Абітурієнти парламенту

Юлія Мостова 3 серпня 2012, 15:54
01-1.jpg
Василя Артюшенка

Читайте також

Ну ось усе офіційно й почалося. Партії виставили на огляд загони прибічників. Кого й чого тут тільки немає! І наївні штурмовики, і залегендовані мажоритарники, й цілі партизанські обози в тилу опонентів, і готові стріляти в спину своїм соратники. Проте несподіванок майже немає. Поклавши руку на серце, аналізувати якість майбутнього парламенту, якому, цілком можливо, судилося зовсім недовге життя, — не найцікавіше заняття. І річ тут не тільки в тому, з якої ноги встане Янукович. Річ у тому, як швидко закрутиться смерч економічної кризи, здатен зруйнувати всі хитромудрі плани й надії загартованих у боях різнокольорових українських політиків. 

У наступних числах DT.UA ми уважніше розглянемо і програмне, і кадрове меню, пропоноване кожною політичної силою, потенційно здатною подолати виборчий бар’єр. Приділимо увагу мажоритарним боям, із приводу яких із ЦВК приходять перші зведення: «зареєстровано два Морози, крім самого Сан Санича»; «зареєстровано два Луцьких»; «зареєстровано два Сиваша». І це тільки початок кампанії, яка традиційно обіцяє бути брудною. Ми неодмінно повернемося до комуністів, свободівців і нашоукраїнців, чиї з’їзди відбулися цього тижня. Але перші нотатки зробимо на полях списків головних опонентів — влади і об’єднаної опозиції, а також зазирнемо до нових імен.

До серця пригорне? До біса пошле?

З’їзд партії влади розпочався із запізненням на годину: президент вносив останні зміни до списку Партії регіонів, який втемну, не беручи до уваги кількох щасливчиків, котрі мали роздруківку, делегати й затвердили. Здавалося б, що ділити? Адже все вже поділили й майже все розібрали. Але для когось збереження депутатства — це збереження способу життя; для когось — почесна пенсія; для когось — страховка й платформа для майбутніх стартів; для когось — інструмент для впливу та обмеження самодержця, а для когось — пускова платформа. 

У створенні про-своєї більшості Віктор Янукович не сумнівається. Голова виборчого штабу ПР Андрій Клюєв планує отримати від 130 до 160 депутатів у мажоритарних округах (ідеться як про офіційних висуванців ПР, так і про самовисуванців, чий успіх на виборах великою мірою залежить від того, чи написали вони вже заяви про вступ у майбутню фракцію Партії регіонів). За партійними списками влада має намір провести не менше 70 кандидатів. Принаймні свій внесок у спільну справу списочники вносили до цього номера. Нижчі номери виконуватимуть узяті на себе фінансові зобов’язання в міру потрапляння в Раду після невеликого, але все-таки неминучого переходу частини верхівки у виконавчу владу. 

Завдань-максимум два: сформувати чисто свою просту більшість і отримати потенціал для впевненої мобілізації трьохсот голосів для ухвалення нової Конституції та, якщо знадобиться, оперативного внесення змін у чинну. Парламент не повинен створювати проблем, він повинен освячувати спущені згори рішення швидко і без зайвих запитань; він повинен відкрити доступ до землі й підприємств, які раніше підпадали під обмеження, а також ухвалити Конституцію, яка покликана забезпечити комфортний перехід до другого (третього, четвертого…) терміну президентства Януковича. 

Якби вибори відбувалися на місяць пізніше, то результати партії влади були б значно скромніші, ніж найпесимістичніші з нинішніх прогнозів Андрія Клюєва. На останньому засіданні Кабінету міністрів, під час розмови на дуже підвищених тонах, прем’єр-міністр запропонував міністрові фінансів написати заяву про відставку. Все почалося з того, що Микола Азаров зажадав від міністра виділити мільярдний кредит «Укренерго» — на добудову Дністровської ГАЕС. Держбанки, на думку прем’єра, мали його виділити під дев’ять відсотків річних. Колобов підхопився й повідомив, що державні банки, по-перше, вже надали тільки на потреби НАК 45 мільярдів; а по-друге, при мінімальній ставці держпозики 12 відсотків річних виділити мільярд можливо не менше ніж під 16 відсотків. 

