Справжнє свинство

Віктор Конев 24 січня 2014, 18:45
дети

Читайте також

Систему бюджетного фінансування харчування дітей, котрі мешкають у Чорнобильській зоні, можна охарактеризувати одним словом — абсурд. І не викликає ані найменших сумнівів, що цей абсурд створювався виключно з метою забезпечити бюджетними гривнями чиюсь кишеню. А так звані тендери Мінсоцполітики проводить лише для дотримання процедури.

Справді, якби пошукувачі ласого договору на забезпечення шкіл Чорнобильської зони "чистими" продуктами змагалися, хто запропонує найвищу ціну й найнижчу якість продуктів, тоді можна було б повірити в об'єктивність конкурсу. Ну де ви бачили стару зашкарублу яловичину по 85 грн за кілограм? А гнилу капусту — по 6,50? Та й картопля, яку привозить у школи Чорнобильської зони підприємство, що виграло тендер і носить горду назву "Статпостач", не коштує 4,55 грн за кілограм. Вона... вже нічого не коштує, бо є тим, що залишилося після калібрування картоплі перед закладанням на зимове зберігання. Відходами тобто. Ну а скільки реально коштують сардельки, які в процесі варіння перетворюються на рихлу масу, невідомо. Але вже точно не 65 грн за кіло. Нарешті, ціна курятини, а саме 35 грн/кг, накручена рівно вдвічі, порівняно з максимальною оптовою ціною на охолоджені курячі тушки, яка становить 17,50 грн/кг. Зрозуміло, чим дорожчі продукти, тим менші порції в дитячих тарілках і бідніший їх асортимент. 

Продуктами саме такої якості й за такими цінами постачає школи Чорнобильської зони підприємство "Статпостач", зареєстроване в Білій Церкві. 

Його діями обурилася директор середньої школи села Луки Малинського району Житомирської області Зоя Галицька. Кореспондент DT.UA відвідав Луки, поспілкувався з директором тамтешньої школи, а також із батьками дітей, яких "Статпостач" тримає на голодному пайку. 

Їхав журналіст із села з гидким відчуттям — він на власні очі побачив, як Мінсоцполітики "благословив" мерзенних злодюжок, що розтягують немитими руками куски з дитячих тарілок.

Пригадується, Наталія Юріївна Королевська, заступивши на посаду міністра соцполітики, обурювалася, що діти в школах та дитсадках їдять корм для кошенят і щенят. Слід гадати, своїм втручанням вона "подолала" проблему, — тепер школярі-чорнобильці харчуються кормом для поросят.

І справді, "людською" таку картоплю не назвеш. Зоя Галицька показала журналістові три картоплини. Всі вони вмістилися на половині її долоні. Трохи згодом автор побачив ціле відро такої, з дозволу сказати, картоплі: не більшої за волоський горіх, та ще й із гнилизною. 

Луки — звичайне поліське село. Тут кожна дошка на парканах волає про вбогість. Населення деградує, спивається. Діти недоїдають, у буквальному сенсі. І це — в європейській країні! Та й вічну картоплю з хлібом і куснем старого сала повноцінною їжею назвати важко. Отож порція макаронів із котлетою в шкільній їдальні життєво необхідна місцевій дітворі. Але продукти дорожчають, а порції "всихають"...

"У нашій школі навчаються 106 дітей, — розповідає Зоя Галицька. — Їм усім конче потрібне посилене харчування: ми перебуваємо в 4-й зоні забруднення, крім того, чимало учнів не отримують нормального харчування вдома. Але як можна нагодувати дитину за встановлені нормою 8,50 грн на день?!"

За словами Зої Олександрівни, мало того, що на харчування виділяються мікроскопічні суми, — ще й вартість продуктів завищена, як мінімум, удвічі. При цьому фруктів діти не бачать взагалі (одного разу привезли мандарини, та й ті виявилися гнилими). "Вітаміни" зводяться до зелених маринованих помідорів та огірків-жовтяків. "Дитячим харчуванням це назвати не можна", — констатувала вона. Крім того, яловичина, якою годують дітей, така стара, що жодним варінням її не розм'якшити, а сардельки, навпаки, розповзаються при варінні. Вона згадала капусту, яку завезли останнього разу, — гнила й смердюча. Коли кухарі зняли зогниле листя, залишилися качанчики завбільшки як кулак. При цьому огидний сморід смітника нікуди не подівся. Хліб хороший, але "золотий", бо возять його аж із Ємільчина, до якого від Малина 125 км! А все ж це позначається на розмірах порцій.

"Якби ви бачили, як це все транспортується, — обурено розповідає директор школи. — Картопля й ковбаса буквально впереміш. Повна антисанітарія! Може, для ув'язнених у тюрмах, яких раніше годував "Статпостач", це й їжа, та тільки не для дітей!"

