"КоСяК" у вищій освіті?

Оксана Онищенко 1 березня 2013, 19:55
№8_20

Читайте також

 В той час, як увесь світ іде шляхом демократизації вищої освіти, широкого залучення громадськості до управління нею, Україну намагаються штовхати назад, до васальної залежності та ручного керування, низької якості, корупції та безправ'я. Це й зрозуміло — якщо немає демократії в країні, то чи допустить влада її панування в системі освіти? А надто — незадовго до президентських виборів?

Тому ми й маємо три проекти закону про вищу освіту і лише два шляхи її реформування: консервативний (№1187, який дотепні студенти називають "КоСяК" за першими літерами прізвищ його авторів С.Ківалов, М.Сорока, Г.Калет­нік), і прогресивні — проект від опозиції (№1187-1) та від групи М.Згуровського (№1187-2). І хоча прихильники всіх трьох оперують поняттями "університетська автономія", "свобода", в ці поняття вони вкладають різний зміст. Для лобістів "КоСяКа" — це свобода від громадськості. А для лобістів двох інших проектів — свобода від диктатури міністерства, корупції та нечесної конкуренції.

Сама історія подання до Верховної Ради законопроектів про вищу освіту є цинічною. А те, як проштовхували, по суті, однакові проекти (раніше міністерський, тепер — Ківалова—Сороки—Калетніка), взагалі нагадує ґвалтування. 

До кінця 2011 р. українська прогресивна спільнота чотири рази зупиняла міністерський законопроект по дорозі до Верховної Ради. Але Кабінет міністрів усе-таки подав його до парламенту. Коли ж громадськість, попри все, не погодилася відступити, вигадали новий хід. З ініціативи самого прем'єра прихильників усіх зареєстрованих на той момент законопроектів об'єднали в одну робочу групу, керувати якою доручили ректорові НТУУ "КПІ" Михайлові Згуровському

Але варіант, отриманий нею на виході, суттєво відрізнявся від міністерського, хоча й був не таким революційним, як опозиційний законопроект. І його ніби­то підтримали М.Азаров, С.Ті­гіпко, Р.Богатирьова (тоді віце-пре­м'єр). Більше того, проект був офіційно схвалений урядом.

Та на цьому гра в демократію закінчилася. Доручення Азарова узгодити новий проект закону в міністерствах дало старт новому наступу на опозиційні ідеї — їх намагалися викреслити з проекту групи Згуровського різні відомства під час "узгодження".

Коли й це не вдалося — експертів і громадськість намагалися "развести как котят" (здається, Партія регіонів має вже запатентувати такий спосіб розв'язання проблем). Президент НаУКМА Сергій Квіт публічно звинуватив Дмитра Табачника в тому, що поданий міністром до Кабміну проект групи Згуровського напрочуд став схожим на міністерський. "Це підміна" — обурено заявив С.Квіт. Громадськості вдалося заблокувати сфальшований документ. 

Але це не надто вплинуло на ситуацію. Бо прем'єр не подав проект Згуровського до парламенту. Як і С.Тігіпко. Ні, вони не відмовляли у підтримці. Просто перший тихо відсторонився. А другого, за словами С.Квіта, не вдалося розшукати. От і звернулися представники групи Згуровського до депутата В.Балоги, який погодився зареєструвати покинутий напризволяще законопроект. 

Можливо, проект 1187-2прем'єр не збирався підтримувати від самого початку. Він знав, що так чи інакше міністерські ідеї візьмуть реванш. А можливо (є й така думка), після виборів змінився розклад сил у Кабміні і, відповідно, зменшився вплив Азарова. Тому він хотів, але не зміг дієво підтримати проект, розроблений за його дорученням.

А от ідеї міністерства без проблем удруге потрапили до ВР. Цього разу з допомогою С.Ківалова, М.Сороки і Г.Калетніка. І хоча на комітетських слуханнях щодо законопроектів про вищу освіту заступник міністра освіти Олексій Дніпров відхрещувався від участі його відомства у проекті регіоналів, є підстави сумніватися в цьому. Як повідомляють поінформовані джерела, саме в департаменті вищої освіти МОНМС напрацьовувалися основні ідеї проекту. 

Не заперечує співпраці з міністерством і один з авторів проекту Григорій Калетнік: "Я за попередній рік написав більше 87 законопроектів, з яких 50 стали законами... Всі вони писалися... разом із відповідними спеціалістами центральних органів виконавчої влади. У цих органах є маса спеціалістів, які на досить високому рівні все це розуміють, до яких треба прислуховуватися". Сергій Ківалов узагалі відмовився говорити стосовно авторства законопроекту про вищу освіту.

На користь твердження, що "КоСяК" є нерідним для авторів дитям, свідчить і їхня байдужість до свого дітища. Автори альтернативних проектів 1187-1 та 1187-2проводили круглі столи, публікували аналітичні статті, намагалися переконати фахівців і громадськість у перевагах своїх ідей. Ректори-регіонали С.Ківалов, М.Сорока і Г.Калетнік не переймалися відкритим діалогом із суспільством, нікого нікуди не запрошували і самі нікуди не ходили (навіть на комітетські слухання прийшов лише Г.Калетнік). Кілька заяв спілок ректорів, що самотньо висять на сайті Міносвіти, та фальшиве обговорення в кишенькових ЗМІ — ось і все.

