ФОНД ФРІДРІХА ЕБЕРТА В УКРАЇНІ

Діяльність Українського бюро Міжнародного фонду імені Фрідріха Еберта досить широко відома серед представників наукової громадськості нашої країни. За кілька років своєї присутності в Україні представники фонду здійснили велику програму з реалізації головної його мети — сприяння інтеграції України в європейські структури. Редакція «ДТ» звернулася до її керівника — Вінфріда Шнайдер-Детерса з проханням прокоментувати діяльність фонду протягом періоду його перебування в країні. Тим більше що пан В.Шнайдер-Детерс уже скінчив термін свого перебування в Україні і переїжджає керувати Південнокавказьким регіональним бюро фонду у Тбілісі.

— Розкажіть, будь ласка, про пріоритетні завдання очолюваного вами бюро Міжнародного фонду імені
Ф.Еберта в Україні.

— Основні зусилля діяльності нашого фонду із самого початку було зорієнтовано на вирішення двоєдиного завдання: допомогти Україні в досягненні сумісності України з Європою і сприяти зростанню її авторитету в системі країн європейського співтовариства. Адже позитивне сприйняття України в Європі не в останню чергу залежить від поінформованості європейців про цю країну. З цією метою, починаючи з 1996 року, в Німеччині проводяться заходи з українською тематикою. Найцікавіші виступи на конференціях, проведених в Україні під егідою нашого фонду, видаються англійською мовою.

З тієї самої причини бюро фонду взяло дійову участь у виданні нового журналу «Діалог». Тематика цього часопису присвячена історичним, культурним, економічним і політичним відносинам України та Німеччини. Він видається українською та німецькою мовами. Значимість цієї спільної акції підкреслює той факт, що до читачів першого номера зі вступним словом звернулися Президент України Леонід Кучма і канцлер ФРН Герхард Шрьодер. Якщо ж відповісти на ваше запитання, виходячи з широкого спектра напрямів нашого співробітництва з громадськістю та науковцями України, то бюро Фонду Ф.Еберта працює за п’ятьма основними напрямами. Один з цих напрямів належить до зовнішньополітичного аспекту європейської інтеграції, а решта чотири пов’язані з соціально-політичними й економічними процесами, що відбуваються сьогодні в Україні.

Змушений повторити вкрай негативну і багато в чому, на мій погляд, несправедливу позицію багатьох експертів, із якими, підкреслю, я категорично не згоден: «Україна в очах європейців і німців досі залишається в тіні Росії». Хоч як це дивно, але в Західній Європі неприпустимо мало знають про цю нову державу. Саме тому бюро зі співробітництва Фонду
Ф.Еберта (ФФЕ) разом з Українським центром дослідження проблем миру, конверсії та конфліктів протягом останніх чотирьох років видає інформаційний бюлетень-довідник — «Моніторинг української політики в галузі зовнішніх відносин і безпеки». Окрім цього, у рамках нашого спільного проекту проводяться регулярні опитування експертів, а також опитування громадської думки на території всієї країни та їх аналіз. До речі, видання моніторингу стало за кордоном досить часто цитованим джерелом інформації про Україну.

Ця обставина свідчить, що набирає темпів зустрічний процес взаємоспрямованих інтересів України та Західної Європи.

На 2001 рік досягнуто принципової домовленості про активізацію співпраці між бюро зі співробітництва ФФЕ в Києві і комітетом із зовнішніх зв’язків ВР України, мета якої полягає у сприянні розвитку зв’язків між парламентами України, країн—членів ЄС і країн, що претендують на вступ у ЄС, а також із Європейським парламентом.

— Наскільки мені відомо, кероване вами відділення ФФЕ розробляє в Україні цілу низку програм, мета яких не вичерпується аналізом зовнішньополітичних проблем. Не могли б ви, бодай коротко, розповісти про них?

— З цілком зрозумілих причин основну увагу ми звертаємо на процеси, що відбуваються в економіці України. Нашим першим партнером у дослідженні спектра економічних проблем був Центр ринкових досліджень, із яким ми організували серію зустрічей за «круглим столом», присвячених обговоренню актуальних питань української економіки. На жаль, у зв’язку з президентськими виборами в Україні і призначенням керівника центру В.Ланового представником Президента в Кабінеті міністрів України налагоджений зв’язок із цією організацією було перервано, і його не вдалося відновити й досі.

Зате з іншим нашим партнером у цій сфері — Центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова — накреслилися дуже перспективні взаємовідносини. Торік ми провели спільний семінар на тему «Україна на світових ринках». Нинішнього року ми маємо намір провести чотири спільних заходи, у тому числі дослідити й подати на широке обговорення стан профспілкового руху в Україні. На користь вибору ФФЕ як свого постійного партнера в Україні фонду
ім. О.Разумкова спрацювало те, що цей дослідницький центр має у своєму розпорядженні цілком кваліфікований колектив наукових спеціалістів і достатньо технологічно забезпечений для проведення багаторівневих експертних досліджень по всій країні та видає власний щомісячний журнал.

У сфері вивчення соціальної політики, здійснюваної в Україні, ми провели низку спільних досліджень із Федерацією профспілок України. Крім того, ФФЕ організував ознайомчу поїздку представників цієї організації у федеральні землі Саксонія-Ангальт, Бранденбург і Берлін для вивчення та запозичення досвіду здійснення перетворень у системі соціального забезпечення, проведених у Східній Німеччині.

Що стосується нашої співпраці у сфері інформаційної політики, то з 1997 року ФФЕ працює з Комітетом із забезпечення свободи слова і засобів масової інформації ВР України. Наш фонд підтримав пропозиції членів українського парламенту з «роздержавлення» національного телерадіомовлення, головним чином шляхом ознайомлення української сторони з досвідом побудови німецької «дуальної» системи, що передбачає існування публічно-правового телерадіомовлення, фінансованого за рахунок абонентської плати, і приватних телерадіокомпаній.