Хуторянський кордебалет під верховинами світового письменства

Всеволод Ткаченко 23 січня 2015, 00:00
учебники

Читайте також

Скандали з підручниками і програмами, які були впроваджені за Д.Табачника, здавалося б, відійшли в минуле. Але наших школярів "обамбулюють" за ними і сьогодні. 

Свого часу великого розголосу набули дискусії навколо нової програми зі світової літератури для 5-9 класів, проти якої повстали вчителі-практики ("Хто замахнувся на Вільяма нашого, Шекспіра?", DT.UA, 20 квітня 2012 р.) Серйозні зауваження були висловлені і у фаховому експертному висновку кафедри методики викладання російської мови та світової літератури Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова.

На превеликий жаль, все це укладачі програми повністю проігнорували. У результаті школи заполонили підручники, створені за згаданою програмою.

Мені потрапив до рук підручник "Світова література для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів" (укладачі О.М.Ніколенко, Т.М.Конєва, О.В.Орлова, М.О.Зуєнко, О.І.Кобзар. Київське видавництво "Грамота", 2013 р.). Розповіли про нього батьки школярів. Я прочитав і жахнувся. Надіслав своїм колегам по перекладацькому цеху в Україні. Вони схопилися за голови — як можна так недбало готувати підручник, за яким дитина, можливо, вперше доторкнеться до шедеврів "дорослої" літератури?! Це ж може назавжди відвернути її від української перекладної літератури! І згодом, обираючи між українським і російським перекладами, вона не роздумуючи надасть перевагу останньому... А це вже пряма загроза нашій мовно-культурній безпеці! 

Хоч що кажіть, а підготувати до друку й видати підручник накладом 202 496 примірників (!) за державні кошти (!) — справа дуже відповідальна й складна. Як намагалися нас запевнити укладачі і рецензенти (О.Чертенко з Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України і З.Шевченко з Інституту педагогіки АПН України), цей підручник "сприятиме залученню учнів до здобутків художньої літератури, підвищенню мотивації вивчення української та іноземних мов". Але чи так це насправді? 

Мусимо відразу ж визнати, що, на превеликий жаль, рецензований і рекомендований МОНмолодьспорту України (наказ №10 від 04.01.2013 р.) підручник "Світова література" готували до видання так, ніби забули, що це — саме шкільний підручник. 

Попри те що сама книжка має непоганий поліграфічний рівень і зовнішній вигляд, а до її впорядкування й рецензування було залучено досить-таки широке коло викладачів і науковців, з'ясувалося, що дехто з них, як, наприклад, сама очільниця проекту О.Ніколенко, вперше у своєму житті мали справу з підготовкою такого підручника й перекладами до нього, не маючи ані відповідного досвіду, ані навіть достатнього уявлення, як це треба робити. А були серед авторів і такі, хто до державного завдання поставився й геть легковажно і безвідповідально. Та й обидва рецензенти не усвідомлюють, до чого зводилася їхня роль. Адже переклад хтось мав би зіставити з оригіналом і відреагувати, вибракувавши кепські й незугарні переклади, що, як цілком справедливо вважають занепокоєні батьки, спотворюють уявлення про красне письменство і псують літературний смак школярів. 

Ось приклад. Висока художня вартість "Нічної пісні мандрівника" Й.-В.Гете спричинила множинність перекладацьких варіантів цього шедевра світової поезії: на сьогодні є щонайменше 17 українських версій, серед яких неповторною ліричністю і вишуканою милозвучністю вирізняються максимально наближені змістом і формою до першотвору два варіанти майстерного перекладу Григорія Кочура. 

"Кожен раз, — пише відомий майстер українського художнього перекладу Андрій Содомора у своєму ґрунтовному дослідженні "Багатоголосе відлуння тиші ("Нічна пісня мандрівника" Й.-В.Гете: за межею перекладу), — розглядаючи українські версії "Нічної пісні мандрівника", перечитуючи їх уголос, порівнюючи, звертаю увагу на переклад Григорія Кочура. Він, безумовно, вирізняється з-поміж інших передусім притаманною перекладачеві увагою до звукопису, продуманим добором лексики, прозорим синтаксисом, простотою і водночас багатозначністю поетичного образу".

