Микола Янковський стає на Заході символом української корупції

Утікач-регіонал, що постачає медикаментами бойовиків "ДНР", дуже легко уникає уваги слідчих органів України

Популярність, про яку не мріяли

Матеріалами про корупцію в Україні західного читача не здивувати. Наслідком цього є і зволікання ЄС з ухваленням безвізового режиму, і дуже скромні обсяги фінансової допомоги нашій країні. Європейці розуміють, що ми воюємо в Донбасі за спільні інтереси безпеки, але фінансувати злодійкуватих чиновників, які прикриваються подвигами героїв війни, ніхто не хоче.

На цьому і так поганому для нас тлі, видання EU observer (друге за охопленням аудиторії після Financial Times) опублікувало статтю "Справа Янковського". Матеріал, що вийшов відразу після міні-саміту Україна-ЄС (відбувся 27 червня ц.р.), здивував навіть західного читача, який уже читав про Україну всяке.

EU observer розповів не просто про хабарі чи розкрадання західної допомоги - у матеріалі показано схему того, як великий український бізнес ухиляється від сплати сотень мільйонів доларів податків, як на це заплющують очі місцева влада й слідчі органи. І відбувається це в найбіднішій країні Європи, яка постійно просить допомоги.

Зацікавлені можуть знайти згаданий матеріал про бізнес-схеми Миколи Янковського за адресою.

Варто сказати, що історія комбінацій і масштабів діяльності власника горлівського "Стиролбіофарму" Миколи Янковського і його сина Ігоря Янковського виявилася такою примітною, що нею зацікавилися навіть аналітичні видання, присвячені питанням розвідки й зовнішньої політики. Але навряд чи ми можемо пишатися тим, що оборудки наших комбінаторів обговорюються на сторінках спеціалізованих видань разом з історіями витівок Саддама Хусейна, Усами Бін-Ладена й колумбійських наркокартелів.

Зокрема, американський журнал AND Magazine, який читають керівники спецслужб світу й політичні аналітики, опублікував статтю журналіста-розслідувача Пітера Берна про схеми відмивання грошей родиною Янковських.

Природно, що матеріал з'явився і в блозі журналіста, добре відомого у професійних колах розслідувачів зі світовим ім'ям.

Як результат - роботою колеги зацікавилися відомі журналістські консорціуми OCCRP (EU) і Kleptocracy Iniciative (USA). До розслідування також долучився Oliver Bullough з Guardian, який тепер готує власний матеріал-розслідування.

Можливо, скандал, що розростається, й не сягне масштабів і помпезності, з якими колись шукали золото Третього Рейху й нацистських злочинців, гроші КПРС, мільярди колумбійських наркобаронів і аналізували схеми організації терактів 11 вересня 2001-го. Але те, як нині "прославляється" на весь світ Україна, що породила прецедент Янковського, чимдалі більше сприяє тому, що на Заході вона асоціюватиметься скоріше з Сомалі, ніж із претендентством на членство в Євросоюзі. І навряд чи дивуватимемось, якщо в найближчі роки представники великого українського бізнесу стануть персонажами голлівудських фільмів, але не як генії підприємництва, а кримінальні авторитети, що іноді проникають на самісіньку верхівку місцевого політичного олімпу.

А що в нас?

Ототожненню українських криміналітету й політбомонду в очах західної публіки чимало сприяє й волаюча безкарність фігурантів таких історій. Хоча окремі спроби переломити цю тенденцію все-таки робляться. Так, нардеп Володимир Ар'єв, теж, до речі відомий журналіст, колишній розслідувач, звернувся до генпрокурора з запитом за результатами розслідування й за матеріалами Kleptocracy Iniciative.

"Поінформував ГПУ про місце великої риболовлі - схему виведення грошей за кордон оточенням Януковича. Йдеться про родину Янковських…

Ця справа стала об'єктом уваги міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів OCCRP, представникові якого я прокоментував цей випадок. Ідеться про виведення сотень мільйонів доларів концерну "Стирол" з України й ухилення від сплати податків в Україні, Угорщині й інших країнах Європи", - написав депутат на своїй сторінці у ФБ.