Володимир Литвин, виступаючи на комітетських слуханнях із приводу проектів закону про вищу освіту, зазначив: "Про рівень автономії університетів свідчить рівень офіційної дискусії (про проекти законів про вищу освіту. — О. О.). Я почитав газету, яку роздавали тут. (газета МОНМС "Освіта". — О. О.) Таке враження, що всі ці коментарі писала одна людина". 

Проект 1187 рекламують громадськості як ректорський, бо всі його автори — ректори. А отже, вони краще знають потреби й проблеми вищої освіти. Але звернімо увагу: в національному рейтингу "Компас-2012" усі виші країни ранжуються за дев'ятьма позиціями. НТУУ "КПІ" Згуровського — єдиний переможець із рейтинговим балом 90. НаУКМА , чиї студенти та викладачі брали участь у роботі над двома альтернативними документами, — на третій позиції (43 бали). А от Одеська юридична академія С.Ківалова і Національний університет водного господарства та природокористування М.Сороки разом з іще 45 вишами опинилися лише на дев'ятій позиції (10 балів). Ще гірша ситуація із Вінницьким національним аграрним університетом Г.Калетніка — десята позиція разом з іще 158 вишами (9 балів). Тобто виходить, що аутсайдери знають краще за лідерів, як слід працювати. Де ж логіка? 

Однак проект 1187 таки має прихильників, і в них своя логіка. Це МОНМС, яке прагне зосередити у своїх руках усі важливі адміністративні функції вишів і фінансування. Такий собі пряник для слухняних і батіг для ректорів-інакодумців. Сьогодні і те і інше руках міністерства. Саме тому, навіть не погоджуючись з якимись ідеями закону 1187, ректори його не критикуватимуть. Чи не єдиний, хто наважився відверто підтримати законопроекти 1187-1 та 1187-2, — ректор НаУКМА С.Квіт. За що й потрапив у немилість разом зі своїм ВНЗ. 

Підтримують проект 1187 і більшість ректорів. І не лише через небажання сваритися з МОНМС. Просто реальна свобода, яку може дати університету автономія, їм абсолютно не потрібна. Свобода — це відповідальність і чесна конкуренція, це позбавлення статусу самодержця у власному виші, наполеглива праця на благо громади і під контролем громади (університетської спільноти та наглядової ради). І як же в такій ситуації "вирішувати питання"? З чиновником міністерства завжди легше домовитися. 

Тому й шукають прихильники "КоСяКа" аргументи проти ідей автономії, закладених в альтернативних проектах. Виступаючи на комітетських слуханнях, голова Ради ректорів вищих навчальних закладів Одеського регіону Сергій Степаненко зазначив: "Розширення автономії проголошується, але як із цим можна узгодити запропоноване (альтернативними проектами. — О. О.) введення додаткових чотирьох організацій, головною функцією яких є додатковий контроль?". 

Але ж саме у проекті 1187 передбачено, що, крім МОНМС та Держінспекції, додатково контролювати діяльність університетів будуть так звані незалежні установи, уповноважені громадською радою при МОНМС. 

А от у проектах 1187-1 та 1187-2 йдеться не про додаткові функції контролю, а про передачу деяких повноважень міністерства (акредитація, ліцензування) незалежній від нього структурі. В опозиції це Нацагентство з якості освіти, а в групи Згуровського — Нацкомісія регулювання освіти і науки. Очевидно, що це також буде вигідно далеко не всім ректорам. 

За прикладами далеко ходити не треба. У рейтингу "Компас-2012" за показником "сприйняття роботодавцями якості освіти" НТУУ "КПІ", ректор якого підтримує створення незалежної Нацкомісії, має 100 балів зі 100 можливих. Виші його опонентів по законотворчості виглядають значно скромніше: у М.Сороки (Національний університет водного господарства та природокористування — НУВГП) — 4 зі 100, Г.Калетніка (Вінницький національний аграрний університет — ВНАУ) — 3, С.Ківалова (Одеська юридична академія — ОЮА) — 4, С.Степаненка (Одеський екологічний університет — ОЕУ) — 0 зі 100. За показником "сприйняття експертами якості освіти" ВНЗ Згуровського отримав 73 бали, Ківалова —5, Сороки і Калетніка — по 1 балу, Степаненка —0. 

Не всім буде вигідне й прозоре формування держзамовлення та фінансування ВНЗ за принципом "гроші за студентом", запропоноване в альтернативних проектах. Відповідаючи на наш запит, Г.Калетнік зауважив: "Норми, викладені у наших опонентів, приведуть до того, що в одних ВНЗ відсоток державного фінансування складе 90%, інші взагалі можуть залишитися без нього". Але ж і сьогодні виші отримують неоднакове фінансування. Тільки кому дати кошти, а кому ні — вирішує МОНМС. Причому не завжди об'єктивно.

