Дослідження: проблеми сфери освіти негативно впливають на реалізацію прав громадян

Як реалізовуються права учасників освітнього процесу - учнів, студентів, вчителів, викладачів вишів? Які порушення - найпоширеніші, які засоби захисту прав - найпопулярніші? Відповіді на ці та інші запитання шукали учасники дослідження "Право на освіту та права освітян: теорія і практика в Україні", проведеного громадською організацією "Європейська дослідницька асоціація" спільно з компанією InMind за підтримки освітньої програми Міжнародного фонду "Відродження".

Зібрана експертами інформація дозволила окреслити цікаві тенденції і запропонувала відповіді на актуальні запитання.

Що є важливим
для реалізації
права на освіту?

Про ст.53 Конституції, яка гарантує всім громадянам право на освіту, знають усі. Але як конкретно має реалізовуватися це право? Як зрозуміти - користується ним кожен із нас повною мірою чи ні?

Більшість учасників дослідження вважає, що право на освіту пов'язане з її доступністю. Для його реалізації важливо, щоб кожен мав змогу отримати безкоштовно повну загальну середню освіту (86% респондентів), а також обрати за бажанням спеціальність і вищий навчальний заклад (89%). Можливість отримати цільовий пільговий кредит на здобуття вищої освіти вважають важливою умовою для реалізації права на освіту 49% учасників дослідження.

Від чиновників та політиків інколи лунають заяви, що питання мови навчання у школах і вишах надумане й не є таким уже важливим для більшості громадян. Однак 69% опитаних зазначили, що пов'язують реалізацію права на освіту з можливістю навчатися у школі рідною мовою. Ще 23% вважають навчання рідною мовою, швидше, важливим, ніж неважливим.

Великий відсоток респондентів пов'язує право на освіту з її якістю. Так, 86% учасників дослідження вважають , що можливість отримати практичні навички під час навчання у вишах також є проявом реалізації права на освіту.

Від кого чи від чого залежить реалізація права на освіту?

Більшість опитаних (59%) зазначила - лише від самої людини та її ставлення до освіти. "Імовірно, за часи незалежності української держави учасники освітнього процесу меншою мірою стали покладатися на умови, що формуються зовнішніми обставинами (державою та соціальними інститутами, які забезпечують освітній процес), переключаючи увагу на власні можливості -саму особистість, її здібності та найближче оточення. Що безпосередньо демонструють отримані дані", - пояснюється в аналітичному звіті дослідження.

Якщо деталізувати отримані дані, структурувавши їх за групами респондентів, виявляється, що найбільшою мірою відзначають роль особистості у реалізації права на освіту студенти і викладачі ВНЗ. Здібності дитини та батьківське виховання більше цінують вчителі.

Фінансову спроможність родини як умову реалізації права на освіту вважають важливою умовою студенти та батьки учнів. А ось учителі шкіл і викладачі ВНЗ більше покладаються на державне фінансування освіти.

Усі групи опитаних низько оцінили роль педагогічного колективу в реалізації права на освіту. Найменше голосів на підтримку цієї позиції дали самі педагоги і студенти. Прихильніше поставилися до зазначеного чинника батьки та викладачі ВНЗ.

Наскільки поінформовані учасники освітнього процесу про права, гарантовані їм державою?

На диво, студенти і батьки учнів майже однаково відповіли на це запитання і дуже скромно себе оцінили. Лише 7% студентів та 6% батьків учнів вважають себе добре поінформованими про свої права, пов'язані з освітнім процесом. Ще по 36% тих і тих не впевнені у власній обізнаності - вважають себе більше поінформованими, ніж непоінформованими.

А ось самооцінка викладачів вишів і вчителів шкіл значно вища. Обізнаними у правах вважають себе 32% і 37%, відповідно. Невпевнені у своїх знаннях, тобто вважають себе швидше поінформованими, ніж непоінформованими, 53% вчителів та 47% викладачів ВНЗ.

З яких джерел можна отримати інформацію про права освітян та право на освіту?

Ті, хто споживає освітні послуги (студенти, батьки учнів), і ті, хто їх надає (вчителі та викладачі ВНЗ), відповіли на це запитання по-різному. Перші найчастіше отримують інформацію з Інтернету, ЗМІ , від родичів, друзів та знайомих. Другі вважають потужним джерелом інформації Інтернет, ЗМІ, керівництво навчального закладу, колег і друзів, Міністерство освіти, управління освіти.

