МИ БУДЕМО ЖИТИ ТЕПЕР ПО-НОВОМУ

Як очікується, прийнятий Верховної Радою новий Кримінальний кодекс має вступити в права 1 вересня. Якщо, звісно, нічого не трапиться поганого. Хоча начебто не повинно, бо Президент мав можливість внести свої зауваження ще після другого читання і переважну більшість із них було враховано.

Опитані нами фахівці в галузі кримінального права називають новий Кримінальний кодекс нехай не межею досконалості, але дуже прогресивним і вже, звісно, набагато ліберальнішим порівняно з нині діючим.

Якщо говорити про загальні тенденції, то санкції значно знижено. Передбачено зовсім нові і такі, що частково нагадують ще не зовсім забуті старі міри покарання, — у тому числі дещо видозмінена так звана «хімія». Паралельно з позбавленням волі буде застосовуватися її обмеження, що має цілий ряд очевидних переваг. У результаті всіх цих нововведень навіть з’явилася боязка надія на те, що система виконання покарання поступово повернеться до засудженого обличчям.

У новому КК ви не знайдете цілого ряду статей, які давно стали звичними. І якщо шкідництво, котре нарешті кануло в Лету, радше залишалося даниною скорботному минулому, аніж застосовувалося на практиці, то стаття 125 — наклеп — давно стала страшним сном сучасного українського журналіста. І зовсім не тому, що ця братія поголовно складається зі «злісних наклепників». Просто загроза кримінальної відповідальності і цілком реального позбавлення волі за свою професійну діяльність — це насправді не сон, а сувора дійсність українського юридичної практики.

Слід сказати, що скасування кримінальної відповідальності за наклеп — це далеко не єдиний подарунок, який законодавці зробили четвертій владі. Стаття 171 передбачає відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Передбачені санкції нашому брату взагалі неможливо читати без почуття глибокого задоволення: штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт до 6 місяців, або обмеження свободи до трьох років. Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснену службовою особою чи групою осіб за попередньою змовою, загрожує штрафом до 200 неоподатковуваних мінімумів, або обмеженням свободи терміном на п’ять років, або позбавленням права обіймати певні посади терміном до трьох років. Їй-богу, можна переносити святкування Дня журналіста на день вступу в силу нового КК. Тож шановні посадові особи, котрі так полюбили позиватися з пресою, тепер, схоже, все буде навпаки.

Звісно, про себе теж ніхто не забув. Ряд статей КК спрямовано на захист еліти, за обов’язком служби приреченої на прийняття доленосних рішень. За втручання в діяльність прем’єр-міністра, члена Кабінету міністрів, народного депутата і т.д. аж до голови Держкомітету телебачення та радіомовлення «світить» до трьох років позбавлення волі. Ті ж дії, вчинені посадовцем із використанням свого службового становища, — від трьох до п’яти. Зрозуміло, що осіб, здатних уплинути з висоти свого становища на таких значних персон, у державі раз-два та й годі. Тому прецеденти такі навряд чи будуть, але якщо це все ж трапиться, вони ввійдуть в історію. Дожити б.

Тепер кілька слів про те, як охороняє КК найдорожче, що в нас є, чи, точніше, тих, хто обходиться нам найдорожче. Стаття 349 — захоплення представника влади чи правоохоронного органу як заручника — передбачає позбавлення волі терміном від 8 до 15 років. Що стосується простих смертних, то їхнє захоплення в заручники карається позбавленням волі терміном від 5 до 8 років. Важко сперечатися з винятковими мірами, покликаними захистити представників правоохоронних органів, хоча різниця в санкціях вражає. Але що стосується люфту між санкцією, передбаченою за захоплення звичайного громадянина і представника влади, то він дуже символічний. Там, де верхня планка для першого, для другого — лише перша сходинка.

Навмисне убивство карається позбавленням волі терміном від 7 до 15 років. А замах на життя державного чи громадського діяча — позбавленням волі від 10 до 15 років або довічно.

Погроза убивством карається арештом на термін до 6 місяців або обмеженням (не позбавленням!) свободи терміном до двох років — у тому випадку, якщо були «реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози». Це стаття, так би мовити, для народу. А от погроза убивством, насильством і т.д. стосовно представників вищих ешелонів влади, народних депутатів карається позбавленням волі терміном до трьох років. І ніхто не заїкається про те, що для застосування даної санкції теж треба мати реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. А то начитаєшся такого і справді повіриш, що небожителів наших справді частіше залякують чи вбивають, аніж купують.

