Міна прискореної дії

Марк Меєрович 3 лютого, 23:00
образование

Читайте також

Про проект навчальних планів для старшокласників.

Якщо проект реформи шкільної освіти, підготовлений МОН України в серпні 2013 р., видавався природним кроком у ланцюгу дій на знищення України як самостійної держави, то поява цього ж проекту в січні 2017-го викликає в пам'яті репліку одного з героїв роману Даниїла Граніна "Іду на грозу": "Культу немає, але служителі залишилися!" 

Не думав, що після публікації статті "Хворий перед смертю пітнів? Це добре…" (DT.UA, 18 жовтня 2013 р.), присвяченій пропонованим екс-міністром освіти Дмитром Табачником змінам у шкільній програмі, доведеться ще раз пояснювати неминучі наслідки такої "реформи".

У дискусії, за якою я стежу і в якій беру участь, учасників можна досить чітко поділити на дві групи.

Перша група: ми "за", бо так буде легше нам і нашим дітям.

Ось думка однієї мами, цілком зрозуміла й природна: "Людина повинна мати вибір. Я бачу, як із цими точними науками мучиться моя дитина. Вона художниця, талановита, її роботи купують, у тому числі й американці. В неї з усіх предметів 10—11 балів. Крім математики та фізики. Вона не розуміє цих предметів, вони їй не потрібні взагалі. Мінімум, потрібен для повсякденного життя, вона вже отримала. Ну не проектуватиме вона літаків! Але, щоб піти в 10-й клас і отримати атестат, необхідний для вступу в академію мистецтв, вона має скласти екзамен із математики. Тепер ми мусимо вивчати з репетиторами непотрібну математику замість удосконалення мов, майстер-класів із живопису тощо. Навіщо, поясніть мені, такі жертви?"

"Мій син хоче бути журналістом, навіщо йому хімія?" — дивується інша мама.

Помилка в позиціях цих мам у тому, що вони поширюють причини, з яких знання точних і природничих наук непотрібні їхнім дітям, на всю систему освіти: "або — або". 

Друга група — далекоглядніша, вона категорично "проти", розуміючи, як така "реформа" позначиться на інтелектуальному розвитку їхніх дітей і, врешті-решт, на економічній безпеці України та її майбутньому.

Тенденція випускників національних шкіл США та Західної Європи, вибираючи професію, віддавати перевагу сферам діяльності престижнішим і краще оплачуваним (праву, фінансам, психології, журналістиці) намітилася у 80-х ХХ ст. У 1990-х такий сплеск спостерігався і в Україні. Психологи пояснили цей "тренд": гуманітарні професії не потребують такої посиленої інтелектуальної напруги, як під час вивчення фізики, хімії, математики, біології… Результат такого вибору для економік цих країн добре бачиш, коли ввімкнеш канал "100%", на якому розповідають про реалізовані грандіозні й унікальні проекти ХХ—ХХІ ст.: найдовший у світі міст Ханчжоу, що перетинає океан, — 36 км, розрахований на сто років у найскладніших гідрогеологічних умовах; "Бурдж-Дубай" — "Дубайська вежа" — хмарочос заввишки 828 м у Дубаї, 163 поверхи, найвища споруда у світі; танкер Hellespont Fairfax, який будують в Південній Кореї, зможе перевезти стільки нафти, скільки вистачить на заправку всіх легкових автомобілів Канади. Серед конструкторів і зодчих цих дивовиж усе частіше мелькають японські, китайські, корейські імена. Святе місце порожнім не буває. У східних країнах добре розуміють, що конкретно забезпечує провідну роль у світі.

Економіка БУДЬ-ЯКОЇ країни — це передусім виробництво товарів та послуг, причому останні кілька десятиліть саме у сфері високотехнологічних виробів. У 1970-х США, "імпортуючи мізки" з Європи, "купували" насамперед природничників — фізиків, хіміків, біологів, із гуманітаріїв — 80% економістів та психологів. Ще приклади — післявоєнна Німеччина, Японія, Тайвань, Китай, південно-західні "тигри", ПАР, Фінляндія й ін. Чи не тому ми тепер користуємося фінськими й південнокорейськими мобілками, японськими автомобілями, голландськими та італійськими пральними машинами й бойлерами?.. Список легко продовжити. 

