НОВЕ ЛіТОЧИСЛЕННЯ В ЮРИДИЧНіЙ ОСВіТі УКРАЇНИ: 37-й РіК

Георгій Щокін 30 червня 2000, 00:00

Читайте також

Аналіз ситуації, що складається сьогодні в системі юридичної освіти України, виявляє тривожні тенденції і, мабуть, небезкорисливі інтереси певних сил щодо згортання процесів реформування вищої школи. Почалося усе, здавалося б, із невинного виступу в травні цього року на засіданні Державної акредитаційної комісії (ДАК) ректора Національної юридичної академії (м.Харків) В.Тація, який закликав своїх колег провести перевірку близько 30 вузів, що займаються підготовкою юристів. Чому саме тридцяти, якщо сьогодні в Україні підготовку спеціалістів- правознавців здійснюють 163 вищих установи освіти, залишається поки що невідомим. Певне, йшлося про першу чергу заздалегідь спланованого тотально- карального заходу, що непрямо підтвердив колишній заступник міністра освіти України Б.Холод, який головував на тому засіданні ДАК. Він підкреслив, що «підхід до вузів, які готують спеціалістів за юридичними спеціальностями, буде жорстким, незалежно від форми власності установи».

Невдовзі після цього з’явилося розпорядження Б.Холода «Про перевірку виконання умов і правил здійснення освітньої діяльності у вищих навчальних закладах за фахом «Правознавство», відповідно до якого Фаховій раді ДАК з права було наказано провести перевірку вже не 30, а 19 вузів державної та інших форм власності. При цьому перелік вузів, що мали пройти перевірку, на думку багатьох працівників освіти, вказує на відверту тенденційність і зацікавленість відомих осіб у їхньому підборі. Голова Фахової ради з права В.Сташис (він же — перший проректор тієї самої Національної юридичної академії, на базі якої діє ця рада) своїм наказом формує «трійки», що перевіряють, відповідним чином їх інструктує і посилає у вузи, які ні про що не здогадуються.

Паралельно до цього готуються парламентські слухання в комітетах Верховної Ради України з питань правової політики та з питань науки і освіти — «Юридична освіта в Україні: шляхи підвищення якості підготовки спеціалістів», де робиться (але провалюється) спроба «освячення» каральних заходів у системі юридичної освіти, що тільки народжується.

Проте, за інформацією голови Комітету з питань правової політики ВР України А.Задорожнього, «вже існують неконституційні рішення деяких органів державної влади брати на роботу випускників тільки чотирьох вузів». Ініціатори цих неконституційних рішень змогли якимось чином донести негативну, але вигідну їм інформацію і до Президента України — гаранта нашої Конституції.

Після такої підготовчої роботи спеціалізовані «трійки» розпочали перевірки. При цьому деякі з них, відчуваючи потужну підтримку і прямо посилаючись на впливові сили, поводилися відверто зухвало і припускалися вкрай некоректних, а часом і просто образливих висловлювань. Особливо відзначився один із деканів столичних вузів, у якого на факультеті, як стверджують обізнані люди, заняття для молодших курсів ведуть старшокурсники. І ось цей організатор «якісної юридичної освіти» дуже завзято взявся за виконання замовлення своїх безпосередніх керівників.

Те, що ці перевірки мали упереджений і вочевидь «каральний» характер, підтверджується як організацією роботи тих, хто перевіряв (не більше двох годин перебування у вузі), так і висновками, зробленими після цього, в яких принципово не враховувалися позитивні результати роботи вузу (наприклад, кількість виданих вузом підручників і навчальних посібників, проведення науково-практичних конференцій, створення матеріально-технічної бази, комп’ютеризація навчання і багато чого іншого). При цьому навмисне або через професійну некомпетентність неправильно здійснювався розрахунок показників кадрового забезпечення підготовки спеціалістів, затверджений рішенням ДАК.

У результаті у Фахову раду ДАК були подані дані, що не відповідали дійсності, на підставі яких без особливого обговорення прийняли безпрецедентні для демократичної України рекомендації.

