Місце зустрічі — Відкритий університет Майдану

Що ми уявляємо, коли говоримо про Майдан? Барикади, прапори, намети, революційний штаб, велика сцена, на якій зазвичай виступають політики та громадські діячі. Але не кожен знає, що одразу за нею є невеличка й непомітна, на перший погляд, сцена. Це - Відкритий університет Майдану.

Тут не так людно, але не менш цікаво. Фломастер, фліпчарт і мікрофон у руках - ось і всі атрибути навчання. Серед лекторів - відомі громадські діячі, політики, економісти, журналісти, митці, правники, науковці.

Один із координаторів Відкритого університету Майдану Юлія Кочерган розповідає про мету проекту: "Ми віримо, що революція відбувається не лише на вулиці, а й у головах. Великого значення набуває саме інтелектуальна складова протестів. Наша ідея - створити майданчик, на якому люди могли б обмінюватися знаннями. Наші спікери - лідери суспільної думки, небайдужі люди, що готові ділитися знаннями з іншими. У нас немає визначеної цільової аудиторії. Слухачі університету дуже різні . Далеко не лише студенти. Ми пропонуємо широкий спектр тем - від економіки до культури та релігії".

Розклад занять на день такий: починаючи з 12.00 і по 21.00 щогодини зі слухачами спілкується новий лектор. Пряму трансляцію лекцій та розклад на кожен день можна побачити на сторінці "НЕ ЗЛИй Майдан" у Facebook . Або прочитати на банерах прямо на Майдані.

Біля Лядських воріт, де, власне, розміщена сцена Відкритого університету Майдану, перед лекцією людно. Всі чекають приїзду спікера - ректора НаУКМА Сергія Квіта. Заявлена тема зустрічі: "Якої вищої освіти ми хочемо: між досвідом та законом". Як не дивно, серед слухачів багато людей старшого віку, котрі давно не є студентами.

Катерина, 57 років: "Сама я не киянка, приїхала на Майдан із Ковеля. Ходжу на ці лекції, бо тут розповідають багато цікавого. От сьогодні спеціально прийшла послухати ректора Могилянки С.Квіта. Дуже достойна людина. Мені цікаво, як він аналізує те, що сьогодні відбувається у нашій освіті. Маю донечку 15 років.Дуже хочу, щоб вона отримала якісну освіту. Тому збираю гроші на її навчання в Німеччині. Економимо на всьому. Важко, але іншого способу дати дитині гідну освіту не бачу. Боляче за нашу країну, за нашу освіту."

Михайло, 83 роки: "Я все життяпропрацював на заводі у ковальському цеху. Маю внуків, правнуків і праправнуків. Але ми люди не багаті, тому не зможемо допомогти наймолодшим із нашого роду навчатися навіть на платному відділенні інституту. І на вчителів, що могли б підготувати дітей до вступу та навчити того, чого в школі не пояснюють, теж не дуже-то вистачає коштів. Ось я й хочу послухати: чому ми так живемо, і що з цим робити?"

Людмила, 50 років: "Я вільна пташка, не підтримую Майдан, не стою на ньому. Йшла повз цю сцену у своїх справах- працюю поруч. А тут саме лекція про освіту. Я мама двох дітей, і мене це турбує, тому зупинилася послухати. Мій старший син інженер, закінчив виш із червоним дипломом. А тепер стоїть на обліку на біржі праці. Йому пропонують вакансію штукатура на будівництві…

Керівники освіти у виступах по телевізору кажуть, що в нас усе чудово, наші учні вибороли стільки-то медалей на міжнародних олімпіадах із різних предметів. А в мене молодший син навчається в школі, і я бачу, що якісних знань він там не отримує. Нам постійно кажуть, що радянська (і українська) школа дає міцніші знання, ніж ліберальна Європа чи Штати, де занадто панькаються з молоддю. Але чому ж на виході зі школи чи університету ми отримуємо таку "липу"? Я глибоко не розумію Майдан, не підтримую уряд. І не бачу, хто і як вирішить ці проблеми."

Олег, 21 рік: "Я приходжу сюди не вперше. Тут дуже цікаві лекції, спікери - справжні фахівці. Та й заняття проводяться у зручний час - пополудні. Тож є можливість і відвідувати заняття в університеті, і навчатися навіть під час акції протесту."

Неподалік сцени слухачів зустрічає юнак в окулярах: "Пані, придбайте календарик. Мій власний дизайн і текст. Ось тут зверніть увагу - прапори України та ЄС, а зі зворотного боку - мій вірш про Януковича. Скільки коштує ? А скільки вам не жаль. Хоч і копійку. Втім, можу й подарувати". На цих словах він простягає мені кілька календариків.

На невеличку сцену виходить Сергій Квіт. "Ми подолали багато різних перепон на шляху опрацювання закону про вищу освіту Важливо, щоб будь-який університет був вільною трибуною. Академічні свободи і свобода слова - у ціннісному відношенні стоять поруч, - наголошує ректор. - Інтеграція у Європу - це зворотний бік конкурентоспроможності. Якщо ми можемо інтегруватися - отже, ми конкурентоздатні".

Після лекції у слухачів багато запитань. Про те, якою буде доля закону про вищу освіту. Про те, чим Могилянка відрізняється від інших вишів. Про майбутнє української освіти. І, звісно, про науку. "Радянська влада відокремила освіту від наукових досліджень, закривши університети й відкривши натомість інститути народної освіти. Наукові дослідження були зосереджені переважно у системі так званих академічних інститутів (тепер - Національної академії наук України), - сказав С.Квіт.- Це була стратегічна концепція. Але проблема в тому, що в усіх найкращих світових рейтингах головний критерій, за яким оцінюється якість університетів, - це результати наукових досліджень. Наука не може бути відокремлена від університетів".