Заклики Володимира Ар'єва до українських правоохоронних органів поки що не отримали публічних і результативних відповідей, хоча такі відповіді могли б зупинити хвилю негативу на адресу України, що, на жаль, наростає.

Так, вал матеріалів про схеми Янковських розмістив на своїх сторінках відомий ресурс розслідувачів зі США - згаданий вище Kleptocracy Iniciative (https://www.youtube.com/watch?v=OBi6myeIKfA; https://www.youtube.com/watch?v=Bu1GtLgxFC8). Понад 800 сторінок матеріалів у цій справі, опублікованих на ресурсі, нині активно вивчає американська преса, запитуючи дедалі більше даних у державних органів різних країн. Що призводить до публікації нових і нових матеріалів, які зображують Україну заповідником корупції й відмивання коштів планетарного масштабу.

Журналістам-розслідувачам з різних країн, які намагаються розібратися в тому, як в Україні впродовж років може відбуватися все описане вище, допомагає і випадок. Справжнім подарунком їм стала надмірна дбайливість родини Янковських.

Розслідувачі ніяк не могли знайти згадану в документах віллу українського промисловця-втікача на Лазурному березі Франції. Аж тут Янковські здали її в оренду на літній період. Стороною угоди виступала їхня довірена людина - колишній співробітник горлівського концерну "Стирол" Віталій Вольський, який пізніше працював в офісі Ігоря Янковського в Угорщині. Його ім'я фігурує в документах низки фірм, що обслуговували бізнес сім'ї Янковських. Інша довірена особа Янковських - Юрій Мироненко, очолюючи "Інститут суспільно-економічних досліджень", який, схоже, щедро спонсорує сім'я Янковських, будує власний трамплін для нібито незалежної політичної кар'єри, щоб проникнути в нову чиновницьку вертикаль.

Що довідається світ про Україну

Яка ж картина відкривається погляду численних журналістів-розслідувачів, які починають вникати в суть справи, що стала знаковою? Вони бачать, як після розпаду Радянського Союзу економікою низки незалежних держав, що виникли на його уламках, почали правити "червоні директори". Як, бувши державними призначенцями на заводах, вони так повертали бізнес держпідприємств, щоб чимдалі більша частина доходів від їхньої виробничої діяльності осідала на рахунках їхніх приватних фірм. Потім, із початком процесів приватизації держмайна, ці директори закріплювали контроль над заводами, якими вони керували, прямо й опосередковано скуповуючи великі й малі частки в їхній власності. Саме в такий спосіб Микола Янковський перетворився з менеджера на власника. Причому квиток Комуністичної партії СРСР з портретом Леніна й Маркса у кишені анітрохи не заважав йому перекладати в ту саму кишеню мільйони доларів громадських грошей.

Історія "сходження" менеджера справді заворожує. 1988 року Миколу Янковського призначили генеральним директором Горлівського ПТ "Стирол" у Донбасі. Це підприємство було і залишається великим виробником добрив і хімічної продукції. В 1990-х його приватизували. Однак зміна форми власності підприємства не привела до зміни принципів його виробничої діяльності. Приховування прибутку від держави, яке дало змогу менеджерові купити завод, тривало. Мережа офшорних компаній і реалізація порівняно нехитрих схем робили нового власника багатшим і багатшим, тоді як держава недоотримувала податки, а підприємство - інвестиції на розвиток.

Також журналісти-розслідувачі, безперечно, побачать відомості з Єдиної митної бази даних України, де видно всі контракти "Стиролу" з 2003-го по 2008 рік (впродовж більшої частини того часу, коли завод перебував у руках Янковських і підконтрольного їм менеджменту), оскільки в базі реєструються всі контракти, суми, умови поставок і контрагенти. Таким чином представники ЗМІ зможуть переконатися у слушності найбільш непривабливих з озвучених раніше версій.