Згідно з даними ІС "Конкурс" у 2012 р. конкурс на держзамовлення у НаУКМА становив 20,5 осіб. на місце, у ОЮА — 4,8. І це при тому, що загальний конкурс у Могилянці сягав 9,07 (найвищий в Україні), а в ОЮА — 0,39 (недобір). Явна диспропорція. 

У таблиці рейтингу вишів за балом сертифіката ЗНО НаУКМА посідає перше місце — 180,54 бала, КПІ — четверте (172,63), НУВГП — 80-те (160,96), ВНАУ — 153-тє місце (157,47). Якби працювала система "гроші за студентом", ВНЗ, які зацікавили сильних абітурієнтів, отримали б достатнє фінансування. І не довелося б НаУКМА (як це було в 2011 р.) судитися з МОНМС через несправедливий розподіл місць держзамовлення. 

Окремо слід сказати про систему вступу, запропоновану проектом 1187. Згідно з ним запроваджуються вступні іспити для контрактників. Які фінансові можливості це відкриває перед кожним ВНЗ — говорити зайве. А для тих ВНЗ, що дають неякісну освіту і не можуть набрати студентів, це буде просто знахідка. Абітурієнти, які не пройшли у престижні ВНЗ через брак знань, косяком підуть до них. 

Наскільки реальною є перспектива ухвалення "КоСяКа"? Дуже реальною, бо, маючи більшість у парламенті, Партія регіонів без проблем протягне свій законопроект 1187. Проте Г.Калетнік, спілкуючись із журналістами, заявив: "…навіть якщо наш закон буде ухвалено найближчим часом, зміни в системі вступу (запровадження вступних іспитів для контрактників) відбудуться не цього року".

Однак не треба зарікатися. Якщо комусь припече, щоб нове джерело надходження коштів запрацювало негайно, то все може бути. Колись вимогу враховувати середній бал атестата при вступі запровадили ледь не за місяць до початку вступної кампанії. Хоча це було й нечесно стосовно абітурієнтів. 

Директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна застерегла регіоналів: "Наступна вступна кампанія буде 2014 року, напередодні президентських виборів. Якщо ви хочете підкласти своєму президентові свиню — змінюйте правила".

А взагалі є відчуття, що після закону про вищу освіту влада візьметься за ЗНО. Перший заступник голови Верховної Ради Ігор Калєтнік заявив, що нібито 80% учнів категорично проти ЗНО, і виступив з ініціативою провести парламентські слухання з цього питання. 

А що ж усе-таки буде із законом про вищу освіту? На комітетських слуханнях були різні варіанти: від підтримки конкретного проекту до "відкликати всі три законопроекти, об'єднати зусилля і напрацювати один, компромісний і якісний, який увібрав би всі найкращі ідеї опонентів". Останню ідею озвучив відомий майстер із сидіння відразу на двох стільцях В.Литвин. Можливо, він не знає, що його варіант уже був реалізований саме групою Згуровського. Що ж тепер — знову повертати все на круги своя? Знов ґвалтування?

Учасники комітетських слухань рекомендували подавати до парламенту всі три проекти. Отже, "КоСяК" продовжує свою переможну ходу до голосування у парламенті. 

Якщо ж громада не відступить (план А) чи, у крайньому випадку, не дослухається до порад "голуба миру" В.Литвина (план Б), може вступити в дію план В: підтримають законопроект Згуровського, а потім його знову довго й нудно узгоджуватимуть і шліфуватимуть, викидаючи революційні положення. 

Зважаючи на останні заяви Азарова і Тігіпка (які раптом прокинулися від летаргічного сну) про симпатію до законопроекту 1187-2, цей варіант дуже ймовірний. Цікаво, що навіть Табачник, котрого важко запідозрити в симпатіях до Згуровського, нещодавно раптом похвалив його університет. 

На жаль, реформаторський проект опозиції має найменше шансів. Бо занадто глибоко зачіпає існуючу систему. А це не подобається багатьом. На зустрічі з ректорами перший заступник міністра освіти Є.Суліма наголосив, що проект закону про вищу освіту "повинен не зруйнувати те, що сьогодні працює".

Лілія Гриневич, голова парламентського комітету з питань освіти і науки закликає: "Прийняття провладного проекту №1187 Ківалова—Калетніка—Сороки призведе до консервації нинішнього курсу на деградацію вищої освіти. Тому вибір між законопроектами є надзвичайно важливим. Він здійснюється раз на десятиріччя. Давайте підтримаємо ті зміни у вищій освіті, які дають надію нашим громадянам на гідне життя".

