Як прочхали мільярд

Поділитися
Епідемії так званого свинячого грипу, що звалилася на нас мов сніг на голову восени минулого року, наш тижневик свого часу приділив достатньо уваги...

Епідемії так званого свинячого грипу, що звалилася на нас мов сніг на голову восени минулого року, наш тижневик свого часу приділив достатньо уваги. Глибоко та грунтовно висвітлюючи цю тему, «Дзеркало тижня» першим із періодичних видань зацікавилося фінансовою складовою грипозної «гарячки», намагаючись, зокрема, з’ясувати, куди поділися 50 мільйонів бюджетних гривень, виділених навесні на боротьбу зі свинячим грипом. Та що таке 50 мільйонів у порівнянні з мільярдом, щедро виділеним на протидію епідемії з резервного фонду та держбюджету! Зрозуміло, що доля «грипозного» мільярда вельми цікавить наших співвітчизників, кожен з яких у міру своїх фінансових можливостей у кризовий період протистояв вірусній навалі. Ще в дні епідемії стало зрозуміло, що сотні мільйонів або не встигають за грипозними потребами, або пропливають повз них. Тому суспільство вимагало ретельно перевірити витрати фактично кожної копійки. На виконання указу президента, постанови Верховної Ради таку перевірку здійснювала протягом більш як чотирьох місяців Рахункова палата України. Матеріали аудиту отримали державні органи влади, причетні до витрат мільярда, зокрема МОЗ, Кабмін, а також голова Верховної Ради.

Плани-клони

Збираючись на дачу, в домашній аптечці шукаю мазь від подряпин, укусів комах тощо, а до рук потрапляє осінній асортимент: оксолінова мазь, антивірусні пігулки, краплі від нежитю, мікстури від кашлю, упаковка антибіотика. Усе навіть не розпаковане. Вдивляюся в термін придатності. Торік восени не дуже тим переймався, все купувалося «про всяк випадок», ще й з розрахунку на кожного члена сім’ї. Душа болить згадувати, як не одну сотню гривень вгатили в протигрипозну оборону! І ось він, спогад про грип, — у вигляді непотрібних ліків. Невиправданих витрат, переконий, зазнала чи не кожна родина. Та що родина?! Держава у розпал всеукраїнського епідеміологічного переляку нашкребла мільярд навіть за фінансової кризи! І де він?

Запитання не риторичне, оскільки має чіткі відповіді. Однак спершу згадаймо, як усе почалося і чим закінчилося. 29 жовтня — повідомлення про епідемію.
30 жовтня Кабмін ухвалює виділити 500 млн. грн. з резервного фонду на боротьбу з грипом.
31 жовтня—2 листопада з аптек зникають усі протигрипозні засоби. 3 листопада — парламент голосує за закон про зміни до держбюджету, спрямувавши мільярд на протидію епідемії. Точна цифра така: 1 мільярд 184 млн. грн., з яких 67,6 млн. грн. — вартість гуманітарної допомоги у вигляді ліків, тест-систем, обладнання тощо.

Найвищий рівень захворюваності спостерігався з 4 листопада по 6 грудня. Епідемія захворювань на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції припинилася наприкінці лютого 2010 р. і Мінздоров’я підвів риску під епідемією з такими даними: 5,6 млн. осіб хворіли на простуду, грип, ГРВІ та ускладнення (пневмонія); 325 тис. потрапили до лікарень; 115,5 тис. з них поставили діагноз грип і пневмонія; 66,5 тис. випадків захворювання було піддано спеціальному лабораторному дослідженню; у 14,1 тис. з них виявили віруси різних штамів грипу; у 4,5 тис. з останніх виявлено грип А/H1N1 пандемічний (це 33,5%); 1111 людей померли від грипу та пневмонії.

Та повернімося до мільярда. Що й казати, цифра чималенька. Чому саме стільки виділив уряд на боротьбу з наступом грипу? Можливо, варто було витягти з державної кишені менше? Бути економнішими, скромнішими в період кризи? Точніше все обрахувати, послухати думку експертів, науковців і вже потім визначати обсяг коштів? Однак хто під час паніки здатен спокійно рахувати? Хоча панікувати чиновникам медичної галузі за статусом не годиться, вони мають бути готові до наступу будь-якої хвороби.