Увесь ланцюжок, що стартує від карбаміду й аміаку "Стиролу" через угорську компанію Interprofit 2000 KFT, потягнеться до британського офшору Friston LLP. І в цей момент уся заплутана історія стане ясною, як білий день. Оскільки Friston LLP є публічною компанією, що перебуває під Англійським правом, вона проходила щорічний незалежний аудит. У публічних джерелах є дані про те, що аудитом Friston LLP займалася Matthew Edwards & Co, яка, своєю чергою, ґрунтуючись на законі про відкритий доступ до звітів публічних компаній, без проблем надасть кожному охочому копії документів.

А вже зі звіту аудиторів буде видно, що кінцевими бенефіціарами Friston LLP були Микола й Ігор (батько й син) Янковські. Таким чином занижені ціни експорту продукції "Стиролу" і виведення коштів знайдуть конкретних бенефіціарів.

Цікавою деталлю, що доповнює загальну картину, є й відомості зі звітів про те, що Friston LLP давала позики своїм бенефіціарам на купівлю дорогих будинків і машин. Це дуже яскраво ілюструє способи того, як недоплачені державі Україна у вигляді податків гроші перетворювалися на розкішне життя тих, хто її грабував.

Продовжуючи свої пошуки, міжнародні журналісти-розслідувачі побачать, що юридичною особою, яка пов'язана з фірмами, що торгували продукцією "Стиролу", вказувалася компанія Chemoinvest LLP, яка 2006 року змінила Friston LLP у ланцюжку продажів карбаміду й аміаку через угорську Interprofit 2000 KFT. Далі ниточка розслідування приведе до того, що бенефіціарами Interprofit 2000 було зазначено Ігоря Янковського і його дружину Світлану Сухіну. Що доведе головне - 100% фірм у ланцюжку, по якому здійснювався експорт зі "Стиролу" на світові ринки, належали одній родині - родині Янковських. Ну а далі журналісти-розслідувачі почнуть рахувати гроші, вкрадені зі злиденної України в 2003-2008 рр. Наприклад, ціни того періоду на карбамід і аміак можна почерпнути з таблиць, які публікує авторитетне американське видання хімічної індустрії Profercy. Довідавшись про ціни на світових ринках, обсяги поставок і суми контактів по карбаміду й аміаку між "Стиролом" і Interprofit 2000, нескладно обчислити, скільки грошей Янковські поклали собі в кишеню. Різниця становить 342 млн доларів. Усього ж через Interprofit 2000 Янковські прокачали понад півмільярда доларів "Стиролу".

Слід також зазначити, що тут розглядається тільки частина документів того періоду. І в нових розслідувачів багато шансів знайти ще цікавіші схеми, бо далеко не щодо всіх епізодів нині все ясно. Адже наразі вдалося виявити схеми тільки щодо тих трьох компаній, на які вдалося вийти й отримати публічно доступну інформацію. Та й увесь оприлюднений у західних ЗМІ аналіз стосувався тільки двох видів продукції "Стиролу", тоді як у підприємства їх - десятки. Крім того, Янковські продали концерн "Стирол" олігарху Дмитру Фірташу в 2010-му, а дані про розкрадання підприємства поки що опубліковані тільки до 2008 року.

Як уже зазначили згадані вище західні видання, реальні обсяги незаконного збагачення Янковських у результаті дії вказаних схем і відмивання грошей в Угорщині, Монако й США набагато більші за згадані 300 млн доларів. А останні оцінки "Forbes-Україна" особистого майна Миколи Янковського в 181 млн дол. - значно занижено.