Тігіпко заявив, що при збереженні діючої ставки рефінансування і ставок кредитів для бізнесу в економіці настане колапс. Порошенко підкреслив відчутне падіння доходів від експорту, викликане, крім іншого, 20-відсотковим зниженням цін на метал. В уряді урізали безліч програм — усе в ім’я виконання передвиборного «соціального пакета президента». Серйозні проблеми в економіці неминучі. Але, швидше за все, стануться вони вже після виборів... І більшість представників партії влади, як Скарлетт О’Хара, мають намір подумати про це завтра. Тепер вони думають про інше. 

Рінат Ахметов відмовився брати участь у парламентській кампанії. Вслід за Олександром Ярославським і Віктором Пінчуком він зрозумів, що для графа де ля Фер депутатство — це надто мало. Його захисні механізми не вміщуються в мандат, але це не означає, що формально найбагатша людина України втратила інтерес до законодавчого органу. Партія регіонів здала документи у ЦВК, так і не оприлюднивши список мажоритарників. Однак, за даними DT.UA, мажоритарні округи в Донецькій і Дніпропетровській областях закріплено за Ахметовим. У прохідній частині партійного спиcку кілька місць отримав Тігіпко; кілька — Литвин; сидінь п’ять зайняли люди Клюєва; ще два-три — заможні «тушки» і співмисливці Януковича, решту Сім’я поділила з Ахметовим. Аж ніяк не 50 на 50. Однак, щонайменше, десятка півтора списочників стануть не тільки представниками інтересів Ріната Леонідовича, а й фундаментом для створення блокуючого пакета Ахметова в парламентській більшості: плюс мажоритарники, плюс, якщо пощастить, «Королевська гвардія». Про всяк випадок. 

Не виявили зацікавленості в депутатських мандатах ні Дмитро Фірташ, ні Валерій Хорошковський. Набір причин приблизно той самий, що й у Ріната Ахметова, — не по чину; великий медіахолдинг стоїть на захисті спокою та бізнесу; гарант особисто зацікавлений у процвітанні справи, якій ці пані служать. Але, крім того, на думку Валерія Івановича, «фотокартка» кримінально-бізнесової вакханалії, зроблена з майданчика голови СБУ, захистить його краще за будь-який мандат. Самі подумайте: бути першим заступником СБУ в останній рік правління Ющенка й стати свідком усіх «дембельських акордів», а потім два роки спостерігати за булімією зголоднілих тузів нової влади… Нагадаю, що в першій декаді грудня 2010 року СБУ вчинило обшук та вилучення документів у юридичній компанії, яка патронує — страшно сказати… — Межигір’я. Щоправда, наступного дня голова СБУ пояснив ошелешеному президентові, що його співробітники, мовляв, помилилися офісом, і документи повернули. Ксерокси охололи. 

Проте група Фірташа—Льовочкіна—Бойка—Хорошковського з різних причин, але зацікавлена в досить великому парламентському представництві. До списку Януковича потрапило лише кілька їхніх протеже, однак Льовочкін — не донецький, він — київський. І тому лобові атаки — не його метод. Близько 30 мажоритарників по всій країні, які не є офіційними висуванцями Партії регіонів і спроможні серйозно поборотися за округи, — ось основа для оборонного, а знадобиться, то й наступального майданчика в парламенті. Утім, над кількістю депутатів, вірних групі «РосУкрЕнерго»», можна УДАРно попрацювати. Але про це трохи нижче.