Про загрозу пандемії Україна, як і весь світ, дізналася у квітні 2009 р., коли ВООЗ розповсюдила прогнози щодо розвитку ситуації. Тоді ж у квітні міністр охорони здоров’я Василь Князевич подав уряду обґрунтування потреби в додаткових коштах на підготовку до боротьби з грипом та захисту населення від пандемії в обсязі 500 млн. грн. Серед аргументів значилося: прогнозна летальність у середньому — 50—60% сукупного населення.

Добре, що люди дізнаються про такі прогнози вже після того, як завісу театральної вистави під назвою «Рятуйте, свинячий грип!» опущено. А то не до аптек, а навтьоки кинувся би переляканий люд.

Передбачаючи жахливий перебіг пандемії, МОЗ засукало рукави і взялося… складати план боротьби з майбутнім епідемічним монстром. План № 446-р з’явився на світ у квітні. Коли ж восени спалахнула епідемія грипу, Мінздоров’я хутенько розробило ще три плани! Вони, наче клони, були схожі на квітневий, і відрізнялися хіба що номерами — 826, 827 та 828 — та зміненими термінами виконання заходів.

Показовий приклад — забезпечення роботи Українського центру грипу. У квітні МОЗ визначило: центр і його філіали в областях мають бути готові до боротьби з епідемією (обладнання, ліки, тест-системи тощо) у травні 2009 р. Та в плані № 826 готовність центру перенесено на 25 грудня 2009-го. А насправді навіть на початок березня 2010 р. центр повноцінно так і не запрацював, оскільки лабораторне обладнання, куплене за кошти з резервного фонду ще в травні 2009 р., змонтували тільки в березні 2010-го.

Апогеєм планотворчості міністерства стали пункти планів №826 і №828, де передбачалося… розробити і затвердити план заходів, спрямованих на профілактику та боротьбу з поширенням пандемічного грипу та інших ГРВІ!

Можна було б посміятися, якби не було так боляче за державу, і за нас із вами. Маємо визнати, що перший весняний план містив 22 пункти, всі виправдані й потрібні. Якби виконали, то наприкінці жовтня ніхто б не панікував. Мало того, могли б уникнути значної кількості смертельних випадків. Не довелося б, зрештою, витрачати мільярд.

До шістьох пунктів узялися вже тоді, коли епідситуація ускладнилася, а сім — і досі на папері. Скажімо, до травня МОЗ запланувало зібрати інформацію про наявні запаси матеріальних ресурсів на випадок пандемії та панзоотії грипу, про автотранспортні засоби для швидкого застосування. Однак лише наприкінці жовтня 2009 р. міністерство зажадало від своїх регіональних підрозділів надати необхідні дані.

Планували закупити в травні лабораторне обладнання для молекулярно-генетичної діагностики грипу А/H1N1 та тест-системи до цього обладнання. Однак купили його лише у вересні, а доставляти санстанціям почали наприкінці жовтня 2009-го, і тривало це до лютого 2010 року.

До 7 травня 2009 р. планували створити спеціалізовані палати в інфекційних та інших медзакладах для розміщення хворих на свинячий грип. Не створили. Інвентаризації палат інтенсивної терапії в інфекційних стаціонарах не провели, кошторисів їхнього дообладнання не склали, хоча планували. Тож нема чого дивуватися, що в листопаді не було боксів у лікарнях Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Рівненської, Черкаської, Чернівецької областей.

Хоч з якого боку поглянь, а найважливіших заходів усіх чотирьох планів, спрямованих на запобігання поширенню свинячого грипу, не виконано. З усього видно, що об’єктивною ситуацією МОЗ не володіло і саме тому не зуміло визначити реальний обсяг необхідних коштів державного бюджету для подолання епідемії. А потім не зуміло організувати ефективне їх витрачання.

