Кодекс для закріпачення

Ольга Скрипник 25 січня 2013, 19:55
Робочий

Читайте також

 Минулий рік збагатив українське законодавство 52 законами, десятки законопроектів пройшли перше читання. Серед них і проект Трудового кодексу України (ТКУ), за який планували голосувати ще восени, однак перенесли на 2013 р. Скоріше за все, ухвалення відтермінували через парламентські вибори, бо норми, які містить цей кодекс, перекреслюють передвиборну риторику про "покращення життя вже сьогодні". Чимало новел, які регулюють стосунки роботодавців і найманих працівників, істотно ускладнять життя останніх, призведуть до значного його погіршення не лише сьогодні, а й на багато років наперед.

Законопроект довго лежав під сукном, а потім стрімко, наче за помахом чарівної палички, пройшов перше читання. Є підозри, що так само спонтанно відбудеться голосування за ухвалення ТКУ. Експерти, правозахисники, профспілкові діячі стверджують, що законопроекту не погоджували з громадськими організаціями, не було проведено жодного публічного обговорення, презентації чи дискусії.

Важливо й те, що законопроект уже готовий до другого читання, але його так і не подали на розгляд Міжнародній організації праці.
(Для трудового законодавства — це своєрідна Венеціанська комісія.) 

Чи не тому, що КТУ вже охрестили кодексом для закріпачення? Через цілу низку статей, які істотно погіршать умови праці багатьом категоріям найманих працівників. Найстрашніше те, що нововведення ігнорують право людини на відпочинок та охорону здоров'я.

№3_5
Юрій Кундієв
Чому наукові експерти "не зарубали" статті законопроекту, які несуть загрозу здоров'ю людей? — із цього запитання розпочалася наша розмова з директором Інституту медицини праці НАМН України академіком Юрієм Кундієвим.

— Коли стало відомо про те, що готується законопроект Трудового кодексу, науковці сподівалися, що їм запропонують долучитися до цієї роботи, адже мають чимало наукових досліджень, які стосуються професійних захворювань, гігієни праці тощо. Ціла низка академічних інститутів займається цими проблемами, їхні рекомендації включено до багатьох державних актів. Час минав, до нас ніхто не звертався. Знаючи, що робота над проектом триває, ми проявили ініціативу і запропонували законодавцям свої послуги як експерти. На мій подив, надійшла відповідь, що експертизу вже проведено, наукові консультації не потрібні. Тоді ми взяли проект Трудового кодексу України, вивчили і підготували свої зауваження та пропозиції, які стосуються передусім здоров'я людини. Більшість статей законопроекту порушують це право. 

— Які норми Трудового кодексу найбільше обурюють?

— Збільшення тривалості робочого дня з 8 до 12 годин. Скорочення часу на відпочинок між змінами до 12 годин. Там, на жаль, багато неприємних сюрпризів.

Стаття 143 ТКУ дає можливість встановити фактично необмежену тривалість робочого дня й тижня. Найбільше дискусій у наукових колах викликала теза про збільшення робочого часу з нинішніх 40 годин на тиждень до 48.

Дослівно: "Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався — нормативним актом роботодавця". 

Робочий день у будь-якій компанії можуть подовжувати до 12 годин, а за "наявності достатніх підстав" — і більше. До зловживань може спонукати те, що вичерпний перелік таких підстав не надається.

— Законодавці вказали, що це можливо лише за письмовою згодою того, хто працює.

—Хай спробує не погодитися! В умовах безробіття таке уточнення сприймається як насмішка. 

Стаття 13 ТКУ надає право роботодавцям видавати обов'язкові для працівників "нормативні акти роботодавця", що узаконює перетворення працівників на підневільних осіб. (У чинному Кодексі законів про працю подібна норма відсутня.)

У проекті зазначено: "У випадках, передбачених законом, колективними угодами та договорами, такі акти приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій чи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації". А далі вказано, що за відсутності колективного договору та первинної профспілкової організації "роботодавець самостійно приймає такі акти".

Дана стаття законопроекту заохочує роботодавців ухилятися від укладення колективних договорів. Їм значно вигідніше видавати нормативні акти, а не ухвалювати колективний договір. 

За порушення колдоговору (згідно зі ст. 18 ЗУ "Про колективні договори і угоди") передбачено штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А нормативні акти можна приймати в односторонньому порядку, за їх порушення відповідальності роботодавців не передбачено.

— Чим усе це загрожує здоров'ю людини? 