Спускаючись на грішну землю, зазначимо, що до КК увійшла, нарешті, стаття, що передбачає відповідальність за тероризм. Давно пора, а то відповідні підрозділи існують і, очевидно, борються невпинно. Люди втаємничені навіть стверджують, що бійці цих підрозділів уже дослужилися від лейтенантів до полковників. Попри те, що самого злочину начебто й не було ніколи.

Трохи наївною може видатися стаття про незаконну відмову від прийняття у вуз будь-якої форми власності. Бо невідомі випадки, щоб, відмовляючи абітурієнту сьогодні, посилалися, наприклад, на п’яту графу. Апелюють винятково до недостатнього рівня знань. А довести необгрунтованість такого твердження практично неможливо. Втім, якщо припустити, що хоча б якось ця стаття спрацює, — що ж, може, воно того й було варте.

Докладніше поділитися своїми враженнями про новий Кримінальний кодекс «ДТ» попросило фахівців, здатних належно його оцінити, оскільки за плечима в них досвід роботи слідчим, прокурором, суддею та адвокатом.

Юрій КАРМАЗІН, народний депутат, голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, заслужений юрист України:

— Які основні завдання ставили перед собою творці нового Кримінального кодексу, й чого вдалося досягти?

— Насамперед наша мета полягала в тому, щоб зробити його абсолютно зрозумілим пересічному громадянину. Другим завданням було домогтися, щоб КК не потребував додаткового тлумачення пленумом Верховного суду України й щоб якомога рідше туди втручався Конституційний суд. Бо останнім часом його дії свідчать, що на деякі речі він реагує не зовсім адекватно. Крім того, ми хотіли врахувати всі міжнародні договори й угоди України і зробити так, щоб нинішній кодекс був розрахований на найближчі 25, а то й 50 років. Ми намагалися передбачити й ті види злочинів, які можуть виникнути згодом. Найбільшим досягненням кодексу я вважаю те, що його статтями захищена кожна норма Конституції, яка гарантує права людини.

— Кримінальний кодекс торкається не просто серйозних, а життєво важливих інтересів людей, котрі можуть за себе постояти. Чи часто доводилося відчувати прямий тиск у зв’язку з прийняттям конкретних статей КК, зі спробами домогтися декриміналізації певних складів злочинів?

— Взагалі, при написанні й прийнятті цього кодексу могло бути більше зловживань, ніж ви можете собі уявити. Оскільки певні групи напористо й активно лобіювали ті або ті пропозиції. Якби ми пристали на них, це мало б дуже серйозні наслідки. Ви самі розумієте, які можливості відкривалися перед тими, хто приймав кодекс, — це був реальний шанс розв’язати всі свої проблеми на все життя. Проте лобісти не перемогли.

Насамперед ідеться про відповідальність за контрабанду. Ця стаття спричинила зіткнення величезної кількості економічних і політичних інтересів. При її прийнятті можливість для зловживань була просто колосальна.

Цей злочин сьогодні настільки поширений, що якби зараз перекрити контрабанду, до річного бюджету додатково б надійшло 30—40% коштів. Сьогодні у нас взагалі все пливе контрабандою: цукор, спирт, сигарети, стегенця, одяг, взуття, бензин, дизель, меблі, автомобілі. А як інакше могли б з’явитися на майданчиках під відкритим небом найкомфортабельніші автомобілі — «мерседеси», БМВ, значно дешевші, ніж у фірмових салонах? Можливі лише два варіанти: або це контрабанда, або доставка нібито поагрегатно, із подальшим складанням тут, тобто ухиляння від сплати мита на величезні суми.

До речі, у запропонованому Президентом варіанті йшлося про повну декриміналізацію контрабанди товарів. Це було 27 липня минулого року. На жаль, Верховна Рада проголосувала за цей проект. Згодом Л.Кучмі були надані матеріали нашого комітету, які свідчать про розмах контрабанди в Україні, і він погодився з нашими аргументами, наклав вето на цю статтю.

На нас у різний спосіб виходили з тим, щоб контрабанда була декриміналізована, тобто щоб лише була реалізована попередня редакція Президента. І нам знадобилася певна мужність, щоб відмовляти цим людям.