Чимало лікарів-практиків переконані: суму в один мільярд узято фактично зі стелі. Восени 2009 р. міністерство розрахувало потребу в коштах із держбюджету на заходи для запобігання поширенню та лікування грипу А/H1N1, з огляду виключно на тяжкий перебіг пандемії грипу: госпіталізація на рівні 1,2 млн. осіб, з них 180 тис. — у відділення інтенсивної терапії (нагадаємо, до лікарень потрапили з діагнозами ГРВІ та грип 325 тис. громадян).

У той самий час (наприкінці листопада 2009 р.) Академія медичних наук України надала уряду свій прогноз розвитку ситуації: госпіталізують 138 тис. осіб, у т.ч. до відділень інтенсивної терапії — 34,5 тис. Загальну кількість хворих учені-медики вказували на рівні 13,8 млн., а летальність — 16 тис.

І без обрахунків видно, що прогнози вчених вимагали значно меншого фінансування — як мінімум у п’ять разів! Тобто вистачило б і 200 млн. грн. Навіть якщо взяти до уваги кількість тих, хто потрапив до лікарень фактично і за прогнозами МОЗ, то все одно на боротьбу з пандемією було б достатньо 300 млн. Округлимо, накинемо на всілякі непередбачувані ситуації і матимемо ну нехай 500 мільйонів. Але аж ніяк не мільярд!

Однак уряд віддав перевагу експертам МОЗ. Причини щедрості, крім недолугого управління та непрофесійного підходу до підготовки до можливої епідемії, проявлених МОЗ, криються і в політичній площині. У переддень виборів уряд прагнув вразити щедрістю, показати електорату турботу про його здоров’я.

Ще одна причина — збагачення фірм і компаній, які юрмляться довкола медичної галузі. Через відпрацьовані роками корупційні схеми чимало коштів, як ведеться, мало піти в кишені підприємців та чиновників. Зрозуміло, довести це можуть лише правоохоронці. Але вони поки що мовчать. Проте не рахуватися з такою причиною спрямування значних коштів на грип не можна. Як побачимо далі, мільйони і сотні тисяч гривень витрачалися аж ніяк не на грип.

У хату халепа — відкривай щелепи

У тому, що Україну затягнуло в потужну вирву світової афери фармацевтів, переконувати, гадаю, не потрібно. «Фальшива пандемія», за висловом ПАРЄ, зіграла злий жарт із більшістю країн Європи. Але якщо євроспільнота заворушилася одразу, Україна, навіть виділивши навесні минулого року 50 млн. грн. на підготовку до епідемії, почала витрачати ці кошти лише тоді, коли грім ударив. А далі, уже заскочені осінньою атакою свинячого грипу нібито зненацька, не пошкодували й мільярда. Однак через недолугість і нерозторопність урядовців майже 46 відсотків «грипозних» грошей викинули просто на вітер.

Найбезглуздіші витрати можна віднести на рахунок Українського центру грипу. Сюди вкинули близько 100 млн. грн. Центр має опорні бази — вірусологічні лабораторії в санепідстанціях Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Львівської, Харківської, Чернігівської областей, а також Києва та Кримської автономії. Санепідстанції інших областей таких лабораторій не мають. І не тому, що їх не вистачає, а тому, що більше, ніж є, не потрібно. За міжнародними стандартами, піддавати лабораторному тестуванню кожну особу з підозрою на інфікування пандемічним вірусом грипу, немає потреби. Спеціалісти ВООЗ визначили, коли відвідували Україну, що сукупна потужність двох лабораторій центрального рівня (Центральної СЕС та Центру грипу), які можуть тестувати 100 зразків за день, цілком достатня для задоволення потреб країни у вірусологічному моніторингу грипу, навіть в умовах шостої фази пандемії.

Зазначимо, що Центр грипу у 2006—2008 роках, після спалаху пташиного грипу, отримав від Росії як гуманітарну допомогу обладнання для тих самих опорних баз. Та тільки МОЗ відправило обладнання і в ті санстанції, де вірусологічних лабораторій немає. А коли спалахнув свинячий грип і в пожежному порядку почали купувати тест-системи (145 тест-систем на суму 391,5 тис. грн.), третину з них, на суму 148,5 тис. грн., автоматично відправили на ті санстанції, де вони не потрібні.