Але авторка програми і підручника Ольга Ніколенко запропонувала школярам свій власний переклад поезії Гете. Порівняймо його з перекладом Г.Кочура:

Переклад Г. КочураПереклад О.Ніколенко

Гори всі повиті На всіх гірських вершинах 

В спокій, Ти бачиш тінь нічну,

Тиша безкрая А з крон зелених лине

У млі глибокій, Нечутний подих сну.

Ніби покров густий. Мовчать пташки у лісі —

Не чути ані пташини. Їх спокій не тривож.

Діждись хвилини — Чекай лише — стомившись,

Стихнеш і ти. Спочинеш ти також.

Версифікаційна спроба амбітної початківки Ольги Ніколенко зазнала закономірної невдачі, бо професорка, на жаль, не володіє тонкощами високого мистецтва художнього віршованого перекладу. Не дотримуючись його теорії, О.Ніколенко безпідставно замінила дольник на... тристопний ямб!!!

"Як перша поетична фраза, — зауважує Андрій Содомора, — пов'язана з другою глибокою зоровою римою (Gipfeln — Wipfeln), так і третя з четвертою — римою звуковою: Walde — balde". Що ж до відповідних рим в українському перекладі О.Ніколенко (вершинах — лине, нічну — сну), то вони неймовірно банальні і перестали бути "компонентом продуманого звукового мотиву". А коментуючи третій і четвертий рядки перекладу полтавської професорки ("…А з крон зелених лине ( Нечутний подих сну"), А.Содомора цілком справедливо стверджує, що "зелені крони", до речі, — щось неприродне для "Нічної пісні": ще ж Вергілій зазначив у своїй "Енеїді" (VI, 272), що "темна ніч забирає у речей кольори".

Отак, удаючись до недоладних "відсебеньок" ("зелені крони", "тінь нічна", "не тривож спокій пташок"), відходячи від оригіналу ("стомившись", "нечутний подих сну"), Ольга Ніколенко суттєво спримітизувала його і в своєму аматорському перекладі замість перлини світової поезії підсунула українським школярам фальсифікат — продукт власної уяви і фантазії.

"Завдяки" такому прочитанню "Нічної пісні мандрівника" Й.-В.Гете ми замість аури романтизму потрапляємо в "мелодії і ритми" кордебалету Вєрки Сердючки. У своїй версії О.Ніколенко не вдалося навіть наблизитися до мистецького рівня твору німецького класика. 

Більше того, авторка програми і підручника О.Ніколенко, як і велика група укладачів і рецензентів, виявляється, нічогісінько не знають про варіанти перекладу Г.Кочура. Тому що під виглядом ще одного варіанту перекладу "Нічної пісні..." вміщують у підручнику Кочурів переклад зовсім іншого твору Й.-В.Гете "Ти бачиш горе все..."

А от вірш Марини Цвєтаєвої "Книги в червоній палітурці" О.Ніколенко вирішила віддати (для поганого перекладу?) своєму колезі по Полтавському університету ім. В.Короленка Богданові Сторосі. А тим часом є добротний переклад цього твору Валерії Богуславської. Вражає низький рівень поетичної і мовної культури Б.Сторохи. Його переклад рясніє невибагливими, а то й просто ганебними римами. Подекуди для рими або віршованого розміру слово у полтавського викладача набуває невластивого наголосу (злúдар замість злидàр) (серèд замість сèред), хоч оригінал до того не дає жодних підстав, а то й поготів раптом виникає дикий новотвір — "вірить — сновидить" (!). Перелік таких перекладацьких недоладностей, наявних у згаданому підручнику, можна було б продовжувати і продовжувати.

Як мені повідомили, вже видрукувано підручники зі світової літератури для 6 класу. За тією ж недолугою програмою. Мусимо бити на сполох і зупинити цю вакханалію, бо інакше наша національна освіта й українська перекладна література, на глум ворогам України та на докір усім нам, нагадуватимуть справжнісінький хуторянський кордебалет під верховинами світового письменства. 