Були також активні спроби окремих олігархічних груп знищити статтю 207 — ухиляння від повернення виторгу в іноземній валюті. Була спроба частково декриміналізувати статтю 208 (незаконне відкриття і використання за межами України валютних рахунків). Намагалися вивести
з-під цієї статті фізичних осіб. Проте в такому разі кримінальні справи на Павла Лазаренка та інших громадян одразу слід було б закривати. Чи могли ми піти на це, тоді як з України вивезено від 30 до 40 мільярдів доларів? Звичайно, ні.

Чимало списів поламали, обговорюючи статтю 210 — про порушення законодавства про бюджетну систему України, використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню.

Величезний резонанс викликала стаття про ухиляння від сплати податків та інших обов’язкових платежів. В Україні жоден підприємець не захищений від сваволі податкових органів, тією чи тією мірою він залежить від них. Сьогодні 70% оскаржених рішень державних податкових органів арбітражні суди визнали незаконними. Це свідчить про величезний брак у роботі податківців.

Близько 12 тисяч кримінальних справ було порушено за статтею про ухиляння від сплати податків. Менше 900 із них передано в суд. Ще менше справ, за якими суди винесли вироки. Відтак лише 36 чоловік були засуджені до реального позбавлення волі. Одне слово, гора народила мишу. Такий аналіз змусив нас замислитися, що важливіше: посадити людину чи все-таки наповнити бюджет? Ми дійшли висновку, що пріоритетним має бути друге. Третя частина статті передбачає колосальний термін позбавлення волі — від 5 до 10 років, позбавлення права обіймати певні посади й конфіскацію майна. Тим часом особа, яка вперше скоїла діяння, передбачені частинами 1 і 2 статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до пред’явлення обвинувачення вона сплатила податки, збори, обов’язкові платежі, а також компенсувала збиток, завданий державі їх невчасною виплатою.

У цьому кодексі застосовано абсолютно новий підхід до помилування. Що сьогодні відбувається в державі? Визначати, кому яке покарання відбути, — прерогатива судової гілки влади. Однак насправді Президент чим далі тим більше користується своїм правом помилування. Є також дані про те, що люди з адміністрації Президента користуються цим правом не завжди сумлінно. Отже, в новому КК передбачено, що помилування може здійснювати Президент лише щодо єдиної категорії осіб. Йдеться про заміну засудженому призначеного покарання у вигляді довічного позбавлення волі на термін не менший 25 років.

До речі, після прийняття КК у другому читанні ми надіслали його особисто Л.Кучмі з проханням внести поправки в проект, скориставшись правом суб’єкта законодавчого процесу, до прийняття кодексу. Ми отримали 72 зауваження. Близько 60 враховано — частково або повністю. Однак найголовніше те, що діалог із Президентом розпочато на етапі другого читання, чого раніше не було.

Президентові повідомили щодо розгляду поданих ним зауважень. Нас цікавило, чи були окремі з них для нього принциповими. Зокрема щодо статті про згвалтування. Ми отримали багато звернень, листів із приводу того, що якщо ми декларуємо рівність, то чому згвалтування хлопчика кваліфікується як хуліганство, або коли жінка-начальник зловживала своїм службовим становищем у цьому сенсі, то її дії не кваліфікуються як згвалтування? У зауваженнях Президента зазначалося, що цю статтю слід формулювати таким чином, що потерпілою, за нею, може бути лише особа жіночої статі. Проте згодом Л.Кучма сказав, що не вважає цей момент принциповим. І в кодексі йдеться про потерпілу особу, якою може бути і жінка, і чоловік.

— Розповім про випадок, відомий мені по Одесі. На ринку хлопець вкрав у жінки із сумочки окуляри. Його відразу схопили за руку. Наявний злочин, за який передбачено кримінальну відповідальність. Порушили кримінальну справу. Родичі захотіли компенсувати потерпілій завданий збиток, сам він вибачився. Виникає запитання — а може, не варто в такому разі порушувати кримінальну справу? І в кодексі є такий варіант. Ми передбачаємо можливість звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше скоїла нетяжкий кримінальний злочин, якщо вона помирилася з потерпілим і компенсувала завдані збитки.

Взагалі, поняття покарання ми розглядаємо в інакшому ключі. Є два нових для нас види, що значно зменшать кількість людей у місцях позбавлення волі (їх сьогодні понад 230 тисяч). Перший — це суспільні роботи. По закінченні свого робочого дня людина працюватиме на місто, село або селище, робитиме те, що накаже місцева влада: чи вантажитиме сміття, чи прибиратиме вбиральні.

Другий вид покарання — обмеження свободи. На відміну від позбавлення волі, її обмеження передбачає утримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу, не ізолюючи від суспільства. З обов’язковим залученням засудженого до праці. Причому людина має можливість не розлучатися з родиною. Колись такі місця називалися колоніями-поселеннями, будовами народного господарства, «хімією».

Таким чином, у нас з’являється можливість зменшити кількість людей, які «висять» на бюджеті, деградують і, по суті, нівечаться в місцях позбавлення волі. Не можна забувати про епідемію туберкульозу, про страшні темпи поширення СНІДу, адже для того, щоб заразитися ним, достатньо поголитися в камері одним лезом.

Впроваджено новий вид покарання — арешт (від одного до шести місяців). Це наче холодний душ, який має вилитися на людину, примусити її замислитися.

У цьому кодексі проявилися зовсім інші підходи, що базуються на аналізі стану злочинності, її причин. Майже до половини злочинів ми застосовували конфіскацію майна. До чого це призводило? Людина, яка законним шляхом придбала у власність квартиру чи машину, скоює потім злочин. За рішенням суду, їй, крім основного покарання, присуджують ще й конфіскацію. До речі, через зловживання це майно, проходячи виконавчі служби, все одно не надходило державі повністю, як на це сподівалися. Натомість у держави з’являлася надзвичайно серйозна соціальна проблема — розлючений бомж, налаштований помститися державі й людям, які мають дах над головою. Я бачив таких засуджених: у мене на виборчій дільниці — три колонії й слідчий ізолятор.

Конфіскація повинна застосовуватись у виняткових випадках, і це відповідатиме положенню Конституції про право на власність. Йдеться, звичайно, не про майно, придбане внаслідок злочинних дій. Відтепер конфіскацію передбачено лише за тяжкі та особливо тяжкі, причому виключно корисливі види злочинів.

Новим КК ми розв’язали руки співробітникам підрозділів боротьби з організованою злочинністю. Вважаю, що така стаття була потрібна давним-давно. Вона передбачає виконання спеціального завдання з запобігання або розкриття злочинної діяльності організованої групи чи організації. Не буде злочину в тому разі, коли певної шкоди завдала людина, яка виконувала спецзавдання, брала участь у діяльності злочинної групи з метою запобігти чи розкрити злочин. Агент, засланий у таку групу, відповідає лише за умисний особливо тяжкий злочин, скоєний із застосуванням насильства стосовно потерпілого.

Однак навіть якщо агент скоює особливо тяжкий злочин під час виконання спецзавдання, його не можна засудити до довічного позбавлення волі. Більше того, в такому разі покарання у вигляді позбавлення волі не може становити більше половини максимального строку, передбаченого законом за такий злочин.

Відтепер існує стаття, відповідно до якої не є злочином дія чи бездіяльність особи, яка завдала шкоди інтересам, що охороняються законом, скоєні під безпосереднім впливом фізичного або психічного примусу, внаслідок чого людина не могла керувати власними діями. Йдеться про ситуацію, коли змушують скоїти злочин.

З’явилася також нова стаття — діяння, пов’язані з ризиком. Не вважається злочином діяння, здійснене в умовах виправданого ризику задля досягнення значної суспільно корисної мети. В такому разі може бути завдана шкода, і слід визначити, чи виправданим був такий ризик.

— Йдеться в тому числі й про професійний ризик?

— Можна змоделювати будь-яку ситуацію — це може стосуватися лікаря, водія, будь-якої людини.

Новим КК передбачено кримінальну відповідальність за проведення дослідів над людиною — медико-біологічних, психологічних та інших, якщо це було пов’язано з загрозою її життю чи здоров’ю. Зараз розсекречуються дані, які свідчать, що на території нашої держави проводилися такі досліди, і я не виключаю, що проводилися вони і в часи незалежної України.

Введено статтю про порушення встановленого законом порядку трансплантації органів чи тканин людини. У нас є інформація про те, що коїться у цій сфері в нас у країні, і щоб зупинити цей процес, увели таку статтю.

