Піднебесний олімп: покоління нове — завдання старі

Китайські комуністи завершили свій XVIII з’їзд традиційно - одностайним голосуванням за резолюції з’їзду, співом «Інтернаціоналу» та бурхливими тривалими аплодисментами. Але в зовні незмінній і повторюваній від з’їзду до з’їзду церемонії цього дня було й щось особливе, на що, можливо, з понад тисячі присутніх у залі журналістів звернули увагу не всі.

Щойно було оголошено про завершення з’їзду 14 листопада, лідери третього і четвертого поколінь китайських комуністів Цзян Цземінь і Ху Цзіньтао, підвівшись із крісел у центрі президії, міцно потисли один одному руки. Вони мали задоволений вигляд. Тим часом лідер наступного, п’ятого покоління китайських комуністів Сі Цзіньпін, який сидів праворуч від Ху Цзіньтао, спостерігав за цим потиском рук, а потім пропустив своїх попередників, щоб ті пройшли до виходу першими, і лише після того сам пішов за ними в оточенні інших членів політбюро та центрального комітету КПК…

Вибори по-китайському

Епоха Сі Цзіньпіна розпочнеться лише через день, після першого засідання обраного з’їздом нового ЦК 18-го скликання, який обрав нове політбюро з 25 членів, а вже з-поміж них було обрано Постійний комітет із семи осіб. Генеральним секретарем китайської компартії було обрано Сі Цзіньпіна, у чому ніхто не сумнівався. Того самого дня стало відомо, що його обрано також очільником центральної військової комісії КПК і центральної військової ради КНР, тобто де-факто головнокомандувачем Народно-визвольної армії Китаю. І це при тому що Ху Цзіньтао ще до березня наступного року обійматиме вищу державну посаду - голови КНР.

Передача в руки Сі Цзіньпіну як партійного, так і військового керівництва відразу після з’їзду може свідчити про високий рівень довіри до нього з боку і Ху Цзіньтао, і Цзян Цземіня. Останній, після того, як пішов із партійних та державних посад, ще два роки залишався головнокомандувачем армії. Так само вчинив і патріарх китайських реформ Ден Сяопін: він зберігав контроль над армією, попри те, що Цзян Цземінь уже давно був одночасно генсеком КПК і очільником держави.

Ще одним цікавим рішенням стало те, що, на відміну від політбюро, обраного після XVI з’їзду КПК, у новому на два члени менше. Таким чином, китайські комуністи звузили коло своїх керівників і повернулися до тієї кількості членів постійного комітету, яка була до 2002 року, тобто до XVI з’їзду КПК. Цей крок можна вважати свідченням зведення суперечностей на китайському олімпі до мінімуму. Але, як повідомили неформальні джерела, компроміс не був простим. Реальні вибори нового політбюро відбувалися в кілька етапів за участі вузької групи партійних лідерів четвертого покоління під наглядом приблизно десятка «старійшин» КПК (які також мають право голосу), у тому числі Цзян Цземіня та Лі Пена - екс-глави китайського парламенту. Приблизно з травня вони почали, за словами офіційного агентства «Сіньхуа», «демократичне висування» і обговорення кандидатур нового керівництва партії. Ще перед з’їздом було проведено дюжину засідань у пекінському готелі «Цзіньсі», а також в інших, прихованих від сторонніх очей місцях, щоб визначити, хто з представників молодого, п’ятого покоління, достойний увійти в політбюро. Підтвердженням того, що все пройшло за планом, може бути точний список членів нового політбюро, який став циркулювати в Інтернеті ще в день відкриття з’їзду 8 листопада, але офіційно країна довідалася про «сімку» лише 15 числа.

