Нові палацові таємниці

Про те, що депутати Кореїзської селищної ради дали добро на виділення землі під будівництво приватних будинків і багатоповерхівок на території Юсуповського палацово-паркового садибного комплексу, ЗМІ повідомляли ще в середині минулого року. З огляду на те, що комплекс має статус пам’ятки історії та архітектури і державної резиденції (святая святих!), а під розподіл планувалося понад два гектари палацової території, резонанс був великий. Але депутати виправили свою «помилку». Самі прийшли до редакції газети «Велика Ялта» й пояснили громадськості, що не знали, голосуючи, що зазначена в проекті адреса — Парковий спуск, 26 — не що інше, як територія палацу. Рішення селищної ради було опротестоване прокурором Ялти, і депутати скасували своє рішення. Здавалося, питання закрите й законність відновлена. І преса інтересу до теми більше не виявляла. Виявилося — дарма, тому що найцікавіше в цій палацовій історії відбувалося далі. Причому за цілковитої непоінформованості не лише широкої громадськості, а й прокуратури, яка вносила протест, і Держуправсправами президента, в управлінні якого перебуває Юсуповський палацово-парковий комплекс, і рескомітету з охорони культурної спадщини, котрий за цілістю цієї пам’ятки місцевого значення має наглядати.

А сталося таке: громадяни, яким ділянки виділялися, оскаржили рішення селищної ради за прокурорським протестом, і Ялтинський міський суд виніс постанову на їхню користь. При цьому у провадженні не брали участі ні відповідач — селищна рада, ні прокуратура, ні Держуправсправами. Було це ще 4 жовтня 2007 року. І до початку нинішнього в даній темі панувала абсолютна тиша. Допоки ці дивні обставини не відкрилися в процесі журналістського розслідування щодо цілості південнобережних палаців.

Масний мінус собі й колегам — не поцікавилися підставами для ухвалення кореїзськими депутатами березневої постанови щодо нарізки палацової території, обійшлися лише офіційними повідомленнями. А вивчення документів, які виносилися на сесію, багато що, якщо не все, пояснює.

Окрім заяв дев’яти громадян, які бажали отримати по 15 соток за адресою Парковий спуск, район № 26, і двох фірм, котрі претендували на ділянки по 42 сотки, є два цікаві звернення, підписані начальником управління санаторно-курортних установ в АРК Держуправсправами президента України
О.Тарабаньком. У першому листі він просить виділити земельні ділянки по 0,15 га за вже відомою вам адресою для будівництва індивідуальних житлових будинків співробітникам управління, далі — список із дев’яти прізвищ.

Як запевняють депутати, з якими автор зустрічався, саме ці звернення і стали приводом для одностайного голосування.

Звичайно, депутати не могли, голосуючи, не помітити, що в списку співробітників три особи із прізвищем Будко і дві — Стряпченко. Що в списку є ще по одному представникові цих сімей, просто прізвища в них інші, але адреса (вона є в заяві) — та сама. Додамо також, що обидві фірми зареєстровані в Кореїзі за однією адресою, і це теж є в документах, які додавалися до рішення. Але все вирішили аргументи голови земельної комісії Г.Григоровича. «Гліб Федорович сказав на сесії, що ці фірми й ці люди — представники адміністрації президента, і якщо селищна рада не проголосує, то нам у всіх питаннях не буде руху», — розповідає депутат Ольга Пенькова. — Було подано документи, із печатками, підписами. Але потім виявилося, що список цей липовий». Співробітник управління серед дев’яти заявників, за яких клопотався Тарабанько, був усього один.