Про автора

Всеволод ТКАЧЕНКО відомий український перекладач і критик перекладу, енциклопедист, літературознавець, поет, громадський діяч, працював на дипломатичній службі. Голова творчого об'єднання перекладачів Київської організації НСПУ. Перекладацький доробок В.Ткаченка — твори понад 250 авторів, перекладених із 15 мов, що представляють 38 національних літератур. Його понад 200 статей і публікацій про зарубіжні літератури й письменників надруковано в Українській літературній енциклопедії (т. 1—3), Енциклопедії сучасної України (т. 1—14) та періодиці. Лауреат літературних премій ім. М.Зерова, ім. М.Гоголя, ім. Г.Сковороди, ім. Г.Кочура, ім. М.Лукаша.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
15 коментарів
  • Svitlanka_82@mail.ru 28 января, 19:25 Справді, світла нам усім в душі, в серці, а, найголовніше, в голові! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Anna1207 27 января, 19:22 Цікава стаття. Проте судити про якість підручника не можу, бо не користуюся ним у роботі і не маю дитини-п"ятикласниці. Але поцікавилася, з чого ж ламаються списи, тому знайшла названий підручник в Інтернеті, погортала. Я мало розуміюся у перекладацькій справі, в техніці перекладу, тому судити не беруся. В.Ткаченкові, певне, видніше - він же фахівець. "Родина Гоголя и Котляревского! И вдруг "хуторянский" да еще "кордебалет"..Наверно в Киеве выходит или вышел некий учебник и Полтава, мягко говоря, не к месту?" Цей комент дійсно доречний. Батьківщина... - далі за текстом...- і таке недбале ставлення до рідної мови! Наведу кілька прикладів з підручника - електронний варіант: "І в наш час перекладачі звертаються до перекладів казкових творів зі збірки "Казки для дітей і родини", зокрема Роман Матієв, Орися Кульчицька" "До якого різновиду казки належить твір, що ви прочитали?" - ці приклади зі стор.70-71 І це - тільки поверхневий погляд. Якщо я правильно зрозуміла, в Інтернеті - повний аналог паперового підручника? Якщо ні - перепрошую. А якщо так - то куди дивилися автори, редактори, коректори зрештою? Навіть посередній учитель української мови скаже, що так речення не можна будувати. Як же ми можемо допускати, щоб наших дітей учили такій мові? Треба ж якось відповідальніше ставитися до справи, якою займаєшся, або не займатися нею зовсім... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ptaha 27 января, 17:25 Родина Гоголя и Котляревского! И вдруг "хуторянский" да еще "кордебалет"..Наверно в Киеве выходит или вышел некий учебник и Полтава, мягко говоря, не к месту? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Jitomir 27 января, 13:56 Картину раз высматривал сапожник И в обуви ошибку указал. И тут же в "Зеркало недели" написал. Но не затем, чтобы исправился художник (Зачем тогда его он обозвал?), А чтобы сделать маленький скандал. И чудо! Вмиг откликнулся кагал. Мораль сей притчи такова: Где ж у коллеги голова?
    kbalina@ukr.net 27 января, 17:38
    Да-да, как раз про сапожника мы уже проходили: беда коль пироги начнет печи сапожник, а пироги тачать пирожник. Вот учительство теперь и расхлебывает...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • nicolenko_o 27 января, 07:47 Усім із побажаннями добра, любові та світла в душі! Із "Книги пісень" Г.Гейне. Lieder IX Mit Rosen, Zypressen und Flittergold Möchte ich verzieren, lieblich und hold, Dies Buch wie einen Totenschrein, Und sargen meine Lieder hinein. O könnt ich die Liebe sargen hinzu! Am Grabe der Liebe wächst Blümlein der Ruh, Da blüht es hervor, da pflückt man es ab – Doch mir blühts nur, wenn ich selber im Grab. Hier sind nun die Lieder, die einst so wild, Wie ein Lavastrom, der dem Ätna entquillt, Hervorgestürzt aus dem tiefsten Gemüt, Und rings viel blitzende Funken versprüht! Nun liegen sie stumm und Toten gleich, Nun starren sie kalt und nebelbleich. Doch aufs neu die alte Glut sie belebt, Wenn der Liebe Geist einst über sie schwebt. Und es wird mir im Herzen viel Ahnung laut: Der Liebe Geist einst über sie taut; Einst kommt dies Buch in deine Hand, Du süßes Lieb im fernen Land. Dann löst sich des Liedes Zauberbahn, Die blassen Buchstaben schaun dich an, Sie schauen dir flehend ins schöne Aug, Und flüstern mit Wehmut und Liebeshauch. (Переклад Катерини і Ольги Ніколенко) Пісні IX Гіллям кипарисів і цвітом троянд Прикрашу я книжку – душі діамант: Вона, наче скринька, у дні навісні Приховує глибоко милі пісні. В могилу кохання печаль принесу, Згадавши про дивну і чисту красу, І цвіт забуття я із часом знайду – Побачу його, як в могилу зійду. Раніше пісні мої чулися скрізь, Лилися, як лава із Етни колись, Як сяючі іскри із диких глибин, Вони виривались й зникали, мов дим. Тепер вони мертві, холодні, німі, Бліді, як туман, як затьмарені дні, Та полум’я давнє прокинеться вмить, Коли дух кохання у небо злетить. Не згасне, не щезне поета любов! Живий дух кохання прокинеться знов, Коли моя люба в далеких краях Триматиме книжку в тендітних руках. І чари пісенні тоді оживуть, І ніжністю букви тебе огорнуть, У вічі поглянуть в любовній журбі І вірші мої прошепочуть тобі. (Переклад Ольги Ніколенко) Відповісти Цитувати
  • olga@ukr.net 26 января, 21:50 Не розумію, як так могло статися, що підручники писалися людьми, які не займались цим ніколи? Чому перекладачі, такі відомі, як автор статті, не були запрошені до роботи над новими підручниками? Це ж підручник, у якому всі твори перекладні? Як же виграв цей підручник у конкурсі? Чи він був єдиним? Питань багато, а хто дасть відповідь? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • kbalina@ukr.net 26 января, 17:44 Абсолютно розумію нестерпне бажання автора новоявленого підручника вписати себе в українську перекладацьку школу, дарма що враження від перекладів таке, як у В.Гафта в епіграмі "...как будто "Шанель" вам накапали в щи...". Тому радію за колег, які ходять на уроки світової літератури в 5-6 кл. із старими якісними підручниками і пояснюють батькам необхідність користування ними. А тепер що, батьки повинні ось ТАКЕ купляти за гроші???? Два роки тому міністерство освіти не почуло наших волань повернути старі програми та підручники, то ,може, зараз погодиться із нашою думкою?
    Sveta Djachok 26 января, 22:35
    Думаю, що розумні вчителі та батьки просто не будуть купляти неякісні підручники! Навіщо на непотріб гроші витрачати, коли старі підручники якісніші... і не такі вони вже й старі!!!
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Marvanna 26 января, 01:15 Спасибо за детальный анализ! Обязательно возьму для подготовки к урокам. Учебник использую старый. Этот - не подходит детям 5 класса. Такое впечатление, что писали его для студентов. Зря деньги потрачены, и наше время Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Lu2015 25 января, 21:20 "Завдяки" такому прочитанню "Нічної пісні мандрівника" Й.-В.Гете ми замість аури романтизму потрапляємо в "мелодії і ритми" кордебалету Вєрки Сердючки." Ця фраза боляче вразила,адже й діти , й вчителі гідні кращого. Все одно, щоб замість цукерки дитині дати пусту обгортку. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Lu2015 25 января, 18:27 Як і багато моїх колег я не користуюсь цим підручником. Інформацію про письменників я й сама в змозі знайти, таку, що буде зрозумілою п'ятикласникам. Те, що має обовязково бути у підручнику для 5 класу, того там майже немає. Тоді до чого він. Так й лежать сиротинцем у класі, бо й учні тілька зрідка у них зазирають. Картинки пороздивлялись, погортали, й все частіше беруть додому старі підручники або повні тексти з бібліотеки. Добре, що безкоштовно їх отримали, бо, мабуть, мені (а не авторам) прийшлось слухати докори. Щодо підручника 6 класу: та сама історія. Правда, пані Ніколенко додала пораду: повний текст "П'ятнадятирічного капітана" у найближчій бібліотеці. У підручнику для тексту місця не знайшлось... На мою думку, якщо хочете відвернути учня від читання, вчіть по таких підручниках. Щодо перекладу. Це просто не тактовно. Хоч би вже не поруч з Гете... Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Курс валют
USD 24.88
EUR 28.34