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
38 коментарів
  • Препод 6 марта, 15:28 Колись уважно читав законопроекти Мірошніченко, МОН (який переробила група Згуровського), Яценюка-Оробець - нові пропозиції не читав (крім Згуровського). Але основні висновки з попередніх варіантів такі: 1. "Закон про вищу освіту" дуже політизований. 2. Атономія ВНЗ означає і фінансову автономію також - чи готові до цього університети, особливо провідні - я не впевнений. Якщо ж залишається часткова автономія, а фінансування йде через державну структуру МОН, тоді той хто фінансує, має право "втручатися" бо хоче знати, куди витрачаються кошти. 3. З іншого боку керувати ВНЗ з працівниками, що мають вищу кваліфікацію ніж ті, хто керує напрямком в МОН є не ефективним - функції які вимагають кваліфікації потрібно виконувати тим, хто її має, тобто університету. Потрібно шукати золоту середину - контролювати використання коштів і не втручатися в внутрішні справи університету - це і повинно регулюватися новим законом. 4. Питання ЗНО не є питанням якості вищої освіти, бо здійснюється тільки на етапі вступу. Якщо ЗНО протидіє корупції при вступі - його потрібно залишити лише для цього. 5. Мобільність потрібно забеспечувати для того, щоб молода людина змогла отримати найбільше навичок, щоб потім влаштуватися на роботу. Але надлишкові предмети з навчання потрібно вилучати, або надавати додаткову кваліфікацію. Фізик і філософ, наприклад. 6. Потрібно врегулювати питання розвитку "дорогих" напрямків, які вимагають великого фінансування - хімії, фізики, компьютерних наук, біології. Інакше в університетах залишаться лише прибуткові напрямки - право, економіка, менеджмент. 7. А чи потрібен новий закон про вищу освіту взагалі , якщо можна внести поправки до старого? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • FERZ 5 марта, 07:56 Спасибо за статью! Брависсимо! Спасибо Всем за дискуссию! Vivat Academia! Vivant professores! Vivat membrum quodlibet! Vivant membra quaelibet! Semper sint in flore! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Оленка 4 марта, 20:10 А я считаю, что разработанный проект Закона о высшем образовании как раз наоборот не разрушает то, что на сегодняшний день работает. Первое и главное, на что направленный Законопроект - доступность образования для всех желающих учиться, повышение качества образования и, как следствие, насыщения рынка труда Украины профессионалами!!! Он базируется на достижениях и традициях высшего образования в Украине!!! Что здесь еще утверждать!!!
    Максим 4 марта, 21:24
    У нас в стране большинство людей учаться для галочки, и покупают сессии. О каком насыщении рынка профессионалами может идти речь? Рынок будет насыщен бездарными людьми, не способными работать по специальности. Об таком положении вещей Я сейчас учусь в киевском меде
    Максим 4 марта, 21:29
    О таком положении вещей могу сужу по своему университету. Учусь в меде в Киеве. И поверьте мне, данная система образования, это худшее что можно сделать для здравохранения Украины. А теперь думайте, стоит ли делать образование доступным для всех кто "хочет учиться"? Или ваше здоровье вам важнее? Доступным оно должно быть для тех кто способен учиться, а у нас увы все наоборот:(
    Александр 6 марта, 10:33
    Согласен, у нас сейчас в почете получение т.н. "формального образования", для корочек, а не для последующей работы. А Киевский медуниверситет, знаю хорошо, там сейчас учится моя племянница, это - действительно место для получения такого формального образования и для "доения" студентов преподавателями. Один из самых взяткоёмких ВУЗов страны, выпускающий в своей массе плохих врачей.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Алексей 3 марта, 16:43 Позволю себе более системно изложить концепцию. Диагноз проблем образования давно ясен. Проблема в выяснении причин и что с этим делать. Причин я вижу 4. 1. Практически абсолютный отрыв качества знаний от успеха в жизни, выраженного в денежной форме. Начинают это видеть уже школьники. Зачем что-то изучать, когда главное - это умение решить проблему. Учась на инженеров студенты заранее программируют, что не будут работать по специальности. А если и будут, то к ним предъявляются такие низкие требования и зарплаты, что знаний не надо. Нет людей, которые предложили бы что-то новое и на его производстве сделали состояние, продали патенты и т.д. Так же и юристы. Они знают, что главное - решение проблемы, то есть знать сколько и кому занести, сколько и как взять, а самые неудачливые - как выбить показания, засунув любому попавшемуся что-нибудь в задний проход... Чтобы признался... По данным соцоисследований - юридические вузы одни из самых коррумпированных. Как и медицинские. 2. Безразличное отношение к истине, клиповое мышление. В подростковом возрасте ребенок перестает беззаговорочно верить в то, что говорят родители и учителя. И начинает искать свою истину. Смотрит телевизор, интернет. И что видит - торжества научной мысли, научного подхода нету. По любому вопросу - множество точек зрения. Нет и профессионалов, авторитетных людей. Вообще голоса ученых, крупных деятелей культуры не слышно. Когда говорят о творческой интеллигенции - возникает образ только представителя шоу-бизнеса, который на заказ озвучит что угодно. Кроме того, полно колдунов, экстрасенсов и т.