— Ви знаєте, як з'явився саме восьмигодинний робочий день?Протягом кількох століть питання законодавчого обмеження робочого часу було однією з основних вимог у боротьбі за економічні права. Багато політичних партій брали його на озброєння. Після Жовтневого перевороту першим законодавчим актом про працю став Декрет від 29 жовтня (11 листопада) 1917 р. "Про восьмигодинний робочий день". 

— Цікаво, чи доживе ця норма до свого сторіччя...

—Відомо, що на ухвалення закону дуже вплинули наукові дослідження засновника російської школи фізіологів І.Сєченова. Він звернув увагу на те, що оптимальне співвідношення в циклі "робота—відпочинок" природою закладене в роботі серця людини. Тривалість систоли і діастоли зазвичай мають співвідношення 1:2. При такому ритмі серце працює практично без перевтоми протягом усього життя людини. Це співвідношення, апроксимоване на 24-годинний цикл життя, дає підстави вважати фізіологічно обґрунтованою саме 8-годинну тривалість робочого часу протягом доби. Таким чином "8-годинний робочий день" став основоположною вимогою в обстоюванні прав трудящих.

Останнім досягненням у напрямі демократизації праці в Україні було закріплення 40-годинного п'ятиденного робочого тижня Кодексом законів про працю (КЗпП) у 1993 р. Хоч і з запізненням, але було виконано вимогу Конвенції Міжнародної організації праці, яку Україна ратифікувала ще 1965 р. 

Це справді неабияке досягнення на користь працюючої людини. Адже, окрім відновлення розумової та фізичної працездатності під час відпочинку, людина потребує вільного часу для виховання дітей, допомоги батькам, для того, щоб потурбуватися про власне здоров'я, подбати про підвищення культурного та освітнього рівня.

В умовах безробіття та економічної кризи наймані працівники погоджуються на будь-які умови, навіть без укладання трудових угод. Відтак з'являється безмежне поле для безжальної експлуатації незахищених законом людей в умовах ненормованого робочого дня. Як показали наші дослідження, на малих підприємствах він може тривати до 14–16 годин на добу.

— Чим обернеться збільшення робочого дня для економіки держави? Роботодавці сподіваються, ще це принесе додаткові прибутки. А що іще?

—Наслідки порушення законів фізіології праці були задокументовані науковцями багатьох країн ще в минулому столітті. Майже сто років тому український учений-гігієніст В.Підгаєцький показав економічну й фізіологічну доцільність 8-годинного робочого дня для представників фізичної праці —зокрема на прикладі буряководів. Він переконливо довів, що при збільшенні робочого дня з 8 до 10 і 12 годин, продуктивність праці різко падала, а втома — зростала. 

Відтоді накопичено чимало доказової літератури стосовно пілотів, водіїв автотранспорту, машиністів локомотивів, медичного персоналу, працівників диспетчерських служб, оперативного персоналу енергопідприємств. 

У лабораторному експерименті ми встановили, що надійний стиль операторської розумової діяльності в ситуаціях із жорстким дефіцитом часу (моделювання аварійних ситуацій) зберігається лише протягом перших чотирьох годин роботи. Надалі він знижується і стає явно аварійно небезпечним протягом 9–12-ї годин експерименту.

У реальних виробничих умовах результатом втоми стають помилкові дії, що призводять до аварійності та травматизму із втратою працездатності, а нерідко і з фатальними наслідками. Такі факти виявлено в промисловості, на транспорті, у лісовому господарстві і навіть у кіноіндустрії.

Останнім часом вчені США та Японії описали синдроми burnout (вигорання, психологічна виснаженість) та "кароші" (раптова смерть на робочому місці), які зафіксовано в людей, що працювали 60 і більше годин на тиждень. Пов'язані із цим порушення здоров'я у деяких країнах визнано професійними захворюваннями. 

Є професії, де не може бути й мови про збільшення тривалості робочого дня. Наприклад, авіадиспетчер лише дві години може працювати без помилок. Дослідження науковців нашого інституту показують, що збільшення тривалості роботи диспетчерів зазвичай закінчуються інфарктами, які спричиняє напруга, що притаманна їхній діяльності. 

— Це пояснює, чому так багато аварій трапляється з вини водіїв маршруток, що мало не щодня поповнюють хроніку ДТП. Не секрет, що вони працюють понад 8 годин, не мають повноцінного відпочинку, а ситуація на дорогах вимагає підвищеної уваги і реакції. 

—Ваша правда. Авіадиспетчерів хоча б контролюють, а на землі сподіваються, що якось воно буде. Переважна кількість ДТП, техногенних аварій тощо пов'язані з людським чинником. Неабияку роль у цьому відіграє саме тривалість робочого дня, а також психофізичні особливості людини.