Скорочуючи години на вивчення природничих і точних наук, ми вбиваємо підготовку кадрів для космонавтики, авіації, електроніки, медицини, фармакології, точного машинобудування тощо. Тим самим Україна потенційно втрачає можливість розвивати промислове виробництво, вилітає з числа конкурентоспроможних країн і перетворюється на сировинний придаток і бананову республіку. Не кажучи вже про те, що, наприклад, математика — це основа логічного мислення. Дивно, що і нинішні, і майбутні журналісти цього не розуміють! Зате потім дивуються, чому в нас народ не вміє думати й голосує за "двічі не судимих" або "однотурових"! Саме тому й не вміє, що не вчив математики й не сформував у собі системного мислення.

Так, звісно, заперечать багато читачів, ми їх тут підготуємо, а потім вони їдуть на Захід. Згоден. Але це вже питання не системи освіти, а політики… 

Ми трагічно помиляємося, вважаючи, що освіта має давати не знання, а компетенції, завдяки яким фахівець знатиме, де можна взяти потрібні знання. Пані Простакова з фонвізінського "Недоростка" з її "географію хай візники знають" якраз мала компетенції: вона точно відала, де шукати потрібні їй знання, — у візника.

І педагоги, і психологи добре знають, що виявитися й розвинутися можуть тільки ті здібності, які потрібні дитині для виконання певного виду діяльності. Є в педагогічній психології таке поняття — "сензитивний вік", тобто вік, у якому конкретні здібності найефективніше виявляються й розвиваються в процесі виконання певної діяльності. Якщо такої діяльності дитина не виконує, здібності згасають. У широко відомій у 1970—1980-х багатодітній (семеро дітей!) сім'ї Нікітіних діти вміли плавати раніше, ніж ходити. Борис Павлович Нікітін навіть запропонував термін НУМЕРЗ — незворотне угасання можливостей ефективного розвитку здібностей, закладених в організмі природою. Добре відомий приклад — діти-мауглі, що не пройшли в ранньому віці процесу соціалізації — спілкування з дорослими, під час якого вони освоюють мову та інші форми спілкування. В інтернаціональних сім'ях діти легко опановують мови батьків, а також мову зовнішнього середовища. Те ж саме стосується професійних навичок: якщо, наприклад, для опанування навичками водіння автомобіля дорослій людині потрібно 30—40 годин, то діти 10—12 років упевнено почуваються за кермом уже через 4—6 годин занять. (Тут напрошується тема зв'язку різних видів діяльності з розумовим розвитком, давно й широко розроблена в психології, але це вже інша тема.)

До чого ці приклади? А до того, що коли дітям у ранньому віці не показати, що і численні дива природи, і об'єкти, якими ми користуємося в повсякденні, — це вони, втілені в метал, будинки та ліки, закони фізики, хімії, математики, біології, які ви вивчаєте, — то інтерес у них до цих предметів не виникне. В цьому й полягає головна небезпека скорочення часу на вивчення природничих наук, яку пропонує "реформа".

Формально проект МОН зрозуміти можна: кількість знань стрімко зростає, на їх опанування навчального часу не вистачає, і вихід бачиться тільки один: спеціалізація допрофесійної освіти з метою поглибленої підготовки до вищої спеціальної освіти. 

Але чому обов'язково "або — або"? Адже можна "і — і": не знижуючи програму підготовки в середніх і старших класах, просто збільшити кількість спеціалізованих коледжів! Або розширити їхню спеціалізацію. Або просто збільшити кількість учнів у вже наявних. І під час вступу до вишів гуманітарного профілю визнавати ці дипломи, а не вимагати для Академії мистецтв або гримувального відділення Інституту культури (хоча й тут — хімія!) знання інтегралів! Чи це дуже складно?

