко внедрились в преподаватели и начальники те, кто ни уха, ни рыла не соображает ни в каких науках, поэтому всё покатилось с горки с ускорением. Одновременно растет вал бумажек (бумагу тратим многими пачками... кстати, бумагу кто нам дает, а?), глупой отчетности, нормативов и прочей ерунды. И это очень удобно всякого рода начальникам: не зная совершенно ничего о твоем предмете, тебя могут легко вздрючить за отсутствие 115-й ненужной бумажки. Между тем, учить не на чем и некого. Из нынешних студентов нужно выгнать 90%, и тогда оставшиеся 10% можно было бы довести до уровня ТРОЕЧНИКОВ выпуска 90-х годов, которые тоже были далеки до идеала. Хотите узнать об уровне наших студентов? Вот, недавно проводил входное тестирование, здавал простейшие задания на знание математики (без которого учить моему предмету кого-то просто глупо) у студентов 4-го курса вполне себе технической специальности. Производную от икс-квадрат не вспомнил ни один из 45. Только 5 из 45 смогли вычислить логарифм 8 по основанию 2. Примерно половина не смогла одолеть простейшие примеры на сложение/вычитание дробей типа 1/2-1/3= или правильно поделить 10 в 4 степени на 2 и т.п. Таких вот взяли, так учили и учим. И все они прошли всякие ЗНО, тестирования и прочую чушь, направленную на борьбу с коррупцией. Поздравляю: коррупции при вступлении нет! Но и знаний тоже нет. И надежды никакой нет. Но зачет я поставлю всем. Как и ставили до меня. Автор, кажется, понятно все объяснил, почему. Короче говоря, нашу контору надо по большому счету закрыть. И наша контора - это вполне себе средняя контора (более того, в пресловутых рейтингах вседа поднимается выше середины списка), так что надо закрыть много таких контор. При этом лучше даже было бы отправить всех на пенсию на 10-15-20 лет раньше - все равно это дешевле обойдется в конечном итоге. Но никто эти конторы, увы, не закроет. Все будет по-прежнему не смотря на все революции и эволюции. Пока все не загнется окончательно. Впрочем, судя по итогам "крымских сражений", у нас не только образование такое, но и армия с флотом примерно такого же уровня: формально оно есть, а реально - муляжи из папье-маше! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Leox 28 марта, 22:55 Проблема двійок вирішується просто - штати викладачів фіксуються набором студентів на першому курсі і не змінюються до випуску цих студентів. Для цього треба гроші, але це інше питання. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 26.08
EUR 29.03