— ТКУ містить норми, які впливатимуть навіть на здоров'я майбутніх поколінь. Чи зможе народити здорову дитину жінка, яка працює по 12 годин та витрачає на дорогу ще майже три години? 

—Дорогу на роботу і з роботи ніхто не враховує. А це важливий чинник. Наприклад, шахтар добирається в лаву до свого робочого місця інколи понад годину. Раніше йому зараховували зміну з тієї хвилини, як він екіпірувався і почав спускатися під землю. Але роботодавцям хочеться рахувати з тої миті, коли вже він почав рубати вугілля. 

Найскрутніше буде тим працівникам, яким час відпочинку між змінами скоротять до 12 годин, як це дозволяє новий кодекс. Тут виникає ще одна проблема — далеко не всі люди можуть працювати уночі, це залежить від психофізіологічних особливостей людського організму. На жаль, цей аспект зовсім не враховано у статтях ТКУ.

— Складні умови праці зазвичай пов'язують з важкою промисловістю і чоловічими професіями. А хіба легше працювати жінкам у тепличних комплексах, які відкривають у багатьох областях? ТКУ дозволяє збільшувати зміну до 12 годин, змушувати працювати у святкові й вихідні дні, якщо є виробнича необхідність. А там це виникає постійно — то висадка розсади, то збирання врожаю… 

—І надзвичайно шкідливі умови. По-перше, штучний клімат з високим рівнем вологості та високою температурою. По-друге, використання хімічних речовин — добрив, інсектицидів, пестицидів тощо. У замкнутому просторі все це випаровується і потрапляє в організм людини. До речі, отрутохімікати всмоктуються через шкіру рук більше, ніж через легені.

Наші багаторічні дослідження показують, що в людей, які працюють у закритих приміщеннях, отруєння, професійні та загальні захворювання трапляються в 3–4 рази частіше, ніж у тих, хто працює в полі. 

Чи знають автори ТКУ про таке поняття, як захист часом? Складається враження, що вони про нього навіть не чули. Це поняття було запроваджено на законодавчому рівні для того, щоб нормалізувати ситуацію там, де неможливо зменшити до нормативних величин вплив таких шкідливих чинників, як вібрація, пил, шум, хімічні, токсичні речовини тощо. На таких виробництвах надавали певні пільги "за шкідливість", запроваджували скорочений робочий день, тобто діяв захист часом.

Ми підготували свої пропозиції і подали до комітетів Верховної Ради — з питань соціальної політики та з питань охорони здоров'я.

— Законодавці відгукнулися чи?..

—Промовчали. 

Ми хотіли пояснити законодавцям, чому нас так непокоять статті кодексу, які дозволять подовжувати робочий день. Свого часу неабияким досягненням було ухвалення в нас 40-годинного робочого тижня, а що нам готує ТКУ?! Роботодавці отримають право запроваджувати шестиденний робочий тиждень, який може тривати набагато довше, ніж нині.

А тим часом у деяких державах уже зменшили 40-годинний тиждень: у Японії до 36, у Скандинавських країнах до 36–38 годин. 

Це питання надзвичайно важливе. Необхідно пам'ятати, що для працюючої людини подовження часу для відпочинку — це подовження її життя. 

— Чинний Кодекс законів про працю, який з'явився на світ іще за радянських часів, попри всі його "за" і "проти", дозволяв досягти балансу між інтересами роботодавців і людей праці. Як оцінюють науковці ТКУ у цьому аспекті?

—Дуже багато питань Трудовий кодекс висвітлює диспаритетно, надаючи цілковиту перевагу роботодавцям. Зокрема, це стосується відповідальності сторін за невиконання їхніх зобов'язань. 

Усі положення про відповідальність роботодавця за невиконання норм трудового права та завдання матеріальної та моральної шкоди працівникам умістилися в п'яти маленьких, досить розпливчастих статтях —420–424. Зауважте, що у першому варіанті законопроекту їх узагалі не було! До ТКУ їх включили пізніше, за наполяганням вільних профспілок та МОП. Прикладом "паритетних відносин" може слугувати ст. 423, яка складається з одного речення: "Роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником у випадках, встановлених цим Кодексом, законом або трудовим договором". Натомість дисциплінарну та матеріальну відповідальність найманих працівників розписано у 20 статтях (№№ 401–419 та 389), в обсязі увосьмеро більшому, ніж відповідальність роботодавців.