І є ще один варіант, який я пропонував саме тоді, коли планувалося запровадити 12-річку ("Українська система освіти: прошу скоротити термін…", "Дзеркало тижня", травень 1999 р.) і яку, зрештою, "м'яко спустили на гальмах": змінити методику навчання й застосувати технології ТРВЗ-педагогіки. Є підручник "Технологія творчого мислення" (перше видання — 2000 р.), рекомендований у 2015-му як навчальний посібник Інститутом психології ім. Г.Костюка НАПН України. Є тисячі вчителів, які опанували ці універсальні методи (і після навчальних семінарів, і за численними навчальними посібниками) і які з успіхом використовують методику у своїх найрізноманітніших предметах. Але бракує системного підходу до його впровадження, можливого тільки на рівні всієї системи освіти. Ось це була б справжня реформа! Однак МОН уперто цю технологію ігнорує. А жаль: дедалі частіше в закордонних джерелах з'являється інформація про застосування аналогічних технологій у навчальному процесі — нова фінська школа, ізраїльський експериментальний клас у Беер-Шеві. Скоро ми відстанемо й тут.

Нагадаю думку Сергія Рукшина, заслуженого вчителя Росії, заступника директора фізико-математичного ліцею №239, автора понад ста наукових праць з педагогіки, математики, технічних наук, творця й керівника Центру для обдарованих школярів, що виростив двох філдсівських лауреатів — Григорія Перельмана і Станіслава Смирнова (таке нікому у світі не вдавалося), чиї учні завоювали понад 80 медалей на міжнародних олімпіадах, причому більше 40 — золотих (неперевершений світовий рекорд): "Питання освіти — це питання національної безпеки. Освіта — це не "освітні послуги". Це системотворчий інститут нації і держави". 

Війна на Сході України показала: є ще порох у порохівницях, не збідніла ще Україна на талановитих конструкторів і майстрів! Мало не щотижня з'являється інформація про нові розробки й конструкції ракет, вертольотів, танків, броньовиків, мінометів, стрілецької зброї. А відкриття в біології Ольги Броварець! А екзоскелети! А суперкомп'ютери! Отже, можемо!

Результати відмови від ядерної зброї та "надійність" гарантів, котрі підписали Будапештський договір 1994 р., Україна відчула через 20 років. Але ще є база, виробнича й наукова, для відновлення атомної промисловості та можливість на її основі готувати нові кадри. Чи не ця можливість витягнула з глибокої шухляди міністерського столу Дмитра Табачника проект реформи шкільної освіти? 

Кому вигідна деградація нації? Люди, які сидять нагорі, розуміють, що конкурентоспроможними на світовому ринку можуть бути тільки громадяни — які думають, тривожаться, розуміються на суті будь-якої справи. Але вони, небайдужі, думаючі, влаштовують дискусії, гострі й неприємні, примушують по-справжньому замислитися над найважливішим.

Наслідки відмови від вивчення природничих і точних наук у середній школі (а не від ознайомлення з ними!) дадуться взнаки набагато швидше, і відновити його вже навряд чи вдасться…

