Міністр закордонних справ Чечні Ільяс Ахмадов: «БАГАТО ЧЕЧЕНЦіВ ЦіКАВИЛИСЯ ДОСВіДОМ СТРіЛКіВ УПА»

Військовий конфлікт у Чечні має певну періодичність. Після зимової переможної активності російських військ, навесні, коли гори вкрилися зеленню, чеченці взяли ініціативу у свої руки.

Засідки в горах, вилазки в Грозному завдавали значних втрат федералам. Проти подібної тактики воєнні методи не приносять відчутних результатів. Адже фактично цілі колони спецпризначенців потрапляли в засідку до загонів, які складалися з трьох осіб: автоматника, снайпера і РПГешника. Після атаки мобільна трійка відходить, поки російські військові з машини розстрілюють ліс. Така війна може тривати досить довго, якби не одне «але». Ще одну зиму чеченським бойовикам навряд чи пережити. І, схоже, чеченське керівництво форсує події. Війна вступила в новий період. Чеченці-«камікадзе» підриваються разом з вантажівками, начиненими вибухівкою, і це відбувається по всій Чечні. Терор стає головним аргументом. Але чи вийде він за межі Чечні? І взагалі, до чого це все приведе?

Ільяс Ахмадов, міністр закордонних справ Республіки Ічкерія в прямій телефонній розмові між Києвом і Лондоном поділився з «Дзеркалом тижня» своїм баченням того, що відбувається.

— Аслан Масхадов віддав наказ усім чеченським командирам активізувати воєнні дії. Чи означає це, що чеченське керівництво планує виносити війну за межі Чечні?

— Ні, ми ще на своїй території не розібралися. Навіщо нам війна на чужій?

— Але ж минулої чеченської кампанії саме рейд Басаєва до Будьонновська вирішив результат конфлікту. У цю війну, за винятком хіба що розстрілу колони російських військ в Інгушетії, терактів на чужій території не було. Це політика керівництва Чечні? Чи добра робота російських спецслужб? Чи ви сподіваєтеся на допомогу Заходу, а для цього Чечня повинна зберегти обличчя: не переходити кордони?

— Зберегти своє обличчя, сподіваючись на якусь допомогу, якої може і не бути? Ні, не в цьому справа. Ми просто зараз не ставимо перед собою таких цілей, нам вистачає війни на своїй території. Але якби ми вирішили, російські спецслужби для нас не завада. Хоча війна — це насамперед війна, і цей чинник треба враховувати в першу чергу, а потім уже говорити про прогнози.

— А чи можуть зі своєї волі такі теракти вчинити окремі польові командири?

— Усі великі бойові одиниці знаходяться під командуванням Масхадова. Шаміль Басаєв також, щоб там солодким голосом не співав Ястржембський. У Басаєва можуть бути свої міркування, але його дії підпорядковані об’єднаному командуванню. Звичайно, у Чечні є бойовики, які нікому не підпорядковуються, ми їх називаємо «індіанцями». Але це — одиночки, і теракти їм не по зубах.

— Війна в Чечні триває вже майже рік. Увесь цей час ви працюєте з Заходом, але оцінюєте його допомогу як «допомогу, якої може і не бути». Можливо, правий Басаєв, що орієнтується лише на ісламський світ (він хоча б допомагає зброєю та грошима) і вважає, що для перемоги всі засоби годяться?

—Адже ні для кого не секрет, що важелі впливу на світові процеси і збройні конфлікти зараз знаходяться на Заході і тільки на Заході. Ми покладаємо великі надії на Парламентську асамблею, Раду Європи, ОБСЄ, лише через них на нашу землю може прийти мир. А силу завжди можна зламати силою. Та допомога, якої ми чекаємо від Заходу, то не зброя і не солдати, цього й у нас самих вистачає.

— Ви нещодавно повернулися зі США. Чи є якісь конкретні результати поїздки?

— Безумовно, але, на жаль, я не можу про це зараз говорити.

— На що ви сподіваєтеся в цій війні?

— Росіяни підуть, це тільки справа часу і крові. На жаль, зараз не можна прогнозувати, коли війна закінчиться. Кремль нині не демонструє ніякого бажання врегулювати конфлікт, хоча ми не раз виступали з зустрічними пропозиціями. Тотальне знищення всього живого на території Чечні чомусь у них називається мирним процесом.

— Як ви оцінюєте призначення муфтія Кадирова главою Чечні?

— Я з самого початку знав, що це буде саме Кадиров. Він із тих представників духівництва, що свого часу навчалися богослов’я, пройшли через комітети держбезпеки. Вони також певною мірою з цього ж відомства. Це люди цілком вивчені, вони ніколи не вийдуть за окреслені рамки. З іншого боку, як Кремль міг призначити карного злочинця Гантемірова або маніакально хворого професора Хазбулатова? Мене смішить, що авантюрист Кадиров обвів навколо пальця генетично проросійську партійну верхівку.

— Сім’ї багатьох польових командирів зараз знаходяться в Чечні. Як вдасться вберегти їх від репресій?

— Нещодавно генерал Шаманов заявив: «Дружина бандита — теж бандитка!» Це дуже показово. Тому часто їхнім сім’ям доводиться виїжджати за межі Чечні.

— А ваша родина?

— Коли Грозний оточили щільним кільцем, моя сім’я знаходилася там. Я дуже вдячний моїм друзям, котрі вивели моїх рідних з оточення, нині вони в еміграції. Іншим родинам, звичайно, пощастило менше, виїхати на Захід дуже складно, адже в Росії видача закордонних паспортів чеченцям заборонена.

— Чи воюють зараз у Чечні українці?

— Я не володію такою інформацією, тому що не беру участі в бойових діях. А телефоном про це, як правило, не говорять. У минулу війну я був ад’ютантом Шаміля Басаєва. Українці з УНА-УНСО певний час розташовувалися біля нас у Грозному і часто відвідували Шаміля, тому я знайомий із деякими хлопцями. Добре знав Анатолія Лупиноса. Мимохідь бачив Білого, якому вручили найвищу нагороду Чечні — Героя нації. Добре знав Олега Челнова — він загинув. Дуже славний був легінь! Його ім’ям названо одну з вулиць у Грозному. Зараз, напевно, і вулиці не залишилося...

— Генерал Манілов якось сказав, що українські націоналісти фінансують Чечню (навіть назвав суму в півмільйона доларів) і посилають кілька загонів бойо- виків. До чого б це?

— Генерал Манілов видатний математик. Українці не надавали нам такої допомоги, ми і не просимо. Ми й так вдячні УНА-УНСО за чеченські інформаційні центри.

— А чи фінансуються чеченські інформаційні центри УНА-УНСО чеченською стороною?

— Ми не можемо собі дозволити фінансувати згадані центри. Ці хлопці ентузіасти, і ми їм дуже вдячні. Для нас кожен ін- формаційний центр означає більше, ніж екіпаж бронемашини.

Ця вічна тема російських ЗМІ про фінансування, про найманців, про існування прайс-листків, де російський прапорщик коштує від ста до ста п’ятдесятьох доларів. Якби так було, ми б довго не провоювали, адже такі прапорщики дороге задоволення.

— В яких ще країнах є чеченські інформаційні центри?

— У США, Голландії, Німеччині, Британії, Туреччині, у країнах Балтії, Малайзії, Грузії. За кількістю філій Україна в передовиках.

— Журналісти, котрі побували в горах Чечні, розповідають, що схрони бойовиків разюче нагадують схрони партизанів УПА. Чи консультували чеченських командирів ветерани УПА?

— Певною мірою тактика, що зараз застосовується, багато в чому дуже схожа. Чимало чеченців цікавилися рухом УПА, читали і знають про нього. Може, хтось із кимось і зустрічався.