Загалом серед епідеміологів існує стійке переконання, що потребу в такій кількості тест-систем у МОЗ надто завищили, не дослухавшись авторитетної думки ані вітчизняних, ані зарубіжних експертів. І з жовтня 2009 по березень 2010 року існуючі 29 санепідстанцій країни (24 обласні, Київська та Севастопольська, Кримська, Центральна і Центру грипу) встановили в себе нове обладнання, придбали тест-системи на загальну суму 36,1 млн. грн. От тільки дві третини дуже недешевого добра (майже 24 млн. грн.) знов-таки потрапили до санстанцій, які не є опорними базами Центру грипу!

Навіть за умов пандемії така кількість обладнання не виправдана, вважають спеціалісти. МОЗ марно витратив мільйони державних коштів. Більшість обладнання навряд чи коли-небудь використовуватиметься! «Відтепер забезпечення подальшого функціонування таких лабораторій вимагатиме з бюджету близько 40 мільйонів гривень», — зазначив у четвер на прес-конференції голова Рахункової палати Валентин Симоненко.

Та й Центр грипу відзначився. Через капремонт його унікальна лабораторія із сучасним обладнанням, яке дає змогу протягом години з високим ступенем точності визначити штам вірусу грипу, мутації, чутливість до антивірусних препаратів, торік восени не працювала. Закупленими для неї тест-системами на
247,7 тис. грн. так і не скористалися.

Загалом, за даними держпідприємства «Укрвакцина», станом на 31 березня 2010 р., матеріали та тест-системи вартістю 4 млн. 919 тис. грн. виявилися не використаними і припадають порохом як в санстанціях, так і на складах «Укрвакцини». А це 99,2% закупленого!

Не було б щастя, так епідемія допомогла

Від смертельного ускладнення свинячого грипу восени 2009 р. хворих рятували апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ). Дихати означало вижити. Тож робоча група МОЗ визначила потребу в закупівлі 1505 одиниць обладнання, серед якого основу склали апарати ШВЛ. На закупівлю їх із резервного фонду пішло 197,8 млн. грн. При цьому без порушень Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти не обійшлося. Навіть для проформи не засідав тендерний комітет. Під егідою аврального захисту від грипу договори з постачальниками на 287,2 млн. грн. уклали просто за результатами переговорів, проведених під головуванням заступників міністра охорони здоров’я В.Лазоришинця та В.Бідного.

А без тендерів — означає: без розумного врахування співвідношення «ціна—якість». Яку ціну правив постачальник, таку й платили. Апарати ж не мали державної реєстрації, дозволів на ввезення на митну територію України (ТОВ «Профімед» закупило апарат ШВЛ вартістю 190 тис. грн. без відповідного свідоцтва).

Нарешті, основний казус фінансування боротьби з грипом — час, коли вся ця потрібна апаратура надійшла до лікарень, була змонтована і почала використовуватися. Що й казати — грип ущух раніше, бо лише 26 грудня 2009 р. МОЗ затвердило остаточний розподіл придбаного медобладнання. І хоч контролюючі органи можуть висунути міністерству претензії з приводу поставки техніки раніше, ніж було затверджено розподіл, логіка моменту все ж таки по-людськи виправдовує такі дії чиновників. За поставлене лікарням обладнання — будьмо справедливі! — міністерству варто подякувати. І нічого, що під прикриттям забезпечення лікування грипу МОЗ посприяло оснащенню своєї галузі. А що робити, коли зазвичай вибити кошти на обладнання просто неможливо?

За даними «Укрвакцини», медзакладам країни поставлено 1474 одиниці різного медичного обладнання. Воно потрапило до обласних та міських дорослих і дитячих інфекційних лікарень (86 одиниць на 3,6 млн. грн.), до дитячих та дорослих багатопрофільних лікарень обласного, районного та міського рівнів
(944 од. на 72,0 млн. грн.), спеціалізованих лікарень (психіатричних, пологових, протитуберкульозних, онкологічних, кардіологічних, серцево-судинної хірургії, 47 од. на 5,0 млн. грн.), до обласних баз спецмедпостачання (397 од. на 13,4 млн. грн.).