Чи хотів глава президентської адміністрації стати народним обранцем? Хотів. Але Віктор Янукович не відпустив Льовочкіна в округ, та й зі списку викреслив. Велика битва за виділення округу, а не прохідного місця у списку для Юлії Льовочкіної свідчить про те, що президент не хотів відрізати для нинішнього глави АП можливість переобратися по округу його сестри в майбутньому. Чи хотів Льовочкін стати спікером? Хоч би що казали, а «наче бачу» діяльного комбінатора в ролі однієї з «тополь на Плющисі». Сьогодні всі розуміють, що Янукович і Льовочкін накопичили втому один від одного. Главу АП приміряють то до МЗС, політику якого він і так визначає, то до посади першого віце-прем’єра. Як учинить президент із Сергієм Льовочкіним — невідомо. Зрештою і Кучма, і Ющенко по кілька разів змінювали свої праві руки. Але піти першим віце-прем’єром без портфеля та бути бюрократично безправним, як Валерій Хорошковський, чи очолити МЗС, чия робота при нинішній владі слави для майбутніх стартів не принесе?! От хіба що прем’єром… І тут ми плавно переходимо до кадрових наслідків списку Партії регіонів.

Кого з виконавчої влади Віктор Янукович пустив на вибори й навіщо? Раніше очікувалося, що Микола Янич, завівши свій загін у парламент, залишиться в будинку під куполом. Сьогодні в цьому більшість спостерігачів уже сумнівається. Наслідки непевного часу, який розпочнеться в економіці після народного волевиявлення, хтось повинен узяти на себе. Але це не означає, що іміджмейкери, тематичні лектори, фітнес-тренери перестали готувати до великих звершень Сергія Арбузова. Це не означає, що Сергій Тігіпко втратив надію, одному йому відому. Це не означає, що неможливий кульбіт із Петром Порошенком, реакцію на можливе прем’єрство якого деяких дипломатів просять обговорити в Брюсселі. На прем’єрський бонус сподівається, але не дуже розраховує Андрій Клюєв. При цьому всі розуміють, що кандидатуру прем’єра вносить президент. Але не всі замислюються, що виносить її криза. Вперед ногами. 

Питання про спікера майбутнього парламенту відкрите. Проте поява імені Олександра Лавриновича, чинного міністра юстиції, у передвиборному списку Партії регіонів, його майже закрила. Втаємничені стверджують, що автоматично закриється й питання з потенційно вільним місцем очільника Мін’юсту: Андрій Портнов. Однак сумніви в цій очевидній схемі викликає певне охолодження, яке спостерігається у ставленні президента до Лавриновича. Понад два роки, прожиті душа в душу з архітектором конструкції президентської влади, змінилися шипінням на адресу Лавриновича найбільш наближених до Януковича людей. А їхні оцінки є, як відомо, лише відлунням сказаного босом. До речі, поки що не можу зрозуміти, чому Віктор Янукович вписав у список під 14-м номером заступника глави АП Станіслава Скубашевського — людину, без якої президент не затверджує жодного кадра; людину — носія довірчих документів та одного з небагатьох утаємничених у секрети передвиборної кандидатської селекції від ПР. 

Чи збереже за собою пост у Кабміні Борис Колесніков? Є сумніви. Ідеолог штабу виборів розраховував на тверде місце у п’ятірці. Але опинився лише восьмим. І після цього кілька днів у штабі не з’являвся. Дехто припускає, що президент незадоволений окремими аспектами підготовки до Євро-2012. Однак відомо, що Борис Вікторович щодня був на зв’язку з Олександром Вікторовичем, у зв’язку із чим Віктор Федорович має бути задоволений усіма аспектами і повною мірою. Проте завжди є щось, про що ми не знаємо, й це «щось» може пояснюватися не тільки давнім і більш ніж прохолодним ставленням Януковича до Колеснікова. 

Шанси не повернутися на своє місце в Кабмін має й міністр освіти Дмитро Табачник. Однак по Банковій пішли чутки: Табачник настільки близько зійшовся зі старшим сином Януковича, що може зайняти місце головного носія президентських секретів Льовочкіна. Сім’я давно хотіла мати й на цьому місці свою людину. Та й росіяни порадіють — Медведчука ж нікуди не призначать. А ближчого за Табачника при владі в них нікого, власне, й немає. Смішно, правда?.. «А я коли виросту, стану Кучмою».