Очевидно, автори законопроекту орієнтувалися на популярну нині тезу про те, що не можна заважати бізнесу. Здається, що ТКУ писали під диктовку роботодавців. Це нерозумна, примітивна політика. Сьогодні ти маєш надприбутки, а завтра можеш усе втратити, бо нікому буде працювати. Бізнес не може бути на крові! Настав час думати і дбати про суспільство, а не лише про свої прибутки. 

Сьогодні суспільство втрачає виробничий потенціал. Є підрахунки, які доводять, що до 2030 р. відбудеться настільки різке скорочення робочої сили, що навіть ті галузі, де на одне місце претендують кілька спеціалістів, не зможуть забезпечити себе кадрами.

— Тому й поспішають все викачати до 2030 р…

—Не виключено. Бо не може бути в цивілізованій державі так, щоб на перше місце ставили лише економічні питання, ігноруючи вирішення соціальних проблем, у тому числі охорони праці та здоров'я. 

Необхідно законодавчо закріпити та забезпечити реалізацію персональної відповідальності роботодавців — економічної та кримінальної — за передчасну втрату працездатності або смерть найманих працівників за умов подовженого робочого тижня (у професіях із ризиком для здоров'я — і подовжених робочих змін), що сприятиме збереженню трудового потенціалу України, підвищенню життєвих стандартів і якості життя українців.

Свого часу асамблея ООН ухвалила резолюцію: "Тільки та економічна діяльність чогось варта, яка не шкодить здоров'ю". Мені здається, що в Україні перекреслили цю тезу, поставивши прибутки над усе. 

Така недалекоглядна політика несе загрозу нашому майбутньому. 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
33 коментаря
  • лелик 23 апреля, 19:57 Нашему януковичу на людей наплевать и доказательство того Трудовой кодекс которий народ Украины зделает РАБАМИ. И если его примут народ выйдет на улицу ,и Революции не избежать. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ник 20 апреля, 08:16 Социальная революция на Украине просто жизненно необходима!!! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Evil 21 марта, 19:03 К стенке их всех, тварей! Начиная от Кравчука и заканчивая Тимошенками, янычами и прочими мудаками!!!!! :-( Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • кука 3 марта, 00:20 Вставай страна огромная , вставай на смертный бой... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • аттем 1 февраля, 08:33 это ужас просто! Товарищи с этим нужно что то делать так нельзя жить!они хотят из нас сделать рабов нужно подыматся война и революция мочить их надо тварей,по другому они не поймут! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ZeRla 29 января, 16:10 Самое интересное в том, что комментирующие данную статью люди объединились независимо от принадлежности к политическим взглядам, национальности, возрасту и т.д. Правильно звучал лозунг «Пролетарии всех стран объединяйтесь», а против чего? Против угнетения и сверхэксплуатации! Я скажу, что не в государственных органах не в частных в упор не видят законы и соблюдать их не хотят. И те и другие, а в нашем случае это одни и те же. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Елена 28 января, 19:08 Вы смотрите как издеваются над народом!!!Да уже я женщина не выдерживаю!!!Ну сколько можно молчать,где профсоюзы!!!Где защитники народа!!!Как выборы обещают,а где сейчас те за кого вы голосовали!!!Да рабы по 12 часов не работают!!!А у нас Украина уже люди не люди!!!Надо подниматься!!!! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • саня 28 января, 14:22 Это от безделья такое в голову лезет какому-то придурку, который оторван от мира вообще. Сидит себе где-то во дворце и даже ТВ не смотрит. А детские сады тогда будут работать до 21.00,??? Чтобы мама , работающая с 8.00 до 20.00 доплелась и забрала спящего ребенка. Козлы!!! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Григорий 28 января, 10:25 Какой закон? Какие права? О чём вы люди говорите?! В Украине уже давно нет 8 часового рабочего дня... В Украине уже давно процветает рабство и бесправие рабочего. Распорядок устанавливает работодатель, и ему глубоко наплевать что об этом кто то думает. Те бумаги, что подписывает человек нанимающийся на работу, уже сами по себе влекут хозяина под расстрельную статью. А им, заранее, везде всё схвачено и проплаченно. И не один суд или какая либо правозащитная организация, не в состоянии отстоять права человека на труд и отдых. Разве об этом никто не знал? Или вы люди все пенсионеры и продолжаете жить советскими иллюзиями? Данные поправки есть не что иное как молчаливое согласие миллионов обречённых рабочих, ни слова не сказавших в свою защиту. Профсоюз - продажная организация, давно живущая сама по себе, а она обязана поднять волну протеста, но не поднимет - его купили..... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Виталий 28 января, 09:20 Сделают рабами. А мы и терпим. Нужна революция, а вы терпите. Будете пахать за гроши, и дохнуть как мухи. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 25.77
EUR 27.74