Усе це обладнання не працювало безпосередньо на грип (багато його і досі не введено в експлуатацію), проте добру справу таки зроблено. Не було б грипозної паніки — хтозна, коли б сучасне обладнання побачили десятки наших лікарень. Бо майже 97% закупленого обладнання відправлено до регіонів.

А от із часткою коштів, що призначалися на додаткову оплату лікарям за надурочну роботу, повелися вкрай недбало. Для цього МОЗ виділило понад 101 млн. грн. От тільки гроші надійшли запізно, лише в листопаді, і використати їх у повному обсязі не вдалося через скасування карантину.

Тоді уряд змінив статтю призначення — на преміювання медпрацівників та надбавки за складність і напруженість роботи. Однак гроші лікарям знову не дісталися: аж 74,3% виділених коштів наприкінці року повернулися в бюджет. Так, санстанції Київської, Чернівецької та Хмельницької областей, Луганська лінійна СЕС на Донецькій залізниці не використали всіх 100 відсотків отриманих коштів! Виходить, що порушувати тендерні закони та правила закупівлі, постачати на сотні мільйонів непотрібне обладнання — можна. А заплатити людям, які не відходили від хворих тижнями, затримувалися на прийомах у поліклініках, чаклували над мікроскопами в лабораторіях, нормативи не дозволили.

Пігулкова вакханалія

Те, що 94% закуплених по всьому світі упаковок та флаконів озельтамівіру (фармакологічна назва препарату, відомого як таміфлю) залишилися не використаними, — квіточки. Чиновники з Міністерства охорони здоров’я приготували народу справжній сюрприз.

У грудні 2009 р. з бюджету у вигляді додаткових асигнувань уряд виділив понад 600 млн. грн. І понад половину цих коштів (363 млн. грн.) спрямували на закупівлю лікарських засобів, виробів медичного призначення та оплату різних послуг. При цьому було зірвано виконання соціально важливих для країни програм у сфері охорони здоров’я. Заходи, спрямовані на боротьбу з туберкульозом, СНІДом, онкозахворюваннями, розвиток трансплантації та надання екстреної меддопомоги, на які в 2009 році було заплановано 1,5 млрд. грн., залишилися непрофінансованими, про що також ішлося на прес-конференції в Рахунковій палаті.

Потребу в «чудо-препараті» таміфлю фахівці МОЗ визначили таку: 429 тис. 300 упаковок і 397 тис. 900 флаконів. Купували препарат за різними цінами — у вітчизняних виробників по 199,7 грн. (18 тис. упаковок), офіційного дистриб’ютора препарату — компанії F. Hoffman-La Roche (Швейцарія) за ціною
251 грн. (44,4 тис. упаковок), у фірм-постачальників — за ціною понад 300 грн. (точну кількість упаковок з’ясувати не вдалося).

В умовах епідемії, що стрімко поширювалася і лякала смертельними випадками, уряд дозволив, як і у випадку з обладнанням, відступити від вимог Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. У результаті без тендерів закуплено таміфлю на 236,9 млн. грн.

Одне порушення потягло за собою інші. І пішов в Україну караван пігулок, не внесених до Національного переліку основних лікарських засобів, не сертифікованих, без належних інструкцій із застосування та перекладу українською мовою. Медикаменти, що надходили по лінії гуманітарної допомоги, завозилися без митного оформлення.

Безтендерне постачання призвело ще до однієї халепи: тисячі упаковок таміфлю мають короткий, до 22 місяців, строк використання. Ще в десятків тисяч упаковок на загальну суму 5,5 млн. грн., хоч і з тривалим строком зберігання, він спливає в січні 2011 року!