На жаль, пояснень Держ­управсправами президента з приводу дій держслужбовця і начальника управління ДУС у Криму ми поки навести не можемо. В управлінні санаторно-курортних установ, яке знаходиться в Ялті, без санкції Ігоря Тарасюка говорити відмовляються. Із самим Ігорем Григоровичем протягом тижня зв’язатися не вдалося. Ані через приймальню (де були записані наш телефон і тема, яка нас цікавить), ані по його мобільному телефону. Тому «ДТ» готує інформаційний запит за всіма актуальними для збереження ввіреного ДУС Юсуповського палацово-паркового комплексу питаннями: практично всі вони будуть викладені й у цьому, і в наступному матеріалі. Але наполягаємо й на «живому» інтерв’ю — як відомо, папірцеві поставити запитання, яке уточнює відповідь, неможливо.

А перше запитання очевидне: пан Тарабанько, котрий на відміну від депутатів точно знав, у якому місці він просив виділити ділянки під забудову, лобіював інтереси приватних осіб і комерційних структур потайки і за власною ініціативою чи все ж таки з відома керівництва ДУС? Напевно, відповідь буде ствердною за першою частиною запитання. І те, що О.Та­рабанько більше не обіймає посади начальника управління в Криму, може бути свідченням того, що він поніс покарання.

Проте є дві обставини, які змушують говорити про те, що все не так просто й доладно. Перша: ви не повірите, але прокуратура Ялти не знайшла в діях цієї посадової особи складу злочину. Проте прокуратура Криму відмовну постанову скасувала й призначила нову перевірку. Хоча ще не факт, як розумієте, що О.Тарабанька буде притягнуто до відповідальності. Є підстави стверджувати, що процес іде непросто. Втім, чекати залишилося недовго — перевірка має закінчитися 4 лютого. І друга обставина: впевненість, із якою діють «співробітники» управління і дві комерційні структури, та безоглядність, із якою суд ухвалив рішення на їхню користь. Тут доречна цитата голови Рескомзему Криму Миколи Голубєва, переконаного, що здобувачі палацових ділянок «всі суди виграють. І впевнено. Тому що не такі прості люди за всім цим стоять, повірте».

Та повернімося до Кореїза. Після прозріння частини депутатів у селищній раді розпочалася справжня війна, і триває вона донині. Фракція на підтримку Партії регіонів розкололася, голову земельної комісії змінили, більшість — у супротивників роздачі землі за парканом палацу. Та весь виконкомівський «менеджмент» — ставленики меншості. Тому юрист селищної ради, як стверджують депутати, і не була присутня на судовому засіданні — послалася на зайнятість в іншій справі, а вони про засідання навіть не знали. Як і прокуратура, яку суд, за словами заступника прокурора АРК Олексія Кошмана, зобов’язаний був належно поінформувати про розгляд скарги на рішення селищної ради, ухвалене за протестом прокуратури.

Після рішення суду триває пауза в три місяці, під час якої і селищна рада, і прокуратура, і ДУС пропускають терміни апеляційного оскарження рішення Ялтинського суду. 10 січня прокуратура АРК подає клопотання в Апеляційний суд — про відновлення строків оскарження. Це питання суд розглядатиме 14 лютого. Прокуратура Криму також заявила клопотання про вступ у процес і вже здобула таке право. За словами О.Кошмана, Держуп­рав­справами заявило такі самі клопотання, причому в цей самий час. Олексій Кошман також каже: якщо рішення і з відновлення строків, і за суттю виявляться негативними, прокуратура подаватиме касаційну скаргу.

Тепер друга лінія оборони. Відомо було, що дві фірми, які претендують на ділянки «для будівництва багатоповерхових житлових будинків для співробітників управління ДУС», також оскаржили рішення селищної ради. Однак про те, коли й де розглядатиметься подана скарга, у прокуратурі не знали. Інформація з’явилася вчора, у п’ятницю. Останнє засідання Господарського суду Криму за цією справою відбулося 22 січня. Ре­зультат на момент здачі матеріалу невідомий. Прокуратурі АРК — теж!