Сьогодні відомі також факти, коли в людей примусово беруть кров. Тому в кодексі передбачено, що взяття крові в людини насильно або обманом, донорство крові, є окремим видом злочину.

Конституція гарантує право на належну і своєчасну оплату нашої праці. Отже, безпідставна невиплата зарплати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат більш ніж за один місяць може окошитися неприємними наслідками. Відомі непоодинокі випадки, коли керівники підприємств — і державних, і приватних — стверджують, що грошей на виплату зарплати немає, а самі купують квитки та їдуть цілими делегаціями за кордон нібито обмінюватись досвідом, насправді ж — відпочивати. І в цьому разі, як і в інших випадках безпідставної невиплати, керівники можуть опинитися за гратами.

Особливу увагу приділено злочинам, спрямованим проти здійснення громадянами виборчого права. Це неправомірне використання виборчих бюлетенів, підробка виборчих документів чи неправильний підрахунок голосів, неправильне оголошення результатів виборів, порушення таємниці голосування, законодавства про референдум тощо. Бачачи, що коїлося в нашій державі під час референдуму, ми вже цілком інакше відпрацювали ці статті, намагаючись передбачити всі можливі варіанти порушень.

Впроваджено кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності профспілок, політичних партій і громадських організацій, примус до участі в страйку і перешкоджання участі в страйку.

За недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта та інших обов’язкових умов приватизації можна розплатитися штрафом від 100 до 400 неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян чи виправними роботами строком до двох років. Досі було так: украв тисячу — сидітиме, а не виконав приватизаційних зобов’язань хоч і на сто мільйонів — жодної відповідальності.

Передбачено відповідальність за невжиття заходів безпеки стосовно осіб, узятих під захист. Приміром, Дворкіса охороняли співробітники міліції. Один із них — майор, майстер спорту — відразу, навіть не відстрілюючись, просто впав на підлогу. І до нього не було вжито жодних заходів, ніхто навіть не порушував цього питання.

Передбачається кримінальна відповідальність за проституцію. Я дуже довго міркував над цією проблемою — адже більше, ніж в Одесі, повій у нас немає ніде. СНІД виявляють лише через шість місяців, і ніхто не може гарантувати, що не станеться масового зараження людей цим вірусом. А дозволяти цього не можна.

Передбачено відповідальність за незаконне утримання, паплюження чи знищення релігійних святинь. І тепер можна бути впевненим: хто б не прийшов до влади, більше храмів підривати не будуть.

Важливий і дуже показовий момент. У чинному КК санкції перелічуються, починаючи з суворіших і закінчуючи м’якшими. Тепер цей порядок змінено, і санкції йдуть у зворотному напрямку — від м’якших до суворіших. Це не дрібниця, а дуже важливий, визначальний у психологічному плані аспект, який характеризує психологію нового КК.

Адвокат Микола Полуденний

Новий Кримінальний кодекс — це, безумовно, крок уперед. Передусім це стосується декриміналізації цілої низки складів злочинів. Взяти хоча б статтю 125 про наклеп. Другий дуже важливий позитивний момент — істотно знижено рівні санкцій і значно розширено види покарань, не пов’язані з позбавленням волі. Гадаю, що поступово ми перестанемо бути державою, де безліч людей за фатальну помилку одержують реальні терміни позбавлення волі, внаслідок чого продукується кримінальна, криміногенна свідомість населення. За статистикою, понад 60% засуджених до реального позбавлення волі одержали до трьох років строку, тобто за скоєння нетяжких злочинів. Умовно кажучи, це доярка, що вкрала бідон молока, або електрик, що поцупив десяток лампочок. Але потрапляють вони в цілком інакше соціальне середовище, де в людини змінюється свідомість, і вона починає мислити кримінальними категоріями. Якщо ви проаналізуєте, то зрозумієте, що багато вживаних усіма нами слів мають кримінальне походження — вони походять із фені.

— Чи впевнені ви, що пом’якшення санкцій не призведе до підвищення рівня злочинності?

— Відомо, що пожорсткішання покарання не приводить до викоренення злочинності чи до її зменшення. Для цього необхідні два інші чинники: підвищення рівня життя й невідворотність покарання.

Гадаю, що пом’якшення санкцій — це крок до оздоровлення суспільства, зміни ментальності, до поліпшення ситуації в правоохоронній сфері. Бо зміна системи покарань веде до зміни принципів поведінки правоохоронних органів. Правоохоронці без усякого сорому беруть людину й кидають у камеру, якщо статтею передбачено позбавлення волі. А якщо ні, то рішення про ув’язнення буде для них певною мірою небезпечним, позаяк співмірність запобіжного заходу й передбаченого за конкретний злочин покарання завжди буде оцінено, хочуть вони того чи ні. Отже, вже сьогодні можна говорити, що кількість арештів зменшиться. Та й суди ці питання розглядатимуть інакше. Крім того, недалекий час, коли санкції на арешт даватимуть суди. Отже, зменшиться наповнюваність місць ув’язнення. Тоді від системи виконання покарань можна буде вимагати якісно інакших умов утримання.

До того ж, зміниться непросте становище, в якому перебувають, з огляду на існуючі сьогодні санкції, суди. Вони змушені вибирати між реальним позбавленням волі й умовним засудженням або відстрочкою. Судді не можуть застосовувати як захід покарання виправні роботи, оскільки значна частина засуджених — безробітні.

Ще одним безсумнівно позитивним моментом можна вважати стирання межі між зазіханням на приватне майно, громадське, державне чи інше. Бо якщо право власності в нас захищається однаково, то чому за крадіжку особистого майна санкція має бути меншою, ніж за розкрадання громадського або державного?

Є багато дуже цікавих новел, пов’язаних із захистом можливості забезпечення правосуддя, захистом учасників процесу, зокрема адвоката, представника.

З другого боку, судячи з усього, цей кодекс — плід компромісу. На його ухваленні відбилися не тільки компроміс між різними групами, представниками різних течій, а й превалювання певної правової школи, старої, консервативнішої, представленої в нас Харковом, — у плані розвитку наукової думки щодо кримінального права, кримінального процесу він у нас провідний.

Загалом ухвалення саме такого кодексу — свідчення того, що в цілому суспільство ще не дозріло до якихось радикальних кроків. Прикладом цього може бути стаття, якою передбачено кримінальну відповідальність за проституцію. Для реалізації кримінальної справи в суді цієї статті недостатньо, але вона дасть можливість правоохоронним органам організовувати «дахи», збирати великі гроші з груп, які роблять такий бізнес. Адже, щоб довести факт проституції, потрібно знайти клієнтів цієї повії, допитати їх. У них є власні причини ухилятися від давання свідчень, передусім наявність родини. Тож на практиці довести це неможливо. Таким чином, можна сказати, що склад цієї статті — мертвонароджений.

— Ви вважаєте, що такої статті в КК взагалі не повинно бути?

— Не повинно. У більшості країн кримінальної відповідальності за проституцію не передбачено.

У новому КК є також цілком приголомшливі норми, абсолютно незрозумілі ні в теоретичному плані, ні з погляду їх реалізації. Приміром, стаття, що передбачає кримінальну відповідальність за збирання й передачу іноземним організаціям, громадянам конфіденційної інформації держави. Тут виникають запитання, адже законодавчо термін «конфіденційна інформація» не визначено, не регламентовано й порядок, відповідно до якого встановлюється такий гриф — ким і на яких документах. Приміром, стосовно державної таємниці є відповідний закон, конкретний перелік видів інформації, що вважаються нею. А гриф «конфіденційно» може поставити, умовно кажучи, будь-який чиновник із міністерства з питань сільського господарства на довідці про розмір надоїв молока. І коли якийсь журналіст, вражений такою дурістю, візьме цей папірець і передасть для публікації іноземному ЗМІ — приміром радіо «Свобода», то його можна буде притягнути до кримінальної відповідальності за цією статтею.

Більше того, статтю ще й сформульовано як формальний склад — тобто відповідальність настає незалежно від наслідків. Отже, нібито хотіли захистити законні інтереси, а насправді маємо статтю, яка дає безмежні можливості для сваволі держави.