Вихід із ситуації, який запропонували чиновники, просто… смертельний! Уявіть собі: достатньо токсичний хімічний препарат, який має низку побічних ефектів, нам пропонують уживати ще два роки після закінчення терміну придатності. І пропонує не перекупник під аптекою, а Міністерство охорони здоров’я! Спеціальним наказом строк придатності таміфлю, виробленого в лютому 2006 р., змінено з п’яти на сім років! Щоправда, в березні цього року новим наказом визначено, що таміфлю придатний до застосування таки протягом п’яти років, і лише у випадку пандемії — семи! Не вмер Данило, так болячка задавила!

У грудні 2009 року уряд, зважаючи на потребу в оперативному забезпеченні медпрепаратами, дозволив здійснювати 100-відсоткову попередню оплату за три місяці до визначеної дати поставки ліків. Хоча чинити так з державними коштами українське законодавство не дозволяє. Відтак угоди було укладено в листопаді, а основний обсяг препаратів надійшов в Україну вже далеко після зниження рівня захворюваності на грип та ГРВІ. Скажімо, лише в січні-лютому та березні 2010 року отримано таміфлю на 99,3 млн. грн., що становить 84,3% загальної суми коштів, призначених на закупівлю ліків.

Виходить, основний обсяг ліків Україна отримала, вже забувши про епідемію. Тисячі тисяч упаковок таміфлю виявилися непотрібними. Ось приклад: до київської клінічної лікарні №9 28 жовтня 2009 р. завезли 1810 упаковок, а використали лише 820. Згодом до цієї ж лікарні МОЗ планувало поставити ще 2248 упаковок, проте зрозуміли — навіщо!

Лікарі розповідають, що контроль за використанням таміфлю був суворіший, ніж за отрутою та наркотичними препаратами. Щодня від медиків вимагали писати звіти про те, кому скільки й чому призначено таміфлю. І невдовзі лікарі полегшили собі життя тим, що просто не призначали хворим цього препарату.

За даними «Укрвакцини», на 31 березня 2010 р. у регіонах вдалося використати цього препарату на суму 15,3 млн. грн., а це лише 10,4% від загальної кількості поставок. Загалом же 93,5% закуплених ліків та виробів медичного призначення залишилися невикористаними. І нині на складах «Укрвакцини» їх є на суму 69,5 млн. гривень.

Варто зазначити, що крім закупівлі таміфлю, ми звернулися до світової спільноти з проханням надати нам препарат як гуманітарну допомогу. І саме гуманітарні пігулки першими надійшли в Україну. Та навіть під час загострення епідситуації (жовтень–грудень 2009 р.) чимало лікарень узагалі не використали жодної упаковки! Є дані, що препарат не застосовувався для лікування хворих на грип у лікарнях Криму, Вінницької, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей. У закладах Житомирщини використано 4,4% поставок, Чернігівщини — 1,8 відсотка.

98% гуманітарної допомоги — виключно пігулки таміфлю. І в 90% з них на момент поставок термін придатності вже закінчився. Сім тисяч упаковок цього препарату, люб’язно надісланого в Україну з Грузії, не розмитнено у зв’язку із простроченим терміном. Не придатні для використання та не розмитнені ліки країн — донорів ВООЗ: Португалії, Латвії, Швейцарії, Литви.

Лише 4,4% отриманої гуманітарної допомоги використала Україна під час епідемії. Решта — сміття, яке ще й доведеться прибирати й утилізувати за власні державні кошти. (Як не нагадати, що на складі ДП «Укрвакцина» вже зберігається 30,9 т вакцини проти кору та краснухи із простроченим терміном придатності, отриманої від ВООЗ у 2008 р. Витратити на її утилізацію доведеться 343 тис. грн.).

Кілька слів про мільйони, виділені на закупівлю пандемічної вакцини для щеплення проти свинячого грипу. Міністерство визначило: потреба країни в такій вакцині — 10 млн. доз на 720 млн. грн. Чому стільки — розрахунків та обґрунтувань, як і з іншими витратами, немає. А тому на закупівлю вакцини, а також проведення випробувань, тестування, придбання спеціальних медичних препаратів, обладнання імунобіологічної лабораторії тощо виділили 40 млн. грн.