Тепер про судові перспективи і збереження пам’ятки в цілому. Кажучи про рішення Ялтинського суду, заступник прокурора автономії зауважив, що суд міг «відкласти розгляд і зобов’язати відповідача, тобто селищну раду, явкою, для того щоб вислухати докази обох сторін. Забезпечити змагальність процесу, можливо, задовольнити клопотання про проведення експертизи, чи справді видані ділянки розташовані в охоронній зоні пам’ятки, витребувати відповідні документи». Дуже цікаво, які документи на підтвердження того, що «спірна» земля все-таки розташована в межах Юсуповського палацово-паркового комплексу, надасть Держуправсправми. Адже на сьогоднішній день ці самі кордони не винесені в натуру, і держакта на землю в ДУС немає. Микола Голубєв звинувачує в цьому селищну раду. Мовляв, і Рескомзем, і прокуратура не раз попереджали, що потрібно проводити відповідну роботу. Проте насамперед цим мав перейматися користувач! «Так, — погоджується голова Рескомзему, — напевно, звідси й усі ті проблеми, які виникли через користування цією землею». Тепер подивімося, яка цікава картина виходить: кроки зі збирання узгоджень для правовстановлюючих документів на землю управління санаторно-курортних установ в АРК Держ­управ­справами почали вже після того, як були виділені ділянки для будівництва. Тобто під час винесення кордонів у натуру їх цілком можна було обігнути — ділянки розташовані на околицях території. Та це, звичайно, версія.

Тепер ще про один цікавий документ. Як виявилося, у ДУС немає не тільки держакта на землю, а й охоронного договору, який має за законом укласти з органом охорони культурної спадщини кожний користувач чи власник пам’ятки. З моменту передачі Юсуповського комплексу в управління Держуправсправами президента і присвоєння йому в 2002-му статусу державної резиденції Реском з охорони спадщини не може домогтися укладення охоронного договору. Підстави в листі О.Тарабанька голові Респуб­ліканського комітету з охорони культурної спадщини М.Гриненку викладені такі: «Вся територія комплексу є режимно-секретним об’єктом, що не дозволяє надати документи (генеральний план, конструкцію і поверховість будинків і споруд, матеріали БТІ) для складання охоронних договорів». (Далі йде прохання дати висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будинків і споруд комплексу. Тобто Рескому пропонують, по суті, вчинити правопорушення — заочно видати висновок).

Хто був у Кореїзі, знає: подивитися на державну резиденцію і секретний об’єкт можна з майданчика біля підніжжя пам’ятника Леніна. Звідси туристи з Юсупов­ським палацом і знайомляться — він тут як на долоні: бери і малюй детальний план засекреченої території. Втім, побачити можна більше. Зайдіть у пошукові системи Інтернету, і ви з подивом знайдете не тільки знімки секретного об’єкта (аж до фото унітазів в апартаментах), а й пропозиції туроператорів і самого палацу відпочити «у тиші та прохолоді розкішного парку на схилах кримських гір». Апартаменти «Юсупов» — у високий сезон — 1 400 доларів на добу, апартамент «Сталін» дешевше — 900, «Моло­тов» — 600 і ще близько десятка люксів. Ми (телегрупа проекту журналістських розслідувань «Питання національної безпеки») подзвонили і в палац, і в турфірму, і домовилися зняти номер. Жодних обмежень для того, щоб провести вихідні в режимно-секретному об’єкті! Тільки зауважили, що один палац — на ремонті, але на вибір запропонували люкси та апартаменти в самому Юсуповському. Завадив випадок — у єдино вільний для нас вихідний до сауни на території палацу заїхали якісь важливі гості, і нам запропонували інший день.

Тепер нагадаємо, що Юсупов­ський палацово-парковий комплекс є державною резиденцією. І має використовуватися для проведення офіційних і представницьких заходів на державному рівні. Та працює, як бачимо, у режимі VIPготелю. І докладніше про це, а також про збереження пам’ятки історії архітектури — у наступному матеріалі. Сподіваємося, що
І.Тарасюк усе-таки відгукнеться і скористається своїм правом на відповідь.