Однак студенти найбільше довіряють Інтернету, батьки - ЗМІ, педагоги - своєму безпосередньому керівництву .

Як порушуються права учасників освітнього процесу?

Найболючішими для вчителів є порушення прав, пов'язаних з умовами праці: залучення до надурочних робіт (32% респондентів), виконання робіт, не передбачених трудовою угодою.

( 29%), перевищення норм наповнюваності класів (26%). Не менш поширені порушення, пов'язані з оплатою праці: невиплата доплат за суміщення і заміни (22% тих, хто відзначає, що має досвід порушення власних прав), затримка зарплатні, виплат і компенсацій ( 21%), невиплата передбачених законодавством надбавок (16%).

Для вчителів сільських шкіл актуальні також такі порушення як незабезпеченість безоплатним житлом (51%), неможливість придбання продуктів харчування за пільговими цінами (47%)

Порушення прав викладачів ВНЗ також насамперед пов'язані з умовами праці: перевищення максимального наукового та педагогічного навантаження (44% опитаних), перевищення річного робочого часу через виконання навчальних, методичних та організаційних робіт (34%), залучення до робіт, не обумовлених трудовим договором (21%).

Не менше хвилюють працівників ВНЗ порушення оплати праці: ненадання матеріальної підтримки на виконання наукових досліджень (40%), непрозорість системи доплат, надбавок і премій (33%), перешкоджання чи обмеження проведення наукової роботи (20%).

Серед прав учнів найчастіше порушується право на безкоштовну освіту: 84% батьків зазначили, що мали досвід поширення платних послуг та вимагання благодійних внесків; 40% розповіли, що від них незаконно вимагали оплату за навчання у державних і комунальних навчальних закладах. Друге місце за поширеністю посідають порушення соціальних прав та гарантій: неналежний рівень харчування (54% батьків) та медичного обслуговування (64%), жорстоке поводження з учнями в межах школи (21%). Порушення права на якісну освіту батьки вбачають у тому, що в школах бракує кваліфікованих учителів (38%).

А ось саме право на освіту порушується не так часто. Лише 12% опитаних батьків зіштовхувалися з випадками незаконної відмови у зарахуванні дитини до школи і 27% - з перевіркою знань на вступній співбесіді.

На відміну від учнів, головним порушенням прав студентів є порушення права на якісну освіту: невідповідність послуг наявним стандартам (62%), невиконання нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення ВНЗ (60%), формальне здійснення практичної підготовки (52%). Серед порушень соціальних прав та гарантій студентів найактуальніше - нестача місць у гуртожитках (51%). З порушенням права на безкоштовну освіту зіштовхувалися 34% опитаних. У них незаконно вимагали оплату за навчання в державних та комунальних закладах.

Також порушенням своїх прав студенти вважають перевантаженість навчальних курсів (44%), перевищення нормативів співвідношення студентів і викладачів (40%), підвищення плати за навчання протягом терміну навчання (39%).

Хто найчастіше порушує право на освіту?

Усі учасники навчального процесу вважають, що головний порушник їхніх прав - держава. А ось щодо другого місця думки розходяться. Вчителі шкіл та викладачі вишів віддають його Міністерству освіти і науки (28 і 43%, відповідно), студенти звинувачують керівництво вишів (20%), а батьки учнів - керівництво шкіл (22%).

Хто повинен захищати право на освіту?

На думку більшості опитаних ( 57%) - Міністерство освіти і науки як представник держави у сфері освіти. Крім нього - профспілки (50%), керівництво навчальних закладів та управлінь освіти (41%). На себе покладаються у цій справі лише 28% респондентів.

Основним гравцем у боротьбі за захист своїх прав учасники опитування вважають профспілки. На жаль, неурядові організації поки що не відомі широкому загалу, а отже не стали активними учасниками цього процесу. Більшість батьків (87%) зазначили, що взагалі не чули про діяльність таких організацій. Найбільш поінформованими виявилися викладачі ВНЗ - 38% їх знають про існування такої допомоги.

Чому учасники освітнього процесу не готові захищати свої права?

Як засвідчило дослідження, основна причина неготовності захищати свої права - впевненість учасників освітнього процесу в неможливості подолати систему.

Дослідження не лише виявило тривожні симптоми
порушень права на освіту, а й укотре продемонструвало,
що освітній галузі необхідні системні зміни. Інакше навіть мріяти про побудову громадянського суспільства немає сенсу.