На даний час у нас зареєстровано лише одну вакцину — «МоноГрипол Нео», яку рекомендовано для щеплення осіб, віком після 18 років (але не вагітних та жінок, що годують груддю). У пресі була інформація і щодо ще однієї вакцини («Паненза», Франція), яку Україна має намір закупити: її виробник при реєстрації в грудні минулого року відмовився проводити клініко-епідеміологічні випробування, а тому угоду про закупівлю цієї вакцини призупинено.

Контролювати якість вакцини повинна єдина в нашій країні лабораторія, яка діє в ДП «Центр імунобіологічних препаратів». Торік за рахунок «грипозного» мільярда для облаштування та обладнання лабораторії витратили понад 26 млн. грн. Проте обладнання, закуплене п’ять місяців тому, і досі не працює.

Маски-шок

Пригадуєте масочний дефіцит у перші дні епідемії і десятигривневу ціну за 50-копійчаний виріб? Так от, щоб урятувати ситуацію і терміново забезпечити країну запобіжним засобом номер один проти грипу, кількома рішеннями уряду в жовтні та грудні розбронювали 10,9 млн. м марлі мобрезерву. З них 1 млн. м передали для пошиття масок Держдепартаменту з питань виконання покарань, 9,9 млн. м — Мінекономіки.

На масочну інтервенцію виділили 7 млн. грн. з коштів резервного фонду. За розрахунками МОЗ, належало виготовити 12 млн. 500 тис. масок. Проте на даний час МОЗ не володіє інформацією, як було організовано цю роботу і як насправді використано марлю Держкомрезерву.

«ДТ» вдалося роздобути окремі відомості про перебіг подій. Так, за інформацією Мінрегіонбуду, з передбачених для обл(міськ)держадміністрацій та Криму 7,8 млн. м марлі регіони отримали тільки 5,8 і виготовили 35,7 млн. масок. Дані стосовно пошиття масок для Донецької, Львівської, Південної та Придніпровської залізниць, яким за розподілом Держкомрезерву призначалося 16,3 тис. м, відсутні.

Цікаво, що в різних регіонах з 1 м марлі шили різну кількість масок. Де виходило вісім, а де — 15! Скажете, спритність рук майстринь?! Ні, то спритність рук чиновників, які писали звіти! А висновок такий: інформація про кількість виготовлених масок недостовірна. Як відзвітували в «Укрвакцині», з 1,6 млн. м марлі пошили 3,5 млн. масок. От тільки на таку кількість потрібно трохи більше 708 тис. м марлі, а
з 1,6 млн. м можна пошити майже 8 млн. масок. Куди поділися невикористані сотні тисяч метрів марлі Держкомрезерву, не дасть відповіді жоден з органів влади, відповідальних за те, як нею розпорядилися. Можливо, органи правопорядку зуміють їх розколоти...

Але навіть наявна кількість масок перевищила потребу в них у 4,5 разу! Нині на складі ДП «Укрвакцина» зберігається 1 млн. 31 тис. 800 масок на загальну суму 412,7 тис. грн. А з 7 млн. грн., виділених на пошиття масок, вдалося витратити лише 4,8 млн. грн., так що 2,2 млн. повернулися в бюджет.

Відомча ненажерливість

З-поміж десятків аркушів документів, які довелося перелопатити при підготовці цієї статті, в око раптом впав протокол, у якому визначено номенклатуру обладнання та лікарських засобів на перспективу боротьби з пандемією. У розрахунках до березня цього року міністерство зазначало, що сумарно «на грип» необхідно 3 млрд. 820 млн. грн. А мільярд — це лише на першочергові заходи.

Все! Досить рахувати. Ненажерливість Міністерства охорони здоров’я зразка осені 2009 року вбиває наповал. І річ не в тім, що десятки мільйонів державних коштів було проціджено крізь корупційні схеми, коли під виглядом тест-систем закуповували реактиви, медобладнання (медичні столи, шафи), дорогу апаратуру (коли існує не гірша, але значно дешевша), і з одного метра марлі шили нібито дві норми масок. Адже зрозуміло, що з відсутністю тендерів настали часи майже легальних відкотів. Саме тому запізнювалися закупівлі, поставки, і досі практично по всій країні не змонтовано обладнання в лабораторіях та лікарнях.