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
14 коментарів
  • Oleg Smirnov 5 февраля, 19:23 Автор всё пишет правильно. Нужна "полифоничность" образования, а не "односторонний флюс" (как писал Козьма Прутков). Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Владимир Белый 5 февраля, 19:02 До речі, як у фінській, так і в ізраїльскій школах методики інтерграції навчального матеріалу для комплексного вивчення явищ, а не окремих тем, плануються до поширення лише на рівні основної школи (5 - 9 класи), де складність матеріалу апріорі не може бути на рівні профільного поглибленого вивчення наукоємних основ наук, без чого подальша вища професійна освіта точно не матиме міцної бази, хіба лише як засіб до "гармонійного розвитку" щодо всього і вся - авось принагодиться, що ніяк не корелює з принципом ефективного використання бюджетних коштів на освіту. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Владимир Белый 5 февраля, 18:55 До речі Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Владимир Белый 5 февраля, 18:52 Щодо питання "автор у цієї статті є?" бачиться дві площини: - перша, зрозуміле бажання сховати свою позицію протидії становлення справжньої профільної освіти як особистісно-орієнтованої освіти, що системно забезпечується за кошти платників податків у резонанс до існуючої світової практики. Особливо те явно проглядається в очах тих освітян, котрим довелося попрацювати у закордонних ліцеях. До речі, серед українських спеціалістів чи не більше тих, хто працював у закордонних професійних ліцеях ніж таких, хто працював у академічних ліцеях, бо перші працювали з перекладачами, а другі - самостійно на англійській, французській та португальській і іспанській мові. що вимагало спеціальної попередньої мовної підготовки. Для, приміром, Володимира Шелякіна з Одеси - до цього питання нових НП не має питань, вони для нього є однозначно перспективними та бажаними. Друга площина - це загальмувати зміни у сегменті вищої освіти, по її звільненню від т. зв. предметів для "розвитку" та часу на бакалавр Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Roman Shyyan 5 февраля, 12:42 автор у цієї статті є?
    Микола Чумаченко 6 февраля, 03:29
    На сайті http://gazeta.dt.ua/EDUCATION всі статті з авторами, а ця без автора. Чи помилка, чи побажав залишитися невідомим.
    Микола Чумаченко 6 февраля, 03:34
    А нижче є такий коментар: Марк Меерович 4 февраля, 00:48 Автор приносит свои извинения за досадную (в спешке!) описку: не Юго-западные "тигры" - а "Юго-восточные" Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/mina-priskorenoyi-diyi-pro-proekt-navchalnih-planiv-dlya-starshoklasnikiv-_.html#_=_ Мабуть, автор -- Марк Меєрович?
    Oleg Smirnov 6 февраля, 22:19
    Автор вказаний на російськомовній сторінці цієї статті, але відсутній на україномовній. Це просто помилка адміністратора сайту.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Александр Анищук 4 февраля, 22:00 Як по "кількості" коментарів в Україні,поки що,живуть одні недоучки-бо ця тема їх не цікавить. Церкві,гуманітарно "розвиненим" батькам,які так жаліють своїх діток,що не дозволяють "перетруждаться" математикою і фізикою. Держава і талановиті діти,які ще не знають,що вони люблять і вміють у 14-15 років стають бранцями таких верств населення,для яких "заробляти славу і гроші" важливіше за МАЙБУТНЄ. А ВОНО не просте і не проглядається навіть футурологами.ЩО і коли,який тип мислення буде потрібний ми не знаємо. Автор правий-універсальність дає шанс проявити свій спосіб мислення найоптимальніше і саме через певний і ...неблизький час. поділ на ДИСЦИПЛІНИ був зроблений трохи більше ста років тому,а сьогодні неважко побачити,що більшість відкритів і оптимізувань відбуваються на стику Дисциплін,поділ яких устарів. Важко найти стільки спеціалістів,що зможуть сьогодні бути "на всі руки майстрами" і викладати СУМІЖНІ-стикові теми,Хай учень розвивається,там буде видно-універсал може все.
    Alexander Spivakovsky 5 февраля, 11:11
    Додати щось складно. "Найпростіший" шлях в дитинстві зазвичай закінчується нецікавим та нещасливим дорослим життям. Освіта - це просто великий шанс для дитини, і безпековий для держави. Ми будуємо модель для Майбутнього. Велика інерція прийнятих рішеннь не завжди та і не всім дає можливість побачити на яку Долю ми зрікаємо українських дітей. Від того наша відповідальність ще більша.
    vai1947 6 февраля, 22:26
    Це надзвичайно важливо.
    vai1947 6 февраля, 22:35
    Стаття своєчасна і корисна. На превеликий жаль, більшість сучасних батьків і педагогів цього не розуміють, і потім мають великі прблеми. Не потрібно боятись перевантажувати дітей думати. Від цього вони тільки швидше розвиваються і загартовуються.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Марк Меерович 4 февраля, 00:48 Автор приносит свои извинения за досадную (в спешке!) описку: не Юго-западные "тигры" - а "Юго-восточные"
    Григорий Сергиенко 4 февраля, 22:09
    Если бы эта ошибка автора была единственной...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 27.12
EUR 29.45