Схоже, відпочине в парламенті від кулуарних битв Ганна Герман. Поки що не зовсім зрозуміла доля Ірини Акімової, яка так і не зробила своєї реформаторської справи, але, у принципі, реформи вже мало кого цікавлять, тому Акімову можуть і піти в Раду. 

Нарешті, зазначимо, що в останній момент президент викреслив і зі списку, і з мажоритарних кандидатів Володимира Сівковича, вирішивши, що той йому більше користі принесе в РНБОУ: повинен же там хтось працювати. Перо Януковича на останньому етапі підготовки списку опустило шлагбаум перед Зубиком, Жванією, Злочевським, Калініним. А ось Раїса Василівна Богатирьова, якій немає місця ні в партійному, ні в мажоритарному списках, має добряче подумати про те, що вона легко може втратити теперішнє крісло — глави МОЗ і віце-прем’єра, — якщо не перестане опиратися президентському рішенню у сфері лікарських закупівель. Як ідеться в дитячій страшилці: «Дівчинко-дівчинко, Пшонка-старший уже влітає у твою вотчину...».

Таким чином, навіть бліц-погляду на поствиборні перспективи досить для того, аби розуміти: кадрові пертурбації будуть, однак, за великим рахунком, біля рояля залишаться «все ті ж». А тому якість, цілі та методи роботи партії влади в парламенті не зміняться. Ну хіба що Тая Повалій, яка отримала приз за вірність клубові, все поставить із ніг на голову. :)

«Друг к другу прижатые туго»

З’їзд об’єднаної опозиції, який затвердив список «Батьківщини», відбувся просто неба на Турівській. Власне, сам факт його результативного проведення — майже диво. Останні зміни у список кандидатів від семи партій вносилися за хвилини до початку з’їзду. Перед головними творцями списку — Олександром Турчиновим і Арсенієм Яценюком — стояло багатоцільове завдання.

По-перше, сформувати список таким чином, щоб за нього не було соромно ні тепер, ні потім, але було б за що проводити кампанію. Опозиція позбавлена бюджетного ресурсу. У її складі немає мільярдерів, а співчуваючі не впевнені в тому, що розщедрюватися вже час. Тому, з одного боку, у списку «Батьківщини» немає представників одіозних схем — ні Тендерної палати, ні «РосУкрЕнерго», ані ЄДАПС. З іншого — ряд прізвищ ні до категорії полум’яних трибунів, ні до категорії принципових борців, ні до категорії ефективних законодавців не зарахуєш. Пояснюється це просто — тільки захист результату, отриманого на виборах, за оцінками різнокольорових технологів, коштує від 20 до 30 млн. дол. А медіа? А агітатори? А борди? А листівки? А мажоритарники, більшість яких чекають грошей від центрального штабу? Тоді як офіційно висунуті від ПР кандидати на прохідних округах беруть на себе витрати на забезпечення і власної, і партійної виборчої кампанії. Тому стверджувати, що майбутня фракція об’єднаної опозиції не породить жодної «тушки», я б не стала. Але гадаю, що винятки і масовість — не одне й те ж.

По-друге, скласти список потрібно було так, щоб не розвалилися фракції БЮТ і НУНС, які формують список членів виборчих комісій. А ризик такий був. Та й залишається. Бо Андрій Петрович Клюєв не спить ніколи. Задовольняючи амбіції семи партій, зробити це було напередодні з’їзду вкрай складно. Судіть самі. Зазирнемо у вихідні дані тільки Турчинова: 100 депутатів фракції БЮТ, які зберегли вірність прапору; плюс півтора десятка осіб, які пройшли в парламент 2007-го і пішли разом із Тимошенко у виконавчу владу; плюс 27 керівників обласних регіональних організацій, не вибудувавши з якими баланс інтересів, можна втратити далеко не найефективнішу, але все ж таки реальну партійну структуру. Разом: 142 особи. Додамо самооборонців, Рух і частину Громадянської позиції, включених у квоту БЮТ. 150 осіб. Прохідна частина — від 70 до 90. І в цій прохідній частині у Турчинова до 60 відсотків. Конкурс — майже три особи на місце. Яким би не був склад списку, залишаться незадоволені.

