Подолати дежавю

Поділитися
Стаття Сергія Рахманіна «ПроТЕСТ для України», що з’явилася у попередньому числі DT.UA, викликала доволі широкий резонанс у різноманітних колах.

Стаття Сергія Рахманіна «ПроТЕСТ для України», що з’явилася у попередньому числі DT.UA, викликала доволі широкий резонанс у різноманітних колах. Це, на мій погляд, підтвердило наявність громадського запиту на змістовну дискусію про те, що саме та як саме слід змінювати в нашому житті. Те, що життя цих змін потребує, не дискутується, принаймні, тими, кому доля країни небайдужа.

Оцінюючи протестні настрої сучасної України, недаремно згадують березневі події 2001-го. З того часу минуло десять років. Різні десять років. Ми вигравали і програвали, любили і ненавиділи. Ми жили. Країна жила, ніби рухалася вперед, розвивалася. І раптом ловлю себе на думці, точніше - на відчутті: це все вже було. Позірна багатовекторність і соціальна безперспективність, безправ’я та несправедливість. Нескінченна конституційна реформа, слабка опозиція і суспільна депресія. Тоді і тепер. Дежавю. Рух по колу.

Гія зник раптово. Настільки раптово, що в це неможливо було повірити. Не хотілося вірити, хотілося шукати якихось заспокійливих пояснень. Але плівки стали вибухом. Країна здригнулася від страшної думки, що найвищі посадовці можуть виявитися вбивцями. В нормальній країні в таких випадках негайно включається процедура незалежного розслідування, істина як правило швидко встановлюється, настає справедливе покарання. Україна не була нормальною державою; канали адекватного суспільного реагування - заблоковані; прокуратури, суди, міліція - на службі в підозрюваних. Вуличний протест був єдино доступною формою відповіді.

Усе як тепер. Але з деякими відмінностями. Бо ми вже маємо досвід перемоги, ми вже бачили азарових у помаранчевих шаликах і чечетових із повинними. І маємо досвід невдач, знаємо про приреченість політичної радикалізації та згубність дрібних амбіцій.

Ми програли тоді, бо вуличні бійки відлякали суспільство, яке хотіло правди і перспективи, але не румунського (чи - нині можна додати - лівійського) варіанту. Люди хотіли не тільки протесту «проти», а й альтернативи «за». А наша тодішня надія - «нетиповий прем’єр» Ющенко - підписав заяву на трьох, разом із Кучмою. Помірковані втратили надію, непримиренні пішли на Банкову. Україна змарнувала шанс показати світові мільйонний Майдан ще в 2001-му, але переконалась у тому, що має десятки тисяч людей, які за гідність здатні заплатити не лише особистим спокоєм, а й власними свободою та життям. Те, що ці хлопці, котрі таки заплатили цю ціну, досі не реабілітовані, - наша спільна ганьба. І моя особиста.

Що маємо сьогодні? Влада виявилася страшнішою, ніж ми сподівалися, бо виявилась дурнішою, ніж ми думали. Пострадянський промисловий ресурс для збагачення вичерпався, залишилися земля, надра і транспортна інфраструктура, які вони хочуть приватизувати й продати, та людська праця, яку вони хочуть нещадно експлуатувати. Звідси вся логіка дій цієї влади. Всі кодекси, які зараз приймаються, - приймаються лише з однією метою: створити законодавчу базу для грабунку власності та людської праці. Ця щоденна практика влади зняла питання про соціальний вибух. Зняла як запитання, бо відповідь ясна - вибух буде. Питання: «коли?» І питання: «який?» Бо, спираючись на практичний і власний досвід, скажу: в листопаді 2004 року найважчим завданням було не скликати Майдан, а втримати людський протест у мирному і продуктивному руслі. Нині, дивлячись на кримінальні атаки на опозицію, бачу, як, руйнуючи альтернативні структури, влада знищує можливість цивілізованого протесту і пише сценарій революційного самосуду. Воістину, якщо Бог хоче покарати - то відбирає розум.

Тому наше головне завдання сьогодні - творити ефективну альтернативу цьому суїцидальному режиму. Але помиляються, дуже помиляються ті, хто переконаний, що суїцид настане внаслідок вільних і публічних виборів. Скажу так: виборів, до яких уже готується політикум, не буде. Де гарантія, що депутати ВР, які ганебно продовжили собі повноваження на півтора року, не захочуть (під різними приводами) ще раз повторити такий трюк. А якщо їх формально й оголосять - будуть маніпуляції з виборчим законодавством, партійне рейдерство, зняття небезпечних кандидатів, тотальна фальсифікація.