Стаття 207 передбачає кримінальну відповідальність за ухиляння від повернення виручки в іноземній валюті. Певне, законодавці керувалися двома ідеями — забезпечити неможливість ухиляння таким шляхом від оподаткування й поповнення валютних резервів країни. Але ж перше охоплює інша стаття КК. А друге — це вже проблема держави, й аж ніяк не господарюючого суб’єкта. Якщо є проблеми з інвестиціями, якщо люди не хочуть ввозити сюди валюту, отже щось неправильно в економічній політиці, не створено умов для того, щоб люди не боялися ввозити сюди капітали. За чинним порядком виходить, що необхідно виручку повернути, продати, потім знову купити валюту й відіслати її за кордон, втративши на всіх операціях. Це називається грою в одні ворота, бо держава фактично ставить у безправну ситуацію тих суб’єктів, які її годують.

Приблизно те саме можна сказати і про статтю, якою передбачено відповідальність за відкривання рахунків за кордоном без дозволу Нацбанку. (Стаття 208. Незаконне відкривання або використання за межами України валютних рахунків.) Це — обмеження свободи підприємницької діяльності та свободи розпоряджатися своєю власністю. За великим рахунком, воно суперечить конституційним нормам про вільне володіння й розпоряджання власністю. Я хочу, мені вигідно свої законним шляхом отримані гроші, з яких я сплатив усі належні за законом податки, покласти в якийсь банк. Чому це право обмежується, та ще й у кримінальному порядку? У розвинених країнах такої заборони немає.

Стосовно відповідальності за ухиляння від призову на військову службу, то це суперечить декларованій концепції розвитку армії. Ми начебто йдемо до створення професійної армії, маємо закон «Про альтернативну службу» і водночас залишаємо таку статтю в КК. Це принаймні дивно.

Недоліком мені здається надмірна деталізація по певних видах злочинів. Приміром, чомусь виокремлюється розкрадання електромереж, кабельних ліній зв’язку та їх устаткування, хоча ці дії охоплює таке поняття, як крадіжка.

Є в кодексі й різні нісенітниці. Тут, певне, проблема в тому, що юридична техніка — це таємниця за сімома печатками для багатьох законодавців. І коли пишуть про навмисне знищення або пошкодження території, встановлюючи за це кримінальну відповідальність, постає запитання — що ж воно таке? Якщо йдеться про пошкодження грунту, трав’яного покриву, лісів — це можна зрозуміти. Але територія — це географічне. Не можна судити людину за навмисне пошкодження географічного поняття. Цю статтю пропонувалося виключити, позаяк є цілий розділ — злочини проти екології.

Проте в цілому новий кодекс, безперечно, поліпшить загальну ситуацію в суспільстві, створить умови для нормального здійснення правосуддя, для нормального розвитку громадянського суспільства.

— Кодекс передбачає значно слабші санкції. А це означає, що коли він набере чинності, в’язні, котрі відбувають покарання за декриміналізованими новим КК складами, мають вийти на волю, як і певна кількість ув’язнених за статтями, за якими зменшено санкції. Чи можна вже сьогодні визначити, наскільки масовим буде цей вихід із місць позбавлення волі й чим це загрожуватиме суспільству?

— Першу категорію буде звільнено остаточно, люди вийдуть на волю як несудимі. Говорити про очікувану кількість поки що дуже складно. Але напевне вона буде досить велика.

Мабуть, спочатку це створить певне напруження в суспільстві. Швидше за все, розвантаживши одну сферу, держава наштовхнеться на проблеми в другій. Бо, отримавши свободу, ці люди все-таки залишаться носіями тієї моралі, вони повернуться зі своїми установками, сформованими або зміненими під впливом місць позбавлення волі. Ще один аспект, якого не уникнути: зросте офіційне безробіття. Але держава повинна завчасно підготуватися до такого розвитку подій. Приклади наслідків виходу на волю значної кількості людей відомі. Це, зокрема, знаменита амністія 53 року.

— Тобто, можна прогнозувати, що людей, які вийдуть на волю 1 вересня, буде значно більше, ніж коли звичайно звільняють за амністією?

— Так, безперечно.

P.S. Як стало відомо «Дзеркалу тижня», попри те, що прийнятий ще в другому читанні проект Кримінального кодексу було подано Президенту з проханням висловити свої зауваження, і за переважною кількістю пунктів консенсусу начебто досягли, сьогодні є велика ймовірність того, що на КК все ж накладуть вето. Кажуть, що каменем спотикання стало скасування кримінальної відповідальності за наклеп, недостатня жорсткість санкцій за несплату податків і відсутність кримінальної відповідальності за образу Президента.