д. Поэтому и собственная концепция жизни становится клиповой. Где уживается все со всем. Дугин это называет постмодернизмом и придает этому фактору всемирно-историческое значение. 3. Нет отбора, начиная со школы и заканчивая институтом. Все принятые, если они уж совсем не перестают появляться, должны быть выпущены. Иначе это приводит к самоуничтожению учебных заведений. А все просто. Установили жесткую связь числа студентов и числа преподавателей. Эти не ходящие, но получающие дипломы, сильно давят на мозги тех, кто мог бы учиться. И они тоже перестают. Зачем перенапрягаться? 4. Резко падает качество преподавателей. Как школы, особенно сельской, где выбора нет, так и вузов. Школьные учителя - это те же критикуемые нами студенты. В вузах политика СССР на отделение науки от университетов и раньше не способствовала очень высокому качеству преподавателей, которые рекрутировались почти исключительно из выпускников того же вуза, да еще, желательно из детей военных, рабочих и крестьян. Или блатных парт. деятелей. Но была хотя бы хоздоговорная наука. А сейчас качество большинства кандидатских и особенно докторских диссертаций смехотворно. Люди часто вообще не понимают, что защищают. Или представляют "открытия" на уровне курсовых проектов. И часто проходит. Если договоренность есть. Что делать. Набросок... 1. Резко увеличить финансирование науки и образования. Ученому необходимо ездить на международные конференции по специальности. Там подбираются партнеры и ищутся инвесторы. Максимально их объединить. Отменить докторские степени и звания академиков и на этой основе максимально запустить в советы европейцев и американцев. Нужна реальная защита права на изобретения. 2. Нужно организовать научно-образовательный канал и на тв и в интернете. и т.д. Наверное что-то еще. Психологи, литературоведы должны бы помочь 3. Содержание школьного обучения безобразно. Особенно, когда хотят его увеличить еще на год. Вообще, мне кажется, что целесообразно было бы в школе учить до 9 класса. А вместо того, чтобы специализировать 10-12 классы, продолжать обучение не в школе, а разного рода училищах - педагогических, экономических, техникумах, медицинских и т.д. Полностью отделенных от школы. Чтобы люди сразу получали специальность.И могли более осознанно выбирать вуз. Или шли работать. В училищах и вузах сделать жесткий отбор. 4. Организовать университеты по американскому или лучше канадскому образцу. Защита прав преподавателя, автономия от министерств, конкуренция университетов и т.
    Dozent Александр 3 марта, 17:16
    Хорошо сказано, эмоционально, но правильно. Алексей, как Вы думаете, а почему так получилось? Раньше ведь ковали в ВУЗах строителей коммунизма, и показатель неплохой, - народ же наш неглуп, образован! Потихоньку вырождается, но жив пока. Только по поводу "Резко увеличить финансирование" - резко увеличится % воровства. Мне кажется Систему надо сделать сначала открытой, потом создать в ней условия конкуренции и нового взаимодействия, а затем отменить бесплатное образование для вуза как исполнителя (вместо него госзаказ и договор между министерством и студентом с обязательной отработкой), тем более стипендии - вместо них: бесплатное проживание, пользование библиотекой и обед в столовой.
    Алексей 3 марта, 18:02
    1. Не все благополучно было и в позднем Союзе. Интеллектуальный труд и там не ценился. Там это было идеологически обусловлено. Да что уж говорить, если даже изобретатель автомата Калашников остался нищим. Ничего не предпринимая мы просто продолжили тенденция. 2. В формировании клипового мышления виновата наша хилая культура и ее деятели. В РФ хоть появился канал Академия. У нас пусто. Только мовные войны. 3. Все зависит от того, как давать финансирование. Во-первых надо повышать престиж интеллектуального труда. А это - его оплата. Далее, если давать финансирование прицельно на личное участие в международной (на западе) конференции (куда еще надо попасть) и на публикацию в международных (на западе) журналах (там еще статью должны принять), то путей для воровства - минимум. Или регистрацию патента на западе... 3. По поводу стипендии - могу согласиться. Платное образование в наших условиях - не благо. Посмотрите на существующий рейтинг вузов, тот же Компас. Частных вузов там практически нет. То есть у нас - это ухудшение ситуации. 4 Как Вы представляете себе отработку на частном предприятии??? Ну, например, не хочет владелец нанимать этого выпускника. Нет. Отработка - это отрыжка советского подхода. Когда все было государственным.
    dozent Александр 3 марта, 19:11
    Алексей, вы меня не поняли, - отработка бюджетника на гос предприятии. Допустим, что нет у успешного абитуриента денег на обучение, взять кредит не может, приватному сектору его успехи не интересны, то он по линии госзаказа учится университете по договору между министерством, которое за него заплатило (заказчик) и ним, но с условием обязательной отработки куда государство пошлет на 5 лет. это не пережиток совка, а разумный подход. Даже частное предприятие (завод, фабрика, IT- фирма) предоставляет безпроцентный кредит кредит сотрудникам с обязательным условием работы на этом предприятии. предпринимателю это интересно.