Отже, в українських слідчих органів і влади є вибір: самим розкрити незаконну діяльність Янковських, здобувши визнання як борці з корупцією у світовому масштабі, або ж дочекатися, коли всю роботу за них виконають незалежні журналісти-розслідувачі з різних країн. Але тоді українська влада виглядатиме спільницею злочинців, а слідчі органи - корупціонерами, що заплющували очі на злочини в обмін на частину мільйонних прибутків від них.

Політичне прикриття

Також, на жаль, на прикладі України й справи "Стиролу" світові ЗМІ й читачі західних країн зможуть докладно вивчити, як працює політичне прикриття корупційних бізнесів у країнах, що розвиваються. Адже з якогось моменту дуже специфічна діяльність ПТ "Стирол" почала вимагати від його менеджерів і власників не тільки вміння домовлятися з місцевими правоохоронцями (які, звісно, бачили досить нехитрі офшорні схеми й занижені ціни продажу продукції з підприємства). Щоб убезпечити свій бізнес, Микола Янковський почав надавати послуги політикам, які завжди могли б замовити за нього слово. Одночасно він і сам пройшов у депутати, що дало йому непрямий політичний контроль над прокурорами й кримінальною поліцією, - адже його голос уже мав значення при призначенні очільників цих структур.

Західні журналісти зазначать, що з 1994-го по 1998 рік Микола Янковський засідав у Донецькій обласній раді, а 1998-го його обрали до парламенту країни. А далі зі сторінок західних ЗМІ поллється історія про дружбу з екс-президентом Віктором Януковичем, розквіт корупції за його правління і… про неможливість викорінити розгул беззаконня вже в постреволюційний період.

Інвестиції еліти найбіднішої країни

Не менш примітною вийде в західних ЗМІ й історія про те, куди складали свої гроші генерали промисловості найбіднішної з європейських країн. Так, перебуваючи тривалий час не на батьківщині, а в ЄС, нащадок хімічного магната Ігор Янковський займався публічною легалізацією батькового майна. Через свою групу компаній DIAMOND SPHERE GROUP бізнесмен спонсорував команду Team Ukraine racing with Ferrari, що виступає в таких змаганнях, як Ferrari Challenge, причому за його підтримки команду було визнано найкращою в командному заліку за підсумками 2013 року. Західного читача напевно вразить той факт, що, коли в Горлівці (як, утім, і по всій Україні) більшості пенсіонерів бракувало грошей на ліки, гроші хімічного гіганта, який отруював навколишнє середовище, йшли на придбання дорогих гоночних болідів та іменитих пілотів.

Також зусилля Ігоря Янковського поширились і на сферу "культури". Наприклад, 2012 року він купив на аукціоні у Франції діжку ексклюзивного вина за 270 тис. євро. А разом із нею - і право зустрітися з колишнім президентом Франції Ніколя Саркозі та його дружиною Карлою Бруні-Саркозі.

Показовим прикладом дбайливого вкладення коштів стала й гучна угода з нерухомістю: 2012 року Ігор Янковський придбав у Нью-Йорку особняк за 33,375 млн дол., що, на думку The New York Times, стало найбільшою угодою тижня у сфері нерухомості.

Здавалося б, таку яскраву історію падіння української "еліти" можна доповнити тільки чимось немислимим, на кшталт співробітництва з наркоторговцями чи терористами. І це сталося!

Візит на "Стиролбіофарм", що належить Миколі Янковському (не плутати з проданим Д.Фірташу основним виробництвом - концерном "Стирол") очільника народної ради "ДНР" Дениса Пушиліна в лютому 2016 року напевне стане в очах західних журналістів кульмінацією цієї історії. Лідер проросійських бойовиків, якого розшукують в Україні, подякував "Стиролбіофарму"… за сплату податків до бюджету ніким не визнаної "ДНР" і постачання медикаментів загонам сепаратистів.

А чому ви вважаєте, що такого в нашому світі не має бути? Поки очільники України і ЄС терплять свободу таких людей, як родина Янковських, не переслідуючи крадені гроші на їхніх рахунках, усе можливо.