Розширення кількості членів політбюро 10 років тому пояснювали необхідністю однакового представництва в керівництві партії різних груп та течій, які неформально існують усередині КПК. Умовно їх підрозділяють на реформаторів, консерваторів, дітей ветеранів партії, представників партійної номенклатури, «комсомольців», «шанхайців» та технократів - дивлячись як судити. Якщо спростити цю схему, то можна сказати, що нове політбюро складається з людей, які пов’язані або мають підтримку «старійшин» КПК, і насамперед Цзян Цземіня, друга частина - це висуванці з оточення Ху Цзіньтао, третя - це компромісні постаті, які отримали схвалення і тих, і тих. Очевидно, такий розклад і скріпили своїм рукостисканням лідери третього та четвертого поколінь у день закриття з’їзду. Отже, балансу інтересів і партійних традицій було дотримано, хоча вже тепер деякі експерти все-таки вважають, що Цзян Цземінь зміг провести до нового складу партійного керівництва більше своїх прихильників. Це припущення підтверджується тим, що політики, котрі виступають за активніші реформи, такі як Лі Юаньчао (керівник організаційного відділу ЦК КПК) і Ван Ян (партійний секретар найбільш розвиненої економічно провінції Гуандун), хоча й були присутні серед кандидатів, не ввійшли в постійний комітет політбюро ЦК КПК. На місці одного з них опинився впливовий секретар Шанхайського міськкому Юй Чженшен, який був компромісною фігурою і має близькі стосунки з сім’єю Ден Сяопіна.

Також цікаво, що цього разу кандидатом у політбюро була одна жінка - Лю Яньдун, але впливові керівники вирішили і в цьому питанні не відходити від традицій, - ніколи за роки існування КНР представники прекрасної половини людства не входили в ПК політбюро.

Таким чином, цього разу вибори партійного керівництва в Китаї було проведено з найвищим рівнем конкуренції, оскільки на сім місць претендувало 10 людей. При цьому слід зазначити, що кандидатури Сі Цзіньпіна й нинішнього віце-прем’єра країни Лі Кецяна з самого початку були «прохідними».

Ба! Знайомі всі обличчя!

Склад ПК політбюро ЦК КПК 18-го скликання значно оновився, але слід також зазначити, що частина членів пробуде в ньому лише один п’ятирічний термін, і, очевидно, на XIX з’їзді партії вони поступляться місцем уже шостому поколінню китайських лідерів, які, при збереженні теперішньої схеми ротації, очолять партію у 2022 році.

П’яте ж покоління китайських лідерів на чолі з Сі Цзіньпіном тепер готується взяти на себе всю повноту влади в державі з березня наступного року. Якщо Сі Цзіньпін стане керівником країни, то Лі Кецян - головою уряду. Решта членів постійного комітету - кандидати на посади керівника парламенту та інших органів державної влади Китаю, а також впливових партійних структур, наприклад комісії з перевірки дисципліни. З членів політбюро буде призначено нових віце-прем’єрів і міністрів.

«Я глибоко переконаний, що зміни в політичній розстановці, які відбулися в Україні та Китаї останнім часом, сприятимуть розвиткові двосторонніх відносин», - сказав у коментарі DT.UA тимчасовий повірений у справах України в Китаї Василь Гамянін.

Український дипломат і знавець Китаю, який вільно розмовляє китайською мовою, нагадав мало кому відомий факт, що Сі Цзіньпін, ще керівником провінційного рівня, 2002 року побував із візитом в Україні. А востаннє зустрічався з українськими офіційними представниками майже рік тому - напередодні 20-ліття встановлення дипвідносин України з Китаєм: Сі Цзіньпін уже як заступник голови КНР приймав тодішнього секретаря РНБО України Раїсу Богатирьову (Докладніше про нового китайського лідера див. «Валентинки» для Сі Цзіньпіна», DT.UA №7 від 24 лютого 2012).

Таким чином, український президент Віктор Янукович мав підстави у привітальному посланні на ім’я Сі Цзіньпіна назвати його «щирим» другом України. У Пекіні очікують, що лідери зможуть зав’язати особисті контакти вже дуже скоро, можливо до кінця нинішнього року. «Ми щиро сподіваємося, що візит глави України відбудеться в Китай найближчим часом, оскільки основною складовою українсько-китайського стратегічного партнерства є активний політичний діалог і особисті відносини між лідерами двох країн», - повідомив В.Гамянін.