Так, головою Фахової ради ДАК з права В.Сташисом подана рекомендація щодо анулювання ліцензії Дніпропетровському державному університету. Те ж саме стосується й одного з найстаріших і найвідоміших вузів України — Одеського державного університету ім. Мєчникова. На рік припинити дію виданої ліцензії з підготовки юристів рекомендовано Таврійському національному університетові, який щойно одержав з рук Президента України свій високий і, безумовно, заслужений статус.

Незаслужено постраждали і недержавні вузи, у тому числі й найбільший з них — Міжрегіональна Академія управління персоналом, яка протягом кількох років поспіль визнається одним із кращих недержавних вузів країни. При цьому кільком значно меншим і недостатньо відомим вузам, які також підпали під цю раптову перевірку, милостиво «вибачили», щоб, мабуть, створити враження об’єктивності перевіряючих.

Слід зазначити, що організатори цієї перевірки примудрилися при своїх численних юридичних ступенях і званнях багато разів порушити Указ Президента України про порядок проведення таких перевірок, що дає підстави всім згаданим вузам подати до суду на ініціаторів і виконавців цієї не цілком законної акції.

З чим же ми маємо справу? Швидше за все, з організованою спробою зірвати набори студентів у найвідоміші вузи різних регіонів України, оскільки і сама Фахова рада, й усі її члени є представниками конкуруючих вищих закладів освіти. Сама собою конкуренція в умовах правової демократичної держави має тільки заохочуватись, якщо вона, звичайно, не проводиться з використанням службового становища, оскільки це перетворює її вже на недобросовісну конкуренцію, що є грубим порушенням антимонопольного законодавства. Звідси і вимоги організаторів згаданої перевірки якомога швидше провести засідання Експертної ради і Державної акредитаційної комісії з тим, щоб затвердити ці рекомендації до початку набору абітурієнтів. Без цього затвердження ці рекомендації так і залишаться орфографічно, стилістично і юридично неграмотним текстом.

У ДАКу також представлені різні конкуруючі між собою вузи й організації, які об’єктивно зацікавлені в знищенні конкурентів, що ставить уже з максимальною гостротою проблему реформування всієї системи ліцензування, атестації й акредитації вищих закладів освіти України. Річ у тому, що ця система є поганою копією ВАК, яка займається атестацією науково-педагогічних кадрів і народилася у нашому страшному тоталітарному минулому. У цій системі беруть участь управління Міносвіти, фахові й експертні ради, нарешті, сама ДАК. Вся ця громіздка і забюрократизована машина не може сьогодні виступати як діючий інструмент реалізації реформ вищої школи, а є, скоріше, їхнім основним гальмом. Не випадково Комітет з питань науки і освіти ВР України, розглядаючи діяльність ДАК, зазначив у своєму рішенні, що в роботі зі здійснення ліцензування, атестації й акредитації вищих закладів освіти є істотні недоліки, які створюють сприятливі умови для порушень. Цим самим рішенням було вказано на заформалізованість роботи ДАК України, а також на зайву ускладненість процедури проходження ліцензійних і акредитаційних документів (Міносвіти — Фахова рада — Експертна рада — ДАК). Занепокоєння Комітету ВР України викликали і ти обставини, що склад експертних комісій не завжди старанно продумується, не враховуються чинники незалежності експертів та їхньої компетентності.

Тому Комітет рекомендував Кабінетові Міністрів України розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект закону про ліцензування, атестацію й акредитацію вузів, а Міністерству освіти і науки — переглянути мережу та персональний склад фахових і експертних рад ДАК, активніше залучати до процесів ліцензування й акредитації представників громадськості з метою посилення контролю суспільства над цими процесами.

Все це знаходить розуміння і підтримку у теперішнього керівництва освітньою галуззю, насамперед, у міністра освіти і науки України В.Кременя.