Як розповів директор школи, "Статпостач" почав працювати з ними з 1 вересня як переможець тендера Мінсоцполітики. "Розігрували" 500 млн грн, з яких "Статпостачу" дісталося 26 млн. Що цікаво, доти дітей у школах Малинського району годував київський "Воєнторг", причому за харчування відповідав нинішній директор "Статпостачу" Володимир Тимошенко. Однак тоді продукти були відмінної якості. Коли Тимошенко знову з'явився, але вже як директор "Статпостача", йому зраділи, проте він зразу приголомшив позахмарними цінами на продукти. А потім — і їхньою якістю. Точніше, її відсутністю. Ну, а у зв'язку з підвищенням цін зменшувалися й порції дитячих обідів. 

"70 грамів картоплі на порцію — хіба це їжа?! — обурилася Зоя Василівна. — А в мене в школі 46 дітей із неблагополучних сімей. Вони вже від вітру хитаються!"

Тут підтяглися члени батьківського комітету.

— У мене восьмеро дітей, — розповідає член комітету Марина Войналович. — Старші діти, котрі вже закінчили школу, були задоволені харчуванням. — Не тільки макарони, а й йогурти, банани давали. А в нинішньому навчальному році навіть яблук не дають, хоча врожай видався величезний. Як розповіла донька-першокласниця, недавно давали капусту, їсти яку було неможливо, — запах огидний. 

— Таку картоплю ми вдома варимо свиням, — розповіла голова батьківського комітету Софія Кириченко. — Одного разу привезли мандарини — сама гниль. А як вам така "норма" — половина яйця на порцію?! На чорнобильських дітях просто заробляють хороші гроші... 

— Я зустрічаю машину з продуктами від "Статпостачу" і я ж зачиняю за постачальниками двері, — приєдналася до розмови завгосп школи Надія Іваненко. — У теплу пору року, пригадую: спека, м'ясо тече, ковбаса розм'якла, все це впереміш із картоплею та буряком, усе в грязюці. І цим потім годують наших дітей. Жах! А недавно сік привезли прострочений. Та ще й сміються: "Ви його весь рік питимете". 

Автор поцікавився у директора школи, чи намагалася вона боротися з такими "годувальниками". За словами Зої Олександрівни, директор "Статпостачу" Володимир Тимошенко лише відмахується й похваляється, що в нього не тільки "дах", а й "рука" і навіть "нога" в якихось "вищих сферах", і тому знайти на нього управу неможливо. 

Мабуть, на міністра натякав... І це схоже на правду, інакше абсолютно неможливо пояснити, як і в кого "Статпостач" вигравав конкурс із такими цінами і з такої якості продуктами. А може, змагалися виключно сумами відкоту і тепер "Статпостач" відбиває його, годуючи дітей відходами? 

І, взагалі, схоже, що тендери придумали виключно для "відкотів" та "розпилів", оскільки інший сенс у них виявити не вдається. Що стосується "Статпостачу", абсурдні ціни на продукти легко можна було б зменшити у півтора-два рази. Скажімо, хліб купити в найближчому магазині. Там-таки купити й курятину. Оскільки саме Житомирщина — основний постачальник м'яса на Київ, то й шмат свіжої телятини по 45 грн/кг тут знайти дуже просто. І немає жодного сенсу ганяти транспорт із продуктами по всій Україні. Значно ефективніше уповноважити територіальну громаду годувати чорнобильських дітей у школах і перерахувати на рахунок сільради (міськради тощо) відповідні суми. Але цього не роблять. 

Автор зателефонував Володимиру Тимошенку й попросив прокоментувати претензії школи села Луки. Той почав скаржитися на вбоге фінансування: "Що можна дати при фінансуванні 8,50 грн на добу на одного школяра?!"

Автор резонно зауважив, що з позахмарними цінами на продукти справді нічого не можна дати. Але чому ж вони (ціни) такі високі? 

І Володимир Миколайович відкрив таємницю: "Статпостач" докручує до кожної гривні ще 30%, щоб забезпечити рентабельність підприємства.

— Хіба ви купуєте продукти за роздрібними цінами? — зачудувався автор.

— Так, — відповів В.Тимошенко. 

"Не вірю, — подумав автор. — З річним бюджетом 26 млн грн і відповідними обсягами закупівель це, щонайменше, нерозумно. Отже, "Статпостач" докручує до закупівельної ціни, щонайменше, 100%. І коли йдеться про таку благородну справу, як забезпечення харчуванням дітей, то це просто свинство..."

…А то й справжній бандитизм. Саме такої думки дотримується мер Коростеня Володимир Москаленко. Адже Мінсоцполітики і в Коростень призначило горезвісний "Статпостач", однак сесія Коростенської міськради вирішила його не пускати. Сам Володимир Москаленко прокоментував це рішення досить емоційно, що зовсім не схоже на його звичний доволі дипломатичний стиль спілкування з журналістами. Цитую: "На сесії міськради я прямим текстом сказав: "Тільки через мій труп ці бандити зможуть зайти в місто. Ви погляньте на їхні ціни і якість продуктів! При цьому страждають діти. Це не що інше як бандитизм". 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.02
EUR 27.92