Слід додати, що з нового складу Постійного комітету політбюро ЦК КПК ще як мінімум двоє відвідували Україну з візитами останніми роками - Чжан Децзян (він до останнього часу був співголовою українсько-китайської міжурядової комісії) і згаданий вище Юй Чженшен (метою його візиту було, серед іншого, встановлення зв’язків між китайськими комуністами та Партією регіонів). А колишній мер провінції Шаньдун Чжан Гаолі та колишній мер Пекіна Ван Цішань приймали в себе українські делегації, у тому числі й найвищого рівня.

Але вкрай необхідним і цікавим буде також знайомство з майбутнім главою держради КНР Лі Кецяном. У його особі Китай отримає найосвіченішого прем’єра за всю більш ніж 60-річну історію країни. Він має докторський ступінь з економіки, і на його плечі ляже левова частка відповідальності за практичну реалізацію всього того, що партія вирішила на XVIII з’їзді. В економіці - це плани подвоїти ВВП і середньодушовий дохід громадян до 2020 року. Тоді ж завершити перехід китайської економіки на нові інноваційні методи розвитку. Покоління, яке відходить, це давно озвучене завдання все-таки залишило наступникам.

Сі Цзіньпін і колективний розум партії

Пополудні 15 листопада можна було бачити крізь скляні вітрини китайських закусочних, як китайці, доїдаючи паличками свою традиційну локшину або рис, на ipod поруч вивчали біографії нових лідерів. Або ще раз переглядали через wi-fi перше звернення до народу нового лідера КПК, хоча того дня його транслювали в прямому ефірі всі найбільші канали, причому неодноразово.

У китайців, схоже, менше інтересу викликають подробиці життя нових лідерів, їхні погляди. Партія має колективне керівництво, і думка одного (хай навіть лідера) тут матиме вагу, коли буде підтримана й сприйнята більшістю, стане ідеологією для всієї китайської нації, найчисленнішої на планеті.

Ось чому відразу після з’їзду в Китаї розгортається ціла кампанія з вивчення його основних рішень та вказівок. Причому, на відміну від СРСР, тут не обмежуються вивішуванням величезних плакатів із закликом «Рішення з’їзду - в життя!» (а яких - нікого не цікавило). У Китаї нові гасла й заклики повсюди на видноті, але, крім цього, монітори в метро, газети, телебачення намагаються донести до обивателя (а він часом не знає про зміни, які відбуваються в країні, у чому вдалося особисто переконатися) останні рішення партійного керівництва.

Третє і четверте покоління китайських лідерів забезпечили своїх наступників ідеологічним фундаментом, на якому вони можуть і далі будувати Новий Китай та «соціалізм із китайською специфікою». При цьому з’їзд вирішив, що для нового десятиліття, для нових завдань модернізації Китаю буде краще, якщо партія залишить у минулому ідеї Мао Цзедуна і в майбутньому керуватиметься тим, що в теорію побудови «соціалізму з китайською специфікою» внесли Ден Сяопін, Цзян Цземінь і Ху Цзіньтао. «Концепція наукового погляду на розвиток», «ідея гармонійного соціалістичного суспільства» та «план створення екологічної культури й екоцивілізаційного будівництва», розроблені товаришем Ху, визнані новим досягненням китаїзованого марксизму і закріплені в статуті партії, визначені як ідеологія КПК на вирішальному етапі «боротьби за повну побудову середньозаможного суспільства в Китаї». («XVIII-й з’їзд КПК визначає стратегію: уплав чи вбрід», DT.UA №40 від 9 листопада 2012).

Сі Цзіньпін, який за підсумками свого правління також, вочевидь, розробить власну теорію й через 10 років стане живим класиком для КПК, поки що свої дії в усьому узгоджуватиме з накресленим попередниками. Однак уже у своєму першому виступі він наголосив на тезі, яка, очевидно, стане стартовою для розробки його власної теорії: «Народ - це джерело нашої сили, і тому служіння людям стає для партії основним завданням», - сказав він. При цьому зразу вказав, що цьому готовий присвятити не тільки обмежений період своїх повноважень, а й усе життя. «Відповідальність, яка лежить на нас, важча, ніж гора Тайшань, наш шлях буде довгим і нелегким, і тільки спільно з народом ми подолаємо всі труднощі», - визнав новий лідер Китаю.