Особисто мені щиро жаль Володимира Філенка. Не великий законодавець, просто рідкісний приклад людини, котра не піддається спокусам. Пригадую, в перші дні Майдану запитую у польового командира: «Як справи, Пилиповичу?». — «Та все нормально. Тільки спина болить», — відповідає Філенко. «Що, застудили?» — «Та нє. Просто вже третю революцію роблю, а по моїй спині у владу хтось інший вилазить...».

Зовсім не розумію сумнівно прохідного місця Юрія Гримчака, над яким висить «димо-шашкова» прокурорська справа. Хоча, як мене запевняли компетентні бютівці, 91-ше місце не таке вже й непрохідне: цілком імовірно, що ЦВК не зареєструє кандидатами у депутати не тільки Юлію Тимошенко і Юрія Луценка, чого всі очікують, а й Арсена Авакова та Тетяну Слюз. Проти обох порушено кримінальні справи. Обоє перебувають за межами України. В обох оформлено відрядження, що формально пояснює їхню відсутність у країні. Але навіть коли Слюз і Аваков на цьому етапі будуть зареєстровані ЦВК, то їх чекає ще одна пастка, — по завершенні виборів депутати отримують тимчасове посвідчення і тільки через певний час складають присягу в сесійній залі. Тимчасове посвідчення кандидат у депутати повинен отримувати особисто, — без нього до присяги він не допускається. У цей часовий проміжок перебувати на території країни і колишньому харківському губернатору, і чиновнику Держказначейства — те ж саме що побувати в клітці з тиграми... Тож цілком можливо, що список «Батьківщини» посунеться не на дві, а на чотири позиції. Проте безліч незадоволених (а окремих — і заслужено незадоволених) зараз пройдуть ще одну перевірку на опозиційність.

Розуміючи можливі наслідки й ризики, в результаті яких комісії від опозиції може сформувати партія влади, штаб спробував підстрахуватися: кожна з об’єднаних партій висунула від свого імені по одному кандидату в мажоритарних округах, що, відповідно до нинішнього закону, дає право брати участь у формуванні комісії по всій країні. Однак і Мартиненко, і Кожем’якін — керівники нинішніх фракцій НУНС і БЮТ — сподіваються, що хиткий баланс, досягнутий у списку між чинними депутатами, керівниками партійних організацій, а також лояльність тих, хто залишився за бортом списків, дозволить представити в ЦВК перелік членів комісій, висунутих не Клюєвим, а об’єднаною опозицією.

По-третє, необхідно було максимально врахувати побажання Юлії Тимошенко. У принципі, це майже вдалося зробити. Наскільки відомо DT.UA, Юлія Володимирівна зажадала, щоб у списку не було родичів і людей, котрі виконують патронажні функції. Одним із небагатьох жорстких її побажань до останнього з варіантів списку (а концепція його написання змінювалася тричі) було високе місце Григорія Немирі. Особисте листування з Тимошенко через Власенка вели чимало претендентів, і багатьом було обіцяно. Однак Тимошенко розуміла, що список — це живий організм, і під час останньої зустрічі з Турчиновим, погодивши реперні точки, видала главі виборчого штабу карт-бланш.

