«УКРАЇНСЬКИЙ ГЕНПРОКУРОР ВИКОНАВ РОБОТУ АДВОКАТА ЛЮДЕЙ ВЛАДИ», — ВВАЖАЮТЬ «РЕПОРТЕРИ БЕЗ КОРДОНІВ»

Жорсткі оцінки дій української влади й дуже сміливі рекомендації пролунали на прес-конференції в Києві з вуст генерального секретаря організації «Репортери без кордонів» Робера Менара. Делегація цієї міжнародної організації, що займається захистом журналістів, завітала в Україну в зв’язку зі справою Г.Гонгадзе. Виступ гостей, прийнятих напередодні вищими посадовими особами держави, викликав дещо змішані почуття. Не в останню чергу тому, що багато чого зі сказаного ними, уже давно могло й повинно було прозвучати, приміром, від імені Спілки журналістів України.

За словами пана Менара, розслі-дування в справі Г.Гонгадзе, проведене делегацією в Києві, на жаль, є для членів міжнародної організації звичайною, повсякденною роботою. Він запевнив, що вони не мають ані найменшого бажання якимось чином шкодити Україні, і відзначив, що єдина їхня мета полягає в такому: якщо десь у світі зник чи вбитий журналіст, дізнатися, чому це сталося і хто це зробив. Р.Менар: «Нас прийняли Президент України, міністр внутрішніх справ, голова Служби безпеки України, керівник Ради національної безпеки та оборони. Проте слідчий, котрий веде справу Г.Гонгадзе, і генеральний прокурор не знайшли часу для зустрічі з нами. Я здивований таким ставленням. А того ж дня, коли ми оголосили про свій приїзд, Інститут масової інформації - організація в Україні, яка працює з нами, попередили про податкову перевірку. Сподіваюся, це просто збіг».

Генсек «Репортерів без кордонів» відзначив, що справа Гонгадзе почалася не 16 вересня (коли зник журналіст), а набагато раніше. Бо задовго до цього йому погрожували, він не почувався в безпеці, про це знали його близькі й повідомили генерального прокурора. Р.Менар: «До матері Гонгадзе, друзів і колег приходять співробітники міліції, котрі нібито ведуть розслідування про його причетність до якоїсь кримінальної справи. Але сам він чомусь нічого не знав про цю кримінальну справу. Його переслідувала машина зеленого кольору зі службовими номерами. Коли ми запитали про це в міністра внутрішніх справ, він сказав, що ці номери було вкрадено торік у лютому. Чи достатнє це пояснення? Його могли дати ще три місяці тому, але чомусь цього не зробили.

Стосовно генерального прокурора особисто, то все, що відбувалося до 16 вересня, його, схоже, загалом не цікавить. На запитання про розслідування з приводу погроз на адресу журналіста він відповів лише, що запитав про це міністра внутрішніх справ, і той сказав, що це неправда. Я ніколи не бачив прокурора, якого задовольнила б відповідь міністра. Я загалом думав, що завдання прокурора полягає в іншому. Вважаю, що М.Потебенько не виконав свою роботу прокурора. Він виконав роботу адвоката людей, котрі перебувають при владі.

Перший експерт, що оглядав знайдене в Таращі тіло, - Ігор Воротинцев, усупереч словам генпрокурора, добре виконав свою роботу. Вся інформація, якою ми володіємо сьогодні, свідчить, що з самого початку цей експерт міг назвати, очевидно, правильну дату смерті, він надав цікаві деталі, що дозволяють дійти висновку про причину загибелі журналіста, і не лише про це. Проте єдине, що зробив у цій ситуації генпрокурор, - звинуватив експерта, прагнучи покарати його за допомогою проведення обшуку вдома й на роботі.

Після того, як тіло знайшли, було дуже мало реально зроблено для його ідентифікації. Вважаю, що генпрокурор постійно гальмував розслі-дування, що зовсім не відповідає нормам і законам України. Дружина Гонгадзе мусила тижнями чекати, аби побачити тіло. Вона змогла побачити те, що тепер названо тілом її чоловіка, лише 10 грудня. Причина тут може бути тільки одна - прагнення не визнавати її потерпілою. Адже в такому випадку вона не одержує доступу до справи. У такий спосіб ставилися перешкоди для встановлення істини. Протягом 13 днів тіло перебувало в умовах, що, як мінімум, можна назвати дуже поганими. Знайдені біля трупа прикраси показали дружині лише через місяць.

Прокурор також стверджує, що в матері Г.Гонгадзе не можна було взяти кров для аналізу через її хворобу. Сміється він з нас, чи що?

Заступник міністра внутрішніх справ говорить, що тіло пролежало в землі рік, а то й більше. При особистій зустрічі ми запитали його про це. Він сказав, що цитував експертів, котрі лише поверхово оглянули тіло, зробивши попередні висновки, і що він заявив про це 16 листопада. Але того дня перший експерт І.Воротинцев дослідження вже завершив. Висновок такий: або заступник міністра був дуже погано поінформований, або він прагнув заплутати слідство. Таке моє особисте враження. Хіба для аналізу ДНК потрібно чотири місяці? І коли цей результат дає понад 99% імовірності того, що тіло належить саме цьому журналістові, не знаходять нічого кращого, ніж вийняти з кишені якихось трьох свідків, які нібито бачили Г.Гонгадзе живим.