І от на фоні дуже непростих процесів реформування тоталітарної системи освіти з’являються відверто контрреформістські, реакційні сили, що прагнуть до монополізації однієї з головних галузей підготовки спеціалістів. В умовах розбудови правової демократичної держави роль юристів неможливо переоцінити. Їх має бути багато і різних. У США, наприклад, один юрист припадає на 100 чоловік, а в Україні — один на 10 000. І при такому низькому показнику забезпеченості населення юридичними кадрами знаходяться люди, що цілком серйозно заявляють про надлишок юристів у нашій країні. Кому це вигідно? Зрозуміло, не Україні! Складається враження, що діти й онуки ініціаторів «драконівських» заходів у юридичній освіті України давно вже постійно проживають у США. Не може людина вважати себе водночас патріотом України і вільно або мимоволі руйнувати її основу основ — систему освіти. Адже анулювання ліцензій вузів призведе до масового відрахування і перерозподілу багатьох тисяч студентів, а також до втрати постійної роботи багатьма сотнями викладачів, що поповнять і без того величезну армію безробітних, а відповідно — й соціально незадоволених людей. А це веде до політичної дестабілізації, масових виявів соціального протесту, втрати населенням віри в курс на демократичні реформи, що проводять Президент і уряд України.

Не вистачало нам ще появи свого «ГКЧП» у системі освіти! Мова, як бачимо, йде про дуже серйозні речі, що багато в чому визначають державну безпеку незалежної України.

Є в цій політичній проблемі і чисто комерційний аспект. Справа в тому, що більшість майбутніх юристів готується в державних і недержавних вузах на платній основі. Наприклад, на перший курс усіх вузів країни по денній формі навчання в 1999 році було прийнято 26,5 тис. чоловік, у тому числі за рахунок держбюджету — тільки 9,2 тис., тобто менше 35%. У цих умовах ведеться боротьба за кожного «платного» студента. Звичайно, не залишаються осторонь і члени Фахової ради ДАК, що діє на базі Національної юридичної академії. Знаменно, що керівники цієї академії В.Тацій і В.Сташис відомі як автори статей у різноманітних радянських журналах, присвячених проблемам відповідальності за приватнопідприємницьку діяльність. Тобто, усе життя боролися з тим, що становить сьогодні основу економічної політики незалежної України.

Непокоїть й один із висновків соціологічного дослідження «Визначення рейтингу вузів України», проведеного в лютому цього року Українським інститутом соціальних досліджень, у ході якого було опитано понад 1,5 тис. молодих людей віком від 16 до 25 років і близько 500 експертів. У звіті сказано, що «Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, яка за сумарним рейтингом посідає третє місце, за показником «відсутність корупції» займає лише 19-е місце. Такий значний розрив між сумарним рейтингом і рейтингом за зазначеним показником може свідчити про те, що громадська думка про стан справ у цьому вузі у сфері запобігання корупції при вступі до нього та здачі сесій є не занадто сприятливою для цього закладу освіти». Коментарі, як кажуть, зайві. Проте закрадається крамольна думка, що й одержання позитивних рекомендацій фахових рад теж відбувається далеко не безкорисливо.

Мені дуже хочеться вірити, що Президент країни, органи державної влади, громадські організації і вищі навчальні заклади України зможуть і мають поставити заслін будь-яким спробам повернути історію назад, особливо в основі основ соціального життя — сфері освіти. Оскільки від того, якими людьми стануть сьогоднішні студенти, залежить майбутнє незалежної, правової, демократичної України. Тому роботу з ліцензування й акредитації вузів, організації в них навчально-виховного процесу мають очолити і проводити люди, віддані демократичним ідеалам громадянського суспільства і позбавлені стереотипів тоталітарного минулого. Минуле має залишитися в минулому і не заважати майбутньому, що народжується.

Що ж до існуючої нині системи ліцензування, атестації й акредитації вузів України, то багатьом стає зрозумілою її неспроможність і неповноцінність. Вона потребує корінного і негайного реформування. Тут, на мій погляд, доречно повернутися до обговорення питання про передачу функцій ліцензування в Ліцензійну палату, а питань акредитації — громадським і професійним асоціаціям за найактивнішою особистою участю Міністерства освіти і науки України. Навіщо «винаходити велосипед» і увесь час «наступати на граблі», якщо досвід країн, що давно йдуть шляхом демократії, відпрацював і відповідні демократичні механізми ліцензування й акредитації вищої школи.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.13
EUR 27.96