Наш знайомий - продавець календариків - поставив великий знак оклику у кінці лекції, коли пробрався до самої сцени й сказав: "Я студент-фізик. Але після закінчення університету мені нікуди йти. Скажіть, чому я не потрібен цій країні?".

"Для того, щоб нашій державі були потрібні фізики, вона повинна розуміти, чого хоче, у чому полягають перспективи та пріоритети національної економіки. На жаль, наші можновладці живуть лише сьогоднішнім і вчорашнім днем, турбуючись тільки про те, що може принести швидкий зиск", - зауважив лектор.

Відкритий університет Майдану став для його слухачів більше ніж місцем для здобуття нових знань.

Ганна, 31 рік: "Концерти, які ми бачимо на Майдані, - це добре. Але потрібен і інтелектуальний майданчик, де можна полемізувати, обговорювати ситуацію в країні в різних зрізах: культурному, політичному, економічному. У таких дискусіях формується громадська думка і напрацьовуються стратегічні речі".

Софія, 27 років: "На Майдані ми говоримо про те, що Україна повинна змінитися. Але я хочу розуміти, що конкретно я можу зробити для цього. Наша інтелектуальна еліта може оцінити цікавий закордонний досвід, проаналізувати наші можливості і перспективи. І на сцені Відкритого університету подискутувати з нами про це. Дуже рада, що на Майдані з'явився такий університет".

Володимир, 22 роки: "Сьогодні всім зрозуміло, що освіта стала бізнесом. Треба ламати цю систему. Настав час визначитися, як саме це зробити. Ми мусимо всі разом обдумати якісь стратегічні кроки. У Відкритому університеті Майдану це і відбувається. Тут, а не в парламенті, збирається сьогодні інтелігенція, якій не байдуже майбутнє країни."

Перед слухачами університету Майдану виступають лектори-волонтери, які є визнаними лідерами у різних галузях суспільного життя.

Дмитро Шимків, генеральний директор "Майкрософт Україна: "На Майдан прийшли люди з різних суспільних верств, із різними знаннями, поглядами. І Відкритий університет Майдану - це можливість для представників бізнесу, громадських діячів, вчених поділитися своїми знаннями. А для учасників акції протесту - це нагода поєднати корисне з корисним. Я розповідав слухачам університету про тенденції розвитку сучасних технологій, про те, як вони впливають на життя суспільства. Йшлося про чотири тренди: мобільність (зв'язок), соціальні мережі, хмарні технології і накопичення великих даних. Останній тренд, на жаль, поки що не відображено у Україні. А ось інші зіграли не останню роль у сьогоднішній революції: мобільний зв'язок та соцмережі стали важливим засобом комунікації, хмарні технології допомогли багатьом медіа вистояти під натиском DDоS-атак. Представлений у нашій країні і антитренд - кібертероризм. Саме з ним пов'язані атаки на веб-ресурси медіа, державних органів.

У своїй лекції я говорив також про майбутнє. Про те, як розвиватимуться технології в Україні і в світі. Мені ставили багато різних запитань: від проблем створення штучного інтелекту до безпеки комп'ютера для дітей. Серед слухачів були різні люди: у декого вдома взагалі немає комп'ютера, а в інших - відразу кілька сучасних машин. У цьому була складність мого виступу. І водночас це давало можливість багатогранно обговорити й осмислити те, що відбувається сьогодні в Україні".

Михайло Колісник, кандидат економічних наук, фінансовий консультант у міжнародних проектах та викладач курсів фінансового й інвестиційного менеджменту управлінського та фінансового обліку у провідних вітчизняних та закордонних бізнес-школах: "Усі конфлікти в історії людства виникають не за землю, уряд, державу, а за систему цінностей. Конфлікт виникає там, де цінності не збігаються. Як відомо, система цінностей дитини закладається її найближчим оточенням (родичами) у віці 4–
6 років. Потім упродовж життя ці погляди не змінюються. І лише якщо людина потрапляє в шокову ситуацію, можливі зміни у системі цінностей. Майдан є такою винятковою ситуацією. Відкритий університет Майдану допомагає формувати систему цінностей, він впливає, "заточує" нас на розуміння того, яку країну потрібно будувати завтра. І у цьому полягає велика креативна функція університету.

Найактивніші учасники Майдану - це квінтесенція нації з правильним розумінням історії, економіки, інших сфер суспільного життя. Тут накопичується критична маса людей, які завтра будуть провідниками змін у суспільстві. У кожного з них є особиста позиція. Вони близькі, але все-таки різні. І у дискусіях впливають на цінності одне одного.

За десять років навчання у школі ми дізнаємося про багато різних речей. Але за технічними знаннями повинна стояти духовність, певна система цінностей, різнобічна обізнаність. У тому числі з економіки. Незалежно від того, фахівець ви у цій галузі чи ні, вам важливо знати, як побудована фінансова система вашої країни, як працює її економіка. На жаль, за браком часу і грошей більшість людей не навчається цього. Відкритий університет Майдану дає таку можливість".

Сьогоднішня революція недаремно називається революцією гідності. Ми хочемо жити у гідній країні. І Майдан став для нас не просто місцем проведення акцій протесту, а й місцем, де у спільних обговореннях народжується розуміння того, про яку країну ми мріємо і що кожен із нас має зробити для перетворення мрії у реальність.