Відтак список не спотворили одіозними прізвищами, але й не розцвітили яскравими новими іменами — представниками громадянського суспільства, до чого у своєму інтерв’ю закликала Юлія Володимирівна. Майже перевіреною колоною опозиція починає кампанію. Закриті рейтинги Банкової на старті фіксують відрив об’єднаної опозиції від партії влади в 1,5—5%. Відбувається це в основному за рахунок вищої готовності виборців прийти на вибори в областях, котрі вважаються базовими для опозиції. Різниця мобілізації електоратів на сьогодні становить близько 15 відсотків. На боці влади — бюджет, адмінресурс, гаманці найбільших олігархів і телевізор, виключно з якого інформацію про події у країні отримують 78% виборців. На боці опозиції — втома більшості населення від нинішньої влади і шанс довести цій більшості, що опозиція винесла науку з помилок і здатна спрацювати по-новому.

Як не з’їм...

А ось і нові обличчя. З’їзд партії «УДАР» Віталія Кличка пройшов красиво. А партії «Україна — вперед!» Наталії Королевської — смішно. Партійний саміт Кличка затвердив список поіменно, а Королевської не затвердив узагалі. До чого була картинка Наталії Юріївни в коктейльній сукні на тлі кукурудзи і «мерсів», мало хто зрозумів. Очевидно, розрахунок не на точність дій, а на їхній розмах. Тут вам і легендарний хірург і міністр-невдаха Ілля Ємець; тут і син покійного Богдана Ступки, котрий де-факто успадкував театр; тут і ректор Національного лінгвістичного університету; а головне — тут Андрій Шевченко, на якому, мабуть, варто зупинитися докладніше. У принципі Роман Абрамович міг би купити Королевську і поставити її форвардом у «Челсі» — користі для справи було б рівно стільки ж, як від Шевченка в законодавчому органі. Адже це Кличко в боксерському середовищі значиться інтелектуалом, а Шеву Беккенбауером іще ніхто не обзивав. На динамівських сайтах рішення Шевченка викликало бурю негативних емоцій. Спонсори трансферу, про який більше могли б розповісти в оточенні Ріната Ахметова, проте, вважають, що герой Євро-2012 принесе загону Наталії Королевської необхідні відсотки. Від себе зауважу, що купитися на подібне якась частина населення може, але чи ходить ця частина на вибори — велике запитання.

Чому Шевченка віддали Королевській, а не забрали у список Партії регіонів, що було б абсолютно логічно після Євро-2012? Радше за все, завести додатковий загін у парламент було технологічно важливіше й ефективніше, ніж прикрасити Шевою список ПР. Однак багато хто сходиться на тому, що поява ще одного спортсмена на сцені політичного театру побічно може вдарити по Віталієві Кличку. «Ось дивись, — сказав один мій друг, який прожив у гущавині подій не одну виборчу кампанію, — люди дивляться виставу, слідкують за діями акторів на сцені. І раптом на сцені з’являється чорна кицька! Все! Вся увага прикута до неї! Про інших забули і слідкують за режисерським ходом. Але тут на сцену вибігає білий пудель. Вони обоє починають гасати по сцені. Зал регоче. І всі розуміють, що це не великий режисерський задум, а випадковість — пожежник не закрив чорного ходу»...

Та облишмо ігри підсвідомості. Цілком очевидно, що ніхто з перелічених вище претендентів на першу п’ятірку «Україна — вперед» не став би до лав по-справжньому опозиційної партії. Система не дозволяє цього робити ні ректорам, ні медикам. Більше того, я не виключаю, що мають рацію ті, хто стверджує, що більшості із цих людей пропозиція увійти до списку надійшла разом із телефонним дзвінком з Банкової. Сама ж Наталія Королевська, літописцями діянь якої і дбайливими зберігачами записаного в задокументованому вигляді є і заступник прокурора Ренат Кузьмін, і екс-глава СБУ Валерій Хорошковський, на опозиційного лідера теж не дуже тягне. Але, проте, до бар’єра рветься. Виборчого.