    Алексей 3 марта, 19:59
    Я понял, но даже в советское время было 3 года и,хотя бы формально, были обязаны обеспечить жильем (квартирой) и неминимальной зарплатой. Да еще подъемные выдать на переезд. Сейчас частник это обеспечит? А 5 лет - очень много. И частник ничего не обеспечивает. Ему проще взять местного с улицы. Все равно, зачастую, знаний особенных не требуется. А оставшиеся госпредприятия закрылись для своих. Например, на АЭС можно попасть, только если там живешь и родственники работают. Так и в других моногородах. При госнасилии это может превратиться в разновидность рабства. Вот, даже с врачами и учителями в селах не могут решить эту проблему. Никто не обеспечивает достойной зарплатой и жильем.
    DoCent 3 марта, 19:32
    Спешите Вы с "необходимыми мерами"! Сперва надо выяснить, куда идет страна, какие у нее перспективы и планы, потом на основе этого - нужны ли ей вообще наука и образование, потом- какие именно. А то, глядишь, окажется, что ... ну сами понимаете... скажем, что по Сеньке и шапка, по "развитию" и образование.... А Вы прямо с разбегу взялись за финансирование, организацию, содержание и проч., в то время как НЕТ ответа на фундаментальные, концептуальные вопросы...
    dozent Александр 3 марта, 19:52
    слишком философский коммент... Типа, ребят а если завтра метеорит на Украину упадет. Большинство участвующих, как и автор статьи хочет одного - дать народу возможность получить достойное образование и работать в демократическом государстве Украина или др стране на примере системы образования развитых государств, безусловно, что не скопировав их буквально. Зачем отвечать на вопрос: куда страна пойдет , - Вы молча будете наблюдать, как она будет деградировать до феодального, а потом рабовладельческого строя?
    DoCent 3 марта, 21:26
    Как можно куда-то идти, не зная даже и направления? Вот затем и надо ответить на вопрос "куда страна пойдет ". Иначе ставится мутная задача, заведомо не имеющая решения. Вот имеем три закона, но какова общая концепция у соотв. политиков? По закону ректоров-регионалов можно догадаться, что в основном предполагается оставить все, как есть, ну а какой сейчас вектор развития страны - всем видно. А что предлагает оппозиция, где это можно прочитать? Как они определяют место и роль науки и образования? Бог весть! Тогда также непонятно с 2 альтернативными законопроектами... А по поводу "Вы молча будете наблюдать, как она будет деградировать до феодального, а потом рабовладельческого строя?" - так вот же ж не молчим, обсуждаем... а также может кто-то строит свои собственные плавсредства на случай всякого такого... :-)
    Алексей 3 марта, 20:04
    А от кого Вы ждете ответа? Это наша область компетенции и мы, в меру своих сил даем ответы. Да, наука нужна. Да, образование нужно. И с другими ответами, даваемые кем угодно, мы будем пытаться не согласиться. И мы должны договориться, что такое хорошо и что такое плохо. И, желательно, артикулировать это на всех уровнях.
    DoCent 3 марта, 21:14
    Хорошо, допустим "Да, наука нужна. Да, образование нужно. И с другими ответами, даваемые кем угодно, мы будем пытаться не согласиться." НО! Какие именно, для чего? Нет пока ответа... А так "наука" и "образование" в том же смысле, как герб, флаг, гимн - как атрибут государства - у нас и так есть, не правда ли? Если это только атрибут, так ничего и не поменяется по сути...
    Алексей 3 марта, 22:52
    Я уже писал на прошлой неделе. Я вижу такую бизнес-модель. Фундаментальная наука нам нужна как бренд страны. Даже сейчас она в какой-то степени эту функцию выполняет: космос, коллайдер, некоторые успехи в биологии ... В прикладной должны возникнуть идеи новых конкурентных устройств, технологий, товаров широкого потребления... которые хотели бы приобрести. Если не получается в Украине - решать задачи для фирм мира. Многого не хватает. Прежде всего класса научных менеджеров, которые обеспечили бы связь ученых и фирм. Нужны поездки на конференции по всему миру и т.д. Но это и надо взращивать. По возможности не давая разрушить то, что есть.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • helol 3 марта, 09:14 У статті та коментарях говорять про все, а ось про студентів забули…Досвід показує, що хочуть отримати глибокі знання лише 15-20% з них (особисто мотивовані, яких контролюють батьки) Завжди було, що молодь не дуже тягнеться до науки (особливо зараз, коли стільки спокус приємно тратити час), то й доводилося примушувати. У вузі примушувати – означає вимагати знань. З цим – повний провал. Існує практика, що викладацькі штати розраховують на основі числа прийнятих на перший курс студентів. З цього випливає, що відрахування студентів за неуспішність призводить до звільнення викладачів, чого ніхто допустити не хоче. Така зв’язка числа студентів та викладачів не була навіть в кінці радянської ери. Мало того, міністерство ще й вимагає не тільки 90%-ної успішності (до перескладання), а ще й 50%-ної якості (оцінок «4» та «5»). І це за умов, що абітурієнти приходять зі школи зі дедалі спадаючим рівнем знань – вже помічені студенти, які не знають таблички множення (нещасні діти, зіпсовані нашою шкільною освітою). Все це призводить до розбещення недбалих студентів: навіщо вчитися, якщо викладач все одно змушений зрештою поставити ту трійку? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • helo 3 марта, 09:13 В Польщі, наприклад, на природничо-технічних спеціальностях диплом отримують лише біля 50% прийнятих студентів. І ніхто не скаржиться, що «державні кошти використовуються неефективно», як це твердять наші службовці. А кому потрібна третина-половина випускників, які фактично є неуками? Вони не в стані належно виконувати свої обов’язки: будувати мости й залізниці, шахти й машини, надійно проводити хімічні аналізи, зрештою вчити дітей в школах (а як це останнє важливе!). Більше того, вони можуть натворити багато біди, викликати аварії тощо. І це називається «ефективним використанням державних коштів»? Забули ми, що «краще менше, та краще». Якщо відверто – то це підрив інтелектуального потенціалу нації, який заганяє країну у глибоку прірву, якщо це буде продовжуватись. А склалося так виключно через популістську політику всіх наших президентів і народних обранців. Більше того – про це всі знають, але мовчать, кожен в своїх інтересах. Найбільш популярний фіговий листок – «в Україні найбільше вузів і студентів на тисячу мешканців» та «ефективне використання державних коштів»… Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • helo 3 марта, 09:12 Відновлення справжньої вимогливості в університетах позитивно вплине на підготовку майбутніх фахівців, нормалізує атмосферу відносин викладач-студент, призведе до зростання викладацького позаучбового часу для інтенсифікацій наукової роботи тощо. Адже зараз мало того, що викладач має велике навантаження та тратить багато часу на бюрократичні папірці, які вимагає міністерство, а тут ще й потрібно пояснювати слабким студентам премудрості середньої школи… Чи є вихід? Найпростіше – відмінити зв’язку чисельності студентів з такою для викладачів студентів. Тут є проблеми, зокрема, слабо підготовлених школою дітей, переважно з провінції, які щиро прагнуть знань, але не можуть швидко адаптуватись і ризикують вилетіти з вузу вже на першому курсі. Тому, поки школа не запрацює належним чином (там теж потрібні глибокі реформи), доцільно використати можливість переводити студента з курсу на курс навіть за наявності незадовільних оцінок з деяких предметів (європейська практика). Він має ці предмети перескласти до кінця навчання (умова отримання диплома). Та хто й на таку просту по суті зміну правил гри піде? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • helo 3 марта, 09:11 Cитуацію з належної підготовки студентів не можна розв’язати без серйозних змін у школі. Вона випускає все більше неуків (недавно почув, що декілька студентів 1-го курсу географічного факультету одного університету не знали столиці Білорусі, один думав, що це Кишинів, інший – Москва). Від знайомого француза знаю, що з таким рівнем знань ніхто бакалауреат (по-нашому – атестат зрілості) у Франції не отримає. Ці люди йдуть працювати вантажниками, допоміжними робітниками, в кращому випадку – продавцями. У нас же учні з описаним рівнем знань не тільки отримують атестат зрілості, але й поступають в університет, більше того, закінчують його. Ось як ми готуємо еліту нації… Не применшуючи належний рівень вимогливості і рівня освіти у певній кількості шкіл, слід визнати, що в своїй масі середня освіта дуже деградувала. Причини різні – перевантаженість програм, з якими багато дітей не можуть справитися, погоня за показниками за будь-яку ціну (ви чули про багато випадків, коли явні лінюхи не хочуть вчитися, - провалюють випускні іспити?), вже не говорю про хабарництво. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • helo 3 марта, 09:07 Одним словом, враження таке, що школа самоусунулась від освітніх справ. Нікого не хвилює (що бачимо потім ми у вузах), що дедалі більше студентів не вміють зв’язко говорити, навіть просто складати речення. Бо у школі звели майже нанівець усне опитування, вивчення напам’ять віршів, усюди переважно лише письмові контрольні роботи, тести, де потрібно вибрати правильну відповідь. Зламати негативні тенденції дуже важко, але можна. Зараз, по суті, вчитель практично не несе жодної відповідальності за знання свого випускника (якщо вони слабкі, завжди домалює оцінку, бо цього обов’язково вимагає вища інстанція). Адже атестат зрілості видається на основі оцінок, виставлених самими вчителями. У розвинутих країнах оцінки атестату зрілості відкривають шлях до конкурсу на вступ у вуз. У нас же останнє забезпечується через ЗНО. Навіщо таке дублювання – шкільні впускні іспити, а потім зразу ЗНО? Чи не краще організувати випускні іспити в школі у форматі ЗНО? Зрозуміло, це складніше, бо треба охопити всіх випускників шкіл. Але які переваги – об’єктивне оцінювання того, що даному учневі дала школа, це було би стимулом вчитися для більшості учнів.
