ПЕКЛО ДЛЯ ЖИВИХ

Встановлений факт: десята частина території Дніпропетровської області — забруднені землі. Це найвищий показник у країні. Найнеблагополучніша ситуація в Криворізькому залізорудному, Нікопольському марганцеворудному, Західно-Донбаському вугільному басейнах. Екологічно небезпечні Жовті Води й райони міських конгломератів Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська. У Дніпропетровську пройшла презентація регіонального проекту програми національної екологічної мережі України, розрахованої на період до 2015 року.

Сучасний природно-заповідний фонд області становить менш як один відсоток, тоді як екологами визначено необхідний мінімум у рамках 11%. Фахівці вважають: базою для формування основних компонентів екомережі мають стати яри, які заросли лісом, балки з їхньою своєрідною степовою флорою, а також реліктовий Самарський бір. Під час першого етапу реалізації програми передбачається інвентаризація природних екосистем області. Правда, поки що невідомо, хто, кого й у яких обсягах має фінансувати.

Але навіть кошти, виділені на природоохоронні заходи, на Дніпропетровщині не освоюються. Як повідомив заступник голови облдержадміністрації В’ячеслав Антонов, надходження до регіонального екологічного фонду за зазначений період, порівняно з 2002 роком, збільшилися майже вдвічі. Від початку 2003 року в Дніпропетровській області за рахунок коштів, які надійшли в бюджет від збору за забруднення навколишнього середовища, виконано природоохоронних заходів на суму близько 7,27 млн. грн. Це менш як 43% від плану на рік.

Незадовільними темпами будуються природоохоронні об’єкти в Кривому Розі, Павлограді, Дніпродзержинську, Апостоловському, Васильківському та П’ятихатському районах. Зокрема, у Кривому Розі так і не приступили до будівництва полігона для складування твердих побутових відходів і ліквідації наслідків підтоплення лінії швидкісного трамвая. У Павлограді освоєно лише 55% коштів із виділеної суми в 650 тис. грн.
Регіональна влада має намір перерозподілити неосвоєні гроші на інші об’єкти, де виконано значні обсяги робіт. Якщо подивитися на карту Дніпропетровська, легко помітити, що місто-мільйонер з усіх боків оточено кладовищами, котрі мають статус закритих. Таких поховань у мегаполісі та на його околицях — 43, а відкритих кладовищ лише сім.

Тим часом, за статистикою, у Дніпропетровську щодня помирають від 40 до 50 чоловік. На відкритих кладовищах знаходять свій останній притулок близько двадцяти. Куди подінуться тіла інших? Відповідь очевидна: їх таємно ховають на закритих цвинтарях. За найприблизнішими підрахунками, на кожних двох жителів міста вже припадає по одній таємній могилі з закритих кладовищ. Виходить, городяни живуть на «пороховій бочці», точніше, на бактеріологічній бомбі, запал якої вже давно тліє. Адже не секрет, що грунти закритих кладовищ Дніпропетровська обводнені. Волога, проходячи через грунт цвинтарів і розчиняючи органічні речовини, що містяться в ньому, утворує грунтові води. Але підземні озера й річки під кладовищами не ізольовані від єдиної, яка зв’язує весь підземний простір, системи грунтових вод. Цвинтарна вода з усім «вмістом» у результаті потрапляє до річок, артезіанських колодязів.

Звісно, грунт має здатність «фільтрувати» й самоочищатися. Очевидно, закриті кладовища не загрожували б живим, якби були закриті й будь-яка можливість поховання на них виключалася. Насправді щодня небіжчиків заривають у давно існуючі могили, часто на глибину менш як один метр. Чи можна після цього казати про самоочищення грунтів? До слова, за законом, цвинтарній землі після проведеного поховання необхідний спокій мінімум у 20 років. А її продовжують «підгодовувати» все новими й новими тілами. У такій ситуації на часі говорити про екологічне лихо через дніпропетровські, лише номінально закриті кладовища.

Про все це знали ще за часів Радянського Союзу. Саме через екобезпеку наприкінці 80-х приймалося рішення про будівництво в Дніпропетровську крематорію. Після розвалу СРСР будівництво заглохло, поглинувши п’ять мільйонів карбованців. Протягом кількох років були спроби різноманітних комерційних структур реанімувати об’єкт, чия готовність уже становила 40%. Із тих або інших причин далі намірів справа не йшла. Нарешті нинішнього року одна відома дніпропетровська фірма з надання ритуальних послуг зважилася на добудування крематорію. Але справа стопориться через два істотні мотиви. По-перше, ст. 28 нового Закону України «Про поховання й похоронну справу» утверджує право власності на земельну ділянку, де розміщене місце поховання, на землю, на якій розташована могила, виключно за місцевим комунальним підприємством. Грошей у міста на добудування крематорію, чий кошторис дорівнює майже 10 млн. гривень, немає. Виправити становище намагаються нині створенням СП, засновником якого будуть міські комунальники та вище згадана фірма. Тут слово за депутатами міськради. Є й інша складність. Два відомі дніпропетровські банки уже відмовили у видачі кредиту на добудування крематорію. За даними неофіційних джерел, необхідні гарантії міської влади по кредиту. У принципі, міський голова Іван Куліченко «за», хоча далі протоколу про наміри добудування крематорію не просунувся ні на йоту.