Висновок із цієї суми нескінченних непорозумінь і чудасій розслідування може бути такий - генпрокурор знов-таки робить усе не для того, щоб розслідувати справу, а для того, щоб, можливо, звільнити від відповідальності якихось офіційних осіб: набагато більше енергії він витрачає на те, що стосується історії з касетами, а не на розслідування факту зникнення журналіста.

Зі слів Л.Кучми я дійшов висновку, що він не проти, щоб експертизи у справі провели й за межами України. Під час зустрічі Президент України також сказав нам, що на українських експертів чинили тиск. Мабуть, не можна говорити людям про такі речі й водночас довіряти генеральному прокуророві, котрий стверджує: розслідування йде добре й воно цілком ідеальне. Тим паче, що незадовільність умов, у яких проводилося розслідування, визнали
Ю.Кравченко, Л.Деркач і Є.Марчук. Міністр внутрішніх справ заявив, що під час розслідування були проблеми з дотриманням законності. Але головне, що Президент визнав: розслідування не можна визнати задовільним».

Гості поставили Л.Кучмі резонне запитання з приводу того, що коли справи справді саме такі, то хтось повинен понести за це покарання, і припустили, що цією особою має стати генпрокурор, котрий особисто відповідає за розслідування. Пан Менар: «Ми сказали Президенту, що рекомендуємо звільнити з посади генерального прокурора, і він не став його захищати. Він також не став захищати методи, якими велося розслідування. Можливо, ми дійшли однакових висновків».

Стосовно всього вищесказаного заперечити можна, мабуть, тільки одне. Несправедливо буде, якщо винятково М.Потебенько відповідатиме за все, що відбувається навколо «справи Гонгадзе». Адже мало хто сумнівається в тому, що в Україні генеральний прокурор не має реальної можливості самостійно приймати рішення, що стосуються будь-яких резонансних справ.

Делегація зустрілася також із главою податкової адміністрації України М.Азаровим. На відміну від генерального прокурора, той повівся дуже дипломатично. За словами Р.Менара, відповідаючи на запитання про численні скарги, які надходять на адресу організації від багатьох українських видань на те, що податкові перевірки використовуються для тиску на ЗМІ, М.Азаров був настільки люб’язний, що пообіцяв гостям: члени їхньої організації матимуть змогу переконатись у правомірності таких перевірок. Не більше-не менше. На думку М.Азарова, це дозволить їм на власні очі переконатися, чи є такі ревізії звичайними нормальними діями, на які держава має повне право, чи справді має місце тиск на пресу. У цьому зв’язку пан Менар запевнив, що він і його колеги - не наївні люди, але такі слова глави податкової означають, що можна уявити собі нормальні процедури контролю, і що члени організації пильно стежитимуть за тим, як здійснюються ці перевірки. Правда, українським журналістам, котрі, певне, ще менш наївні, навіть уявити собі таке не можуть.

Генеральний секретар «Репортерів без кордонів» відмовився робити будь-які висновки, стосовно політичних аспектів справи, відзначаючи, що, на відміну від генерального прокурора України, політикою не займається. За словами Р.Менара, за три місяця цього розслідування відповідні структури України зробили все для того, аби ми не знали, що відбулося насправді. «Ми будемо звертатися в Парламентську асамблею Ради Європи, де наприкінці січня відбудуться слухання. Ми вимагатимемо від Ради Європи пояснити українській владі, що коли найближчими тижнями роз-слідування не просуватиметься по-справжньому, то щоб членство України в цій організації було припинено. І не слід обмежуватися погрозами на адресу України щодо виключення, її слід просто виключити».

У четвер відбулася також зустріч із журналістами доповідачів Парламентської асамблеї Ради Європи. Ганна Северінсен, яка входить до складу делегації ПАРЄ в Україні з вивчення ситуації зі свободою слова, відзначила, що на розслідування справи зниклого журналіста Георгія Гонгадзе пішло «неприродно багато часу». Доповідач ПАРЄ була набагато стриманіша в своїх оцінках. Вона відзначила, що Раду Європи непокоїть ситуація в Україні, що склалася навколо справи Г.Гонгадзе, а також зі свободою слова й тим, що силовим структурам країни висловлено недовіру. Г.Северін-сен висловила думку, що в Україні склалася «нова ситуація», оскільки «журналісти почуваються більш вільно», про що свідчать різноманітні думки в ЗМІ у справі Г.Гонгадзе. Уточнивши свої слова у відповідь на заперечення, що пролунали, Г.Северінсен відзначила, що не говорила про прогрес у сфері свободи слова, а лише висловила думку, що нова ситуація в Україні дає «надію на краще майбутнє».

За підсумками візиту в Україну, Моніторинговий комітет зробить доповідь для Кабінету міністрів Ради Європи й Парламентської асамблеї. Сам факт дебатів у Раді Європи з питання про свободу слова в Україні свідчитиме про те, що в Україні в цьому питанні «є проблеми». Вона також заявила, що в Україні сьогодні ця проблема по значимості виходить на перше місце.