ТЯЖКА НОША АЛА ГОРА

Читайте також

Михайло СОКОЛОВСЬКИЙ

Ал Гор втомився від передвиборної кампанії. Про це все частіше і частіше пише американська преса, і не тільки та, що симпатизує республіканцям. Справді, на відміну від того піднесення, яке було видно неозброєним оком під час проведення первинних виборів, сьогодні становище кандидата від демократів виглядає воістину гнітючим. Гор знову скотився донизу за результатами опитування суспільної думки. У керівництві його команди знову відбуваються вимушені зміни. На обрії з’явилася загроза розслідування спеціальною комісією його виборчої кампанії 1996 року. Дух поразки вже витає в повітрі, і віце-президент, схоже, навіть чує помахи його крил.

Алу Гору потрібно віддати належне — у березні він нарешті досяг своєї мети і за результатами опитування виборців обігнав свого суперника- республіканця, ліквідувавши жахливе відставання від Джорджа Буша, із яким починав передвиборну гонку восени минулого року. Зараз же лідер республіканців повернув собі старі позиції, причому в деяких регіонах його становище навіть зміцнилося. Проте результати опитування — річ дуже мінлива, до того ж це лише допоміжні показники, вони не можуть претендувати на точність передбачення результатів виборів. Але навіть при цьому аналіз згаданих результатів за останні три місяці свідчить про невідворотне падіння рейтингу кандидата в президенти від Демократичної партії США.

Відвідувачам свого передвиборного штабу Буш полюбляє показувати величезну настінну мапу США, на якій штати, в яких губернатор Техаса лідирує за результатами опитування суспільної думки, пофарбовані в синій колір, що має два відтінки (залежно від величини відриву від свого суперника). На сьогоднішній день «блакитних штатів» уже більш ніж достатньо для перемоги Буша на листопадових виборах. Щоб перемога дісталася Алу Гору, останньому потрібно не тільки утримати всі штати, де він зараз попереду, і виграти там, де кількість виборців, які підтримують кожного з кандидатів, приблизно однакова, але і витиснути Буша з кількох «блакитних штатів». Це завдання надзвичайно складне, щоб не сказати непосильне.

Судячи з усього, пік популярності Гора залишився далеко позаду. Віце- президент не зміг отримати підтримки більш ніж половини опитаних виборців жодного разу від моменту початку кампанії, навіть коли обійшов за результатами опитування свого суперника. Кількість тих, хто має різко негативну думку про нього і не буде голосувати за нього ні за яких умов, на десять відсотків вища, ніж тих, хто аналогічно ставиться до Буша. Гору не вдасться зіграти навіть на тих питаннях, в яких демократи були традиційно сильними. Виборці відзначають, що пропозиції республіканців з посилення соціального захисту населення їм подобаються нітрохи не менше, ніж пропозиції їхніх суперників. Менш того, популярність Буша, схоже, стала зростати і серед тих категорій населення, які традиційно симпатизували демократам і були головною опорою для Гора — приміром серед латиноамериканців.

Усе це не може бути гарантією перемоги Джорджа Буша на президентських виборах 2000 року. Проте ніхто не стане сперечатися, що він використовував час, який минув після первинних виборів, значно ефективніше, ніж Гор. І домігся таких результатів за рахунок перегляду своїх поглядів, перемістившись по політичному спектрові в напрямку центру. Але найголовніше — він зумів при цьому не втратити своїх прибічників із числа правих. А його суперник за цей самий час «досяг» зворотного. Тільки він почав несміливо шукати опору в центрі, як відразу відчув недовіру серед активістів лівого табору.

Проте зараз це проблема для віце-президента США не єдина. Наприкінці червня стало відомо, що Партія «зелених» висунула кандидатом у президенти свого лідера — Ральфа Нейдера. Уже зараз новоспечений кандидат тільки в Каліфорнії, що традиційно вважалася опорою демократів, спроможний відтягнути на себе не менше десяти відсотків голосів виборців. Цікаво, що феномен Нейдера багато спостерігачів схильні пояснювати дуже просто — слабкістю передвиборної кампанії Ала Гора і розчаруванням у ньому його потенційних прибічників.

У той же час сам віце-президент не може просто відмахнутися від Нейдера з кількох причин. Насамперед, лідер «зелених» має певну підтримку профспілок, а профспілки традиційно грають значну роль у передвиборній кампанії демократів. Об’єднана профспілка працівників автомобільного транспорту і водіїв вантажівок демонстративно відмовилися підтримувати Ала Гора після того, як Нейдер блискуче виступив на засіданні виконавчої ради цієї організації і зірвав овації за бичування угоди НАФТА (що встановлювала режим вільної торгівлі між Канадою, США і Мексикою) і бажання нинішньої адміністрації встановити аналогічний режим для Китаю. Досить того, щоб профспілкові боси залишилися в листопаді на своїх сьогоднішніх по- зиціях, і за цю ділянку своєї кампанії Буш може не тривожитися.

Феномен Нейдера розкриває другу, поки не позначену чітко, проте дуже серйозну проблему, що стоїть перед віце-президентом: після двох термінів перебування біля керма влади демократам стає все важче викликати новий ентузіазм у своїх прибічників. Втім, це характерно не тільки для демократів. Річ у тім, що під час першого терміну перебування при владі президента ті, хто за нього проголосував, звичайно не дуже вимогливі. Якщо ж їхні сподівання залишаються не задоволеними і під час другого терміну, то своє невдоволення виборці звичайно згонять на наступному обранцеві. Свого часу віце-президент Буш зіткнувся з подібною проблемою, коли не зміг знайти спільну мову з правими республіканцями. Сьогодні Гор відчуває те ж саме щодо лівих демократів.

Подолання цих труднощів ускладнюється ще одною неприємністю, що раптово обрушилася на віце-президента, — рішенням вищої ради міністерства юстиції створити спеціальну комісію для розслідування можливих зловживань у питаннях фінансування попередньої президентської кампанії демократів.

Як і у випадку з Нейдером, ця проблема не торкається віце-президента безпосередньо, а висунуті обвинувачення в такій правовій державі, як наша, просто викликали б посмішку. Гору інкримінують участь у заході зі збирання коштів на передвиборну кампанію демократів в одному з буддистських храмів, а також висувають претензії з приводу того, що він зі службового кабінету в Білому домі дзвонив деяким впливовим особам та організаціям, наполегливо просячи пожертв у фонд його партії. Відповідно до американських законів, такі дії прирівнюються до зловживання службовим становищем.

Гор має достатньо можливостей для виправдання по обох звинуваченнях. Щодо буддистського храму, то запланований тут захід спочатку не був пов’язаний із збиранням фінансових коштів. Проте в останній момент він перетворився на зустріч із місцевою релігійною общиною, що мала явно пропагандистські цілі. Звичайно, це було незаконно, проте віце-президент у період передвиборної кампанії працював по 18 годин на добу і, природно, не міг відповідати за всі зміни в програмі тих заходів, в яких брав участь.

Що ж до телефонних дзвінків, то в цьому випадку довести факт свідомого порушення віце-президентом шалено заплутаних і складних американських законів у галузі фінансування передвиборних кампаній буде дуже складно.

Проте суть не в тому, чи були елементи криміналу в діях Ала Гора чи ні. Висунуті обвинувачення зміцнили виборців, які ще не визначилися, в обгрунтованості їхніх головних підозр щодо особистості віце- президента — вони переконалися в тому, що, по-перше, йому не можна довіряти, а по-друге, — що він сам до кінця не визначився у своїх політичних уподобаннях. Останнє підтверджується як його політичними гаслами, так і його поведінкою. Спочатку Гор критикував «ризиковані» пропозиції свого суперника-республіканця щодо скорочення податків або реформування соціального захисту, а згодом він уже оголошував про збільшення в два рази заявлених ним показників скорочення оподаткування і пропонував виділяти субсидії для людей, які відкладають гроші в особистий пенсійний фонд.

Згадані недоліки Ала Гора як кандидата в президенти мають неприємну властивість взаємного поглиблення. Зрозуміло, що будь-який претендент на вищу державну посаду в США, що займає в період передвиборної кампанії пост віце- президента, повинний і дистанціюватися від помилок свого попередника, і одночасно використовувати досягнення попередньої адміністрації як кредит на своє майбутнє правління. Для Ала Гора таке балансування особливо ризиковане — він просто зобов’язаний будувати свою кампанію на пропаганді успіхів чинного президента в сфері економіки і при цьому повинний уникнути ототожнення в очах виборців своєї особистості з Біллом Клінтоном, який дозволив собі аморальні пригоди (що за умови появи обвинувачень у фінансових зловживаннях видається дуже проблематичним).

Якщо віце-президент хоче позбутися приставки «віце-» у назві своєї майбутньої посади, це завдання він повинен вирішити протягом двох найближчих місяців. Поки американські виборці мало приділяють уваги прийдешнім виборам, а думають здебільшого про літні відпустки, у нього ще є час для перелому ситуації на свою користь. До того ж, попереду дві події, які можна ефективно використати для цього. На серпневій конференції Демократичної партії Гор повинен пояснити, чим його президентство буде відрізнятися від президентства Клінтона, а на традиційних жовтневих теледебатах лідер демократів має довести, що його програма краща від обіцянок Джорджа Буша.

ІІ
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 25.77
EUR 27.74