Мисливці за голосами

Завжди мучило питання: як наші злодійкуваті чиновники-політики, кинувши, обдуривши, вкравши, розпилявши, збрехавши та підставивши, приходять увечері додому і розповідають маленькій доньці чи онукові про свій трудовий день? Як звучить ця історія успіху, повідана стомленим голосом, замість казки на ніч? Невже це звучить, як «ми їх розвели наче кошенят!»?

Репетиції казок, які нам почнуть розповідати після 20.00 28-го, уже пройшли по всіх каналах і у виконанні труп різних театрів. З огляду на агітпробіг у базові регіони для підняття духу та підтримки виконавського тонусу вищих посадових осіб держави - відправленого в агітаційну відпустку Миколи Азарова та президента Віктора Януковича, який освоїв невраховану КЗпП різновидність «відпустки робітника», - без чаклунства в день голосування та ніч підрахунку бюлетенів не обійдеться ніяк. Знаючи ґрунтовність, з якою донецькі хлопці підходять до будь-якої справи, одним «майже чарівником», як у Росії, у нас не обійдеться. Кожна із груп впливу в стані забезпечити ще й чаклунів, і шаманів. Зусилля, яких докладають для мобілізації «свого» електорату в останні тижні перед днем виборів, можна сказати, безпрецедентні в історії партії. Засвічення в судах і пресі технологій, за допомогою яких має бути наповнений кубок «переконливої перемоги», свідчить про те, що враховується навіть ранкова роса.

Технології загальновідомі, і всі про них кажуть, але чіткість організації з їхньої реалізації немов залишалася в секреті, поки не розпочався інструктаж на місцях. Виступи інструкторів люди записали та віддали - хто конкурентам, хто ЗМІ. А розшифрування інструктажу одного з керівників кримського штабу партії влади Володимира Сидорова стало предметом розгляду в суді. В.Сидоров належить до т.зв. макіївської команди влади автономії і обіймає посаду директора Кримського центру перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників органів держвлади, місцевого самоврядування, держпідприємств, установ і організацій при Раді міністрів Криму. Себе він рекомендує як «керівника департаменту ідеології та навчально-методичної роботи» кримського штабу партії, а як характеристику розповідає про 50-хвилинну зустріч із Віктором Януковичем, який назвав Сидорова «у десятці тих, хто зробив основний внесок в обрання його президентом».

Тексти рішень адмінсудів із цитуванням інструктажу доступні в реєстрі, повну аудіоверсію запису, яка є в Центрі журналістських розслідувань, можна знайти тут. На засіданнях суду були присутні міжнародні спостерігачі, отже, не тільки в наших громадян завтра є можливість перевірити на ділі деякі сценарні заготовки дня волевиявлення.

Істотний момент: п. Сидоров у суді визнав записи повними й автентичними, при цьому судді окружного адмінсуду п’ять (!) разів перепитали - чи його це голос і чи не монтований запис. Щоразу Сидоров відповідав ствердно. Проте суди не взяли аудіозапис до уваги, оскільки «невідоме джерело її походження та конкретна обставина отримання для того, щоб суд мав можливість визначити, чи не отримано запис із порушенням закону». Про останнє, зауважимо, ніхто з відповідачів не заявляв.

Головна установка міні-штабам, агітаторам і координаторам в останні тижні перед голосуванням у Криму була чіткою: мобілізація «свого електорату» для здобуття підтримки в 40 відсотків. Зважаючи на інструктаж, досягати доведеного показника будуть з допомогою кількох виявів турботи про виборця. Перше - організація підвезення до дільниць виборців, які при опитуваннях називалися прихильниками, але можуть і не прийти…

«40% - це означає, що їх потрібно привезти, - наставляв ялтинських однопартійців В.Сидоров. - Які тут можуть виникати проблеми? Ну, по-перше, ті, хто сказав, що вони наші прихильники, вони можуть і не піти на дільницю. Тож нам потрібно знайти підходи до них. На кожній дільниці буде підвезення».

Друге завдання «мобілізаторів» - організація голосування вдома літніх виборців, які не потрапляють до категорії НСП («неспроможні самостійно пересуватися»).

«У цьому законі зазначено, що вони голосуватимуть виключно після отримання довідки про те, що вони за станом здоров’я голосуватимуть удома.... Це означає, що потрібно підключати дільничних терапевтів, через міськраду, через керівництво наше партійне для того, щоб дільничні терапевти відвідали цих людей і виписали їм такі довідки. Але для того, щоб виписали, потрібно це все організувати».

По суті, може йтися про примушення лікарів виписувати людям довідки про поганий стан здоров’я… без їхнього звернення. У судовому засіданні керівник ялтинського штабу партії Сергій Рєпкін пояснював, що такі дії означають лише турботу про городян.

«Що ж до примушення медпрацівників виписувати довідки без людей, навіть із того тексту, який надав Формус (кандидат-позивач. - Ред.), там зрозуміло, що мета була переговорити з лікарями, щоб вони швидше йшли допомагати, щоб медпрацівники постали з людським обличчям. Усім відомо, що вони трохи халатно ставляться до своїх обов’язків. Це не порушення чиїхось прав, а тільки безпосередня допомога», - переконує суд Рєпкін.

Мабуть, це саме та допомога, від якої людям важко буде відмовитися. Ну, уявіть собі таку розмову:

- Здрастуйте, докторе. Ми з міськради/штабу партії. Ось список людей, яким ви маєте виписати довідки для голосування вдома.

- Але вони до мене не зверталися!

- Не будьте халатним, лікарю. Зробіть людське обличчя!

І як тут відмовишся, знаючи, що недбалість - це кримінальне діяння, яке карається, а постійна робота зі спеціальності в курортно-сезонній Ялті - щастя, яким не ризикують?

Третя технологія турботи про те, щоб люди в базовому регіоні масово взяли участь у виборах, передбачає внесення змін до реєстру виборців… без участі самих виборців. Посилаючись на неназвані «дослідження», В.Сидоров повідомив ялтинським штабістам і агітаторам, що реєстр не враховує сім відсотків виборців.

«Я переконую, що ці сім відсотків гуляють і у вас. Списки, які будуть на виборчій дільниці, вони будуть такі самі погані, як і були раніше. Нітрохи не краще. Попри те, що реєстр наш, однак це пов’язано з певною технологією уточнення реєстру», - каже ідеолог кримського штабу. - Схема така: агітатор має піти на дільницю та звірити свої дані зі списком, і, виявивши, що «його» виборець там відсутній, піти до нього й взяти «підписану ним заяву, форма заяви буде на кожній дільниці».

«Тобто агітатор може потім представляти цю людину на засіданні комісії. Людині не обов’язково приходити на виборчу дільницю для того, щоб потім потрапити до списку. Але при цьому він має здати заяву, підписану цією людиною, і копію паспорта. Це два обов’язкові документи. Нині, фактично (ну, як Валерій Федорович сказав, ну, ми тут усі свої), погоджено, і буде вказівка, щоб реєстр приймав ці документи без появи виборця», - продовжував повідомляти Володимир Сидоров про дії, у яких ні суд, ні прокуратура (зважаючи на відсутність реакції на заяву кандидата) нічого протизаконного не побачили.

Не можна не віддати належне технічності роботи штабів. Координатори та агітатори, дійшовши до кожного виборця, у названий термін мали надати в штаб по три бази даних: списки людей, які мають намір голосувати за партію влади, людей, яким потрібні довідки для голосування вдома, і список тих, кого немає в реєстрі виборців. І можна було б посперечатися з приводу того, що ці та подібні дії - на межі, а не за межею закону, якби не одне, але вагоме «але»: хто та з якого виборчого фонду оплачує такі роботи.

А те, що вони оплачуються, випливає і з цього інструктажу: «Завтра, післязавтра, мабуть, буде зарплата. Тому майте на увазі: ті списки, що ви дали по агітаторах, якщо ви плануєте якісь зміни, і в мене немає, то ваша людина зарплату може не отримати, - казав заступник керівника ялтинського штабу,
повідомляючи також, що в обов’язок агітаторів входить «зачистка» агітації опонентів. - «Треба буде робити зачистку. Так, якщо буде з’являтися агітаційна література, ну висітиме, я маю на увазі опонентів, то це те саме, це обов’язок нас із вами, агітаторів. Знімаємо. Виходить, знімаємо ці всі агітки, я ще
раз повторюю, знімаємо!».

Чорна готівка, обсяги інвестування якої у вибори-2012 у кілька разів, а то й на порядки перевищуватимуть офіційні фінансові звіти, і перевищуватимуть показники попередніх років - мабуть, одне з небагатьох, що поєднує майже всіх учасників перегонів.

Спробуймо скласти перелік товарів, робіт і послуг, які були оплачені з чорних партійних чи кандидатських кас. Для зручності розділимо за статтями витрат.

1. Неофіційне наймання людей: технологи (у т.ч. іноземні) і соціологи, «майданарбайтери» для мітингів і акцій, фірми-вербувальники, агітатори та «чистильники» чужої агітації, штабні працівники, спостерігачі, члени комісій (доплата до офіційної зарплати). І, звичайно, ж тренд нинішньої кампанії - хакери, зломщики поштових скриньок і сайтів. (Тема кібер-злочинності під час виборів-2012 заслуговує на окреме дослідження).

2. Окремим рядком - технічні партії і кандидати.

3. Незаконна агітація та непрямий підкуп: «джинса» у ЗМІ, зовнішня реклама без маркування замовника, концерти та інші свята, «добродійність» - роздача подарунків, надання пільг (дисконтні карти, квитки, знижки на медпослуги), безплатні послуги в день виборів (транспорт для підвезення виборців, частування).

4. Прямий підкуп і фальсифікація виборів: підкуп виборців, членів комісій, суддів, спостерігачів, організація «каруселей», технологій на кшталт «значок», вкидання тощо. Тобто уже чистої води кримінал. Погодьтеся, майже все перелічене неможливо оформити офіційно. Але воно було - отже, виходить, оплачувалося. І так буде доти, допоки наші політики не зрозуміють, що вкладатися в перемогу треба було б ще на стадії підготовки закону про вибори, і не грошима, а вибачте, мізками.

Очевидні речі, які відкрилися не сьогодні, але відіграли визначальну роль у кампанії-2012, стосуються формування комісій. Чого сьогодні кричати, що 70 відсотків окружних і ще більше - дільничних контролюються однією політичною силою? Хіба хтось не знає, навіщо в нас існує така кількість партій, які заведено називати технічними? Звичайно, для участі у виборах - це давно стало бізнесом і способом шахрайського досягнення потрібного результату. І наявність цієї технології, яка приносить прибуток і вигоду одним та порушує виборчі права мільйонів людей, - це свідчення політичної корупції. А легітимність виборів, результати яких добуті з допомогою корупційних схем, у яких визначальним були тіньові, тобто брудні гроші та адмінресурс, не може не ставитися під сумнів. Навряд чи у світі демократичному розділять радість від того, що нас знову «розвели як кошенят» чи повірять чаклунам із виборчкомів, які полічили голоси і живих, і мертвих, і ненароджених…

Чи можна було по-іншому? Легко. Для початку опозиція не мала голосувати за закон про вибори, хоча й на голову вищий за попередній, але повний недоглядів і пасток, які допускають корупційні та шулерські схеми. І це не позахмарні норми, до яких ми не можемо дотягтися - це місцями до смішного елементарні речі, які спричинили великі проблеми. Наприклад, барабани для жеребкування з визначення складів комісій, які рахуватимуть наші з вами голоси. У країни, яка без проблем знайшла мільярд на веб-камери, не вистачило грошей, щоб придбати це просте, дешеве прозоре обладнання, тому в хід пішли й відра, й торбочки з непрозорої тканини, і картонні коробки. Одна така, з-під вівсяного печива, увійшла в історію - у ній кримський суд не побачив «ознак непрозорості».

Дорожню карту для протидії політичній корупції під час виборів, до речі, нашим політикам можна було б навіть самим не писати - вона є в рекомендаціях GRECO, які держава Україна ЗОБОВ’ЯЗАЛАСЯ виконувати. Черговий залік - квітень 2013 року. У рекомендаціях останнього моніторингу GRECO щодо фінансування політичних партій в Україні є крок за кроком майже все, що мають зробити українські законодавці, аби перекрити канал надходження брудних грошей у політику, особливо під час виборчих кампаній. Залишилася дрібниця - змусити політиків це зробити. І тоді мисливці за голосами і їх шамани не зможуть так легко скальпувати наше право на свободу вибору - мотивація відпаде.