Річ у тому, що навіть гроші, справді вкладені в ліки, обладнання, вакцини, лікування тощо, на 90 відсотків, а то й більше, власне протидії свинячому грипу не прислужилися. А отже, не допомогли людям, які того потребували. І тих, хто оклигав після тяжких ускладнень, на ті ж таки 90 відсотків порятували сильний імунітет, зусилля лікарів, молитви рідних, але не кошти держави.

Наша країна витратила мільярд гривень без економічних обґрунтувань, без урахування стану обладнання, потреби в ньому, без інформації про фактичні запаси товарів на складах медзакладів, без стратегії доступу до антивірусних препаратів — без, без, без…

Якийсь безкарний і безглуздий апофеоз марнотратства.

Від редакції. Всі наведені вище цифри і факти мають документальне підтвердження. Втім, аби нам не дорікнули в упередженості, редакція, готуючи до друку цей матеріал, звернулася за коментарями до високопосадовців (тепер уже колишніх), причетних до витрат бюджетних коштів на боротьбу з грипом.

Екс-міністр охорони здоров’я Василь Князевич через свого помічника від можливості захистити своє добре ім’я і репутацію МОЗ, яке він очолював за попереднього уряду, відмовився. На звернення редакції до екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та до екс-віце-прем’єр-міністра Олександра Турчинова отримали короткий коментар останнього: «Питання, які стосуються порушень в Міністерстві охорони здоров’я стосовно закупівлі ліків та медичного обладнання, розглядалося за дорученням прем’єр-міністра Юлії Тимошенко Міністерством внутрішніх справ. Усі матеріали про виявлені порушення та зловживання з боку службових осіб МОЗ, які були отримані, відповідно до належності були передані до Генеральної прокуратури. Подальші її дії мені не відомі».

Листи МВС (від 22 грудня 2009 року, про зловживання службових осіб МОЗ під час закупівлі тест-систем для виявлення свинячого грипу, і реакція на цей лист прем’єр-міністра Ю.Тимошенко, а також від 30 січня 2010 року про результати перевірки використання бюджетних коштів на боротьбу з грипом) розміщені на сайті «ЗН».

Бюджетні призначення «ГРИПОЗНОГО МІЛЬЯРДА»

На заходи з недопущення занесення і поширення на території України свинячого грипу та боротьби з епідемією Міністерству з державного бюджету виділено 1158,2 млн. гривень.

З них:

— 50 млн. грн. — розпорядженням уряду від 28.04.2009 р.

На них придбано:

лабораторного обладнання — на 26,2 млн. грн.;

медикаментів і виробів медичного призначення — на 23,8 млн. грн.

— 550 млн. гривень — з резервного фонду. (Кошти резервного фонду в сумі 500 млн. грн. виділено всупереч вимогам ст. 23 Бюджетного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік, без внесення змін до закону про державний бюджет.)

— 500 млн. грн. — з резервного фонду (економічні обґрунтування — відсутні; планувалося закупити препарату озельтамівір 1,2 млн. упаковок, фактично закуплено 700 тис. упаковок).

З них:

244,6 млн. грн. — на придбання ліків та виробів медичного призначення.

З них для регіонів — на 110,4 млн. грн.;

на централізовану закупівлю самим МОЗ — 119,9 млн. грн.;

для Держкомрезерву (за розброньовану марлю) — 14,3 млн. грн.

173,9 млн. грн. — на медичне обладнання (перелік обладнання для централізованої закупівлі з десяти найменувань у загальній кількості 2924 од., в тому числі 664 апарати штучної вентиляції легень).

81,5 млн. грн. — на оплату праці.

Фактично у 2009 р. надійшло 804,8 млн. грн., або 69,5%. Не використано і повернуто в бюджет
66,5 млн. грн.

Сформульовано потребу в додаткових коштах (у подальшому) на заходи з локалізації пандемічного грипу та ГРЗ у сумі 1246,9 млн. грн., у тому числі на лікарські засоби та вироби медпризначення — 732,3 млн. гривень.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі