Директор Інституту Шалімова Олександр Усенко: "Запуск пілотного проекту залежить від чіткого визначення, що таке медична допомога і медична послуга"

Ольга Скрипник 27 січня, 23:00
ша

Щоб вижити, треба скоротити 20—25% співробітників. Таке непросте завдання стоїть перед Національною академією медичних наук у нинішньому році. Зменшення фінансування науки в рази, звісно ж, ударило не лише по наукових підрозділах, а й по клініках академічних інститутів, у яких десятки тисяч хворих отримують високоспеціалізовану медичну допомогу третього, найвищого рівня. Нинішній прем'єр-міністр, як і попередній, на жаль, не зараховує науку до базових потреб у житті держави. Про що свідчать оцінки, виставлені держчиновниками науці загалом і НАМН зокрема. 

Кажуть, в уряді були вкрай здивовані, дізнавшись, що інститути АМН мають клініки, в яких проходить і лікувальний процес, і наукова діяльність. Мабуть, цим незнанням, зокрема, і пояснюється безпрецедентне урізання фінансування лікувальних підрозділів інститутів. Спочатку в проекті держбюджету на 2017 р. було закладено до 300 млн грн., що майже у сім разів менше, ніж торік. Добре, що до остаточного затвердження бюджету був запас часу, який і НАМН, і профільний комітет парламенту максимально використали для вирішення питань, пов'язаних із фінансуванням. Мінфін додав грошей. Але, якщо враховувати підвищення мінімальної зарплати і тарифи на тепло, електроенергію тощо, — бюджет-2017 покриває приблизно 25% від потреб медакадемії. 

Ситуація змушує прискорити підготовку реформи в НАМН. Найближчим часом планується запустити пілотний проект у клініках провідних інститутів, серед яких — і інститут Шалімова. 

Інститут, заснований Олександром Шалімовим у 1972 р., за словами його учнів, і досі залишається "Меккою для хірургів". В інститутській клініці проведено близько 240 тис. операцій, розвиваються новітні напрями, створюються нові відділення та лабораторії. Торік уперше в Україні тут провели пересадку легенів від донорів-родичів, — для цього було задіяно 50 медиків, усі етапи операції тривали понад 30 годин. Із перших днів війни на Донбасі шалімовці допомагають пораненим бійцям — вони виїжджають у зону АТО, оперують і консультують у шпиталях. Найтяжчих поранених, після стабілізації їхнього стану, привозять у клініку, де їм роблять по чотири-п'ять операцій, які допомагають бійцям повернутися до нормального життя. Реконструктивні операції — найскладніші й найдорожчі, але за них поранені не платять ані копійки.

Історії порятунку іноді схожі на легенди. Волонтери неодноразово розповідали, як привозили сюди бійців у безнадійному (з погляду "звичайної" медицини) стані: безліч переломів, пошкодження судин, черевна порожнина — відкрита рана, нашпигована осколками, тощо. А згодом хлопці виходили з палати на своїх двох. Мало того — одружувалися, встигали завести дітей і знову поверталися в АТО. За три роки тут врятували життя і здоров'я сотням тяжкопоранених бійців.

У клініці щорічно виконують
7 тис. операцій, багато з яких не просто складні — унікальні. Утримувати високу планку в умовах хронічного недофінансування з кожним роком дедалі складніше. Як діяти за таких обставин? Працювати над науковими проектами, консультувати й лікувати тисячі тяжких хворих і поранених, впроваджувати нові методи діагностики та хірургії, проводити операції на рівні європейських клінік, мотивувати медперсонал, щоб не просто трудився, а з максимальною віддачею? Коли планується запуск пілотного проекту, і що, в остаточному підсумку, це дасть вченим, лікарям і пацієнтам? 

Про це і багато іншого ми довго розмовляли здиректором Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.Шалімова НАМН України професором Олександром Усенком. 

— Олександре Юрійовичу, напевно, простіше жити, коли інститут вузькопрофільний. А вам треба одночасно розвивати кілька напрямів, готувати висококваліфікованих фахівців, купувати відповідне обладнання, інструментарій тощо. Як це вдається робити в умовах хронічного недофінансування?

— У нас склалася команда однодумців, що дуже важливо. Керівники відділів — це учні Олександра Шалімова, люди, які сповідують одну філософію. 

Оскільки інститут ім. Шалімова — багатопрофільний, то й пацієнтів дуже багато. У нас є хірургія черевної порожнини, включаючи відділення печінки, підшлункової залози, органів шлунково-кишкового тракту, а також відділення трансплантації, кардіохірургії, мініінвазивної, лазерної хірургії. Виконуємо весь обсяг операцій, крім нейрохірургічних.

Протягом трьох останніх років держава не дала інституту жодної копійки на придбання нового обладнання, на ремонт і будівництво. На все те, що потрібне науково-медичній установі для розвитку й ефективної роботи.

Усе, що робиться в Інституті Шалімова, що купуємо для наших підрозділів, — це за рахунок благодійності, спонсорів, волонтерів і зусиль колективу. Нещодавно нам подарували ендоскопічну апаратуру, ультразвукові датчики. Церква постійно допомагає — годує наших хворих.

ша
Олександр Усенко

— На сайті інституту вивішено список ліків, які закуплено за бюджетні кошти, — 20—30 назв недорогих препаратів, кількість яких коливається від десятка до кількох сотень штук. Це крапля в морі. Пацієнтам доводиться все оплачувати зі своєї кишені. 

—Вони звертаються до нас, знаючи, що отримають у повному обсязі високоспеціалізовану медичну допомогу. Кажуть, наша клініка —остання інстанція перед господом богом. Ми бачимо дуже багато складних, задавнених випадків, майже 75% діагнозів пов'язано з онкологією.

У нас працюють дуже досвідчені лікарі, багато хто з них стажувався в найкращих клініках Європи, США, Японії, Кореї. Вони проводять операції, яких не роблять в інших клініках України. У нас є благодійний фонд, який створили й розвивають співробітники інституту. У цей фонд роблять внески дуже багато людей — від політиків і церковних діячів до наших учених і лікарів. Гроші потім витрачаються на лікування бійців АТО, переселенців з зони АТО й медпрацівників. Ці категорії пацієнтів отримують усе потрібне для порятунку життя і здоров'я за рахунок Фонду Інституту Шалімова.

— А хворий, який не належить до жодної із цих категорій, повинен…

— Нічого він не повинен. Ми пояснюємо ситуацію, говоримо все як є. Якщо можете допомогти фонду, будь ласка, будемо дуже вдячні. Якщо такої можливості немає, ставимося до цього з розумінням. Надаємо те, що є з медикаментів, куплених за бюджетний рахунок. І, звичайно ж, хворий отримує все, що залежить від медперсоналу, — допомогу лікарів, догляд медсестер і навіть їжу. 

— Він іще мусить купити необхідні ліки, витратні матеріали й віддячити лікареві, який його оперуватиме. 

— Якщо пацієнт хоче віддячити після операції, це його право. Але якщо хтось із медперсоналу посміє вимагати подяку, вилетить з роботи. Раніше були прецеденти, зараз, здається, всі вже розуміють, до чого це призведе.

Щоб лікарі й медичні сестри добре працювали, має бути мотивація. Які в медицині зарплати, всі знають. Ми намагаємося заохочувати своїх співробітників, робимо доплати з наших фондів, знаходимо кошти для оздоровлення. Не секрет, що фінансування академічних інститутів, м'яко кажучи, недостатнє. Нам іще торік пропонували: мовляв, треба скоротити осіб 40—50. Виживаємо як можемо. Багато хто перейшов працювати на півставки, але нікого не звільняли, колектив намагаємося зберегти. 

— Результат операції залежить не тільки від майстерності хірурга, а й від уміння медсестри виходити пацієнта. Медсестер у клініці вистачає?

—Це одне з найболісніших питань. У 1990-х у нас був гуртожиток для медперсоналу, потім його кудись передали. Медсестри в нас здебільшого не місцеві, проблема житла — одна з найгостріших. Ми запланували на 2017 рік створити хостел на 30 місць, де й житимуть наші співробітники.

— Я звернула увагу на список вакансій: інститут запрошує не тільки лікарів, а й аспірантів, інтернів. 

—Плануємо створити на нашій базі навчальний центр. Це відповідає вимогам нового закону про науку. Володіючи таким науковим потенціалом, було б дивно не передавати його студентам і лікарям. До інституту часто приїжджають фахівці з різних країн, звертаються наші колеги з інших областей — проводяться майстер-класи, іде спілкування, опановуються нові методики. 

— Останнім часом в академічних колах найактуальнішими є дві теми — фінансування-2017 і пілотний проект.

—Спочатку з держбюджету на 35 інститутів АМН виділили близько
300 млн грн. Лише на наукову діяльність. Лікувальні підрозділи залишалися без фінансування. Коли доопрацьовували проект держбюджету, знайшли близько 800 млн грн і на інститутські клініки. 

— Кажуть, ці гроші призначено не для медичної допомоги хворим, а для надання медичних послуг. Як інститутські клініки працюватимуть у таких умовах?

— Цього ніхто не знає. У нас ніхто не скасовував ні саму Конституцію, ні її статтю 49, яка гарантує громадянам надання медичної допомоги на безоплатній основі. Тобто за рахунок державного бюджету. Ми всі зобов'язані дотримуватися законів нашої держави. І поки в законі не буде чітко написано, як ми повинні працювати в нових умовах, про пілотний проект говорити зарано. Ніхто не поставить свій підпис під документом, що суперечить Конституції. Всі чудово розуміють, що за такі порушення доведеться відповідати.

Ми неодноразово обговорювали ситуацію, що склалася, з народними депутатами. Якщо ухвалять закон про автономізацію лікувальних закладів, це допоможе клінікам стати самостійними, позбавить багатьох бюрократичних заморочок. Про пілотний проект, до якого включили чотири інститути НАМН, стало відомо минулого літа. Інститут Шалімова теж входить до цього списку. Коли підготують і затвердять законодавчу базу, настане час для старту пілотного проекту. 

— Медична допомога й медпослуга, як кажуть в Одесі, це дві великі різниці. До якої категорії належить хірургічне втручання? Медична допомога? Чи медпослуга? В операційній можна видалити пухлину підшлункової залози або зробити кругову підтяжку чи корекцію носа. 

—У світовій практиці давно вже існують чіткі визначення. А в Україні — це тема для вічних дискусій. І народні депутати, і чиновники активно обговорюють ці поняття, але ніяк не можуть визначитися, що є що. 

Клінікам, щоб працювати у правовому полі, потрібен закон, який розставить усе по своїх місцях, у цьому питанні не повинно бути різночитань.

— Високоспеціалізована медична допомога, яку надають у клініках НАМН, ніяк не вписується в медичну реформу. У Мінздоров'я нещодавно з'явилася ідея — передати клініки Академії меднаук у підпорядкування Національного медуніверситету. Мабуть, і це внесуть до списку реформ. 

—Чому інститути й клініки обов'язково треба кудись передавати? Вони виконують свої функції — провадять наукову діяльність, надають медичну допомогу третього, найвищого рівня. Перш ніж ламати систему, яка стабільно працює всупереч усім обставинам, слід подумати, навіщо ламати й заради чого. Де розрахунки, які доводять, що нова структура буде успішною?

Реформи треба починати не в кабінетах чиновників, а в лікарнях. Подивитися, вивчити, поговорити з лікарями — що їм потрібно для нормальної роботи, що вони вміють, чого повинні навчитися. Легко малювати на папері госпітальні округи, не замислюючись про те, як доправити хворого з населеного пункту за 80 або 100 км до найближчої клініки. Чи встигнуть довезти людину живою при таких відстанях і дорогах, як у нас?..

До нашої клініки часто привозять людей у такому стані, коли допомога потрібна невідкладно. І ми її надаємо. Навіть у столиці не завжди можна встигнути довезти пацієнта до Лікарні швидкої допомоги, яка розташована на лівому березі. 

Потрібні реформи? Я багато разів пропонував: давайте створювати єдиний медпростір, що дозволить надавати всі види медичної допомоги — планової і екстреної, первинної і високоспеціалізованої. Територіально це нескладно — поруч з інститутом розташована міська лікарня. Складніше вирішити бюрократичні питання — у нас різні підпорядкування й фінансування. 

— Якщо гроші ходитимуть за пацієнтом, яка їм різниця, куди йти — до міської лікарні чи інститутської клініки? Головне, щоб хворий мав можливість швидко обстежитися та отримати адекватну медичну допомогу.

— Наші фахівці готові консультувати, оперувати, лікувати. І не тільки на базі інституту. Місто лише виграє, якщо ми зможемо об'єднати наші зусилля — створимо єдиний медичний округ, де люди зможуть отримувати весь спектр сучасної медичної допомоги. У нас є все для того, щоб приймати хворих цілодобово — обладнання, діагностична апаратура, оперблоки, реанімація. Ми готові цілодобово надавати медичну допомогу жителям і Києва, і передмість.

— Що заважає здійснити такі плани?

—Залізобетонний аргумент. Кажуть, бюджетним кодексом такого не передбачено.

— То, може, ампутувати застарілі норми, які скоро доведуть систему охорони здоров'я до летального результату?

—Усього-то й потрібно — посадити Віталія Івановича і Віталія Володимировича за стіл переговорів. Упевнений, що президент НАМН В.Цимбалюк і мер Києва В.Кличко знайдуть спільну мову й компромісне (на цьому етапі) рішення. Свого часу академія підписувала меморандуми з обласними адміністраціями, чому б не підготувати такий договір і для Києва? Від такого рішення виграють насамперед кияни, які отримають якіснішу й доступнішу медичну допомогу.

— Що плануєте на 2017 рік?

—Коли ти зайнятий тим, що рятуєш здоров'я, розумієш, як багато воно значить і як дорого коштує. Ми робитимемо все, щоб перетворити нашу клініку на багатофункціональний багатопрофільний госпіталь. Заради цього доведеться щось перепрофілювати, розвивати нові напрями, навчати кадри за новими спеціальностями. Мусимо все робити для того, щоб наш інститут був максимально затребуваний і відповідав світовим стандартам.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 27.04
EUR 29.06