    DoCent 3 марта, 09:58
    А объясните мне, если сможете, для чего существует одновременно ЗНО и ОБЯЗАТЕЛЬНАЯ средняя школа? Почему я не могу САМ учить своих детей с тем, чтобы они без посещения этой ненужной школы сразу могли сдать ЗНО (если родная держава так уж заботится о них и опасается, чтобы их не лишили нужной (?) суммы знаний), даже если у них нет намерения поступать в украинский ВУЗ?
    Гость 3 марта, 11:28
    В принципе, существуют шоклы экстернов. Ваши дети могут учиться дома и приходить туда лишь для сдачи контрольных. И в итоге - для получения аттестата. Вот только попасть в такие школы нелегко, если ребенок не болен и не спортсмен.
    DoCent 3 марта, 16:22
    Не совсем так. Попасть на экстернат в обычную среднюю школу достаточно просто, повертье моему практическому опыту - было бы желание у родителей. НО! Вопрос то в другом - зачем вообще нужно обязательное среднее, когда есть ЗНО? Почему нельзя просто сдать ЗНО и поступить в ВУЗ? Или почему просто нельзя сдать экзамен на аттестат? Зачем приходится учить детей всей той же ежегодной школной глупости, которую я считаю во многом ненужной, а местами - и вредной? Зачем вообще нужно обязательное среднее образование в этой стране? Чтобы никто не остался недозомбированным?
    Алексей 3 марта, 15:31
    1. Я уже писал как-то, что в США (в ряде штатов) любой человек с высшим образованием может быть учителем своим детям. За это ему еще и платят ставку, как учителю. Посеместрово ребенок сдает тесты и переводится дальше, в следующий класс. У нас препятствие - существование специальных педагогических вузов. Как будто выпускник технического не может, например, преподавать ту же математику или физику, химик - химию и т.д. 2. Я считаю, что 10-12 классы надо обязательно отделить от средней школы. И резко их специализировать. Например, в области технических наук такими специализированными школами должны быть существующие техникумы и пту (поступление в зависимости от желания и успешности), медицинские училища, коммерческие училища, математические лицеи и т.д. И выпускать всех не обязательно. Человек после такого обучения Должен иметь профессию. А потом, кому надо - в вуз. Уже зная, какие есть профессии и на что учиться.
    DoCent 3 марта, 16:17
    Да про США я и сам знаю, там только так можно вообще поступить почти в любой (во все ун-ты "Лиги Плюща" в т.ч.) университет совершенно БЕЗ какого-либо посредственного и среднего образования, т.к. университеты гоняются за хоумскулерами. А вот почему у нас такая ерунда, как обязательное среднее при том, что есть ЗНО? Какой смысл?
    Dozent Александр 3 марта, 16:29
    Разумно. Можно даже в старших классах сделать три направления: физтех или инженерно физическое, гуманитарное, химико-биологическое. Все это хорошо, но обратите внимание на стиль статьи - автор реально указывает на то, что ОНИ решают свои проблемы с помощью политической коррупции и махинациями, а мы удовлетворяемся дискуссией... Разницу улавливаете, ГУМАНИСТЫ!
    Dozent Александр 3 марта, 16:33
    Повторюсь... Все это хорошо, но обратите внимание на стиль статьи - автор реально указывает на то, что ОНИ решают свои проблемы с помощью политической коррупции и махинациями, а мы удовлетворяемся дискуссией... Разницу улавливаете, ГУМАНИСТЫ! ЗНО ввели - можно сказать единственное лучшее, что сделано при Юще, так Табачники, Луцкие, Литвины, Калетники зарывают его в могилу. НИЗЗЯ с ними по-хорошему.
    Алексей 3 марта, 16:54
    2 Dozent Александр Сегодня, 16:33 Согласен. Но что Вы предлагаете? Захватывать власть? Так захватят такие же. Мы то для этого мало годимся. Сильно много знаем и рефлексируем. Возможно, что мы снова придем к естественному процессу распада страны на 2-3-4 части. В меньшем масштабе легче влиять на власть. А так, выдающиеся деятели сидят в комитете по образованию. Доиграются.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • helo 3 марта, 09:06 І вчитель дбав би про те, як найкраще донести знання до учнів. Хабарі вчителям стають непотрібними – вони же не можуть вплинути на результати ЗНО. Учням, які на випускному ЗНО отримають незадовільні оцінки з якихось предметів, видають атестат зрілості з цими оцінками (з ними він не зможе поступити у вуз, але згодом зможе ці предмети перескласти на черговому ЗНО). І отримати новий атестат. Щодо самої школи, то слід сміливо переглянути навчальні програми та плани. Сума знань людства швидко зростає, і все це механічно додавалось до програм. Вважаю, що школа повинна давати учням лише основи знань, які потрібні будь-кому впродовж життя, незалежно від обраної професії − інженер, робітник, шофер чи кухар. Все решта для роботи додасться у коледжі, технікумі чи університеті. Зменшення навантаження позитивно вплине на особистість учня, звільнить час для заняття в гуртках за уподобаннями тощо. Він знатиме, що треба вчитись, бо для ЗНО батьки оцінки не куплять. Також потрібно навчити дітей розмовляти, складати в речення свої думки. Для цього повернути в класи усне опитування. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60