Вертикально організована система, вибудувана нинішньою владою, не передбачає ні виборів, ні політичної конкуренції. При такій системі влади в країні можуть бути тільки дисиденти, а не опозиція. Тому нинішня розсварена і слабка опозиція, поділена на декілька локальних таборів, теж є невід’ємним елементом цього сценарію. Мій прогноз полягає в тому, що збереження такої ситуації є стратегією ПР і призведе до нищівної поразки опозиції в жовтні 2012 року.

Звідси головний висновок: ПАРТІЙНА КОНКУРЕНЦІЯ В ТАКІЙ СИТУАЦІЇ НЕМОЖЛИВА, А ЇЇ ІМІТАЦІЯ - ШКІДЛИВА. Єдиний спосіб вирватися з авторитаризму - здійснити справжнє «посполите рушення», яке об’єднає насамперед суспільні протестні течії, громадські ініціативи, вбере в себе політичні партії, котрі справді хочуть боротися і перемогти цей режим. Мусимо виправити помилки минулого, створити надпартійний суспільний рух, навіть не рух, а фронт: Український народний фронт. Завдання цього фронту - організувати оборону українства від орди, розчистити авгієві конюшні пострадянського ментального спадку, дати суспільству віру в його здатність перемагати, здобути справжню демократію і добробут.

Тобто, на противагу вертикальній системі влади, треба створити асиметричну їй горизонтальну мережу, мережу мереж. Можу повідомити оптимістичну новину: такі мережі щораз активніше виникають. Крок за кроком, від хати до хати, від людини до людини, через просвітницькі й екологічні структури, через будинкові комітети й економічну кооперацію, через протестні рухи і справжні профспілки твориться альтернатива. Альтернатива не тільки владі, альтернатива колишньому способу життя, патерналізму і корупційному консенсусу.

У чому має полягати завдання еліти? Інтелектуальної, економічної, політичної? На суспільному рівні запустити механізм самоорганізації в територіальних громадах. Творення горизонтальних мереж, де в спільній дії відновлюватиметься довіра між людьми, засновуватимуться нові правила і етика взаємовідносин. Від тактики захисту (мови та культури, церкви та традицій, соціальних завоювань та економічних інтересів) ми рано чи пізно перейдемо у наступ.

На вищому (теоретичному) рівні еліта (чи ті, хто претендує на її роль) зобов’язана розробити ефективний план модернізації державних інститутів та суспільства, технологічної й соціальної. Загальний алгоритм дій загалом простий і апробований практикою Польщі, Естонії чи Грузії: через спільну працю еліти і суспільства - відновлення взаємної довіри, плекання цього найціннішого соціального капіталу, побудова принципово нової держави. А далі - через реформу правоохоронної системи та судів забезпечити людям особисту безпеку і справедливі правила, які, завдяки своїй справедливості, неодмінно будуть ефективними. В таких умовах технологічна і управлінська модернізація отримає етичний фундамент, якого нині так бракує Європі та світу.

І ще один важливий елемент - підготувати нові управлінські кадри, здатні реалізовувати такі амбітні цілі. Про величезний потенціал на цій ниві свідчать успіхи наших юнаків та дівчат у західних університетах - і тисячі анкет тих із них, хто в 2005 році відгукнувся на нездійснений заклик Ющенка повернутися зі своїми знаннями в Україну і взятися за управлінську роботу.

На якомусь етапі нашої діяльності ці нові суспільні реалії, які виникнуть, будуть закріплені в новій Конституції, що її напишуть і приймуть всенародно обрані Установчі збори.

Інакше кажучи, завдання еліти - цю загальновідому дорожню карту перевести на мову покрокових алгоритмів, цифр і контрольних пунктів. Ті, хто це зробить, складуть іспит на лідерство і стануть новою елітою, у тому числі політичною, на яку так довго чекає суспільство.

У цьому немає нічого складного, потрібно тільки перестати їх боятися, потрібні ясне розуміння того, що робити, чесна воля та відчуття власної людської гідності.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі