Потішний піар

Грудень - кінець року. Саме час мірятися успіхами. А в Україні тим більше - якраз питання про крісло прем’єра відкрите. Як нагадати про себе, щоб не забули при роздачі слонів? Можна навішати портретів. Щоб не зовсім прямолінійно, краще розміститися на обкладинці журналу (будь-який підійде, навіть не дуже відомий у масах), обкладинку потім причепити на білборд: і які запитання - реклама журналу, а з нею й обличчя на обкладинці. Це спосіб перший. Ну ду-у-уже простий. А можна спробувати складніше - більш істотно, з інтелектуальним наповненням, так би мовити. Наприклад, задіяти профільний різновид табеля про ранги. Вітчизняне ранжирування в цьому випадку не годиться. В ньому все зрозуміло, як у тендері без учасників, - місце одне, та й те перше. Для більшої важливості потрібен продукт закордонний, але за звичною схемою: опитування-рейтинг-приз (але не сюрприз).

Той, хто хоче поліпшити імідж - особистий, корпоративний чи національний, повинен знати, що у світі є чимало фірм з піару. Та тільки мало хто з них відповідає за якість продукту. Який коштує дорого. Адже коли дешева рибка - то й відповідна юшка.

Піар-фірми перебувають у постійному пошуку клієнтів. Бажано дуже багатих. А такі сьогодні виростають в основному на просторах СНД - грошей багато, іміджу мало. В Україні, наприклад, наплив чужоземних іміджмейкерів загострюється в період будь-яких передвиборних перегонів, а вкупі з доморослими «майстрами» вони нагадують чеховське «коли стадо бізонів біжить через пампаси, то тремтить земля, а в цей час мустанги, злякавшись, брикаються й іржуть». (У ролі «мустангів», треба вважати, виборець - вимушений споживач того самого іміджу.)

Проте, хто зі здобувачів іміджу знається на предметі (або його якісно проконсультують), той наймає хоча б фірму з іменем і мізками. Не факт, що вона допоможе, але все ж таки. Впам’ятку, навіть президент Лукашенко в 2009-му дав добро уряду Білорусі найняти для поліпшення іміджу британську компанію Bell Potinger, очолювану лордом Тімоті Беллом, відомим у світі гуру з піару й колишнім медіа- та піар-радником Маргарет Тетчер. Правда, за рік роботи йому вдалося небагато, Мінськ відмовився від його послуг. Як знати, чи то вправності забракло, чи то камінь не піддався огранюванню. Проте було задіяно фірму досить авторитетну.

У перші дні грудня в Україну просочилася дивна новина - «Сергія Арбузова визнано найуспішнішим головою центробанку у Східній Європі». Визначили цей факт експерти «авторитетного німецького» Центру з міжкультурного співробітництва та комунікації (Das Zentrum fЯr Interkulturelle Kooperation und Kommunikation e.V.), скорочено ZIKK, розташованого в місті Кельн.

Закортіло познайомитися з центром з допомогою Інтернету. З першого разу не вийшло. Не вийшло і з другого-третього. На зазначеному сайті www.zikk.org пропонувалося «купити віагру», «зіграти в онлайн-казино», скористатися «безплатним відеопокером». В остаточному підсумку все це коштувало моєму комп’ютеру проникнення шкідливого програмного забезпечення у вигляді вірусу (Rogue:Win32/Winwebsec). Майстер, який відновлював мій комп’ютер, попутно пояснив, що організації, які себе поважають, своїх веб-ресурсів на зоні org не розміщують.

На німецьких чи англійських сайтах жодної згадки про діяльність «центру» більше не знайшлося. Однак покопирсавшись у російськомовному Інтернеті, вдалося виявити шуканий «міжкультурний центр». Він виявився «німецькою суспільно-корисною неурядовою організацією, яка сприяє культурному обміну та комунікації між представниками різних культур». Серед іншого, вона також «ефективно допомагає мігрантам інтегруватися в держави Європейського Союзу». А далі - більше.

Центр входить у блок «Единство», який було створено в січні 2010 року в німецькому місті Кельн. Його фундатори - «громадські організації та ініціативні групи міста, які засновані й керовані людьми з колишнього СРСР і захищають інтереси всіх, хто переїхав на ПМЖ до Німеччини» (цитата з офіційного сайта «Единства»). У блоці 15 організацій. Серед них і центр ZIKK. Його виконавчого директора професора Ігоря Дементьєва вдалося виявити у фотогалереї УНІАН за 2006 рік, де він фігурує як президент такого собі фонду Liberty Fund. Цікаво, що відомий у світі Liberty Fund розташований у Штатах і займається просуванням ідеології «вільного суспільства». Серед директорів цього фонду професор Дементьєв не значиться. Ще професор називає себе членом фонду Becker Hrach Stiftung (Bonn). Правда, жодної згадки про фонд у німецькому Інтернеті не знайдено.

Інший представник Міжкультурного центру - голова правління «Проф. Др. Юліус Кесін» (так він значиться на російськомовному сайті центру) в новинах блоку «Единство» не фігурує. Зате його багато в пошуку Google. Щоправда, в усіх статтях на восьми сторінках пошуку його виявлено здебільшого на пару з Арбузовим у заліковому прес-релізі про найкращого банкіра Східної Європи. «У Сергії Арбузові, з одного боку, поєднуються такі риси, як професіоналізм і
досвід, а з іншого - потенціал для проведення інновацій, щоб успішно давати раду тим серйозним проблемам, які стоять перед українською економікою», - заявив глава центру професор Юліус Кесін.

Професор з’являється ще у двох повідомленнях минулих років, але під прізвищем Хесін. Так, у квітні 2010 року в Кельні було проведено круглий стіл на тему «Проблема правого націоналізму в Україні в передвиборній кампанії: Тимошенко, Ратушняк, Тягнибок». Спеціально для круглого столу Центр провів опитування 20 німецьких експертів: соціологів, політологів, керівників громадських організацій (останніх тільки в «Единство» входить з десяток) - про причини різкого зростання правого націоналізму під час минулої президентської кампанії. Як сказано в релізі, «переважна більшість опитаних експертів - 76% (а з
20 це 15 осіб) - вважають, що зростання правого націоналізму становить підвищену небезпеку для України». Там само професор Хесін заявив, що «Радикальний націоналізм таких політиків, як Ющенко і Тимошенко, не відповідає європейським цінностям і утрудняє євроінтеграцію для України».

Через півтора року - в жовтні 2011-го - «авторитетний німецький центр» знову посилає про себе звісточку в релізі: проведено опитування німецьких експертів на тему «Як позначиться на перспективах руху України в бік Євросоюзу вирок Юлії Тимошенко». В опитуванні беруть участь 20 експертів (число стабільне), але серед них з’явилися журналісти. Згідно із прес-релізом, політолог Едгар Флінк, голова правління ІРВА (а товариство IRWA входить до блоку «Единство» і займається підтримкою вчених і фахівців - переселенців з колишнього СРСР), звинуватив Тимошенко в тому, що вона маніпулює громадською думкою. «Такий високий рівень націоналізму й популізму, який демонструє пані Тимошенко, в Німеччині був би неприйнятний для політика загальнодержавного рівня», - упевнений німецький експерт Флінк. (Чи варто говорити про те, що націоналісти в Україні мали б дуже здивуватися, що «німецькі експерти» з мультикультурного центру вважають Тимошенко головною правою і головною націоналісткою України.)

Нарешті третій прес-реліз від центру з’являється 4 грудня 2012 року (жодного напруження - видаємо точно по релізу на рік). І присвячений він лише позитиву. Мовляв, голова НБУ - найкращий центробанкір Східної Європи. У цьому опитуванні вже 25 «німецьких експертів», більшість із них віддали пальму першості голові Нацбанку України. Як сказано в заголовку релізу, «Сергій Арбузов отримує найвищу оцінку серед глав урядів або центральних банків у Східній Європі». У тексті знаходимо все ту ж таки стабільну більшість - а саме 76% (улюблена цифра з опитування 2010 року), яка вважає, що «саме Арбузов є тією людиною, яка зможе поновити співробітництво України та МВФ».

Спеціальна прес-конференція, присвячена підсумкам опитування 25 експертів, відбулася в Кельні ще 29 листопада. А прес-реліз опубліковано аж на п’ятий день, 4 грудня. Складено текст чотирма мовами (англійською, німецькою, французькою, іспанською) і розповсюджено «центром» через стрічку PR Newswire, американського дистриб’ютора новин, повідомлень і прес-релізів, де за гроші можна розмістити будь-яку інформацію. Інших незалежних публікацій на тему «найкращого банкіра» в зарубіжній пресі виявити не вдалося.

У тексті згаданого релізу ще є багато цікавого. Так би мовити, супутня інформація: про те, що ті самі експерти назвали найуспішних у боротьбі з кризою лідерів Європи. Вибір упав на канцлера ФРН Ангелу Меркель (чомусь недивно) і на президента Європейського центробанку Маріо Драгі. А от присудження найвищої оцінки Арбузову (у своїй категорії) «за успішну боротьбу з фінансовою та економічною кризою» - стало «приємним сюрпризом», каже нам автор прес-релізу.

Заліковий реліз. У ньому всі необхідні меседжі - і про успішну боротьбу з кризою, і про стабільний курс гривні, і про наше майбутнє з МВФ. І всі вони для одного - верховного адресата? Чи ж почує? А якщо й почує, то чи цим керуватиметься при виборі намісника у виконавчій владі? Ясна річ, ні. Акція ця - для людей, для широких мас. А отже, на «ум пішло» не «намісник», а «наступник»?

У всієї цієї нікчемно-цікавої історії дивно одне: люди, які вигадали такий «потужний» піар-хід, на що розраховували? Що переконають замовника у «крутості», тобто важливості такого авторитетного опитування? Тоді запитання до замовника: де при чималих фінансових можливостях знаходять таких людей, які піар спритно перетворюють на потішний фарс?