Дикий поміщик

«Видят мужики: хоть и глупый у них помещик,
а разум ему дан большой…

Скотинка на водопой выйдет – помещик кричит:
«Моя вода!», курица за околицу выбредет — помещик кричит: «Моя земля!»

И земля, и вода, и воздух — все его стало!..»

М.Салтиков-Щедрін, «Дикий поміщик»

Про справу сім’ї Сичових із Мукачевого «ДТ» розповідало в березні нинішнього року. Нагадаємо коротко її суть. Віталія Сичова отримала домоволодіння по вул.Водній, 36-2, у спадок від батька і минулого року разом із чоловіком закінчила тут зведення нового будинку. Довгі роки заїзд у подвір’я здійснювався з боку Набережної, однак згодом там виділили ділянки під приватне будівництво, тому в 2000 р. міськвиконком оформив під’їзд до Водної, 36-2, через комунальне домоволодіння по Водній, 34-а. Є необхідна документація, в якій чітко зазначено, що ділянка завширшки 4,1м — це територія загального користування для під’їзду до будинку №36-2. Усе почало змінюватися після 1999 р., коли дві ділянки на Набережній площею близько 15 соток викупив Іван Балога (молодший брат керівника президентського секретаріату, а заодно — перший заступник голови Закарпатської ОДА, донедавна — керівник обласної парторганізації «Нашої України»). У 2002 р. І.Балога вселився в новий будинок і став скуповувати комунальне житло по Водній, 34-а, щоб розширити своє домоволодіння. Останні дві квартири було продано влітку минулого року, причому… разом зі спільним під’їздом до будинку №36-2. Приватизовувати територію спільного користування, як відомо, не можна, тому перший заступник губернатора вирішив оформити все чужими руками — через попередню власницю. Випадково дізнавшись, що в земельний відділ подано заяву колишньої сусідки з проханням приватизувати ділянку включно з під’їздом, Сичови разом із нею пішли в мерію. Жінка на власні очі побачила заяву, якої не писала (очевидно, її написав і скріпив фальшивим підписом охоронець І.Балоги, який через генеральну довіреність займався купівлею землі для свого шефа), і одразу письмово заявила, що відмовляється від приватизації спільного під’їзду. Однак наступного дня прийшла до Сичових і плачучи сказала, що на неї дуже тиснуть, тому вона змушена відкликати свою відмову. У кінці жовтня минулого року міськвиконком, грубо порушивши закон, дав згоду сусідці на приватизацію ділянки разом зі спільним під’їздом, після чого власником усієї землі став І.Балога. Ще через кілька тижнів усю викуплену територію обгородили високим дерев’яним парканом. Своїм сусідам перший заступник губернатора залишив для проходу 60 см. Сюди, звичайно, не протиснуться ні їхні «Жигулі», які доводиться залишати на вулиці під сусідським парканом, ні тим більше пожежна машина, ні навіть носилки зі «швидкої допомоги». Сам І.Балога, напевно, вважає, що Сичови мають дякувати йому за 60-сантиметровий прохід, він же взагалі міг закрити доступ до їхнього будинку, оскільки викупив ділянку повністю. Сусіди неодноразово намагалися особисто порозумітися з І.Балогою, однак безуспішно: він їх просто не приймає. Відтоді й почалося ходіння і звернення у різноманітні інстанції — мерію, МНС, прокуратуру, суд, Генпрокуратуру, Верховну Раду, Кабмін… На місцевому рівні Сичових просто футболять у різних напрямках, даючи неофіційні рекомендації: «Залиште цю справу, все одно нічого не доможетеся, а під’їзд до будинку відсуджуйте через подвір’я інших сусідів». Центральні органи влади всі заяви спускають на місцевий рівень, де вони й губляться без сліду. Врешті-решт заблокована сім’я звернулася в прокуратуру з вимогою скасувати незаконне рішення виконкому про приватизацію і притягнути до кримінальної відповідальності працівників земельного відділу. А через кілька тижнів до них з’явилися міліціонери з санкцією суду на обшук: виявляється, чоловіка Віталії запідозрили в тому, що він обікрав прокурора області Ю.Бенцу (до речі, кума Віктора Балоги). Ходу справі не дали через явну абсурдність підозр і відсутність доказів. Видно, це був лише «легкий натяк» на можливі подальші наслідки. Сичови чудово розуміють несумірність своєї й сусідської «вагових категорій», тому згодні на компроміс: вони передали через охоронця, що готові виїхати, якщо І.Балога побудує їм такий самий будинок в іншому місці (про те, що сусід планує ще більше розширити свої володіння, свідчать комерційні пропозиції його людей іншим сусідам). У відповідь охоронець озвучив зустрічну пропозицію свого шефа — готовність викупити домоволодіння Сичових за 80 тисяч доларів. Приблизно стільки в цьому мікрорайоні Мукачевого коштують шість голих соток під забудову…

У кінці минулого місяця справа Сичових отримала продовження — на місці дерев’яного паркану стали зводити капітальну бетонну огорожу.

— Робітники почали копати канаву під фундамент на тому самому місці, де стоїть дерев’яний паркан, — розповідає Віталія Сичова. — Тобто після залиття цементної основи прохід до нашого будинку став би навіть вужчим за 60 см. Я вийшла до них і запитую: «Що ви робите? Як нам заходити після цього до хати?» Хтось побіг за господарем, і вийшов сам І.Балога. «Чого заважаєш моїм людям працювати?» — почав кричати. — «Ви ж нас замуруєте, — відповідаю. — Я не дозволю копати, ляжу тут, закопуйте вже й мене…» — «Я купив цю землю». — «У вас є документи на землю, і в нас є, а чия правота — має встановити суд». — «Твої документи вже недійсні, ти навіть не знаєш. Що ти пишеш на мене всюди?» Я пояснюю, що кілька разів приходила до нього, але він не прийняв. Підходила й до Петьовки, і теж безрезультатно. «Я не йшла сваритися і тепер прошу поступитися або хоча би продати два метри землі, — кажу йому. — А ви на мене обшук наслали, у вас і суд, і прокуратура, і міліція. Вони прямо сказали, що підкинуть щось і посадять чоловіка. Після цього мене з дітьми будь-хто вижене з будинку, тому я мушу хоч якось захищатися, писати…» Стою перед ним, плачу, а він як розкричиться: «Що ти собі думаєш? Ти дурна, ненормальна! Пиши скільки хочеш, таких, як ти, — тисячі!..» І пішов геть.

Утім, сльози Віталії таки «розчулили» І.Балогу: він розпорядився, щоб робітники трохи відсунули канаву під огорожу, подарувавши сусідам «із панського плеча» ще тридцять сантиметрів для проходу. Через кілька днів Віталія вкотре поїхала в ОДА просити І.Балогу продати ще хоч трохи колишньої спільної території. Каналізації на вулиці немає, і жінка хотіла пояснити, що до будинку час від часу має під’їжджати спецавтомобіль для очищення септика, інакше нечистоти рано чи пізно потраплять у двір до самого І.Балоги. Однак перший заступник губернатора передав через секретарку, що не прийме її…

Судові випробування, які влаштували Сичовим у Мукачевому, можуть стати темою окремого матеріалу. Необхідні документи для відстоювання своїх прав отримати неможливо, оскільки начальник земельного відділу мерії прямо заявив, що не видасть Сичовим жодної довідки, бо вони пишуть на нього скарги. Інтереси позивачів не хоче захищати жоден адвокат. Ледве вдалося знайти юриста в сусідньому місті, що консультує, як правильно подавати заяви й поводитися в суді, однак сам на засідання йти категорично відмовляється. Те ж, що витворяють самі судді, інакше як знущанням над людиною важко й назвати. Мукачівський міськрайонний суд у позові відмовив, зазначивши, що Сичовим слід звернутися в адміністративний суд. На постанову можна було подати апеляцію протягом п’яти днів, однак повідомлення позивачам вручили через вісім днів, що підтверджується поштовим штемпелем. Апеляційний суд таки продовжив термін подання заяви, однак Мукачівський міськрайонний після цього знову відмовив у позові, зазначивши, що це підсудність адміністративного судочинства. Адміністративний суд, у свою чергу, повернув позивачів до цивільного суду… 20 червня Сичови подали до суду заяву про забезпечення позову з проханням заборонити забудовувати ділянку до вирішення справи по суті. Суд напрочуд оперативно, того ж 20 червня, відмовив у задоволенні заяви, надавши п’ять днів для оскарження рішення. Повідомлення про це Сичовим вручили аж 5 липня. Ще в одному позові відмовили «через відсутність у заяві телефону позивачів». Тактика тут зрозуміла: футболити Сичових від однієї судової інстанції до іншої, не розглядаючи справу по суті й не випускаючи її на рівень Верховного суду з розрахунком, що в людей від усього цього врешті-решт опустяться руки. Утім, вони продовжують судитися, оскільки просто не мають іншого виходу. Змиритися з втратою під’їзду — означає будь-якого дня очікувати, що сусід під впливом поганого настрою чи чогось іншого розпорядиться пересунути огорожу впритул до наступного будинку й заблокує сусідам прохід остаточно і безповоротно.

«ДТ» намагалося взяти коментар і в самого І.Балоги, зв’язавшись із його приймальнею в облдержадміністрації, проте безуспішно. Перший заступник губернатора надто зайнятий важливими державницькими справами, щоб коментувати такі речі: минулої суботи його обрано головою Закарпатської обласної організації «Єдиного центру». «Нині суспільству потрібна політична сила, яка здатна об’єднати Україну, зруйнувати двовимірність життя, сприяти розбудові заможної, сильної європейської держави, — цитує І.Балогу прес-служба. — Ми обираємо політику не конфліктності, а консенсусу й компромісів. Наше завдання — збудувати Європу в Україні». Серед цих декларацій бракує ще одного призабутого лозунгу від попередньої партії І.Балоги — «Нашої України»: «Не словом, а ділом». Тобто говорити можна одне, а робити — зовсім інше…

Чи можуть читачі «ДТ» уявити таку ситуацію в країнах навіть не розвиненої демократії, як США чи Німеччина, а хоча б у найближчих західних сусідок України — Угорщині, Словаччині, Польщі? Навряд — там такі речі просто неможливі. Брутально й демонстративно порушувати закон, ставитися навіть до найближчих сусідів як до людей другого сорту, а коли вони намагаються захищати свої законні права — насилати на них міліцію та прокуратуру, і при всьому цьому очолювати політичну силу, яка претендує на успіх виборців, — це суто закарпатська «виборча технологія»…