У Віталія Кличка ситуація інша. Він цей бар’єр подолав давно. Віталій Володимирович публічно обіцяв нові імена і самостійність. Результат з’їзду показав, що є запитання і до першого, і до другого. Перша десятка списку — колективний розум. Є кому цікаво й яскраво виступати на шоу та дебатах. І з питань економіки, і культури, і соціальної політики, і підприємництва. Всі ці люди не нові, чимало з них змінили по кілька партій і урядів. Проблема в іншому. Кличко — багата людина. Однак не настільки, щоб узяти на себе фінансування виборчої кампанії. Але джерело в штабі «УДАР» повідомило, що два тижні тому 12-ти особам, які купили квиток на пароплав, з вибаченнями і без пояснень гроші за квиток повернули, і в плаванні відмовили. Одразу виникло запитання: отже, хтось придбав квитки оптом?

Приблизно рік тому я розмовляла з одним із впливових представників так званої групи РУЕ: «А хто у вас працює з Кличком?» — «А навіщо?» — «Ну... Все ж таки висхідна політична зірка». — «Немає сенсу. Ви не знайдете людини, перед якою Кличко виконав свої зобов’язання». Минув рік. Сенс, судячи зі списку, з’явився. Чоловік Оксани Продан — Василь Продан — це людина, до якої чернівецький бізнес звертається в тому разі, коли потрібно знайти захист від влади. І знаходить його щоразу в голови Об’єднаного руху роботодавців України Дмитра Фірташа. Сергій Куніцин давно і міцно вважається людиною Фірташа. У списку Кличка екс-прем’єр Криму начебто представляє афганців. Не без того. Та й потім, не Фірташеві ж титанові та хімічні заводи йому представляти. Едуард Гурвіц, який вийшов з «Фронту змін» і не вийшов з-під патронату Сергія Льовочкіна, який підтримував екс-мера Одеси у боротьбі з Костусєвим, причому не тільки в момент виборів. Не хочу навіть намагатися кинути тінь на Марію Матіос — гадаю, їй вистачить сил на позицію. Просто зауважу, що іноді це може бути непросто, адже її брат — генерал СБУ — працює в системі адміністрації президента. І, нарешті, Віталій Чепинога — чинний депутат фракції БЮТ. Несподівана й відчутна втрата Юлії Тимошенко. Чепинога — не законотворець, не герой барикад, не ефективний партійний функціонер. Чепинога — райтер Тимошенко. Автор безлічі вподобаних народом Юлиних висловлювань. Тимошенко сама чудово пише і часом вдало жартує, але Віталій — це творець стилю, котрий підкорив багатьох. «Хороша справа на «ЄЦ» не закінчується», «У вас дітей немає, тому що ви обидва хлопчики», «У хом’ячка, на відміну від пацюка, хороший піар». Складна думка, прив’язана до простого, дохідливого образу, — це робота Чепиноги, який не потрапив до списку БЮТ. Але завдяки дружбі з членами сім’ї глави адміністрації президента Януковича мандата не позбудеться. Тепер своєю головою Чепинога поділиться з Кличком, а в неї ще й їстимуть.

Отака історія із самостійністю. Незакінчена історія. Бо Кличко не такий простий. Але показова й через те — сумна.

Окрім розумничка Розенка, справжньої робочої конячки Новак, не всіма любимого, але компетентного Пинзеника, завжди щиро відданої Геращенко, хотілося б зараз коротко зупинитися лише на двох іменах — Павло Рябікін та Артур Палатний. Обидва родом із Бакаєвого «Інтергазу», але з різних інтелектуальних поверхів. Кличко і Палатний вийшли з акваріума, якщо коренем цього слова вважати Рибку. Рябікін — «білий комірець». Я не знаю, чи навчив вже хтось Ігоря Михайловича Бакая їсти ножем і виделкою, але відрізняти торшер від офшору його навчив Рябікін. Людина, яка стала українським Армстронгом на швейцарській планеті. Не думаю, що логістика німецького платника податків Віталія Кличка пройшла повз настільки досвідченого консалтера.

Одним словом, і в Королевської, і в Кличка з новими обличчями теж не дуже вийшло. А далі — подивимося...

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.81
EUR 27.33